全新奥迪A1Sportback 城市寻趣让想法出发
За?х?дна Саха?ра араб. ??????? ??????? ?сп. Sáhara Occidental бербер. Tane??uft Tutrimt | |
---|---|
![]() | |
Кра?на | ![]() ![]() |
Столиця | Ель-Аюн |
Населення | 584,000 (в 2016)[1] |
Площа | 266 000 км2 |
Мови | Арабська мова ?спанська мова |
Рел?г?я | ?слам |
Час | UTC |
Валюта | Марокканський дирхам Сахрав?йська песета |
За?х?дна Саха?ра (араб. ??????? ???????, бербер. Tane??uft Tutrimt, ?сп. Sáhara Occidental, колишня ?спанська Сахара) — сп?рна територ?я на п?вн?чному заход? Африки, що межу? на п?вноч? з Марокко, на п?вденному сход? та п?вдн? з Мавритан??ю, на п?вн?чному сход? ма? невеликий кордон з Алжиром, на заход? омива?ться Атлантичним океаном. Близько 20 % територ?? контролю?ться самопроголошеною Сахарською Арабською Демократичною Республ?кою (САДР), а решта 80 % територ?? знаходяться в адм?н?струванн? сус?днього Марокко. Площа ?? поверхн? становить 266 тисяч км2. Це одна з найменш населених кра?н у св?т?, що склада?ться в основному з пустельних р?внин. Населення оц?ню?ться у трохи б?льш, н?ж 500 000 чолов?к[2], з котрих майже 40 % живуть в Ель-Аюн?, найб?льшому м?ст? Зах?дно? Сахари.
З 1963 року Зах?дну Сахару, окуповану ?спан??ю до 1975 року, було включено до списку ООН щодо несамоврядних територ?й на вимогу Марокко[3]. Це найменш населена територ?я в цьому списку (враховуючи ?? невелике населення) ?, безумовно, найб?льша за площею. 1965 року Генеральна Асамблея ООН ухвалила свою першу резолюц?ю щодо Зах?дно? Сахари, просячи ?спан?ю деколон?зувати територ?ю[4]. Р?к по тому Генеральна Асамблея ухвалила нову резолюц?ю з проханням про проведення в ?спан?? референдуму з питання самовизначення[5]. 1975 року ?спан?я передала адм?н?стративний контроль над територ??ю сп?льному управл?нню Марокко (яке оф?ц?йно претенду? на територ?ю з 1957 року)[6] та Мавритан??[5]. Спалахнула в?йна м?ж цими кра?нами та сахрав?йським нац?онал?стичним рухом, Фронтом ПОЛ?САР?О, який проголосив САДР з урядом у вигнанн? в алжирському Т?ндуф?. Зрештою Мавритан?я в?дкликала сво? претенз?? 1979 року, а Марокко забезпечило соб? фактичний контроль над б?льшою частиною краю, включаючи ус? велик? м?ста ? б?льш?сть природних ресурс?в. Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й вважа? Фронт ПОЛ?САР?О законним представником сахрав?йського народу ? стверджу?, що сахрав? мають право на самовизначення[7][8].
З моменту п?дписання угоди про припинення вогню за п?дтримки Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й 1991 року, дв? третини краю, включно з б?льшою частиною узбережжя Атлантичного океану, перебувають п?д управл?нням уряду Марокко за мовчазно? п?дтримки Франц?? ? Сполучених Штат?в Америки, а решта — п?д САДР за п?дтримки Алжиру[9]. На м?жнародному р?вн? так? кра?ни, як рос?йська федерац?я, зайняли загалом двозначну ? нейтральну позиц?ю щодо домагань кожно? сторони та наполягали аби обидв? сторони домовилися про мирне врегулювання. ? Марокко, ? Пол?сар?о намагалися посилити сво? домагання шляхом накопичення оф?ц?йного визнання, особливо з боку африканських, аз?йських та латиноамериканських держав. Фронт Пол?сар?о отримав оф?ц?йне визнання САДР у 46 державах ? набув розширеного членства в Африканському союз?. Марокко заручилося п?дтримкою сво?? позиц?? з боку уряд?в к?лькох африканських кра?н, а також б?льшо? частини мусульманського св?ту й Л?ги арабських держав[10]. В обох випадках визнання за останн? два десятил?ття продовжувалися ? скасовувалися залежно в?д розвитку в?дносин певних кра?н ?з Марокко.
До 2020 року жодна держава-член Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й н?коли оф?ц?йно не визнавала суверен?тет Марокко над частинами Зах?дно? Сахари[11][12][13]. 2020 року США визнали суверен?тет Марокко над Зах?дною Сахарою в обм?н на нормал?зац?ю в?дносин Марокко та ?зра?лю[14].
1984 року попередник Африканського союзу, Орган?зац?я Африкансько? ?дност?, визнала САДР одним ?з сво?х повноправних член?в ?з таким же статусом, що й Марокко, через що Марокко висловило протест, призупинивши сво? членство в ОА?. Марокко було повторно прийнято до Африканського союзу 30 с?чня 2017 року, забезпечивши мирне врегулювання суперечливих вимог м?ж Марокко ? САДР та зупинивши розширення свого виключного в?йськового контролю за рахунок буд?вництва додаткових ст?н. Поки ?хн?й конфл?кт не буде остаточно вир?шено, Африканський союз не робитиме жодних оф?ц?йних заяв щодо кордону, що розд?ля? суверенн? територ?? Марокко ? САДР у Зах?дн?й Сахар?. Натом?сть Африканський Союз бере участь у м?с?? Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й, щоб п?дтримувати припинення вогню ? досягти мирно? угоди м?ж двома його членами. Африканський союз нада? миротворчий контингент м?с?? ООН, розгорнуто? задля нагляду за буферною зоною поблизу ?фактично?? меж? ст?н, збудованих Марокко в Зах?дн?й Сахар?.
Укра?на не визна? САДР. В 2023 роц? м?н?стр закордонних справ Кулеба заявив, що Укра?на розгляда? план Марокко щодо автоном?? Зах?дно? Сахари [en] як базу для розв'язання суперечки САДР з Марокко.[15]

Зах?дна Сахара розташована на п?вн?чно-зах?дному узбережж? Зах?дно? Африки ? на пороз? П?вн?чно? Африки. ?з заходу омива?ться сх?дними водами Атлантичного океану, межу? з Марокко на п?вноч?, Алжиром на п?вн?чному сход? та Мавритан??ю на сход? та п?вдн?[16].
Канарськ? острови ( ![]() |
![]() |
![]() |
Атлантичний океан | ![]() |
![]() |
Атлантичний океан | ![]() |
![]() |
Край ? одним ?з найпосушлив?ших ? найнесприятлив?ших м?сць для проживання людей на планет?, а земля вздовж узбережжя ? низькою плоскою пустелею, що поступово зд?йма?ться, особливо на п?вноч?, до невеликих г?р до 600 м заввишки на сх?дн?й сторон?.
Хоча навесн? у ц?й област? можуть виникати раптов? повен?, пост?йних водоток?в нема?. ?нод? прохолодна прибережна теч?я може викликати туман ? рясну росу.
