地铁民警踩“风火轮”站台巡逻 路人赞“真帅”
Столип?нська реформа | |
Названо на честь |
Столип?н Петро Аркад?йович ![]() |
---|---|
Кра?на |
![]() ![]() |
Час/дата початку |
1906 ![]() |
![]() ![]() |

Столип?нська реформа (Столип?нська аграрна реформа) — низка законодавчих акт?в, написаних задля перерозпод?лу селянсько? земельно? площ? в Рос?йськ?й ?мпер?? та задля п?двищення продуктивност? с?льського господарства.
Назва походить в?д одного з ?? ?н?ц?атор?в ? головного реал?затора — голови Ради М?н?стр?в Петра Столип?на. Столип?нська реформа безпосередньо пов'язана з революц?йними под?ями 1905 року та невдачами ?мперського уряду задов?льно розв'язати аграрне питання[1]. Основними законодавчими актами реформи були: указ в?д 9 (22) листопада 1906 року ?Про доповнення деяких постанов д?ючих закон?в, як? стосуються селянського землеволод?ння ? землекористування? ? ухвалений на його п?дстав? Державною Думою закон в?д 14 (27) червня 1910 року.
За цими законами скасувалися обов'язков? форми земельно? общини ? кожному селянинов? надавалося право вийти з не? й вид?лити свою землю у повну власн?сть. В?н мав також право вимагати вид?лення земл? в одному масив? — ?в?друб??, до якого м?г при?днати свою садибну землю ? перенести сюди буд?вл?, утворюючи т. ч. ?хут?р?. Селяни користувалися допомогою Селянського поземельного банку, який кредитував куп?влю земл? ? допомагав створити хут?рн? ? в?друбн? (польовий над?л без садиби) господарства.
Останн?м актом Столип?нсько? реформи був закон 29. 5. (11. 6.) 1911 про землеустр?й, який встановлював порядок прац? землевпорядних ком?с?й (губернських, пов?тових ? волосних, створених ще указом в?д 4(17) березня 1906. Протягом 1920—1921 в Казахстан? (26 % вс?х общинник?в) з 16,9 млн десятин земл? (15 % всього общинного землеволод?ння).
В Укра?н? процес виходу з громад п?шов ще дал?, при чому в?н був нер?вном?рний, бо общини майже не було на Правобережж? й Полтавщин?, натом?сть вона переважала у степу й на Харк?вщин?. Але й тут общинне землекористування було переважно лише формальним, бо поодинок? господарства користувалися землею на правах подв?рного землеволод?ння, тобто власником земл? вважався весь дв?р; ??, права, не можна було продати, але можна було д?лити м?ж спадко?мцями двору.
Внасл?док Столип?нсько? реформи близько 1/4 двор?в в Укра?н?, що входили до земельних громад, вийшли з них: у Степу 42 %, на Л?вобережж? 16,5 %, на Правобережж? 48 %. Разом з тим на Правобережн?й Укра?н? ? на Полтавщин? майже вся земля, якою користувалось селянство, перейшла у приватну власн?сть, особисте приватне землеволод?ння почало переважати у Черн?г?вськ?й губерн??, а у Тавр?йськ?й, Херсонськ?й, Катеринославськ?й ? Харк?вськ?й воно охоплювало близько половини вс?х двор?в.

З 1907 по 1911 роки в Укра?н? вийшли на в?друби ? хутори 225 500 господар?в, як? волод?ли 1,8 млн десятин земл?. Най?нтенсивн?ше зростали хут?рськ? ? в?друбн? господарства у степових губерн?ях ? на Волин?. Значною м?рою завдяки кредитн?й допомоз? поземельного банку селяни купили лише у 1906—1909 роках 385 000 десятин пом?щицько? земл?. Провадилося землевпорядкування до 1917 року. Землевпорядн? ком?с?? припинили свою д?яльн?сть в?дпов?дно до постанови Тимчасового уряду у червн? 1917 року. За пер?од сво?? д?яльност? впорядкували у 9 укра?нських губерн?ях близько 0,5 млн господарств з 3,7 млн десятин.
За нового аграрного устрою селянин м?г бодай частково виявити ?н?ц?ативу ? пол?пшити сво? господарство, у чому допомагала йому акц?я Селянського поземельного Банку, с?льгоспсп?лки, кооперац?я ? земська агроном?я. Завдяки прогресов? агротехн?ки (перех?д до плодозм?н тощо) зросла врожайн?сть (за 1904 — 12 на 20 %) ? варт?сть селянських господарств.
