只知道武警"魔鬼周"？没看过水上演练你就out了
.svg)
А?фрика — другий за площею ? населенням материк у св?т?, п?сля ?враз??[1]. Загальна площа континенту становить понад 30,27 млн км2, враховуючи прилегл? острови — в?н займа? 5,9 % площ? земно? поверхн? ? 20,3 % площ? суходолу[2][?].
Населення континенту, станом на 2023 р?к, оц?ню?ться майже в 1,3 млрд (понад 16 % населення св?ту)[3][4]. Населення Африки ? наймолодшим серед ус?х континент?в; середн?й в?к 2012 року становив 19,7, проти середньосв?тового — 30,4[?]. Сучасна карта континенту — це велике р?зноман?ття народ?в, народностей, ?хн?х традиц?й, в?рувань, культур ? мов[?].
Континент омива?ться на сход? водами ?нд?йського океану ? Червоного моря, на заход? — Атлантичного, на п?вноч? — Середземного моря останнього. На п?вн?чному заход? Африка в?дд?лена Г?бралтарською протокою в?д ?вропи, на п?вн?чному сход? — Суецьким каналом ? Баб-ель-Мандебською протокою в?д Аз??. Найб?льший остр?в, що належить до континенту — Мадагаскар. Африка — ?диний материк, розташований у вс?х чотирьох п?вкулях Земл?: П?вн?чн?й, П?вденн?й, Сх?дн?й ? Зах?дн?й[?]. Через центральну частину материка проходить екватор, в?д якого на п?вн?ч ? п?вдень майже симетрично розходяться природн? зони [?]. Це ?диний материк, що простягнувся в?д п?вн?чного до п?вденного субтроп?чного поясу[5]. В екватор?альному пояс? протягом року сонце перебува? близько до зен?ту, тому щодня йдуть дощ?, що зрошують рел?ктов? дощов? л?си узбережжя Гв?нейсько? затоки ? западини Конго. На п?вдень ? п?вн?ч в?д екватора, в субекватор?альному пояс? бувають сухий ? вологий пер?оди, що творять неповторну природу саван, серед безкрайн?х р?внинних простор?в яких дек?лька м?льйон?в рок?в тому з'явились наш? першопредки (сахельантроп, австралоп?тек африканський ? афарський, людина прямоходяча, ум?ла ? працююча) ? в?д 300—260 тис. рок?в тому проходила перш? етапи сво?? еволюц?? людина розумна[?]. У район? троп?к?в, розташован? пустел?, найб?льша з яких Сахара. Жива природа континенту сво?р?дна ? неповторна, тут збереглось найб?льше вид?в мегафауни, оск?льки вона зазнала найменшого впливу п?д час четвертинного вимирання. Тваринний св?т представлений найб?льшим (африканський слон) ? найвищим (жирафа) зв?ром суходолу, чемп?оном з б?гу (гепард), найб?льшим птахом (африканський страус) та багатьма ?ншими рекордсменами[6][?]. Природа континенту сильно потерпа? в?д широкого спектру еколог?чних проблем сучасност?: опустелювання, вирубки л?с?в, деф?циту води тощо. Оч?ку?ться, що ц? проблеми будуть т?льки пог?ршуватись у зв'язку з? зм?нами кл?мату. М?журядова група експерт?в ООН з питань зм?н кл?мату (IPCC) визначила Африку континентом, найб?льш вразливим до зм?н кл?мату[?].
Одн? з перших людських цив?л?зац?й, ?гипетська та ф?н?к?йська, виникли в П?вн?чн?й Африц?[?]. Впродовж багатьох тисячол?ть складно? ?стор?? на континент? виникали, розкв?тали та згасали ряд м?сцевих цив?л?зац?й, в?дбувались р?зноман?тн? м?грац??, в?д розселення перв?сних людей до м?грац?й банту[?]. Останн? 500 рок?в континент перебував п?д ?вропейським впливом, який актив?зував торг?влю ? включив м?сцеве населення до глобальних процес?в, включно з трансатлантичною работорг?влею, що також сприяла заселенню африканцями американського континенту. Наприк?нц? XIX стол?ття ?вропейськ? кра?ни колон?зували всю Африку, безжально експлуатували природн? ресурси континенту та м?сцев? сп?льноти[?].
Незважаючи на багатство природних ресурс?в, континент залиша?ться найб?дн?шим у перерахунку доходу на душу населення. В Африц? знаходяться найб?дн?ш? кра?ни св?ту. Частково це поясню?ться географ?чними та демограф?чними чинниками, частково насл?дками ?вропейсько? колон?зац?? та холодно? в?йни, але переважно недемократичними формами правл?ння та прим?тивними пол?тичними режимами, що не дозволяють справедливо перерозпод?ляти дох?д в?д неефективно? експлуатац?? нац?ональних багатств всередин? громад[7][8][9][10][11]. Економ?ка континенту по?дну? в соб? низьку концентрац?ю нац?ональних багатств, насл?дки колон?ально? епохи, проблеми молодого в?ку трудових ресурс?в та великий потенц?ал росту в глобальному вим?р?[?].
На континент? ?сну? 54 незалежн? держави, що ? членами ООН ? об'?днались в рег?ональну економ?ко-пол?тичну орган?зац?ю — Африканський Союз ?з штаб-квартирою в Аддис-Абеб? (Еф?оп?я). Б?льш?сть з них виникли в процес? деколон?зац?? друго? половини XX стол?ття й торують св?й незалежний шлях кр?зь невир?шен? проблеми, що д?стались ?м в?д колон?ально? епохи. Найб?льша за площею держава — Алжир[?].
В античн? часи не ?снувало ?диного топон?му для позначення сучасного материка Африка. Земл? на зах?д в?д ?гипту в античн? часи називали Л?в??ю', в?д племен? л?б?в[12]. Цей топон?м в?д ?гиптян ще за час?в Гомера засво?ли древн? греки[13][14]. У III стол?тт? до н. е. з'являються перш? згадки про топон?м Африка, яким тод? позначали земл? навколо ф?н?к?йського м?ста Карфаген (сучасна територ?я п?вн?чного Тун?су)[12]. Ф?н?к?йське афер означало ?земл? Карфагену?[15]. У давньоримського ?сторика Теренц?я ? пояснення топон?му як ?Земл? афр?в? (лат. Africa terra), який в?н виводить в?д назви м?сцевого берберського племен? афр?в, африк?в, ?фриг?в. Тобто одн??? з г?лок сахарського населення, що до сучасност? зберегло власний етнон?м — тарги (туареги)[16]. Традиц?йно назву народу виводять в?д ф?н?к?йського слова afar — ?пилюка?[17], сучасн? досл?дники роблять це в?д берберського ifri — ?печера?, тобто ?фриг? — це печерн? жител?, про яких згадував ще Геродот[18][19]. Таке саме слово зустр?ча?ться в назв? п?вн?чноафриканського племен? ?бану ?фран? (?фран?ди), що мешкали на територ?? сучасного Алжиру й Трипол?тан?? з центром навколо сучасного м?ста Яфран[18][19]; також в назв? марокканського м?ста ?фран[20]. У античн? часи терм?н ?Аз?я? використовували для позначення Мало? Аз?? ? земель на сх?д в?д не?. Спочатку ?гипет ? Левант мали невизначений статус м?ж Африкою та Аз??ю, хоча як частина Персько? ?мпер?? вони ?нколи включалися до б?льш узагальненого терм?ну ?Аз???. Розмежувальну л?н?ю м?ж цими двома континентами вперше означив географ Клавд?й Птолемей (85-165), пров?вши нульовий мерид?ан через Александр?ю ? зробивши Суецький перешийок та Червоне море межею м?ж Аз??ю та Африкою. Древн? греки намагались виводити топон?м в?д власно? богин? Афрод?ти, або сем?тсько? Астарти (?штар)[15].
П?сля завоювання римлянами Карфагену 146 року до н. е. в результат? Пун?чних в?йн, завдяки впливу грек?в П?вденно? ?тал?? цей топон?м був перенесений на нову римську пров?нц?ю (лат. Africa Proconsularis)[15][12]. У латин? топон?м був утворений по?днанням етнон?му м?сцевого населення ?з суф?ксом -ica (пор?вняйте цезар?вське Celt-ica в?д назви м?сцевих племен кельт?в Celtae, що використову?ться ним в ?Записках про Галльську в?йну?). ?врейський ?сторик I стол?ття Йосип Флав?й, стверджував, що топон?м походить в?д ?мен? Етера, онука Авраама в?д Кетури (Буття 25:4), чи? нащадки заселили Л?в?ю.
У ?сторика VII стол?ття ?сидора Сев?льського в його ?Етимолог?ях? (том XIV, розд?л 5.2) згаду?ться трактування слова лат. aprica як ?сонячний?. У середн? в?к?, п?сля завоювання арабами Африканського екзархату (лат. Exarchatus Africae) В?зант?? була утворена пров?нц?я хал?фату — ?фрик?я (араб. ???????), що зберегла латинський кор?нь у сво?й назв?. Середньов?чний ?сторик Лев Африканський (1495—1554) поширював назву ?Африка? вже на все середземноморське узбережжя материка. В?н запропонував г?потезу походження назви в?д дав.-гр. α φρ?κη — ?без холоду/жаху?. Але оск?льки звуку ph на f в грецьк?й мов? дату?ться приблизно X стол?ттям, то малоймов?рно, що це справжн? походження топон?му.