Вл?тку пану? надзвичайна спека ?з середн?ми максимумами 43–45 °C у липн? ? серпн?; взимку дн? також вельми спекотн? ?з середн?ми максимумами в?д 25 до 30 °C. Ут?м у п?вн?чн?й частин? краю вноч? стовпчик термометра може опускатися нижче 0 °С, а в грудн? ? с?чн? бувають заморозки, хоча й р?дко.
Зах?дна Сахара м?стить чотири наземн? екорег?они: сахарськ? галоф?ти, середземноморськ? акац??во-арганов? р?дкол?сся, атлантична прибережна пустеля, а також п?вн?чносахарськ? степи та р?дкол?сся[17].
-
Зах?дна Сахара в Африц?
-
Топограф?я Зах?дно? Сахари

Найдавн?шими в?домими жителями Зах?дно? Сахари були бербери-?етул?йц?. Залежно в?д в?ку джерела римсько? епохи описують цей край як населений ?етул?йськими автололами або ?етул?йськими племенами дарада. Берберська спадщина дос? проявля?ться у рег?ональн?й топон?м??, а також у назвах племен.
?ншими ранн?ми жителями Зах?дно? Сахари могли бути негро?дн? бафури[18], а п?зн?ше серери. З часом бафури були зам?нен? або поглинен? берберомовним населенням, яке зрештою, сво?ю чергою, злилося з арабськими кочовими племенами бен?-хассан.
Прих?д ?сламу 8 стол?ття в?д?грав важливу роль у розвитку рег?ону Магриба. Торг?вля розвивалася, а ця територ?я могла бути одним ?з шлях?в для караван?в, особливо м?ж марокканським Марракешем ? Т?мбукту в Мал?.
11 стол?ття араби-мак?ли (менше 200 чолов?к) оселилися в Марокко (переважно в долин? р?чки Драа, м?ж р?чками Мулуя, Таф?лальт ? Таурирт)[19]. П?д к?нець панування хал?фату Альмохад?в м?сцевий сусський правитель закликав бен?-хассан, п?дплем'я араб?в-мак?л?в, придушити повстання. Повстанц? оселилися в одному з поселень-ксар?в в Сус? та контролювали так? м?ста, як Тарудант[19]. П?д час правл?ння династ?? Мар?н?д?в бен?-хассан повстали, але зазнали поразки в?д султана ? втекли за пересохлу р?чку Са?уя-ель-Хамра[19][20]. В?дтод? бен?-хассан ув?йшли у пост?йн? стички ?з сахарськими кочовими берберами-ламтунами. Приблизно за п'ять стол?ть внасл?док складного процесу акультурац?? та зм?шування, що спостер?галися в р?зних кра?нах Магрибу ? П?вн?чно? Африки, деяк? з кор?нних берберських племен зм?шалися з арабськими племенами мак?л?в та утворили культуру, виняткову для Марокко ? Мавритан??.

Хоча початковий ?нтерес ?спан?? до Зах?дно? Сахари був зосереджений на використанн? ?? як порту для работорг?вл?, до 1700-х рок?в ?спан?я перевела економ?чну д?яльн?сть на сахарському узбережж? до комерц?йного рибальства[21]. П?сля угоди м?ж ?вропейськими колон?альними державами на Берл?нськ?й конференц?? 1884 року про под?л сфер впливу в Африц? ?спан?я захопила контроль над Зах?дною Сахарою ? зробила ?? ?спанською колон??ю, оск?льки край знаходиться навпроти ?спанських Канарських остров?в[22]. П?сля 1939 року ? з початком Друго? св?тово? в?йни ця територ?я перебувала у в?данн? ?спанського Марокко. Як насл?док, Ахмед Белбашир Хаскур?, голова каб?нету, генеральний секретар уряду ?спанського Марокко, сп?впрацював ?з ?спанцями у вибор? губернатор?в у цьому рег?он?. Зах?дносахарськ? лорди, як? вже об?ймали пом?тн? пости, наприклад, члени с?м'? Маа Ель-Айна?н, представили рекомендований список кандидат?в у нов? губернатори. Разом ?з ?спанським верховним ком?саром Бельбашир вибрав ?з цього списку. П?д час щор?чного святкування дня народження Магомета ц? лорди вшанували хал?фа, щоб показати лояльн?сть до мароккансько? монарх??.

Згодом ?спанське колон?альне правл?ння почало руйнуватися разом ?з загальною хвилею деколон?зац?? п?сля Друго? св?тово? в?йни; колишн? волод?ння та протекторати П?вн?чно? та Субсахарсько? Африки отримали незалежн?сть в?д ?вропейських держав. ?спанська деколон?зац?я йшла пов?льн?ше, але внутр?шн?й пол?тичний ? соц?альний тиски у материков?й частин? ?спан?? посилився наприк?нц? правл?ння Франс?ско Франка. Нам?тилося св?тове прагнення до повно? деколон?зац??. ?спан?я почала швидко позбавлятися б?льшо? частини колон?альних волод?нь, що залишилися. До 1974–75 рок?в уряд пооб?цяв провести референдум щодо незалежност? Зах?дно? Сахари.
Водночас Марокко ? Мавритан?я, як? мали ?сторичн? та конкоретн? посягання на суверен?тет над кра?м, стверджували, що ?хня держава була штучно в?докремлена в?д ?хн?х ?сторичних земель ?вропейськими колон?альними ?мпер?ями. Алжир, який також межував з цим кра?м, з п?дозрою ставився до ?хн?х вимог, оск?льки Марокко також посягало на алжирськ? в?ла?ти Т?ндуф ? Бешар. Висловившись за те, щоб процесом деколон?зац?? керувала Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й, алжирський уряд п?д кер?вництвом Хуар? Бумедь?на 1975 року зобов'язався надавати допомогу Фронту ПОЛ?САР?О, який виступав проти домагань Марокко ? Мавритан?? ? вимагав повно? незалежност? Зах?дно? Сахари.
ООН спробувала вир?шити ц? суперечки за допомогою ви?зно? м?с?? наприк?нц? 1975 року, а також за р?шенням М?жнародного суду (МС). Останн?й визнав, що Зах?дна Сахара д?йсно мала ?сторичн? зв'язки з Марокко та Мавритан??ю, але недостатн?, щоби довести суверен?тет жодно? з держав над кра?м п?д час ?спансько? колон?зац??. Таким чином, населення територ?? мало право на самовизначення. 6 листопада 1975 року Марокко започаткувало Зелений марш на Зах?дну Сахару — 350 000 беззбройних марокканц?в з?бралися б?ля м?ста Тарфая на п?вдн? Марокко ? чекали поклику в?д марокканського короля Хасана II, щоб перетнути кордон мирним маршем. За к?лька дн?в до цього, 31 жовтня, марокканськ? в?йська вторглися в Зах?дну Сахару з п?вноч?[23].


В останн? дн? правл?ння генерала Франка та п?сля ?Зеленого маршу? уряд ?спан?? п?дписав тристоронню угоду з Марокко та Мавритан??ю, перейшовши до передач? територ?? 14 листопада 1975 року. Угоди були заснован? на двосторонньому управл?нн?, та Марокко ? Мавритан?я перейшли до поглинання земель, при цьому Марокко взяло п?д себе п?вн?чн? дв? третини Зах?дно? Сахари як сво? п?вденн? пров?нц??, а Мавритан?я взяла п?д контроль п?вденну третину п?д назвою Т?рис аль-?арб?я (з ар. — Зах?дний Т?рис). ?спан?я припинила свою присутн?сть в ?спанськ?й Сахар? протягом трьох м?сяц?в, репатр?ювавши останки похованих ?спанц?в з? сво?х цвинтар?в[24].