Пол?пшення, що почалося з? Столип?нською реформою, стосувалося лише близько ? господарств, насамперед хут?рських ? в?друбних. Хоч у руках селянства опинилося 65 % вс??? земл?, проте в Укра?н? дал? панувало аграрне перенаселення. 32 % селян не мали земл? або мали до 1 десятини, 38 % господарств мали 1 — 4 десятини, 19 % — 4 — 9, ледве 11 % — б?льше (станом на 1917 р?к). Б?дняки (частково ? середняки) не мали змоги купувати пом?щицьку землю через високу ц?ну (наприклад, 400—700 карб. за десятину на Правобережж?) ? не могли одержати кредиту за посередництвом Селянського банку. Частина ?х продавала землю багатим селянам, а сам? ем??рували до Аз?йсько? Рос?? (р?дше до м?ст).
Т. ч. Столип?нська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на мет? — створити з нього, поряд з занепалим дворянством, нову соц?альну п?дпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столип?н п?дтримував ем?грац?ю селян за Урал. З 1906 по 1913 р?к з 9 укра?нських губерн?й ви?хало до Аз?? 1,2 млн селян (найб?льше 1909 року — 290 000), зв?дки, однак, одна чверть згодом повернулася.
Реформа спричинила ще б?льшу соц?альну диференц?ац?ю селянства: зб?льшення найдр?бн?ших ? великих селянських господарств ? зменшення середн?х, власники яких продавали землю заможн?шим ? сам? ви?здили за Урал або до м?ст. Невир?шена аграрна проблема була одн??ю з причин революц?? 1917 року.
Столип?нську реформу гостро критикував Володимир Лен?н, а також рос?йськ? й укра?нськ? соц?ал?стичн? парт??, обороняючи с?льський пролетар?ат, фактично побоюючись вплив?в заможн?шого прошарку селянства.
На початку аграрно? реформи аграрн? заворушення, що досягли п?ку в 1905—1906 роках, п?шли на спад. Вл?тку 1907 року заворушення все ще були дуже значними (хоча й меншими, н?ж у 1906 роц?), але з осен? 1907 року безлади п?шли на спад, ? дал? ?хня ?нтенсивн?сть зменшувалася р?к за роком, до повного зникнення до 1913 року.
Причинами припинення аграрних заворушень можна вважати:
— ?нтенсивн? каральн? заходи;
— загальне припинення революц?йних заворушень ? стаб?л?зац?ю обстановки по вс?й кра?н?;
— початок реальних заход?в щодо закр?плення земл? у власн?сть та розверстання земель (землевпорядн? роботи на м?сцевост? проводяться м?ж збором ос?ннього врожаю та п?дготовкою п?д посадку озимих, тобто в середин? осен?; перш? землевпорядкування за указами 1906 року були проведен? восени 1907 року).
Ознакою поступового заспоко?ння ситуац?? ? к?льк?сть земл?, запропоновано? приватними власниками Селянському банку. У 1907 роц? пропозиц?я мала аж?отажний характер, до продажу пропонувалося 7.665 тис. десятин земл?, з яких банк купив лише 1.519 тис. десятин. Ще 1.8 млн десятин було куплено селянами у дворян напряму за сприяння банку. Але в наступному 1908 роц? з некуплених 4.3 млн десятин до продажу було запропоновано лише 2.9 млн[2]. Таким чином, пом?щики пов?рили в те, що аграрн? заворушення в повному обсяз? б?льше не в?дновляться, ? припинили пан?чн? спроби продати землю. Дал?, обсяг пом?щицьких земель, що продавалися, скорочувався р?к за роком[3].
Другим доказом ? збереження в?дносно стаб?льних ц?н на землю нав?ть у момент ?? найб?льш широко? пропозиц?? до продажу в 1907 роц?. Хоча пом?щики й пропонували землю до продажу, наявн? ма?тки продовжували приносити ?м дох?д, у зв'язку з чим ц?на на землю не могла впасти нижче гранично? ц?ни, в?дпов?дно? поточн?й рентабельност? пом?щицького господарства (за д?ловими звичаями того часу, варт?сть ма?тк?в обчислювалась виходячи з 6 % прибутковост?). Ц?ни на землю розд?лилися на два пер?оди — до заворушень ? п?сля (до середини 1906 року угоди практично не укладалися, оск?льки покупц? вважали майбутню нац?онал?зац?ю земл? вир?шеною справою). Однак, з в?дкриттям III Думи стало зрозум?ло, що нац?онал?зац?? не буде, ? угоди в?дновилися за колишн?ми ц?нами (хоча в деяких м?сцевостях ц?на земл? впала на 10-20 %, середня ц?на не зм?нилася).