-
Ойкумена час?в Геродота -
Статуя-алегор?я Африки, палац Феррер?я, Мальта -
Карта св?ту в ?Етимолог?ях?, видання 1472 року -
?вропейська мапа Африки, 1570 р?к
?гиптолог-самоучка ? поет Джеральд Месс? 1881 року висунув верс?ю про походження слова в?д ?гипетського виразу af-rui-ka — ?повертатися обличчям до отвору Ка?. Ка — це енергетичний дубль кожно? людини, ? ?отв?р Ка? означа? лоно або м?сце народження. Африка, таким чином, для ?гиптян означав ?батьк?вщину?[21]. На думку радянського палеонтолога ? письменника ?вана ?фремова, слово ?Африка? засво?но з давньо?гипетсько? греками як αφρο? — ?п?нна кра?на?. Що пов'язано ?з з?ткненням дек?лькох вид?в теч?й, як? утворюють п?н? вири на середземноморському узбережж?.
М?шель Фруйт 1976 року зв'язав топон?м з лат. africus — ?п?вденний в?тер?, який мав умбр?йське походження й перв?сно означав ?дощовий в?тер?[22]. Роберт Р. Шт?гл?ц з ун?верситету Рутгерса 1984 року запропонував зв'язати топон?м Аф?р-?к-а з легендарною б?бл?йною кра?ною Оф?р, що славилась золотом[23]. Арабський письменник ?бн Халл?кан наводить г?потезу походження назви материка в?д х?м'яритського царя на ?м'я Афр?к?н ?бн Ка?с ?бн Сайф?, якого також називали ?Африкусом, сином Абрахаха? ? який п?дкорив ?фрик?ю[24][25][26].
Африка — другий за розм?рами п?сля ?враз?? материк, найб?льший з материк?в П?вденно? п?вкул?[27]. Площа континенту становить 29,2 млн км2 (з островами — 30,3 млн км2)[28]. Африка — ?диний материк, розташований у вс?х чотирьох п?вкулях Земл?: П?вн?чн?й, П?вденн?й, Сх?дн?й ? Зах?дн?й (б?льша частина в п?вн?чн?й та майже вся в сх?дн?й)[27]. Загалом в екватор?ально-троп?чних широтах майже симетрично по в?дношенню до екватора. Протяжн?сть Африки з п?вноч? на п?вдень — 8000 км (в?д мису Рас-Ен?ела 37°21′ пн. ш. до найб?льш п?вденно? точки — мису Голкового (Агульяс) 34°51′15″ пд. ш.), ?з заходу на сх?д у п?вн?чн?й частин? — 7500 км (в?д мису Альмад? 17°33′22″ зх. д. до мису Рас-Гафун 17°33′22″ сх. д.), у п?вденн?й — 3100 км[28][29]. На п?вноч? Африка омива?ться Середземним морем, на заход? безпосередньо Атлантичним океаном, на сход? — Червоним морем та безпосередньо ?нд?йським океаном[28][29]. Сполуча?ться з Аз??ю Суецьким перешийком завширшки 130 км, прор?заним Суецьким каналом[27]. В?д аз?йського Арав?йського п?вострова в?дд?лений глибокою Баб-ель-Мандебською протокою (глибина не менше 182 м, загальна ширина 26,5 км)[30][29]. В?д ?вропи в?докремлю?ться в?дносно вузькою Г?бралтарською протокою (14 км)[28][30][27].
-
Супутникова фотограф?я Африки -
Пор?вняння розм?р?в Африки з територ??ю деяких кра?н -
Г?бралтарська протока -
Баб-ель-Мандебська протока
Береги Африки слабо розчленован?, переважно висок?, важкодоступн?, довжина берегово? л?н?? дор?вню? 26 тис. км[28]. Найб?льший ? ?диний великий п?востр?в континенту — Сомал?йський на сход?, який називають ?африканським рогом?[31]. Затоки мало вр?зан? й широко в?дкрит? до океану, найб?льш? з яких: Гв?нейська у центральн?й частин? зах?дного узбережжя, С?дра на п?вноч?, Аденська — на сход?[28][30]. Зручних бухт мало. Навколо берег?в континенту в?дсутн? велик? за площею арх?пелаги, найб?льший остр?в Мадагаскар (587 тис. км2) лежить на сх?д в?д п?вденних берег?в ? в?дд?ля?ться найдовшою протокою у св?т? — Мозамб?цькою (1670 км), що в?дд?лився в?д материка внасл?док тектон?чного розлому десятки млн рок?в тому[31][27]. До Африки належать також так? острови й арх?пелаги: Мадейра, Канарськ? острови, Зеленого мису, Сан-Томе, Принс?п?, Вознес?ння, Свято? ?лени, Тристан-да-Кунья, Сокотра, Пемба, Занз?бар, Маф?я, Коморськ?, Ам?рантськ?, Сейшельськ?, Маскаренськ? острови та ?нш?[30][27]. У Червоному мор? й ?нд?йському океан? б?ля берег?в формуються численн? коралов? рифи, що ускладнюють судноплавство й перешкоджають морським судам п?дх?д до узбережжя[31].
У геолог?чн?й будов? африканському материку в?дпов?да? Африканська л?тосферна плита, що руха?ться на п?вн?ч у б?к ?враз?йсько? з кутовою швидк?стю 0,292° ± 0,007° на млн рок?в. Зоною рифт?в у Сх?дн?й Африц? проходить пояс тектон?чних розлом?в, що започаткували 60 млн рок?в тому процес в?дколювання Сомал?йсько? та Арав?йсько? плит в?д Африкансько?. На м?сц? цих розлом?в утворились Червоне море й б?льша частина озер Сх?дно? Африки. Афарський тр?йник — зона активного розходження цих плит.
Б?льшу частину континенту займа? докембр?йська Африканська платформа, що склада?ться з кристал?чних сланц?в, гнейс?в, гран?т?в, базальт?в та ?нших магматичних ? метаморф?чних г?рських пор?д[28]. У п?вн?чн?й частин? континенту (Сахарська плита) фундамент платформи заляга? на значн?й глибин?, в?н перекритий потужним багаток?лометровим чохлом палеозойсько-кайнозойських в?дклад?в (у тому числ? морськими), що утворились внасл?док вив?трювання, роботи в?тру ? поверхневих вод за м?льйони рок?в тектон?чних вертикальних рух?в[28][32]. Найб?льшо? потужност? вони досягають у тектон?чних улоговинах. У п?вденн?й частин? Африки (П?вденно-Африканський щит) докембр?йський фундамент в ц?лому трохи п?днятий, осадов? в?дклади трапляються лише в окремих улоговинах ? мають континентальний характер[28]. На п?вн?чному заход? Атласьк? гори утворились п?д час герцинсько-альп?йсько? складчастост? з п?днятого й з?м'ятого в складки морського дна п?д час кол?з?? з ?враз?йською плитою; на п?вдн? — герцинськ? Капськ? гори[28]. Палеозойськ? породи (п?сковики, слац?, долом?тизован? вапняки), що залягають на кристал?чному фундамент?, слабко дислокован?, м?сцям? прорван? ?нтруз?ями гран?т?в, гранод?орит?в, габро[28].
У мезозо?, 180 млн рок?в Африкано-Арав?йський масив в?дколовся в?д прадавнього континенту Гондвана[32]. Мезозойськ? породи представлен? мергелями, п?сковиками, вапняками, як? м?сцями сильно збагачен? п?дземними водами (особливо в Сахар?)[28]. У кайнозо? 60 млн рок?в тому на сход? континенту в?дбулися ?нтенсивн? п?дняття, що зумовили утворення г?рського рель?фу та зони розлом?в Великого Африканського рифту з глибокими грабенами, часто заповненими озерними водами (Тангань?ка, Ньяса), що простяглися в?д гирла Замбез? до Су?цько? затоки на 4 тис. км[32][28]. Уздовж л?н?й розлом?в активний вулкан?чно-сейсм?чний пояс ?з численними д?ючими та згаслими вулканами (К?л?манджаро, Кен?я), частими землетрусами[28]. До недавнього геолог?чного часу (к?нець крейди-ол?гоцен) Африкано-Арав?йська платформа включала також Арав?йський п?востр?в ? остр?в Мадагаскар, в?дд?лений сьогодн? в?д основно? частини платформи рифтовими зонами на п?вн?чному сход? та Мозамб?цько? протоки на сход?[33]. Кайнозойськ? породи представлен? еоценовими вапняками, лагунними ? континентальними в?дкладами[28].
-
Рух Африкансько? л?тосферно? плити -
Зона Африканського рифту -
Кратери вулкана Камерун -
Г?дротерми вулкана Даллол, Еритрея -
К?мберл?това трубка ?Велика д?ра?, ПАР
.jpg)
Континент багатий (у його надрах м?ститься 30 % розв?даних поклад?в св?ту)[34] на р?зноман?тн? корисн? копалини: кам'яне вуг?лля, уран, алмази, нафта, природний газ, руди зал?за, марганцю, хрому, кобальту, пол?метал?в, боксити, золото, платина, значн? запаси фосфорит?в (П?вн?чна Африка), азбест, граф?т (гнейсов? товщи Мадагаскару), алмази (П?вденна Африка) та ?нш?[28][33]. Розм?щення корисних копалин пов'язане з тектон?чною будовою материка. Так до магматичних ? метаморф?чних г?рських пор?д фундаменту платформи приурочен? рудн?, до ?? чохла з осадових пор?д — нерудн? або рудн? осадового походження.
У рель?ф? Африки переважають р?внини, плато ? плоског?р'я, що лежать на висотах 200—500 м над р?внем моря (39 % площ?) ? 500—1000 м (28,1 %)[28]. Це поясню?ться загальним п?дняттям ус??? територ?? Африки в кайнозойську еру. Низовини простягаються вузькими смужками уздовж узбережжя ? займають близько 10 % площ? материка, на г?рськ? масиви припада? понад 23 % територ??[28]. За середн?ми висотами над р?внем моря (750 м) Африка поступа?ться лише Антарктид? ? ?враз??[28]. Перевага на материку вир?вняного рель?фу зумовлена його платформною структурою. Прогинам ? виступам Африкансько? платформи в?дпов?дають велик? западини — Калахар?, Конго, Чадська та ?нш?. Лавов? плато ? конуси поширен? на Еф?опському наг?р'? ? в Сх?дн?й Африц?, в?нчають вершини Ахаггару ? Т?бест?, ? в Судан? (гора Марра), Камерун? (вулкан Камерун, гори Адамава), перекривають Драконов? гори в Лесото.