Анекс?ям Марокко та Мавритан?? протистояв Фронт ПОЛ?САР?О, який отримав п?дтримку Алжиру[25]. Фронт розпочав партизанську в?йну, а 1979 року Мавритан?я вийшла з угод через тиск з боку Пол?сар?о, включаючи бомбардування мавритансько? столиц? та ?нших економ?чно важливих об'?кт?в. Так Марокко поширило св?й контроль на решту земель. Марокко намагалося стримувати партизан?в, поступово створивши велик? п?щан? насипи у пустел?, в?домий як Прикордонна ст?на або Марокканська ст?на, яка мала не пропускати партизан?в[26][27]. Бойов? д?? припинилися внасл?док припинення вогню 1991 року п?д наглядом миротворчо? м?с?? МООНРЗС в?дпов?дно до умов Плану врегулювання ООН.
Референдум, спочатку запланований на 1992 р?к, передбачав надання м?сцевому населенню вибору м?ж незалежн?стю або п?дтвердженням ?нтеграц?? з Марокко, але в?н швидко застопорився. 1997 року Х'юстонська угода спробувала в?дновити пропозиц?ю про референдум, але дос? не мала усп?ху. Станом на 2010 р?к переговори щодо умов не привели до жодних ?стотних д?й. В основ? суперечки лежить питання про те, хто ма? право бути заре?строваним для участ? в референдум?, ? приблизно з 2000 року Марокко вважа?, що оск?льки нема? угоди щодо ос?б, як? б мали право голосу, референдум ? неможливим. Тим часом ПОЛ?САР?О, як ? ран?ше, наполяга? на ч?ткому референдум? з незалежност?, ут?м не пропонуючи вир?шення питання щодо права ре?стрування ос?б задля участ? в ньому.
Обидв? сторони звинувачують одна одну у затягуванн? референдуму. ПОЛ?САР?О наполяга? на тому, щоб дозволити голосувати лише тих, кого зачислено до списк?в перепису населення ?спан?? 1974 року (див. нижче), тод? як Марокко наполяга?, що перепис був помилковим через ухилення в?д сплати податк?в, ? домага?ться включення член?в сахрав?йських племен, що втекли на п?вн?ч Марокко в?д ?спанського вторгнення 19 стол?ття.
Зусилля спецпредставник?в ООН порозум?тися для обох стор?н не мали усп?ху. До 1999 ООН виявила близько 85 000 виборц?в, майже половина з котрих проживала в п?дпорядкованих Марокко частинах Зах?дно? Сахари або П?вденного Марокко, а ?нш? були розкидан? м?ж т?ндуфськими таборами б?женц?в, Мавритан??ю та ?ншими м?сцями вигнання. ПОЛ?САР?О прийняв цей список виборц?в, як ? попередн?й список, представлений ООН (обидва спочатку були заснован? на перепис? населення ?спан?? 1974 року), але Марокко в?дмовилося ?, оск?льки в?дхилен? кандидати-виборц? розпочали процедуру масових оскаржень, наполягло на поос?бному розгляд? кожно? заяви. Це знову зупинило процес.
За словами делегац?? НАТО, спостер?гач? МООНРЗС за виборами заявили 1999 року, коли безвих?дь тривала ? надал?, що ?якщо к?льк?сть виборц?в не зб?льшиться значно, шанси будуть досить слабк? на боц? САДР?. На 2001 року процес по сут? зайшов у глухий кут ? Генеральний секретар ООН вперше попросив сторони вивчити ?нш?, трет? шляхи вир?шення. Так, невдовз? п?сля Х'юстонсько? угоди (1997 р.) Марокко оф?ц?йно заявило, що ?б?льше нема? необх?дност?? включати вар?ант незалежност? до бюлетеня, запропонувавши натом?сть автоном?ю. Ер?к Дженсен, гравший адм?н?стративну роль у МООНРЗС, писав, що жодна ?з стор?н не погодиться на ре?страц?ю виборц?в, у як?й ?м судилося програти.
Як особистий посланець Генерального секретаря, Джеймс Бейкер в?дв?дав ус? сторони та п?дготував документ, в?домий як ?План Бейкера?[28]. Це обговорювалося Радою Безпеки Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й 2000 року ? передбачало створення Зах?дносахарсько? автоном??, за якою через п'ять рок?в мав бути референдум. Кожн?й людин?, яка перебува? на територ??, буде дозволено голосувати незалежно в?д м?сця народження та незалежно в?д ?спанського перепису населення. Його було в?дхилено обома сторонами, хоча спочатку був заснований на марокканськ?й пропозиц??. Зг?дно з про?ктом Бейкера, десятки тисяч переселенц?в з власне Марокко (як? Пол?сар?о розгляда? як чужоземц?в, а Марокко як законних мешканц?в цього краю) отримають право голосу на сахрав?йському референдум? про незалежн?сть; водночас бюлетень для голосування буде розд?лено натро? шляхом включення невизначено? ?автоном???, ще б?льше п?дриваючи прихильник?в незалежност?. Марокко також було дозволено тримати сво? в?йсько у цьому кра? та збер?гати контроль над ус?ма питаннями безпеки як за роки автоном??, так ? п?д час вибор?в. 2002 року марокканський король заявив, що ?дея референдуму ?застар?ла?, оск?льки ?не може бути зд?йснена?[29]; Пол?сар?о заперечив, що це сталося лише через в?дмову короля дозволити цьому статися.
2003 року було оф?ц?йно оприлюднено нову верс?ю плану з деякими доповненнями, що визначають повноваження Зах?дносахарсько? автоном??, роблячи ?? менш залежною в?д мароккансько? передач? повноважень. В?н також надав додаткову ?нформац?ю про процес референдуму, аби його було важче загальмувати чи п?д?рвати. Цей другий про?кт, широко в?домий як Бейкер II, було прийнято Пол?сар?о як ?основа для переговор?в?, на подив багатьох[30]. Це означало в?дмовилення Пол?сар?о в?д попередньо? позиц?? щодо ведення переговор?в лише на основ? зразк?в ?дентиф?кац?? виборц?в 1991 року (тобто ?спанського перепису). П?сля цього про?кт швидко отримав широку м?жнародну п?дтримку, кульм?нац??ю яко? стало одностайне схвалення плану Радою Безпеки ООН вл?тку 2003 року.

У жовтн? 2010 року було створено таб?р ?адайм-?з?к неподал?к Ель-Аюна на знак протесту перем?щених сахрав?йц?в проти скрутних умов ?хнього життя. У ньому мешкало понад 12 000 ос?б. У листопад? 2010 року марокканськ? сили безпеки ув?йшли до табору ?адайм-?з?к рано вранц?, використовуючи вертольоти та водомети, щоб змусити людей п?ти. Фронт ПОЛ?САР?О заявив, що марокканськ? сили безпеки вбили 26-р?чного протестувальника у табор?, але Марокко в?дкида? ц? звинувачення. Протестувальники в Ель-Аюн? кидали кам?ння в пол?ц?ю та п?дпалювали шини й авт?вки. Також було п?дпалено к?лька буд?вель, зокрема телев?з?йну станц?ю. Оф?ц?йн? особи Марокко заявили, що внасл?док заворушень було вбито п'ятеро сп?вроб?тник?в служби безпеки[31].