Зм?нився й характер аграрних безлад?в — якщо ран?ше вони являли собою порушення прав власност? пом?щик?в, то тепер вони перетворилися на протести проти землевпорядкування на таких умовах, як? здавалися селянам несправедливими (закон вимагав закр?плення земель за кожним бажаючим селянином нав?ть у раз? в?дмови с?льського товариства винести необх?дний вирок). ?ншою точкою зосередження протесту було так зване ?в?дмежування? общинних ? пом?щицьких земель у ход? землевпорядних роб?т (пом?щицьк? та общинн? земл? часто мали складний кордон, аж до черезсмужжя, яку при розверстанн? общинно? земл? землевпорядники намагалися спростити), що будоражило стар? претенз?? до пом?щик?в[4]. Надання селянам реально? свободи господарсько? д?яльност?, раптовий перех?д в?д традиц?йно? модел? ?снування до способу життя з безл?ччю можливих вар?ант?в повед?нки — залишитися в общин?, вийти на хут?р, взяти кредит ? купити землю, продати наявний над?л — призвело до створення конфл?ктно? обстановки в сел? та безл?ч? особистих трагед?й[5].
Реформи Столип?на, всупереч поширен?й думц?, почали приносити сво? головн? плоди якраз п?сля 1911 року — завдяки законодавчим актам 1911 р.реформа набува? друге дихання. Коротко п?дсуму?мо тут дан? оф?ц?йно? статистики землеустрою, що видавалися ГУЗ?З (Головним управл?нням землеробства ? землеустрою Р?), проанал?зован? в допов?д? ?Динам?ка землеустрою в ход? Столип?нсько? аграрно? реформи. Статистичний анал?з?[6].
Обсяг землевпорядних роб?т з розверстування земель, к?льк?сть земл?, що закр?плю?ться у власн?сть селян, к?льк?сть земл?, що прода?ться селянам через Селянський банк, обсяг кредит?в селянам стаб?льно зростали аж до початку Першо? св?тово? в?йни (? не припинилися нав?ть п?д час ПСВ):
Буквально за вс?ма стад?ями землеустрою середн? показники 1912—1913 рр. перевершують — ? вельми значно — аналог?чн? показники 1907—1911 рр. Так, у 1907—1911 рр. в середньому щор?чно подавалося 658 тисяч клопотань про зм?ну умов землекористування, а в 1912—1913 рр. — 1166 тис., зак?нчено п?дготовкою в 1907—1911 рр. справи 328 тис. домогосподар?в на площ? 3061 млн десятин, в 1912—1913 рр. — 774 тис. домогосподар?в на площ? 6740 млн десятин, затверджено землевпорядних проект?в в 1907—1911 рр. для 214 тис. домогосподар?в на площ? 1953 млн десятин, в 1912—1913 рр. — 317 тис. домогосподар?в на площ? 2554 млн десятин. Це стосу?ться як групового, так ? ?ндив?дуального землеустрою, в тому числ? й одноос?бних вид?л?в з громади. За 1907—1911 рр. в середньому за р?к по Рос?? хот?ли вид?литися 76 798 домогосподар?в на р?к, а в 1912—1913 — 160 952, тобто в 2,9 рази б?льше. Ще вище зростання числа остаточно затверджених ? прийнятих населенням землевпорядних проект?в одноос?бних вид?л?в — ?х число зб?льшилося з 55 933 до 111 865 в?дпов?дно, тобто в 1912-13 рр. в 2,4 рази б?льше, н?ж в 1907—1911 рр.[6]
Прийнят? в 1907—1912 рр закони забезпечили швидке зростання, наприклад, кооперативного руху нав?ть п?д час ПСВ: з 1914 р. по 1 с?чня 1917 р. загальне число кооператив?в зросло з 32975 до майже 50 000 до 1917 року[7], тобто б?льш н?ж в 1.5 рази. До 1917 р. в них перебувало 13.5-14 м?льйон?в ос?б. Разом з членами с?мей виходить, що до 70-75 млн громадян Рос?? (близько 40 % населення) мали в?дношення до кооперац??[8].
Восени 1913 р. в Ки?в? в?дбувся Перший с?льськогосподарський з'?зд, на який з?бралися м?сцев? агрономи та землевпорядники, т?, хто брав найбезпосередн?шу участь у зд?йсненн? столип?нсько? реформи, ? зроблено спробу не т?льки п?дбити п?дсумки реформи, а й нам?тити подальш? шляхи реформування села. На цьому з'?зд? було зроблено висновок про те, що аграрна реформа буксу?, що б?льшост? селян вона н?чого не да?, тому потр?бно шукати паралельн? або альтернативн? вар?анти вир?шення аграрного питання. Найважлив?шим з них було названо створення с?льськогосподарських арт?лей, поставлено питання про необх?дн?сть колектив?зац?? с?льського господарства. Схож? висновки, доповнен? пропозиц??ю нац?онал?зац?? земл?, були озвучен? напередодн? лютневих под?й 1917 р. ? оприлюднен? майже одночасно з пад?нням монарх?? представниками Московського товариства с?льського господарства, Союзу кооператор?в та Земського союзу[9].