Низька Африка. П?вн?чно-зах?дну частину Африки займають р?внини ? плато Сахари й Судану з переважними висотами 200—1000 м. У ц?й частин? материка з глибоким заляганням фундаменту ? широким розвитком осадового чохла з ?нтенсивним розвитком пенеплен?зац?? переважають висоти менше 1000 м. Лише подекуди п?дносяться г?рськ? масиви — Атласьк? гори (гора Тубкаль, 4165 м), наг?р'я Ахаггар (гора Тахат, 3003 м) ? Т?бест? (гора Ем?-Кус?, 3415 м), П?вн?чно-Гв?нейська височина (гора Бинтиман?, 1948 м), плоског?р'я Азанде (гора Нагая, 1388 м), плато Дарфур (гора Марра, 3088 м), уздовж Червоного моря простяга?ться хребет Етбай (гора Ода, 2259 м) та ?нш?[28][35]. Поверхня дуже неоднор?дна — височини чергуються з низовинами ? плато. Глибок? улоговини, що лежать нижче р?вня моря зосереджен? переважно в п?вн?чно-сх?дн?й частин? континенту: западина озера Ассаль (-150 м) в Афарськ?й улоговин?, западина Каттара (-133 м)[28].
-
Карта рель?фу Африки -
К?л?манджаро — найвища вершина континенту -
Западина озера Ассаль — найнижча точка континенту -
Еф?опське наг?р'я -
Драконов? гори
.jpg)
Висока Африка. П?вденн? та п?вденно-сх?дн? частини континенту вищ?, характерн? висоти понад 1000 м. Найб?льше п?днята ? роздроблена сх?дна окра?на Африки у межах актив?зовано? д?лянки платформи, де простяга?ться складна система сх?дно-африканських розлом?в. У п?днятих областях Високо? Африки найб?льшу площу займають цокольн? р?внини ? цокольн? брилов? гори, що обрамляють западини Сх?дно? Африки. Переважають плоског?р'я ? брилов? гори — П?вденно-Гв?нейськ? гори, Еф?опське наг?р'я (гора Рас-Дашан, 4620 м) круто обрива?ться на сход? й уступами знижу?ться на заход?, плоског?р'я Лунда-Катанга, Сх?дно-Африканське плоског?р'я (гора Рувензор?, 5109 м), середньовисотн? Капськ? гори (гора Севев?спуртп?к, 2325 м) ? Драконов? (гора Табана-Нтленьяна, 3482 м)[28][35]. Найвищ? вершини континенту являють собою конуси стратовулкан?в (К?л?манджаро, Меру)[28]. Великим уступом Драконов? ? плосковершинн? Капськ? гори обриваються до Мозамб?цько? низовини[32]. Внутр?шн? райони П?вденно? Африки займають висок? р?внини Калахар?, облямован? ?з заходу плоског?р'ями Намакваленд, Дамараленд, Каоко, з? сходу Драконовими горами, на п?вдн? Капськими горами, що Великим Уступом спускаються до вузько? прибережно? низовини[28].
Африка ? найтепл?шим материком планети[28]. Розташування кл?мататичних зон на континент? симетричне в?дносно екватора[29]. Б?льша частина Африки лежить у троп?чних зонах ? т?льки п?вн?чн? та п?вденн? окра?ни — у субтроп?чних. Область Гв?нейсько? затоки лежить в екватор?альному (внутр?шньотроп?чна зона конвергенц??) пост?йно жаркому й вологому (до 100 % в?дносно? вологост? пов?тря); пояс в?д сахелю на п?вноч? (Дакар — Хартум) до долини Замбез? на п?вдн? — субекватор?альному пост?йно жаркому ? перем?нно вологому; Сахара ? червономорське узбережжя на п?вноч? та область Кару й Калахар? на п?вдн? — троп?чних пустельних ? перем?нно вологих; середземноморське узбережжя на п?вноч? та крайн?й п?вдень континенту — субтроп?чних кл?матичних поясах ?з сухим теплим л?том ? вологою м'якою зимою[36][37].
Положення континенту в низьких широтах зумовлю? значну величину рад?ац?йного балансу[32]. Перес?чна температура с?чня колива?ться в?д + 10 °C на п?вноч?, до +30 °C на п?вдн?, липня +25 °C ? +12 °C, в?дпов?дно; в екватор?альн?й частин? сезонн? ампл?туди менш? за добов? й коливаються навколо +24 °C; у троп?чних поясах найб?льш? добов? й сезонн? коливання. Абсолютн? м?н?мум температури пов?тря -4 °C (високо у позатроп?чних горах можлив? морози -11 °C ? випад?ння сн?гу, як в марокканському ?фран?), максимум +57,8 °C (Ель-Аз?з?я, поблизу Трипол? в Сахар?)[38][28].
Важливий кл?матотв?рний чинник — циркуляц?я пов?тряних мас. Пост?йн? в?три, що дмуть над континентом — пасати та зах?дн?, приносять або сухе континентальне, або вологе морське пов?тря, в залежност? в?д сезону[32]. Холодн? океан?чн? теч??, що омивають береги, сприяють зниженню температури пов?тря й утворенню прибережних пустель: Канарська на п?вн?чному заход? — прибережн? частини Сахари, Бенгельська на п?вденному заход? — пустел? Нам?б[37]. Тепл? ж теч?? (Гв?нейська, Мозамб?цька) сприяють формуванню волого? погоди на зах?дному та п?вденно-сх?дному узбережжях континенту[39]. Так завдяки антагон?стичному впливу холодно? Бенгельсько? та тепло? Мозамб?цько? теч?й р?зниця в атмосферних опадах м?ж зах?дним ? сх?дним узбережжями на широт? п?вденного троп?ку становить 2000 мм на р?к[37].
Розпод?л атмосферних опад?в дуже нер?вном?рний. В улоговин? Конго, на П?вн?чно-Гв?нейськ?й височин? — до 2000-3000 мм опад?в на р?к з р?вном?рним розпод?лом ?х протягом року[28]. У саванах, де ч?тко виявлений сухий пер?од, опад?в 1000—1300 мм на р?к, причому м?н?мум припада? на зиму. Абсолютний максимум — 9650 мм (Дебунджа, б?ля п?дн?жжя гори Камерун)[28][38]. У Судан? ? Сх?дн?й Африц? випада? до 500—1000 мм опад?в, переважно вл?тку, в пустел? Калахар? та Нам?б — 200—300 мм, на Сомал?йському п?востров? — до 100 мм, у Сахар? — 50 мм ? менше (атмосферн? опади переважно у вигляд? роси)[28]. Абсолютний м?н?мум — менше 2 мм на р?к (Вад?-Хальфа в Судан?)[38]. Аридн? умови переважають на значн?й площ? континенту, вони сприяють формуванню великих пустель — Сахари, Калахар?, Нам?б[28]. На п?вн?чних ? п?вденних окра?нах Африки, в зонах середземноморського типу кл?мату б?льше опад?в випада? взимку, л?то навпаки посушливе.
-
Зм?на вегетац?? в залежност? в?д сезону -
Карта ?нсоляц?? у Троп?чн?й Африц? -
Карта сили в?тру у Троп?чн?й Африц? -
Середн? р?чн? температури пов?тря -
Середн? р?чн? значення атмосферних опад?в
М?журядова група експерт?в ООН з питань зм?н кл?мату (IPCC) визначила Африку континентом, найб?льш вразливим до зм?н кл?мату[40][41]. Велико? шкоди ряду район?в Африки, зокрема на заход?, завдають посухи, що призводять до неврожа?в, загибел? пос?в?в погол?в'я худоби та голоду серед м?сцевого населення (особливо тяжк? насл?дки дали посухи 1970-1980-х рок?в у Сахел?)[28]. Небезпечним стих?йним явищем вл?тку ? ураганн? сух? в?три розпеченого пов?тря в пустелях, або з них. У р?зних рег?онах так? м?сцев? в?три називають по-р?зному: с?рроко, самум, хамсин, харматан, шахал?. Так? в?три п?двищують температуру пов?тря до +50 °С, а в?дносну волог?сть знижують до 0 %[32]. Нер?дко ?х супроводжують потужн?, але короткотривал? (до п?в години) п?щан? смерч? й пилов? бур?, що засипають поля, будинки, поселення[32]. Сво?р?дним африканським стих?йним лихом ? нашестя величезних зграй сарани, що знищу? врожай на полях за л?чен? години[32].
Р?чкова мережа континенту розд?ля?ться м?ж басейнами Атлантичного (р?ки Н?л, Сенегал, Вольта, Н?гер, Конго, Оранжева) та ?нд?йського океан?в (р?ки Веб?-Шебелле, Руф?дж?, Замбез?, Л?мпопо)[28][37]. Мережа дуже нер?вном?рна, розпод?л р?чок материком, ?хн? живлення та режим залежать в?д кл?мату[28]. У приекватор?альн?й смуз? за рахунок дощ?в р?чки повноводн? ц?лор?чно, тут густа с?тка повноводних р?чок з широкими заболоченими долинами; в субекватор?альних районах р?чки повноводн? т?льки вл?тку[32]. Величезн? простори троп?чних район?в зовс?м позбавлен? пост?йних водоток?в, понад 30 % територ?? континенту займають област? внутр?шнього стоку[28][29]. Тут водотоки пересихають в?д великого випаровування води ? просотування в осадов? породи. Живлення р?к переважно дощове[28]. По околицях пустель тимчасов? водотоки — вад?. Загальний обсяг р?чкового стоку дор?вню? 5390 км3 на р?к[28]. Р?чки Африки прот?кають через р?зн? кл?матичн? област? ? характеризуються складним режимом. Проф?ль р?вноваги русла ?х здеб?льшого невироблений.