15 листопада 2010 року марокканський уряд звинуватив алжирськ? спецслужби в улаштуванн? ? ф?нансуванн? табору ?адайм-?з?к ?з нам?ром дестаб?л?зувати рег?он. ?спанську пресу звинуватили у розгортанн? кампан?? дез?нформац?? на п?дтримку сахрав?йських д?й, а вс?м ?ноземним репортерам заборонили в'?жджати у край, а вже присутн?х вислали зв?дти[32]. Протест зб?гся з новим раундом переговор?в в ООН[33].
2016 року ?вропейський союз заявив, що ?Зах?дна Сахара не ? частиною мароккансько? територ???.[34] У березн? 2016 року Марокко ?вислало понад 70 цив?льних сп?вроб?тник?в ООН з МООНРЗС? через натягнут? стосунки п?сля того, як Пан ?? Мун назвав марокканську анекс?ю Зах?дно? Сахари ?окупац??ю?[35].
У листопад? 2020 року припинення вогню м?ж Фронтом ПОЛ?САР?О та Марокко було порушено, що призвело до збройних з?ткнень м?ж сторонами.
10 грудня 2020 року Сполучен? Штати Америки оголосили, що визнають повний суверен?тет Марокко над Зах?дною Сахарою в обм?н на усталення в?дносин Марокко ?з ?зра?лем[14][36][37].

Суверен?тет над Зах?дною Сахарою заперечу?ться м?ж Марокко ? Фронтом ПОЛ?САР?О, а його правовий статус залиша?ться невир?шеним. Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й вважа? край ?несамоврядною територ??ю?.
Формально Марокко керу?ться двопалатним парламентом при конституц?йн?й монарх??. Останн? вибори до нижньо? палати парламенту було визнано м?жнародними спостер?гачами досить в?льними ? справедливими. Певн? повноваження, так? як право призначати уряд ? розпускати парламент, залишаються у руках монарха. П?дпорядкован? Марокко частини Зах?дно? Сахари розд?лено на к?лька пров?нц?й, як? розглядаються корол?вством його нев?д'?мними частинами. Марокканський уряд значною м?рою субсиду? п?двладн? йому зах?дносахарськ? пров?нц?? завдяки зниженим тарифам на паливо ? супутн?м субсид?ям, щоб заспоко?ти нац?онал?стичне ?накомислення та залучити сахрав?йських переселенц?в до власне Марокко[38].
Уряд у вигнанн? самопроголошено? Сахарсько? Арабсько? Демократично? Республ?ки (САДР) ? формою однопарт?йно? парламентсько? ? президентсько? системи, але, в?дпов?дно до ?? конституц??, п?сля досягнення незалежност? ?? буде перетворено на багатопарт?йну систему. Нараз? вона базу?ться в п?двлеглих ?й таборах б?женц?в в алжирському Т?ндуф?. В?н також контролю? частину Зах?дно? Сахари на сх?д в?д Мароккансько? ст?ни, в?дому серед прихильник?в Фронту як Зв?льнен? територ??. У ц?й област? мешка? дуже невелике населення, яке, за оц?нками, становить близько 30 000 кочовик?в[39]. Уряд Марокко розгляда? ?? як н?чийну землю, що патрулю?ться в?йськами ООН. Уряд САДР, в?йська якого також патрулюють цю область, проголосив розташован? в цьому район? села Б?р-Лелу ? Т?фарит? тимчасовою та майбутньою столицями САДР.
18 грудня 2019 Коморськ? Острови стали першою кра?ною, що в?дкрила консульство в Ель-Аюн? на п?дтримку домагань Марокко на Зах?дну Сахару[40]. У с?чн? 2020 року ?амб?я[41] та ?в?нея[42] в?дкрили консульства у Дакхл?, а ?абон же в?дкрив генеральне консульство в Ель-Аюн?[43]. У рамках угоди про нормал?зац?ю в?дносин м?ж Марокко та ?зра?лем США в?дкрили тимчасове консульство в Дакхл? в с?чн? 2021 року як переход до створення пост?йного консульства в найближчому майбутньому[36][44].


Конфл?кт у Зах?дн?й Сахар? призв?в до серйозних порушень прав людини, про що пост?йно пов?домляють зовн?шн? репортери й актив?сти[46], як, передус?м, перем?щення десятк?в тисяч сахарського цив?льного населення з краю, вигнання десятк?в тисяч марокканських мирних жител?в алжирським урядом з Алжиру[47] та численн? жертви в?йни ? гон?нь.
У роки в?йни (1975–1991) обидв? сторони звинувачували одна одну у нападах на мирних жител?в. Заяви Марокко про тероризм ПОЛ?САР?О, як правило, майже не мають п?дтримки за кордоном: США, ?С, АС та ООН в?дмовляються включати групу до сво?х списк?в терористичних орган?зац?й. Кер?вники ПОЛ?САР?О заявляють, що вони ?деолог?чно виступають проти тероризму, ? наполягають на тому, аби колективн? покарання та насильницьк? зникнення сахрав?йських мирних жител?в[48] вважалися державним тероризмом вже з боку Марокко[49]. Що Марокко, що ПОЛ?САР?О додатково звинувачують один одного в порушенн? прав людини по в?дношенню до населення, яке перебува? п?д ?хн?м контролем — у частинах Зах?дно? Сахари, п?двладих Марокко, так ? в т?ндуфських таборах б?женц?в в Алжир?, в?дпов?дно. Марокко ? так? орган?зац??, як France Libertés, вважають, що Алжир несе пряму в?дпов?дальн?сть за злочини, ско?н? на його територ??, та звинувачують кра?ну в безпосередн?й участ? у таких порушеннях[50].
Марокко неодноразово критикувалося за сво? д?? в Зах?дн?й Сахар? з боку м?жнародних правозахисних орган?зац?й, зокрема:
- М?жнародна амн?ст?я[51]
- Нагляд за правами людини (HRW)[52][53]
- Св?това орган?зац?я проти катувань (OMCT)
- Д?м свободи[54]
- Репортери без кордон?в (RSF)[55]
- М?жнародний ком?тет Червоного Хреста
- Управл?ння Верховного ком?сара ООН з прав людини[56]
- Derechos Human Rights[57]
- Defend International[58][59]
- М?жнародний фонд захисту правозахисник?в (Front Line)[60][61][62][63]
- М?жнародна федерац?я за права людини (FIDH)[64][65][66][67][68]
- Товариство захисту вразливих народ?в (STPI)[69][70]
- Норвезька рада у справах б?женц?в (NRC)[71]
ПОЛ?САР?О критикувала французька орган?зац?я France Libertés за поводження з марокканськими в?йськовополоненими[72], а також зг?дно з? зв?тами бельг?йського комерц?йного консультац?йного товариства ESISC за загальну повед?нку Фронту в т?ндуфських таборах б?женц?в[73][74]. Соц?альний антрополог пустел? Сахара Констант?на ?с?дорос заявила, що ? 2005-го, ? 2008 року ESISC опубл?кував два майже однаков? зв?ти, в яких подавалася н?бито спотворена правда про те, як ПОЛ?САР?О розвива?ться у б?к ?сламського тероризму ? радикал?зму та м?жнародно? злочинност?. За словами ?с?дорос, ?брехня, вочевидь, в?д?гра? у цьому зв?т? особливе значення?[75]. Джейкоб Мунд?[76] вважа? цей зв?т частиною мароккансько? пропаганди, спрямовано? на дискредитац?ю Фронту ПОЛ?САР?О[77].