- ↑ Енциклопед?я укра?нознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство ?мен? Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Куб?йович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- ↑ Статистический ежегодник на 1913 год / Совет съездов представителей промышленности и торговли. Под ред. В.И.Шараго. — СПб., 1913. — 747 с., раздел XII, стр. 50-51.
- ↑ Зв'язок м?ж продажем земл? та ?нтенсивн?стю заворушень детально розгляда?ться в книз?: Архангельский П.Г. Очерки по истории земельного строя России. — Казань : Госиздат, 1921. — 328 с., стр. 248—249.
- ↑ Велика к?льк?сть документ?в та хронолог?чний перел?к заворушень у книз?: Крестьянское движение в России. Июнь 1907 - Июнь 1914. Сборник документов / Ред. Шапкарин А.В. — М.-Л. : ?Наука?, 1966. — 676 с.
- ↑ Детальний та симпатичний анал?з конфл?кт?в та проблем, пов'язаних з реформою: Коновалов И.А. Очерки современной деревни. — СПб. : Изд. товарищества писателей, 1913. — 397 с.
- ↑ а б Допов?дь М. А. Давидова та ?. М. Гарсково? (Москва) ?Динам?ка землеустрою в ход? Столип?нсько? аграрно? реформи. Статистичний анал?з? — ?нформац?йний бюлетень Асоц?ац?? ??стор?я та комп'ютер?, № 26, 2000. Арх?в ориг?налу за 27 травня 2007. Процитовано 25 травня 2011.
- ↑ к. ?. н. О. ?лют?н. Досв?д кооперац?? в Рос??. Арх?в ориг?налу за 2 травня 2011. Процитовано 25 травня 2011.
- ↑ Коцон?с Я. Як селян робили в?дсталими. — М. : ?Новий л?тературний огляд?, 2006. — ISBN 5-86793-440-3.
- ↑ Островський О. В. Рос?йське село на ?сторичному роздор?жж?. Арх?вовано червень 23, 2023 на сайт? Wayback Machine. — М. 2016. С. 423—425, 429—431.
- Т. ?. Лазанська. Землевпорядн? губернськ? та пов?тов? ком?с?? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — С. 338. — ISBN 966-00-0610-1.
- Волковинський В. М., Хоптяр Ю. А. Столип?нська аграрна реформа // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — С. 859. — ISBN 978-966-00-1290-5.
- Енциклопед?я укра?нознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство ?мен? Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Куб?йович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Мицюк О. Община та зем. реформа. Дубн? 1917;
- Карпов Н. Аграрная политика Столыпина. П. 1925;
- Погребинський О. Столип?нська реформа на Укра?н?. X. 1931;
- Лось Ф. Укра?на в роки столип?нсько? реакц??. К. — М. 1944;
- Дубровский С. Столыпинская земельная реформа. М. 1963;
- Величк?вський М. Столип?нська зем. реформа. Лондон 1964;
- Федоров В. А. Землеволод?ння селян-кр?пак?в у Рос?? (За матер?алами центрально-промислових губерн?й). В?сник МГУ. ?стор?я. 1969, № 1
- Селянський рух у Рос??, червень 1907-липень 1914 р . СБ документ?в. М.; Думка. 1966
- Сидельников С. Аграрная реформа Столыпина. М. 1973;
- Якименко М. Орган?зац?я переселення селян з Укра?ни в роки Столип?нсько? а?рарно? реформи (1906—1913). Укр. ?ст. Журнал, ч. 7. к. 1974.
- Федоров В. А. Пом?щицьк? селяни центрально-промислового району Рос?? к?нця XVIII — першо? половини XIX ст. М., Думка. 1974
- Румянцев М. ?Столип?нська аграрна реформа: передумови, задач? ? п?дсумки?; ?Питання економ?ки? № 10 Москва 1990 р .
- Зырянов П. Н. Петр Столыпин: политический портрет / П. Н. Зырянов. — М.: Высшая школа, 1992.
- Земля ? право. Пос?бник для рос?йських землевласник?в. Б. А. Боголюбов. М. Видавнича група НОРМА-ИНФРА-М. 1998.
- ?са?в. ?. А. ?стор?я держави ? права. МАУП, 1999
- ?роф??в Б. В. Земельне право Рос??. П?дручник для вищих юридичних заклад?в. М. ТОВ ?профосв?ту?. 2002.
- Столип?нська аграрна реформа // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2003. — Т. 5 : П — С. — 736 с. — ISBN 966-7492-05-2.
- Ю. В. Крайсв?тня. Столип?нська аграрна реформа в нов?тн?й укра?нсько-рос?йськ?й ?стор?ограф??.
![]() |
Це незавершена стаття про Рос?йську ?мпер?ю. Ви можете допомогти про?кту, виправивши або дописавши ??. |