Найдовша р?чка континенту — Н?л (6671 км разом з притокою Кагерою), що тече в мерид?ональному напрямку з п?вдня на п?вн?ч[35]. В?н бере початок на Сх?дноафриканському наг?р'? як р?чка Кагера, яка впада? до найб?льшого озера континенту — В?ктор?я[35]. З озера бере початок Б?лий Н?л, який ма? численн? пороги ? водоспади. Здолавши плоског?р'я, Н?л розлива?ться плоскою р?вниною й утворю? найб?льшу заболочену область — Судд[35]. П?сля того, як Б?лий Н?л злива?ться з найб?льшою притокою — Голубим Н?лом, що збира? води з Еф?опського наг?р'я, ? прийма? останню пиртоку Атбару, протягом 3 тис. км р?чка тече родючою долиною серед пустельних ландшафт?в без жодного притоку[32]. На р?чц? Асуанською греблею створено величезне водосховище Насер. Впада? Н?л до Середземного моря величезною дельтою, завб?льшки з Крим[32]. Конго (За?р) — друга за довжиною р?чка (4320 км) ? перша за водн?стю на континент? (42 тис. м3/с, 1300 км3/р?к) ? друга у св?т? п?сля Амазонки, бо дв?ч? перетина? екватор ? збира? сво? води з приток п?вн?чно? та п?вденно? п?вкул? на величезн?й однойменн?й западин?, що наповнюються поперем?нно впродовж року п?д час в?дпов?дних дощових сезон?в[32]. Великого значення для зрошення посушливих рег?он?в на заход? ма? Н?гер ? Сенегал, на сход? — Веб?-Шебел?.
-
Карта р?чкових басейн?в континенту (н?м.) -
Долина Н?лу поблизу Луксору, ?гипет -
Конго в нижн?й теч?? -
Н?гер у середн?й теч?? -
Водоспад В?ктор?я на Замбез?
Транспортне значення р?чок значно обмежене в зв'язку з невиробленим проф?лем р?вноваги б?льшост? р?чок континенту, тобто великою к?льк?стю порог?в ? водоспад?в (В?ктор?я, Стенл?, Л?в?нгстона, Тугела та ?нш?)[28]. Лише на Замбез? 72 водоспади, найб?льший з яких — В?ктор?я[28].
Б?льш?сть озер Африки зосереджено у сх?дн?й частин?. Майже вс? велик? озера мають тектон?чне походження улоговин (Великий африканський рифт), тобто знаходяться в розломах або прогинах земно? кори — Тангань?ка, Ньяса, Рудольф, Альберт, К?ву, Едуард[28][42]. Вони переважно витягнут? з п?вноч? на п?вдень, у напрямку розлому Великого африканського рифту, ?х довжина набагато б?льша за ширину, вони мають значн? глибини[42]. Найб?льшим за площею озером материка ? В?ктор?я (69,4 тис. км2), яке розм?щене в прогин? кристал?чно? платформи, тому пор?вняно неглибоке (80 м)[32]. Береги озера низьк?, тут бувають припливи й в?дпливи, як на узбережж? океану, троп?чн? грози часто спричинюють шторми на його поверхн?[32]. Тангань?ка — друге за величиною на континент? (34 тис. км2) та друге за глибиною у св?т? п?сля Байкалу (1470 м). Воно простяга?ться вздовж тектон?чного розлому з п?вноч? на п?вдень на 650 км, а ширина його становить в?д 40 до 80 км. Г?рськ? кряж? довкола озера досягають позначки 2000 м[42]. Умовним продовженням Тангань?ки на п?вдень ? озеро Ньяса (30,8 тис. км2), глибина якого сяга? понад 700 м[42]. У посушливих районах Африки ? багато безст?чних, м?лководних озер, що часто зм?нюють сво? обриси (Чад, Нгам?, тимчасов? солон? озера — ?шотти? на п?вдень в?д Атлаських г?р)[28]. Здеб?льшого вони рел?ктов?, це залишки давн?х великих водойм, що мають невелику глибину й зм?нну в?д сезону площу водного дзеркала[42]. Чад ? найб?льшим рел?ктовим озером континенту (до 27 тис. км2), яке п?д час посухи перетворю?ться на безл?ч др?бних озер, а в часи останнього флюв?ального пер?оду, коли Сахару вкривали савани, воно за розм?рами могло змагатись ?з Касп?йським морем. Вода цього м?лководного озера (до 7 м) слабосолона й ма? ст?к у п?дземн? води[32]. На п?вн?чному заход? Сахари ? в Атлаських горах ? тимчасов? солон? озера — шоти[28]. Озера Африки, як р?чки, використовують як транспортн? шляхи та для вилову риби на прокорм м?сцевим населенням[42].
-
Береги озера В?ктор?я -
П?вденн? береги озера Чад -
Водосховище Насер у ?гипт? -
На болот? Судд -
Оаза в Сахар?
В аридних районах велике значення мають п?дземн? води, як? утворюють велик? артез?анськ? басейни[28]. Найб?льш? басейни зосереджен? п?д безкра?ми просторами Сахари ? р?внинами Судану, вони залягають на глибинах в?д 20 до 2000 м[32].
В Африц? яскраво проявля?ться широтна зональн?сть ?рунтового ? рослинного покриву, природн? зони посл?довно зм?нюють одна одну в?д екватора на п?вн?ч та п?вдень[42][32]. Флора Африка дуже сво?р?дна: понад 1/4 вс?х род?в кв?ткових рослин континенту — ендем?ки[1]. На п?вн?чному узбережж? Гв?нейсько? затоки та в басейн? середньо? теч?? Конго на латеритних оп?дзолених червоно-жовтих ферал?тних ?рунтах з малим вм?стом орган?чних сполук ростуть багатоярусн? волог? троп?чн? л?си[42][32]. Нерозчинн? зал?зо ? алюм?н?й у верхн?х горизонтах надають ?рунтам яскравого червонувато-жовтого забарвлення[32]. Завдяки велик?й к?лькост? сонячного тепла та атмосферних опад?в у цьому пояс? буя? пишна рослинн?сть багатоярусних л?с?в, в яких в?дсутн?й трав'янистий покрив, бо на нижн? яруси потрапля? менше 1 % св?тла зверху[42]. Флористичне р?зноман?ття нал?чу? б?льше 25 тис. вид?в рослин, одних дерев б?льше 3 тис. вид?в (чорне, червоне, жовте, мускатне, хл?бне ? сандалове дерева, сейба, макарани, ол?йна ? винна пальми, дерево кока, ф?куси, деревопод?бн? папорот?)[1][29][42]. У багатьох дерев дошкопод?бн? кор?ння-п?дп?рки, листя жорстке ? щ?льне, як пристосування до пост?йних дощ?в ? пекучого сонця[32]. Стовбури височенних дерев обпл?тають довжелезн? (до 300 м) л?ани (пальма ротанг та ?нш?), вкривають мохи, еп?ф?ти ?з пов?тряним кор?нням (серед яких багато яскравих орх?дей) та рослини-паразити[1][32]. Сезонно-волог? л?си на околицях пост?йно вологих багато в чому под?бн? до пост?йно вологих. Але головною ?хньою рисою ? р?чна ритм?чн?сть, яку задають сухий та дощовий сезони. Рослинн?сть пристосувалась до сезонного деф?циту вологи скиданням листя — листопадом[32].
У зон? саван, що широким поясом в субекватор?альн?й зон? огинають екватор?альн? л?си, далеко заходять на п?вдн? у троп?чний пояс. Вони утворились на червоних ? червоно-бурих ?рунтах. Вони достатньо родюч?, але товща родючого шару швидко вимива?ться п?д час дощового сезону[42][32]. Тут земля буя? зеленню соковитих трав висотою до 3 м (слонова ? суданська трава, пап?рус)[32]. У сухий сезон дерева скидають листя, трава висиха? й згора? у величезних пожежах. У районах, де вологий сезон трива? до 9 м?сяц?в (б?льше 1200 мм опад?в на р?к), пану? високе р?знотрав'я[32]. У районах де сезон дощ?в трива? менше за сухий, до 5 м?сяц?в (до 500 мм опад?в на р?к) — сух? савани розр?джених ? низькорослих трав та посухост?йких колючих чагарник?в. Типов? дерева саван: товстелезн? довгожител? (в?ком до 5 тис. рок?в) баобаби, зонтичн? акац?? — ?в?зит?вки саван?, пальма дум, карите, м?мози, канделябровидн? молоча?[1][42][32]. Уздовж повноводних р?чок ростуть галерейн? л?си; на узбережж? кокосов? пальми, пандани, банани, мангров? зарост?[42]. На п?вноч? савани переходять у нап?впустельний Сахель, на п?вдн? поступово зм?нюються ?бушем?[42].