Низка колишн?х посадових ос?б ПОЛ?САР?О[en], як? перейшли на б?к Марокко, звинувачують Фронт у порушенн? прав людини та ?золяц?? населення в Т?ндуф?[78][79].

Три марокканськ? рег?они знаходяться в межах або частково в Зах?дн?й Сахар?:
- Рег?он ?улм?м — Вад?-Нун
- Пров?нц?я Асса-За?
- Рег?он Ель-Аюн — Сак?я-ель-Хамра
- Рег?он Дакхла — Уед-ед-Дахаб
- Пров?нц?я Ауссерд
- Пров?нц?я Уед-ед-Дахаб
- В?лаях
- Даерах
Марокко контролю? земл? на зах?д в?д насип?в прикордонно? ст?ни, тод? як Сахрав?йська Республ?ка контролю? земл? на сх?д (див. мапу).
Зах?дносахарський конфл?кт |
---|
![]() |
?сторичн? передумови |
Рег?они |
Пол?тика |
З?ткнення |
Проблеми |
Мирний процес |
Зах?дну Сахару було розд?лено м?ж Марокко ? Мавритан??ю у кв?тн? 1976 року, при цьому Марокко придбало дв? третини п?вн?чних земель[80]. В?дколи Мавритан?я п?д тиском партизан?в ПОЛ?САР?О в?дмовилася в?д ус?х домагань на свою частину в серпн? 1979 року, Марокко незабаром п?сля цього зайняло цю площину ? з того часу встановило адм?н?стративний контроль над ус?м кра?м[80]. Оф?ц?йно марокканський уряд назива? Зах?дну Сахару ?П?вденними пров?нц?ями?, що складаються з рег?он?в Р?о-де-Оро та Сак?я-ель-Хамра.
Частина, що не перебува? п?д контролем уряду Марокко, — це смуга земл? м?ж марокканською ст?ною та фактичною межею з Алжиром (див. на мап? МООНРЗС). Фронт ?Пол?сар?о? стверджу?, що керу? В?льною зоною в?д ?мен? САДР. Рег?он патрулюють сили ПОЛ?САР?О[81], а доступ обмежений нав?ть серед сахрав?йц?в через суворий сахарський кл?мат, в?йськовий конфл?кт та безл?ч? наземних м?н ? нероз?рваних снаряд?в. Landmine Action UK провела попередн? досл?дження, в?дв?давши контрольований Пол?сар?о район Зах?дно? Сахари у жовтн? 2005 року та лютому–березн? 2006 року. Польова оц?нка на околицях Б?р-Лахлу, Т?фарит? ? прикордонних насип?в показала, що найщ?льн?ш? скупчення м?н знаходяться перед насипами. М?ни закладали зи?за?ами на в?дстан? до одного метра одна в?д одно?, а на окремих д?лянках насип?в — по три ряди м?н. ? також насипи в зон?, п?дпорядкован? Марокко, навколо Дакхли ? в?д Буждура, включаючи Ес-Семару на марокканському кордон?. Проте закладання м?н не обмежувалося околицями прикордонно? ст?ни, оск?льки окупован? Фронтом поселення, так? як Б?р-Лахлу ? Т?фарит?, ? оточеними м?нами, встановленими марокканськими в?йськами[82].
Незважаючи на це, цим кра?м мандрують ? населяють багато сахрав?йських кочовик?в з т?ндуфських табор?в б?женц?в в Алжир? та сахрав?йських громад у Мавритан??[39]. У цьому район? також присутн? сили МООНРЗС Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й. Сили ООН наглядають за припиненням вогню м?ж Пол?сар?о та Марокко, узгодженим у План? врегулювання 1991 року[83].
Сили Пол?сар?о (Сахрав?йсько? народно-визвольно? арм??) у цьому район? розд?лен? на с?м ?в?йськових рег?он?в?, кожен з котрих контролю?ться вищим командиром, п?дпорядкованим президенту Пол?сар?о самопроголошено? Сахарсько? Арабсько? Демократично? Республ?ки[81][84]. Загальна чисельн?сть партизанського в?йська Пол?сар?о, присутня в цьому район?, ? нев?домою, але вважа?ться, що вона нал?чу? к?лька тисяч чолов?к, незважаючи на те, що багато комбатант?в були демоб?л?зован? через припинення вогню[84].
Велик? пол?тичн? сахрав?йськ? заходи, так? як з'?зди Пол?сар?о та зас?дання Сахрав?йсько? нац?онально? ради (парламент САДР у вигнанн?), проводяться у В?льн?й зон? (особливо в Т?фарит? ? Б?р-Лелу), оск?льки пол?тично ? символ?чно важливо вести пол?тичн? справи на сахрав?йськ?й територ??. 2005 року МООНРЗС подала скаргу до Ради Безпеки Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й на ?в?йськов? маневри з? справжн?м вогнем, як? поширюються на зони обмеженого доступу? з боку Марокко[85]. Зосередження сил на ознаменування 30-р?ччя Сахарсько? Республ?ки[86] зазнало засудження з боку Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й[87], оск?льки це було вважано прикладом порушення режиму припинення вогню через зосередження тако? велико? к?лькост? сил у цьому район?. Наприк?нц? 2009 року марокканськ? в?йська провели в?йськов? маневри поблизу Ум-Дрей?и, в зон? в?дчуження, порушивши режим припинення вогню. Обидв? сторони звинувачуються в таких порушеннях з боку ООН, але з 1991 року жодна з? стор?н не робила дотепер серйозних ворожих д?й.
Мирн? переговори за п?дтримки ООН, перш? за ш?сть рок?в м?ж Марокко та Пол?сар?о, в?дбулися в Женев? 5 грудня 2018 року, й обидв? сторони погодилися зустр?тися знову через к?лька м?сяц?в для подальших переговор?в[88][89].
П?д час сп?льного мароккансько-мавританського контролю над кра?м п?дпорядкована Мавритан?? частина, яка приблизно в?дпов?дала сучасн?й Сак?я ель-Хамра, була в?дома як Т?рис аль-?арб?я (?Зах?дний Т?рис?).
Зах?дна Сахара ма? багат? природн? ресурси. Пров?дне м?сце серед них займають фосфорити. Перспективн? родовища урану, зал?зних ? м?дних руд, ртут?, кам'яних солей. Прибережн? води багат? на рибу.
За оц?нками, населення в липн? 2005 року становило 373 008 ос?б, у 2010 роц? — 405 210 людей, в 2015 роц? — 586 000 людей; в б?льшост?, це араби ? араб?зован? бербери, багато хто з них веде кочовий спос?б життя. При цьому, за оц?нками близько 40 тисяч живуть у В?льн?й зон? ? близько 100 тисяч ос?б — у таборах б?женц?в в Алжир?.
На 1000 чолов?к щор?чно припада? 39,54 народжень ? 11,49 смертей, також на 1000 новонароджених припада? 69,66 смертей. Середня тривал?сть життя чолов?к?в — 52 роки, ж?нок — 56,73 рок?в. Середня народжуван?сть на ж?нку — 4,3 дитини. Д?ти до 14 рок?в становлять 44,9 % всього населення, доросл? в?д 15 до 64 рок?в: 52,8 % ? л?тн? люди старш? за 65 рок?в лише 2,3 %.
Майже 100 % населення спов?дують ?слам, у 1975 роц? в рег?он? проживало понад 20 000 католик?в, однак до 2007 року внасл?док пересл?дувань ? ем?грац?? ?х залишилося приблизно 100 людей.
Б?льш?сть населення сп?лкуються марокканським д?алектом арабсько? мови. Багато людей також волод?ють ?спанською мовою ? використовують ?? як мову м?жнац?онального сп?лкування.
- ↑ United Nations Statistics Division (2015). Western Sahara Summary Statistics. UN data. Арх?в ориг?налу за 10 липня 2017. Процитовано 20 листопада 2016.
- ↑ (англ.) Department of Economic and Social Affairs Population Division (2009). World Population Prospects, Table A.1 (PDF). 2008 revision. United Nations. Арх?в ориг?налу (PDF) за 18 березня 2009. Процитовано 12 березня 2009.
- ↑ (англ.) Mariano Aguirre, Vers la fin du conflit au Sahara occidental, Espoirs de paix en Afrique du Nord Latine [Арх?вовано 13 листопада 2013 у Wayback Machine.] in: Le Monde diplomatique, Novembre 1997
- ↑ (англ.) United Nations General Assembly (16 грудня 1965). Resolutions Adopted by the General Assembly During Its Twentieth Session – Resolution 2072 (XX) – Question of Ifni and Spanish Sahara. Арх?в ориг?налу за 10 травня 2019. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ а б (англ.) Milestones in the Western Sahara conflict. Арх?в ориг?налу за 27 лютого 2012.
- ↑ (?сп.) González Campo, Julio. Documento de Trabajo núm. 15 DT-2004. Las pretensiones de Marruecos sobre los territorios espa?oles en el norte de áfrica (1956–2002) (PDF). Real Instituto Elcano. с. 6. Арх?в ориг?налу (PDF) за 4 березня 2016.
- ↑ (англ.) Stefan G?nzle; Benjamin Leruth; Jarle Trondal (15 листопада 2019). Differentiated Integration and Disintegration in a Post-Brexit Era. Taylor & Francis. с. 191. ISBN 978-0-429-64884-7. Арх?в ориг?налу за 4 червня 2020. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ (англ.) United Nations General Assembly Resolution 34/37, The Question of Western Sahara. undocs.org (англ.). United Nations. 21 листопада 1979. A/RES/34/37. Арх?в ориг?налу за 5 липня 2018. Процитовано 28 березня 2017.
- ↑ (англ.) Baehr, Peter R. The United Nations at the End of the 1990s. 1999, page 129.
- ↑ (англ.) Arab League Withdraws Inaccurate Moroccan maps. Arabic News, Regional-Morocco, Politics. 17 грудня 1998. Арх?в ориг?налу за 22 жовтня 2013.
- ↑ (англ.) Report of the Secretary-General on the situation concerning Western Sahara (paragraph 37, p. 10). 2 березня 1993. Арх?в ориг?налу за 4 червня 2020. Процитовано 4 жовтня 2014.
- ↑ (англ.) Watch, Western Sahara Resource. Western Sahara not part of EFTA-Morocco free trade agreement – wsrw.org. www.wsrw.org. Арх?в ориг?налу за 28 грудня 2016. Процитовано 8 лютого 2017.
- ↑ (англ.) International law allows the recognition of Western Sahara – Stockholm Center for International Law and Justice. 7 листопада 2015. Арх?в ориг?налу за 11 лютого 2017. Процитовано 18 червня 2022.
- ↑ а б (англ.) Magid, Jacob (10 грудня 2020). 'Historic decision': Israel and Morocco agree on full ties 'as soon as possible'. Times of Israel. Арх?в ориг?налу за 10 грудня 2020. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Як Укра?на ? Рос?я "воюють" за прихильн?сть Африки - BBC Укра?на
- ↑ Western Sahara | Facts, History, & Map. Encyclopedia Britannica (англ.). Арх?в ориг?налу за 8 серпня 2020. Процитовано 27 травня 2020.
- ↑ (англ.) Dinerstein, Eric та ?н. (2017). An Ecoregion-Based Approach to Protecting Half the Terrestrial Realm. BioScience. 67 (6): 534—545. doi:10.1093/biosci/bix014. ISSN 0006-3568. PMC 5451287. PMID 28608869.
- ↑ (англ.) Handloff, Robert. The West Sudanic Empires. Federal Research Division of the Library of Congress. Арх?в ориг?налу за 11 травня 2011. Процитовано 3 вересня 2009.
- ↑ а б в (англ.) History of Ibn Khaldun Volume 6, pp80-90 by ibn Khaldun
- ↑ Rawd al-Qirtas, Ibn Abi Zar
- ↑ Besenyo, Janos. Western Sahara. Publikon, 2009, P. 49.
- ↑ (англ.) ICE Conflict Case ZSahara. .american.edu. 17 березня 1997. Арх?в ориг?налу за 25 с?чня 2012. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ János, Beseny? (2009). Western Sahara (PDF). Pécs: Publikon Publishers. ISBN 978-963-88332-0-4.
- ↑ Tomás Bárbulo, "La historia prohibida del Sáhara Espa?ol," Destino, Imago mundi, Volume 21, 2002, Page 292
- ↑ Algeria Claims Spanish Sahara Is Being Invaded. The Monroe News-Star. 1 с?чня 1976. Процитовано 19 жовтня 2016 — через Newspapers.com.
- ↑ (англ.) McNeish, Hannah (5 червня 2015). Western Sahara's Struggle for Freedom Cut Off By a Wall. Al Jazeera. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ Is One of Africa's Oldest Conflicts Finally Nearing Its End?. Newyorker.com. 29 грудня 2018. Процитовано 30 грудня 2018.
For the past forty years, tens of thousands of Moroccan soldiers have manned a wall of sand that curls for one and a half thousand miles through the howling Sahara. The vast plain around it is empty and flat, interrupted only by occasional horseshoe dunes that traverse it. But the Berm, as the wall is known, is no natural phenomenon. It was built by the Kingdom of Morocco, in the nineteen-eighties, and it's the longest defensive fortification in use today—and the second-longest ever, after China's Great Wall
- ↑ (англ.) Шаблон:UN document
- ↑ (англ.) CountryWatch – Interesting Facts of the World. Countrywatch.com. Арх?в ориг?налу за 5 жовтня 2008. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ (англ.) Shelley, Toby. Behind the Baker Plan for Western Sahara [Арх?вовано 10 грудня 2006 у Wayback Machine.], Middle East Report Online, 1 August 2003. Retrieved 24 August 2006.
- ↑ (англ.) Deadly Clashes as Morocco Breaks Up Western Sahara Camp. BBC News. 11 вересня 2010. Процитовано 13 листопада 2010.