-
Рослинн? б?оми Африки -
Рослинн?сть наг?р'я Ахаггар, Сахара -
Савана у кратер? Нгоронгоро, зонтичн? акац?? та зебри -
Африканська савана у Кен?? -
Волог? троп?чн? л?си басейну Конго
.jpg)
.jpg)
В умовах пустель ?рунти майже не утворюються, поверхня вкрита щебнем (гамади), галькою (реги), глиною (сер?ри), п?ском (ерги), к?ркою солей (шотти)[42]. У нап?впустелях зустр?чаються с?роземи[32]. Пустельна рослинн?сть надзвичайно б?дна, розр?джена, представлена ксероф?тами, суц?льний покрив в?дсутн?й, лише окрем? пучки трав (жорстколистих злак?в) ? колюч? чагарники[1][32]. Для п?вн?чно? частини Сахари характерна злаково-чагарникова, для п?вденно? — чагарникова рослинн?сть. Характерн? сахарськ? лишайник леканора, верблюжа колючка, безлистий чагарник ретам, на засолених ?рунтах поширен? галоф?ти[1]. Особливою рисою пустельно? рослинност? ? довге кор?ння, що да? змогу д?статись глибоких водоносних горизонт?в (довжина кор?ння верблюжо? колючки може сягати 100 м). У пустелях багато ефемер?в, що п?д час дощового сезону короткочасно вкривають поверхню барвистим килимом кв?т?в[42]. В оазах вирощують пшеницю, ячм?нь, овоч?, ф?н?кову пальму; уздовж р?чок та вад? ростуть акац?? й тамарикс[42][32]. На Канарському ? арх?пелаз? Сокотра дивовижн? ендем?чн? драконов? (драцени) та пляшков? дерева[35]. У прибережн?й пустел? Нам?б та дал? вглиб континенту, в нап?впустел? Калахар? сво?р?дна ендем?чна рослинн?сть Капського флористичного царства: багато сукулент?в, серед яких вельв?ч?я дивовижна (живе до 2 тис. рок?в), канделябровидн? молоча?, деревопод?бн? алое, кавуни та р?зноман?тн? сукуленти[1][42].
-
Пальма дум на берез? Гв?нейсько? затоки -
Драконове дерево на Канарах -
Л?си з дуба коркового в Атлаських горах -
Сейба п?д час цв?т?ння -
Алея баобаб?в на Мадагаскар? -
Вельв?ч?я дивовижна у пустел? Нам?б
.jpg)
На п?вн?чних ? п?вденних окра?нах Африки поширен? в?чнозелен? чагарники — макв?с[1]. За субтроп?чних кл?матичних умов утворюються достатньо родюч? коричнев? ?рунти з потужним гумусовим горизонтом[42]. В Атлаських субтроп?ках утворилися густ? м?шан? зарост? низькорослих в?чнозелених дуб?в (подекуди коркових), кедр?в, сосен, кипарис?в ? карликових пальм[1][42][32]. У Капських субтроп?ках чагарниковий буш утворюють проте?, оливи, п?вденний бук, носорожий кущ, сумах, верес та ?нш?[42]. Це зона рел?ктових ендем?чних кв?ткових рослин: р?зноман?тн? сукуленти (алое, каланхое, молоча? тощо), глад?олуси, нарциси, гербера, калла, стрел?ц?я[32]. Первинна рослинн?сть тут дуже зм?нена людиною — розбит? виноградники, плантац?? цитрусових ? олив, розоран? поля п?д пшеницю й бавовник[42][1].
Африка — ? центром походження, або одомашнення таких ц?нних с?льськогосподарських культур, як буряк, цибуля ? капуста (долина Н?лу), кавун (пустеля Калахар?), кава (Еф?опське наг?р'я)[6].
Тваринний св?т Африки р?зноман?тний ? багатий на ендем?чн? види. П?вн?чна частина континенту (до зони) саван належить до Сахаро-Арав?йсько? (пустельно?) та Середземноморсько? (жорстоколист? л?си та чагарники п?вн?чного узбережжя) пров?нц?й Середземноморсько? п?добласт? Голарктично? област?[37]. Б?льша частина континенту належить до самост?йно? Еф?опсько? област?. В як?й вид?ляють 4 окрем?шн? п?добласт?: Сх?дно- (саванов? област?), Зах?дно- (волог? л?си Гв?не? та Конго), П?вденноафриканську (савани, гори, нап?в- ? пустел? п?вдня) та сво?р?дну Мадагаскарську (однойменний великий остр?в з прилеглими малими островами)[37].
Б?льш?сть тварин у вологих троп?чних л?сах мешка? на деревах (кажани, шимпанзе та ?нш? мавпи, леопарди, у л?сах Мадагаскару ендем?чн? лемури ? фоси), на нижньому ярус? — здеб?льшого велик? зв?р? (слони, бегемоти, окап?, китицевух? свин?, горили)[32]. Л?си наповнюють величезн? маси р?зноман?тних ендем?чних комах (мурахи, твердокрил?, лускокрил?, бабки, бджоли, маляр?йн? комар?) ? безхребетних (равлики, черви, мокриц?), що пост?йно транспортують ? переробляють рослинну й в?дмерлу тваринну б?омасу[32]. Ус? яруси л?су населяють р?зноман?тн? птахи (одуди, с?р? папуги, дятли, птах-носор?г, банано?ди), зм?? (п?тони, кобри, мамби), жаби[1][42][32].
Тваринний св?т саван представлений р?зноман?ттям копитних та ?нших траво?дних: антилопи (гну, канна, орикс), газел?, зебри, бородавочники, жирафи (найвищ? ссавц?), носороги (чорний ? б?лий), буйволи, бегемоти, слони (найб?льш? ссавц? суходолу)[32]. За величезними стадами полюють леви, леопарди, гепарди (найпрудк?ш? ссавц?), г??ни, шакали[1][32]. Мавпи представлен? стадними пав?анами ? мандрилами[32]. Савани населяють р?зноман?тн? види птах?в: африканський страус (найб?льший птах планети), нектарниц? (одн? з найменших), грифи, ткачики, б?л? чапл?, рожев? флам?нго, марабу, птах-секретар, цесарки, турач?[32]. Р?зноман?тний св?т плазун?в: у р?чках ? озерах живуть крокодили (найб?льш? плазуни планети), на деревах ящ?рки ? хамелеони, серед трав мешкають зм?? та черепахи[1][42]. Савани населяють численн? р?зноман?тн? види комах, серед яких особливо вир?зняються еусоц?альн? терм?ти — колон?ями висотою до 5 м (терм?тниками); сарана — м?грац?ями величезних зграй, що знищують всю рослинн?сть на сво?му шляху; муха цеце, що розносить сонну хворобу та приносить цим багато шкоди м?сцевому скотарству й населенню[32].
Тваринний св?т пустель ? нап?впустель пристосувався до спеки та нестач? вологи переважно н?чним та п?дземним образом життя. Одногорб? верблюди, антилопи, газель аддакс ? доркас, р?зноман?тн? гризуни (п?щанки, тушканчики), як? у спеку ховаються в нори[32]. З хижак?в каракал, лисиця-фенек, шакал, г??на, барханний к?т. Серед пташиного царства пом?тн? яб?ру, орябки, качки, голуби, жайворонки, соколи[32]. Р?зноман?тний св?т ящ?рок, зм?й (рогата гадюка, п?щана ефа, ?гипетська кобра), комах (найприм?тн?ший з яких жук-скарабей, освячений давн?ми ?гиптянами) та ?нших безхребетних (скорп?они, сольпуги)[1][42][32].
-
Африканськ? слони -
Жирафа -
Б?лий носор?г -
Африканський лев -
Гепарди -
Африканськ? страуси
На п?вноч? континенту в Атлаських горах водяться олень берберський, свиня дика, лисиця алжирська, ласка, шакал, г??на, в?вера, безхвост? мавпи маготи, антилопи, дамани, страуси, кобри[1][32]. Тваринний св?т Еф?опського наг?р'я та Драконових г?р на п?вдн? под?бний до саванового: антилопи, зебри, жирафи, пав?ани, леопарди[32].
На просторах Африки добре проявля?ться закон широтно? зональност?. Екватор д?лить континент майже навп?л, в?д нього у напрямку на п?вн?ч та п?вдень в?дбува?ться посл?довна, майже симетрична зм?на природних зон[42][32]:
- Волог? екватор?альн? л?си багатоярусно? будови з ун?кальною флорою ? фауною сформувались в умовах спекотного ? вологого екватор?ального кл?мату на червоно-жовтих ферал?тних ?рунтах. Вони займають центральну частину р?чкового басейну Конго, окрем? частини узбережжя Гв?нейсько? затоки.
- Перем?нно волог? субекватор?альн? л?си слугують перех?дною зоною в?д вологих л?с?в до р?дкол?сь.
- Савани ? р?дкол?сся, як перех?дна зона в?д вологих л?с?в до нап?впустель, сформувалися в умовах субекватор?ального кл?мату з ч?тко вираженими сухим ? дощовим сезонами. Найпоширен?ш? ?рунти в саванах — червоно-бур?. За р?зноман?ттям флори ? фауни на одиницю площ?, савани Африки не мають р?вних соб? серед ?нших природних зон.
- Нап?впустел? сформувались в умовах сухого троп?чного кл?мату ?з р?чною нормою атмосферних опад?в 250 мм. На п?вноч? це зона Сахелю, смуги опустелювання, де Сахара за допомоги людсько? д?яльност? поступово в?дбира? в савани родюч? земл?, перетворюючи ?х на безпл?дну пустелю. На п?вдн? це област? навколо Калахар?, внутр?шн? райони Мадагаскару.
- Пустел? сформувались в умовах сухого троп?чного кл?мату менше 200 мм. ?рунтовий покрив майже в?дсутн?й, лише корки вив?трювання. Рослинн?сть розр?джена, без суц?льного покриву, а тваринний св?т дуже б?дний ? сво?р?дний, пристосований до сурових умов ?снування. На п?вноч? це широка смуга найб?льшо? пустел? св?ту — Сахари, в?д Атлантичного узбережжя до берег?в Червоного моря та Сомал?йський п?востр?в. На п?вденному заход? — прибережна пустеля Нам?б ? внутр?шньоконтинентальна — Калахар?.