- ↑ (англ.) New expulsions of Spanish citizens from Western Sahara. El País. 14 листопада 2010.
- ↑ (англ.) Black, Ian (12 листопада 2010). Deadly Clashes Stall Western Sahara-Morocco Peace Talks. The Guardian. Процитовано 15 листопада 2010.
- ↑ Morocco Suffers Legal Setback As EU Official Declares Western Sahara 'Not Part Of Morocco'. Арх?в ориг?налу за 29 кв?тня 2019. Процитовано 2 грудня 2018.
- ↑ (англ.) Lederer, Edith M. (30 серпня 2016). UN Document Says Morocco Violated Western Sahara Cease-Fire. Chicago Tribune. Арх?в ориг?налу за 10 кв?тня 2020. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ а б (англ.) Morocco latest country to normalise ties with Israel in US-brokered deal. bbc.com. 10 грудня 2020.
- ↑ (англ.) Trump, Donald J. [@realdonaldtrump] (10 грудня 2020). Morocco recognized the United States in 1777. It is thus fitting we recognize their sovereignty over the Western Sahara (Тв?т). Процитовано 10 грудня 2020 — через Тв?ттер.
- ↑ Thobhani, Akbarali (2002). Western Sahara Since 1975 Under Moroccan Administration: Social, Economic, and Political Transformation. Edwin Mellen Press. ISBN 0-7734-7173-1.
- ↑ а б (англ.) Norwegian Refugee Council Report: Western Sahara, Occupied country, displaced people, 2008 (PDF). Арх?в ориг?налу (PDF) за 8 лютого 2012. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ (англ.) First foreign diplomatic post opens in Western Sahara. Arab News. 18 грудня 2019.
- ↑ (англ.) Sahara: Gambia Opens Consulate in Dakhla, Dealing another Hard Blow to Polisario. Sahara News. 7 с?чня 2020.
- ↑ Sahara: Guinea Opens Consulate in Dakhla, Another Diplomatic Setback for Polisario. Sahara News. 17 с?чня 2020.
- ↑ (англ.) Gabon Opens Consulate General in Laayoune. Sahara News. 17 с?чня 2020.
- ↑ (англ.) Elshamy, Mosa'ab (9 с?чня 2021). US Consulate a turning point for disputed Western Sahara. Associated Press.
- ↑ Violent aggression against the Saharawi political prisoners in Salé. SPS. 12 лютого 2012. Арх?в ориг?налу за 8 липня 2014. Процитовано 10 серпня 2012.
- ↑ Kerry Kennedy, President of the RFK (25 серпня 2012). A Brush With Morocco's Secret Police in Laayoune, Moroccan-Occupied Western Sahara (PHOTOS). Robert F. Kennedy Center for Justice and Human Rights. Процитовано 1 вересня 2012.
- ↑ *Maroc/Algérie. Bluff et petites man?uvres [Арх?вовано 15 с?чня 2016 у Wayback Machine.], Telquel, not in English[неавторитетне джерело]
- Aljazeera.net [Арх?вовано 2025-08-06 у Wayback Machine.], not in English
- La "Répudiation massive" de l'Algérie des colonels!. La Gazette Du Maroc (фр.). 28 лютого 2005. Арх?в ориг?налу за 12 жовтня 2007. Процитовано 12 травня 2012.
- Jugement Dernier, Maroc Hebdo International, not in English [Арх?вовано 9 вересня 2006 у Wayback Machine.]
- Le Drame des 40.000, cinemanageria.ifrance.com, not in English [Арх?вовано 16 жовтня 2006 у Wayback Machine.]
- Mohamed Elyazghi au Matin du Sahara: Solution politique au Sahara et refondation de nos relations avec Alger [Арх?вовано 10 вересня 2006 у Wayback Machine.], USFP, not in English[неавторитетне джерело]
- La mal-vie des Marocains d'Algérie. Арх?в ориг?налу за 13 жовтня 2007.
- Revue de Presse des Quotidiens [Арх?вовано 2025-08-06 у Wayback Machine.] [Арх?вовано 7 с?чня 2009 у Wayback Machine.]
- ↑ (англ.) Amnesty International | Working to Protect Human Rights. Web.amnesty.org. Арх?в ориг?налу за 14 листопада 2007. Процитовано 13 лютого 2012.
- ↑ (англ.) Western Sahara – Sahara Occidental – Akhbar Es-Sahra 2. Arso.org. Процитовано 13 лютого 2012.
- ↑ (англ.) Morocco's Memorandum to UN unveils Algiers' responsibility in Sahara conflict, political parties [Арх?вовано 14 жовтня 2013 у Wayback Machine.], Arabic News, Morocco-Algeria, Politics, 29 September 2004
- ↑ *Morocco/Western Sahara: Broken Promises: The Equity and Reconciliation Commission and its Follow-up. Amnesty.org. 6 с?чня 2010. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: No more half measures: Addressing enforced disappearances in Morocco and Western Sahara. Amnesty.org. 28 серпня 2009. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/ Western Sahara: Further Information on UA 16/08 – Fear of unfair imprisonment/ Prisoners of conscience/ Health concern. Amnesty.org. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/ Western Sahara: Three years' imprisonment for putting a profile of Prince Moulay Rachid on Facebook. Amnesty.org. 25 лютого 2008. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: New arrests and allegations of torture of Sahrawi human rights defenders. Amnesty.org. 31 липня 2005. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: Justice must begin with torture inquiries. Amnesty.org. 21 червня 2005. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: Torture of detainees must end. Amnesty.org. 23 червня 2004. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: Torture in the "anti-terrorism" campaign – the case of Témara detention centre. Amnesty.org. 23 червня 2004. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: Briefing to the Committee against torture (November 2003). Amnesty.org. 11 листопада 2003. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco/Western Sahara: reports of secret detention and torture on the rise. Amnesty.org. 21 лютого 2003. Процитовано 1 лютого 2012.
- Morocco and Western Sahara Human Rights. Amnestyusa.org. Арх?в ориг?налу за 3 травня 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Morocco/Western Sahara: Activists Need Fair Trial. Human Rights Watch. 9 грудня 2005. Арх?в ориг?налу за 23 липня 2008. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara: Keeping It Secret – The United Nations Operation in the Western Sahara. Human Rights Watch. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara *. Freedomhouse.org. 10 травня 2004. Арх?в ориг?налу за 3 жовтня 2009. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ *Swedish photographer expelled from Western Sahara a day after his arrest. rsf.org. 22 лютого 2007. Арх?в ориг?налу за 18 жовтня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Journalist assaulted in the name of Moroccan control of Western Sahara. rsf.org. 26 травня 2005. Арх?в ориг?налу за 15 кв?тня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Journalists working in Western Sahara face assaults, arrests and harassment. rsf.org. 16 червня 2005. Арх?в ориг?налу за 15 кв?тня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Western Sahara, government corruption and palace life are all off-limits for the press. rsf.org. 13 кв?тня 2005. Арх?в ориг?налу за 15 кв?тня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Two Norwegian journalists threatened with expulsion. rsf.org. 16 червня 2004. Арх?в ориг?налу за 15 кв?тня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Morocco puts US censorship busting site Anonymizer.com on its black list. rsf.org. 20 грудня 2005. Арх?в ориг?налу за 15 кв?тня 2017. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- Appeal court upholds exorbitant damages award against Journal Hebdomadaire. rsf.org. 18 кв?тня 2006. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- ↑ Report of the OHCHR to Western Sahara & the refugee camps in Tindouf 2006 (PDF). Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Human rights in Morocco & Western Sahara. Derechos.org. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Wave of arrests in Western Sahara. Defendinternational.com. 31 серпня 2007. Арх?в ориг?налу за 21 с?чня 2013. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Morocco: Protect And Preserve Mass Grave Sites. Defendinternational.com. 15 с?чня 2008. Арх?в ориг?налу за 2 грудня 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara: UPDATE – Human rights defenders on hunger strike in protest at continued arbitrary detention. Frontlinedefenders.org. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara: Severe beating of human rights defender, Mr Mohammed al-Tahleel by security forces. Frontlinedefenders.org. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara: Torture and solitary confinement of human rights defender Mr Yahya Mohamed el Hafed Aaza. Frontlinedefenders.org. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Western Sahara: Systematic repression of human rights defenders. Frontlinedefenders.org. Арх?в ориг?налу за 5 грудня 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Sahara occidental : Arrestation de M. Duihi Hassan - MAR 001 / 0210 / OBS 024. Fédération internationale pour les droits humains.