- Твердолист? в?чнозелен? л?си ? чагарники сформувались в умовах субтроп?чного кл?мату з посушливим л?том ? м'якою вологою зимою ?з р?чною нормою атмосферних опад?в 600 мм на коричневих ?рунтах з потужним гумусовим горизонтом. На п?вноч? це прибережн? райони Атлаських г?р, на п?вдн? — п?вденне узбережжя, в?докремлене в?д внутр?шн?х областей Капськими ? Драконовими горами. Переважно осво?н? людиною п?д с?льськогосподарськ? уг?ддя (виноградники, плантац?? цитрусових, поля зернових), тому рослинн?сть ? тваринний св?т сильно видозм?нений, окультурений.
- Област? висотно? поясност? добре розвинен? на Еф?опському наг?р'?, у горах Атлас, Рувензор?, Адамава, Драконових, у г?рських масивах Мадагаскару.
До найгостр?ших еколог?чних проблеми Африки в?дносять:
- Глобальне потепл?ння вплива? на вс? природн? елементи й аспекти людського життя, особливо в?дчутне воно в уразливих африканських прим?тивних сп?льнотах, чи? життя досить сильно залежить в?д балансу природних фактор?в навколишнього середовища ?хнього ?снування.
- Знищення екватор?альних ? г?рських л?с?в заради ц?нно? деревини, загот?вл? дров на паливо для приготування ?ж?, екстенсивного розширення с?льськогосподарських уг?дь призводить до порушення рослинного покриву й деградац?? ?рунт?в. За XX стол?ття знищено ? африканських л?сових масив?в[32]. Особливо значн? зм?ни припадають на рег?он Судану та Мадагаскар. Такими темпами до середини XXI стол?ття на м?сц? б?льшост? л?с?в континенту будуть плантац?? какао, ол?йно? пальми, банан?в, арах?су, присадибн? д?лянки та безпл?дн? бедленди.
- Спустелення саван. З 1960-х рок?в Сахара просунулась на 200 км на п?вдень ? зб?льшила свою площу на тисяч? км2. У зон? Сахелю ведуться роботи з? створення л?созахисних смуг.
- Зменшення видово? к?лькост? рослин ? тварин, зникнення окремих ендем?чних вид?в. Через культуру полювання б?лих колон?затор?в на континент? знищено квагг, камерунського чорного носорога (через попит з боку китайсько? народно? медицини п?д приц?лом браконь?р?в перебувають ус? носороги), лев бербер?йський[43]. На остров? Мадагаскар через демограф?чних вибух ? розширення с?льськогосподарських уг?дь майже повн?стю знищено природн? л?си, ? вид?в тварин вже зникли (палеопроп?тек, фоса велетенська, еп?орн?с) або перебувають п?д загрозою зникнення (лемури)[43]. На Маскаренських островах винещений дронт, чубатий ? родр?геський папуги, рудий пастушка[43].
-
Висихання озера Чад, як елемент спустелювання -
Водна проблема населення Африки -
Знищення г?рських л?с?в в Уганд? -
Квага у Лондонському зоопарку, 1870 р?к -
Дронт у Оксфордському музе? -
Чорн? носороги в кратер? Нгоронгоро
.jpg)
Щоб зберегти природу, на континент? створено б?льше 100 запов?дник?в ? нац?ональних парк?в — природоохоронних територ?й з р?зним ступенем недоторканост? дико? природи. В Африц? вони займають велик? площ? в р?зних природних зонах — г?рських ? р?внинних, у в?чнозелених л?сах, саванах ? пустелях. Найб?льш? та найвизначн?ш? з них: Етоша-Пан, Аддо, Крюгер (один з найстар?ших, заснований 1898 року на р?чц? Л?мпопо), Серенгет? (найв?дом?ша територ?я африкансько? савани запов?дана 1940 року, якою м?грують величезн? стада копитних на яких полюють р?зноман?тн? хижаки — ?африканський рай для тварин?), Нгоронгоро (створений 1959 року в кратер? згаслого вулкана), Порту-Алешандр? (Ангола), Цаво (Кен?я), Кафуе (Замб?я), Рувензор?-Маунт?нс (створений для захисту г?рських горил ? шимпанзе у л?сах однойменних г?р)[1][32][42]. Створення запов?дних територ?й сприя? збереженню р?дк?сних рослин, ун?кального тваринного св?ту та окремих природних комплекс?в. Завдяки ?м к?льк?сть багатьох вид?в тварин, що перебували на меж? зникнення, в?дновлена. Найр?зноман?тн?ша фауна, флора, мальовнич? кра?види приваблюють до Африки величезну к?льк?сть екотурист?в[32][42]. Уряди багатьох кра?н заборонили на сво?й територ?? полювання на диких тварин ? борються з браконь?рами. Уряд Мал? бореться з випалювачами л?с?в не т?льки адм?н?стративними штрафами, але й крим?нальним пересл?дуванням[42].
Станом на 2015 р?к 89 об'?кт?в континенту занесено до списку Св?тово? спадщини ЮНЕСКО, з яких 37 ? об'?ктами природи (займають 9 % територ?? континенту): Велика Рифтова долина (Еф?оп?я), гори К?л?манджаро (Танзан?я) ? Кен?я (Кен?я), Драконов? гори (Лесото), озеро Ньяса з ун?кальною ?хт?офауною цихл?дових (Малав?), водоспад В?ктор?я (Замб?я), дельта Окаван?о (Ботсвана), пустеля Нам?б (Нам?б?я), астроблема Вредерфорт (ПАР), троп?чн? л?си ? ероз?йне утворення Ц?нг?-де-Бемарага Мадагаскару тощо[44]. Л?дерами за к?льк?стю об'?кт?в Св?тово? спадщини ? Еф?оп?я, Марокко, Тун?с, Алжир, ?гипет, Танзан?я та П?вденно-Африканська Республ?ка. Найб?льше таких об'?кт?в припада? на сх?дну й п?вденну частини континенту, на зону саван ? р?дкол?сся[42].
?стор?я Африки донин? залиша?ться недостатньо вивченою, багато питань не досл?джено, значна частина момент?в докладно не прояснена. Цей материк вважа?ться колискою людсько? цив?л?зац??. Африка — прабатьк?вщина людства (найдавн?ш? археолог?чн? рештки мають в?к 7 млн рок?в), тут в?дбувались перш? етапи антропогенезу[32]. На безкрайн?х р?внинних просторах африканських саван дек?лька м?льйон?в рок?в тому з'явились наш? першопредки — сахельантроп, австралоп?тек африканський ? афарський (3,9-3,0 млн рок?в тому)[джерело?], парантроп (2,3-1,4 млн рок?в тому)[джерело?], людина прямоходяча, ум?ла ? працююча (1,9-0,6 млн рок?в тому)[45][46][47][48][49]. Починаючи з 1930-х рок?в найважлив?ш? для ?стор?? антрополог?? знах?дки рештк?в давн?х людей були знайден? в м?сцевост? Олдувай (Танзан?я) родиною Л?к?. П?зн?ше так? м?сця масово почали знаходити в?д Еф?оп?? до крайнього п?вдня континенту. 300—260 тис. рок?в тому в Сх?дн? Африц? з'явилась людина розумна, зв?дси давн? люди розселились по всьому св?ту[45][46][47][48][49]. Розселялась з Африки людина розумна трьома шляхами: через Г?бралтарську протоку[50][51], Суецький перешийок[52], Баб-ель-Мандебську протоку[53][54], що в часи зледен?нь та активних тектон?чних рух?в п?дн?мались вище р?вня моря[55].
Багато тисяч рок?в тому Африка виглядала зовс?м не так, як зараз. У пер?од 7500-3500 рок?в до н. е. територ?я пустел? Сахари, була саванною, ц?лком сприятливою м?сцев?стю для землеробства ? була заселена людьми, як? повернулись на п?вн?ч ?з субсахарського рег?ону — неол?тичний субплюв?ал[56][57]. Вся територ?я Сахари була тод? родючою землею, там знайдено безл?ч предмет?в побуту. Це говорить про те, що люди тут займалися землеробством (найдавн?ш? знах?дки обробки зерна датуються XIII стол?ттям до н. е., землеробство у долин? Н?лу (нижче другого порогу) — VI тисячол?ттям до н. е.), скотарством (VIII тисячол?ття до н. е.), полюванням ? рибальством (к?стян? гарпуни)[58], а також мали свою культуру. У X—IX стол?ттях до н. е в Зах?дн?й Африц? виникло гончарство, з'являються перш? поселення ?з кам'яними будинками (Т?шит, Уалата)[59][60]. Саме в той час ? зароджувалося перше мистецтво живопису Африки (наскельний живопис Тасс?л?-н'Адджер 10 тис. рок?в тому, Сомал? та ПАР — 25 тис. рок?в тому)[61]. Н?лотськ? народи у Зах?дн?й Африц? 10-8 тис. рок?в тому одомашнили пшоно, сорго ? африканський рис[62]. 9-5 тис. рок?в до н. е. н?геро-конголезьк? народи винайшли кам'ян? топори, щоб розчищувати д?лянки серед троп?чних л?с?в п?д с?льськогосподарськ? д?лянки, увели в культуру ол?йну пальму, раф?ю, бам?ю, гор?х кола, чорнов?чкову квасолю та в?гну[63]. П?зн?ше ?ншим народами у р?зних частинах континенту були уведен? в культуру кавуни, рицина, калабаси, бавовник[62]. Зах?дноафриканськ? н?лоти також самост?йно винайшли землеробство 4-3 тис. рок?в до н. е[64]. Приручення велико? рогато? худоби в?дбувалось ще за доби ?снування культур мисливц?в-збирач?в, 6 тис. рок?в тому у п?вн?чно-сх?дн?й Африц? вперше одомашнили в?слюка та гвинторогого козла[65].
-
М?сцев?сть Олдувай -
К?стяк австралоп?тека Люс? -
Прикраси з мушлей, знайден? в печер? Бломбос (ПАР), в?ком 72-75 тис. рок?в -
Наскельний живопис у Сахар? -
Готентоти — прадавн? населення П?вденно? Африки, 1804 р?к -
Бушменськ? петрогл?фи, що зображують озбро?них щитами во?н?в банту
Згодом, коли 4 тис. рок?в до н. е. через кл?матичн? зм?ни викликан? зм?ною нахилу земно? в?с?, савана стала перетворюватися на пустелю, а р?вном?рне випад?ння атмосферних опад?в впродовж року зм?нилось посушливими л?тн?ми сезонами, племена ? народи були вит?снен? на п?вдень та сх?д, у долини великих р?чок Сенегал, Н?гер, Н?л та озера Чад, перв?сн? культури почали освоювати територ?? Троп?чно? Африки[66][67]. У цей час почина?ться металообробка на П?вноч? континенту[68][69]. Незалежним шляхом, або п?д впливом п?вн?чних цив?л?зац?й, у II тис. до н. е. металообробка розвива?ться й у Зах?дн?й троп?чн?й Африц?, культура яко? про?снувавши 2 тис. рок?в, зника? до 500 року н. е[68][69][70]. Бронзов? вироби з ?гипту, Нуб??, Аксуму та Магрибу середини I тис. до н. е. часто знаходять в р?зних частинах Центрально? та Зах?дно? Африки як св?доцтво розвинено? транссахарсько? торг?вл?[67].
На основ? л?нгв?стичних даних встановлено масову м?грац?ю землеробсько-скотарських народ?в, що говорять на мовах банту, як переселялись з гв?нейського рег?ону в сх?дному й п?вденному напрямках, вит?снивши у П?вденн?й Африц? койсанськ? народи до малопридатних пустельних рег?он?в. У X стол?ття до н. е. вони приходять через рег?он Судану в район Великих озер, на початку ново? ери розпочинають заселення П?вденно? Африки, у V стол?тт? н. е. переправляються на Мадагаскар. Це докор?нно зм?нило расово-етн?чну картину континенту на п?вдень в?д екватора. У поселеннях банту виявлений характерний наб?р зернових культур, придатних для троп?чно? Африки, включаючи ман?ок ? ямс.
Найб?льш розвинут? цив?л?зац?? неол?ту ? початку доби метал?в охоплювали п?вн?ч та п?вн?чний сх?д — Стародавн?й ?гипет, Нуб?я, Мерое, Л?в?я. Найб?льш добре вивчена ? описана ?гипетська цив?л?зац?я. Приблизно 3300 рок?в до н. е. у долин? Н?лу постала держава першо? династ?? фараон?в. Вона про?снувала як самост?йна держава майже 3 тисячол?ття, поки не була завойована перським царем Камб?сом 525 року до н. е. та не п?дпала п?д вплив елл?н?стично? культури ?з завоюванням Александром Македонським 332 року до н. е., що залишив по соб? нове м?сто Александр?ю та македонську династ?ю правител?в — Птолеме?в. Культурно-пол?тичний вплив Давнього ?гипту сягав сус?дн?х Л?в??, Нуб??, Леванту, Криту й К?пру. Долиною Н?лу пролягали основн? торговельн? шляхи того часу, ? пост?йно в?дбувалося сп?лкування з ?ншими сус?дн?ми ? б?льш в?ддаленими народами. Ка?р дос? залиша?ться найб?льшим м?стом в Африц?, центром вза?мод?? ? торг?вл? народ?в Африки, Аз?? та ?вропи. Стародавн? ?гиптяни накопичили значн? обсяги знань ?з астроном??, агроном??, арх?тектури, геометр??, медицин?, металург??, прикладного мистецтва. Береги П?вн?чно? та Сх?дно? Африки були добре в?дом? ?гиптянам з II тисячол?ття до н. е. За Рамсеса II (XIII стол?ття до н. е.) Н?л каналом сполучили з Червоним морем. Залишками колишньо? велич? ?гиптян тих час?в слугують п?рам?ди Г?зи.
-
-
Стату? Рамсеса II при вход? храму в Абу-С?мбел -
-
-
Ру?на нуб?йського храму в Керм? -
Нуб?йськ? лучники, ~2000 р?к до н. е.
Менш вивчена стародавня г?рська цив?л?зац?я Аб?сс?н??, центром яко? в давнину було м?сто Аксум. Це територ?я Великого Африканського Рогу, тут проляга? найдавн?ший тектон?чний розлом, рифтова зона ? гори з висотою понад 4 000 м. Географ?чне положення кра?ни забезпечувало суверенний розвиток з невеликим впливом ?нших культур. Сус?ди африканц?в охоче торгували з ними, оск?льки були зац?кавлен? в придбанн? як?сних вироб?в з металу. Весь Стародавн?й Сх?д, ?нд?я ? Палестина везли з Африки зал?зо ? золото. П?зн?ше Римська ?мпер?я торгувала з кра?ною Оф?р, як вони називали ц? багатющ? земл?. Звичайно, за?жджаючи за товарами стародавн? купц? везли сюди ? сво? предмети побуту, звича? та легенди, що забезпечувало зм?шання культур Африки та ?нших континент?в.
У першому тисячол?тт? до н. е. п?вн?чне середземноморське узбережжя континенту заселили ф?н?к?йц?. У район? сучасного Тун?са ф?н?к?йцями, вих?дцями з Тира в Левант?, було засновано колон?ю Карфаген, що з часом п?дкорить усе зах?дне Середземномор'я. Першу подорож навколо Африки орган?зовано з ?н?ц?ативи ?гипетського фараона Нехо II 600 року до н. е. Вважа?ться, що за його дорученням ф?н?к?йським мореплавцям вдалося зд?йснити першу подорож навколо континенту[1]. П?зн?ше, переселяючись до Велико? Грец?? (на територ?? сучасно? ?тал??), давн? греки також розпочали колон?зац?ю африканських берег?в. Зазнавши поразки в?д Римсько? республ?ки п?д час Пун?чних во?н Карфагенська держава у зах?дному Середземномор'? припинила ?снування. До початку нашо? ери все середземноморське узбережжя континенту ув?йшло до складу Римсько? ?мпер??. На африканському узбережж? утворили п'ять римських пров?нц?й — ?гипет, Кирена?ка, Африка, Кесарейська та Тингитанська Мавретан?я. Першим римським ?мператором вих?дцем з Африки був уродженець м?ста Лепт?с-Магна, син пун?йця та римлянки — Септим?й Север[51].
У Субсахарськ?й Африц? одн? з перших осередк?в цив?л?зац?? виникли в пояс? Сахелю та вздовж верхньо? теч?? р?чки Н?гер. У середн?й теч?? Н?лу та на Еф?опському наг?р'? розвиваються самобутн? цив?л?зац?? Куш (з VIII стол?ття до н. е.) з? столицями в Напат? й Мерое та Аксумське царство (з I стол?ття н. е.). У IV стол?тт? до н. е. на територ?? сучасних Мал? ? Мавритан?? ?снувала цив?л?зац?я Дженне-Дженно. П?вденн?ше ? навколо не? також виникали р?зн? осередки культур, так? як Культура Нок або ранн? до?сторичн? культури народност? серер[en].
-
-
-
Ру?ни Карфагену -
Римський амф?театр в Ель-Джем?, Тун?с -
Римська моза?ка у Карфаген? -
Могила мавретанських цар?в в Типаз?, Алжир
На початку нашо? ери сх?дне узбережжя материка стало в?доме австронез?йським народам з Малайського арх?пелагу у П?вденно-Сх?дн?й Аз??, як? до 500-х рок?в н. е. в?дкрили ? колон?зували остр?в Мадагаскар[1]. Таким чином Мадагаскар став останн?м великим масивом земно? суш? (за винятком Ново? Зеланд?? та ?сланд??) заселеним людьми[71].
У середн? в?ки, п?сля завоювання арабами п?вн?чно? частини континенту (?гипту ? Магрибу), араби поклали початок досл?дженню субсахарсько? Африки[1] ? зд?йснили потужний вплив на становлення культур у вс?й п?вн?чн?й, зах?дн?й ? сх?дн?й Африц?. Б?льш?сть в?домих ?сторикам африканських цив?л?зац?й пережило п?дйом до к?нця XVI стол?ття. З Магрибу арабськ? торговц? налагодили широку мережу караванно? транссахарсько? торг?вл? з кра?нами Сахелю та екватор?ально? Африки, що лежали п?вденн?ше Сахари. Утворю?ться ?дина область Судансько? цив?л?зац??, що тягнеться в?д р?чки Сенегал до басейну Н?лу. Тут стали виникати нов? мусульманськ? ?мпер?? — Гана, Мал? ? Сонга?. П?д впливом араб?в стала швидше розвиватися торг?вля ? з'являтись нов? м?ста також на п?вн?чному сход? континенту — в Нуб?? ? Судан?. Завдяки арабським торг?вцям, з Х по XV стол?ття на сх?дному берез? Африканського континенту, вздовж узбережжя Суах?л? було засновано ц?лу низку важливих торгових м?ст, як? формували навколо себе в?дпов?дн? державн? утворення — Могад?шо, Мал?нд?, Момбаса, Тонгон?, Занз?бар, К?лва, Мозамб?к ? аж до Софали в Мозамб?цьк?й протоц? на п?вдн? континенту.
На початку XV стол?ття арабськ? торгов? м?ста на сх?дному узбережж? Африканського континенту в?дв?дали три китайськ? експедиц?? адм?рала Чжен Хе.