- ↑ Harcèlement à l'encontre de Mme Elghalia Dijim et M. Duihi Hassan - MAR 003 / 1109 / OBS 166. Fédération internationale pour les droits humains.
- ↑ Détentions arbitraires – Poursuites judiciaires – Mauvais traitements. Fidh.org. 8 листопада 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Nouvelle condamnation d'un militant sahraoui. Fédération internationale pour les droits humains.
- ↑ FIDH. Après l'interdiction de trois hebdomadaires au Maroc, RSF et la FIDH dénoncent une décision inique et inacceptable. Процитовано 3 жовтня 2014.
- ↑ Gesellschaft fuer bedrohte Voelker – Society for Threatened Peoples. EU ignores violations of human rights in Morocco. Gfbv.de. Арх?в ориг?налу за 28 с?чня 2012. Процитовано 1 лютого 2012.
- ↑ Gesellschaft fuer bedrohte Voelker – Society for Threatened Peoples. Almost 700 arrested in the year 2006. Gfbv.de. Арх?в ориг?налу за 28 с?чня 2012. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ Norwegian Refugee Council (15 лютого 2014). Occupied Country, Displaced People [Updated]. nrc.no. Процитовано 15 кв?тня 2017.
- ↑ (англ.) The Conditions of Detentions of the Moroccan POWs Detained in Tindouf (Algeria) (PDF). 11 грудня 2005. Арх?в ориг?налу (PDF) за 11 грудня 2005. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ (англ.) The Polisario Front and the IRA – Two approaches to the process of negotiation. Esisc.net. Арх?в ориг?налу за 18 вересня 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ ESISC — комерц?йна ф?рма у сфер? консультування, що базу?ться у Брюссел?, серед кл??нт?в яко? ? посольство Марокко в Бельг??.
- ↑ (англ.) Konstantina Isidoros. Western Sahara and the United States' geographical imaginings [Арх?вовано 27 серпня 2017 у Wayback Machine.] // ACAS Concerned Africa Scholars, BULLETIN N°85 – SPRING 2010
- ↑ Джейкоб Манд? — доцент катедри вивчення миру ? конфл?кт?в в Кол?ейтському ун?верситет?
- ↑ (англ.) Jacob Mundi. Failed States. Ungoverned Areas, and Safe Havens: The Terrorization of the Western Sahara Peace Process // Fonkem Achankeng. Nationalism and Intra-State Conflicts in the Postcolonial World. Lexington Books, 2015, ISBN 1498500269, 9781498500265. Pp.139–140. "Decades later, substitute "'Al-Qaeda" for "Communism" and the discourse is essentially the same. One of the first major salvos in the Moroccan offensive to link Polisario to Al-Qaeda was a series of think tank reports paid for by the royal palace (Moniquet, 2005, 2008). When a Moroccan newsmagazine, Le Journal hebdomadaire (9 December 2005), dared expose the fact that the European Strategic Intelligence and Security Institute was being paid to tar and feather Polisario, thus began the regime's successful five-year campaign to drive one of the few independent media voices out of existence. Morocco even enlisted its academic voices to aid in the terrorization of the Western Sahara peace process by linking Al-Qaeda to Polisario. "
- ↑ (фр.) Quatrème Commission: Le Maroc rest attaché au plan de règlement et a la tenue d'un référendum transparent au Sahara Occidental. United Nations. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ (англ.) Report: Clan wars and unavoidable scission in Tindouf, defectors. Arabicnews.com. Арх?в ориг?налу за 14 жовтня 2013. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ а б (англ.) CIA: The World Factbook: 2006. 'Western Sahara', 266. Cia.gov. Арх?в ориг?налу за 12 червня 2007. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ а б (англ.) Chris Brazier (December 1998). Up Against the Wall. New Internationalist Magazine. № 297. Арх?в ориг?налу за 18 грудня 2002. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ (англ.) "Explosive Ordnance Disposal and technical survey in Polisario-controlled areas of Western Sahara," [Арх?вовано 24 березня 2012 у Wayback Machine.] Project proposal, February 2006, pp. 2–4, quoted in Land Mine Report, Western Sahara, footnote 15 and 17.
- ↑ (англ.) MINURSO homepage – mandate. United Nations. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ а б (англ.) Bhatia, Michael (2001). Western Sahara under Polisario Control: Summary Report of Field Mission to the Sahrawi Refugee Camps (near Tindouf, Algeria). Arso.org. Процитовано 12 травня 2012.
- ↑ (англ.) MINURSO complaint to the UN Security Council (Spanish) (PDF). Арх?в ориг?налу (PDF) за 19 вересня 2011. Процитовано 13 листопада 2011.
- ↑ (англ.) [1] [Арх?вовано 2025-08-06 у Wayback Machine.] Commemoration of the Saharawi Republic's 30th anniversary in the liberated territories of Western Sahara Press Service, 27 February 2006 [неавторитетне джерело] Archived copy. Арх?в ориг?налу за 26 травня 2011. Процитовано 3 лютого 2016.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: bot: Стор?нки з посиланнями на джерела, де статус ориг?нального URL нев?домий (посилання) Обслуговування CS1: Стор?нки з текстом ?archived copy? як значення параметру title (посилання) - ↑ Шаблон:UN document
- ↑ (англ.) The sands time forgot. The Economist. Процитовано 2 с?чня 2019.
- ↑ (англ.) Nicolas Niarchos (29 грудня 2018). Is One of Africa's Oldest Conflicts Finally Nearing Its End?. The New Yorker. Процитовано 2 с?чня 2019.
- В. ?. Головченко. Зах?дно? Сахари проблема // Укра?нська дипломатична енциклопед?я: У 2-х т. /Редкол.:Л. В. Губерський (голова) та ?н. — К: Знання Укра?ни, 2004 — Т.1 — 760с. ISBN 966-316-039-X
- Зах?дна Сахара [Арх?вовано 18 серпня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 1998. — Т. 2 : Д — Й. — 744 с. — ISBN 966-7492-00-8.