В епоху середньов?ччя Африка викликала ?нтерес ? у ?вропейц?в. Починаючи з X стол?ття молод? ?вропейськ? морськ? республ?ки, так? як Амальф?, П?за, Генуя ? Венец?я налагодили активну торг?влю через Середземне море з африканськими портовими м?стами в ?гипт? та ?фрик??, що знаходились в руках араб?в. ?тал?йськ? торговц? закуповували в Александр??, Махд??, Трипол? та ?нших африканських м?стах так? екзотичн? сх?дн? товари як прянощ? ? пахощ?, текстиль, африканське золото та слонову к?стку ? перепродували ?х в ?вроп?. Ус? сх?дн? товари були на той час неймов?рно дорогими ? це спонукало ?вропейських мореплавц?в шукати прям? морськ? шляхи до ?нд?? та П?вденно-Сх?дно? Аз??, щоб не користуватися посередництвом арабських торговц?в. З початку XIV стол?ття починаються в?дкриття ? поступова ?вропейська колон?зац?я п?вн?чноафриканських атлантичних остров?в. Канарськ? острови вперше з'являються на ?вропейських картах-портоланах майорканського карторафа Ангел?но Дульсерта в 1339 роц?. Генуезький мореплавець Ланцеротто Молочелло на початку XIV прожив на канарському остров? Лансароте б?ля 20 рок?в ? дав йому сво? ?м'я. В друг?й половин? XIV ст. на ?вропейських картах з'являються також позначення остров?в арх?пелагу Мадейра, як? будуть ?оф?ц?йно? в?дкрит? португальцями лише в 1419—1420 рр. В 1402 роц? на Канарськ? острови висадилась експедиц?я нормандця Жана де Бетанкура, який в?двоював дек?лька остров?в арх?пелагу у м?сцевих жител?в гуанч?в ? прибрав соб? титул короля Канарських остров?в. До к?нця XV стол?ття ус? острови Канарського арх?пелагу були завойован? Кастильською короною. Деяк? досл?дники називають процеси, як? в?дбулись з туб?льним населенням Канарських остров?в п?д час ?х завоювання ?вропейцями геноцидом[72], а саме завоювання першим етапом ?вропейсько? колон?зац?? Африки[73].
До початку XV стол?ття ус? знання ?вропейц?в про материкову частину африканського континенту обмежувались середземноморським узбережжям П?вн?чно? Африки. Жоден ?вропейський мореплавець не наважувався в т? часи проникнути п?вденн?ше мису Буджур на зах?дноафриканському узбережж?, що знаходиться на широт? Канарських остров?в у сучасному Марокко.
-
Цив?л?зац?? Африки в доколон?альну епоху -
Т?мбукту — важливий центр транссахарсько? торг?вл? -
Важкоозбро?ний вершник сулатанату Баг?рм? -
Ру?ни Великого З?мбабве -
Замок еф?опського негуса, Гондар, XVII стол?ття -
Традиц?йна р?зблена брама на Занзибар?
Перш? морськ? експедиц?? вздовж зах?дного узбережжя Африки були орган?зован? португальським принцом Енр?ке Мореплавцем. В?д 1430 року в?н раз за разом надсилав сво?х кап?тан?в ?з завданням оминути мис Буждур. 1434 року кап?тан Жил ?ан?ш, п?сля дек?лькох невдалих спроб нарешт? оминув цей мис ? започаткував тим самим Добу великих географ?чних в?дкритт?в. 1441 року Нуну Тр?штан д?йшов до Б?лого мису ? досягнув затоки Ар?ен, де в?н захопив на африканському узбережж? та доставив до Португал?? першу парт?ю африканських раб?в. 1444 року Д?н?ш Д?аш в?дкрив гирло р?чки Сенегал ? досягнув мису Кабо-Верде (14°45' пн. ш.). На цьому етап? португальц? об?йшли морем наземн? транссахарськ? караванн? шляхи ?мавр?в? (араб?в ? бербер?в), по яким африканське золото та раби з глибин континенту постачались до Середземноморського узбережжя ? започаткували самост?йну торг?влю з туб?льним африканським населенням без участ? мусульманських посередник?в. П?зн?ше за право першов?дкривач?в остров?в Кабо-Верде сперечалися Антон?о Нол? та Д?огу Гом?ш, ?нш? кап?тани принца Енр?ке, що досл?джували зах?дноафриканське узбережжя. Альв?зе Кадамосто, венец?йський мореплавець на служб? принца Енр?ке у сво?му першому плаванн? 1455 року досягнув гирла р?чки Гамб?я, а наступного року став першим ?вропейцем, що д?стався до миса Рохо, гирла р?чки Геба та в?дкрив острови арх?пелагу Б?жагош. За його твердженнями на зворотному шляху в?н в?дкрив дек?лька з остров?в арх?пелагу Кабо-Верде. У 1469—1473 роках португальськ? кап?тани, найнят? багатим л?сабонським купцем Фернаном Гом?шем, досл?дили узбережжя Гв?нейсько? затоки, в?дкрили золотоносн? поля в Ельм?н? (на територ?? сучасно? Гани) ? острови Сан-Томе ? Принс?п?. 1478 року б?ля Ельм?ни м?ж флотами Португал?? ? ?спан?? в?дбулась Гв?нейська битва — перша морська битва м?ж ?вропейськими кра?нами за контроль над колон?альними волод?ннями.
-
?Атлас Корб?т?с?, 1400 р?к -
Пам'ятник Енр?ке Мореплавцю в Л?сабон? -
?Встановлення падрану в гирл? Конго португальцями?, Роке Гамейро, 1917 р?к -
Караки Бартоломеу Д?аша на шляху до Мису Добро? Над?? -
Мис Добро? Над??
.jpg)
.png)
П?сля смерт? принца Енр?ке, його справу продовжив португальський король Жуан II. В?н заклав в с?чн? 1482 року в Ельм?н? першу ?вропейську укр?плену фактор?ю в екватор?альн?й Африц? — форт Сан-Жоржи-да-М?на ? в?дправив на досл?дження африканського узбережжя нов? експедиц?? на чол? з Д?огу Каном ? Бартоломеу Д?ашем. 1484 року Д?огу Кан досягнув гирла Конго ? пройшов дал? на п?вдень узбережжям Нижньо? Гв?не?[74]. У лютому 1488 року, у пошуках морського шляху до ?нд?? Бартоломеу Д?аш першим з ?вропейц?в об?гнув Африканський континент з п?вдня, вийшов у води ?нд?йського океану ? досягнув крайньо? п?вденно? точки материка, названо? ним ?мисом Бур?, згодом перейменований королем на мис Добро? Над??[74]. У перш? десятил?ття XVI стол?ття португальськими експедиц?ями на чол? з Васко да Гама, Педру Алвар?шем Кабралом, Франс?шку де Алмейдою та Афонсу де Албукерк? було досл?джене сх?дне узбережжя материка, а б?льш?сть його портових м?ст були або завойован? португальцями, або потрапили п?д ?хн?й сюзерен?тет.
До середини XVI стол?ття, заради економ?чного осво?ння американських колон?й, ?спанцями ? португальцями була розгорнута активна трансатлантична работорг?вля. Вона значно перевищила за сво?ми масштабами стару арабо-берберську транссахарську работорг?влю та арабську работорг?влю на сх?дному узбережж? континенту, докор?нно зм?нила расовий склад кра?н Карибського басейну, Гв?ани, Бразил??, п?зн?ше п?вденних штат?в США. Африка в очах ?вропейц?в виглядала багатим джерелом природних ? людських ресурс?в. Усп?хи в работорг?вл? спонукали ?вропейц?в ? Османську ?мпер?ю колон?зувати територ?ю Африки. До середини XVII стол?ття вся П?вн?чна Африка (окр?м Марокко) потрапила п?д контроль Османсько? ?мпер??. В?дбува?ться штучне насадження не властивих ран?ше для дано? м?сцевост? способ?в життя, вза?мин ? культур; граб?ж природних ресурс?в, поневолення основних народ?в ? знищення автентичних культур та ?сторично? спадщини.
П?сля Берл?нсько? конференц?? 1884 року, протягом трьох десятил?ть рок?в в?дбувся остаточний под?л Африки м?ж колон?альними державами. ?вропейськ? держави, як? вступили в ?ндустр?альну епоху до 1900 року розд?лили м?ж собою всю територ?ю Африки, т?льки дв? африканськ? держави (Еф?оп?я ? Л?бер?я) зберегти свою незалежн?сть. Велика Британ?я, Франц?я, Н?меччина, Бельг?я, ?спан?я та Португал?я — вс? мали сво? колон??, меж? яких пост?йно коректувалися ? переглядалися. Внутр?шн? райони континенту з XVI стол?ття досл?джували португальц?, в наступн? стор?ччя до них при?днались також англ?йц?, французи ? н?мц?. Особливо ?нтенсивн? досл?дження внутр?шн?х район?в материка припадають на XIX стол?ття, це експедиц?? Дев?да Л?в?нгстона, Генр?ха Барта, Джона Сп?ка, Генр?-Мортона Стенл?, Фредер?ка Кайо та ?нших[1]. У досл?дженн? природи Африки брали участь рос?йськ? мандр?вники н?мецького (В?льгельм Юнкер) та укра?нського походження (?гор Ковалевський)[1]. Останн?й описав рель?ф малов?домого Еф?опського наг?р'я, першим висловив припущення, що головним витоком Н?лу ? саме Б?лий, а не Голубий[32].
-
Арабська работорг?вля -
Б?л? людолови -
Трикутна торг?вля -
Зустр?ч Л?в?нгстона ? Стенл? -
Берл?нська конференц?я, 1884 р?к -
Сес?ль Родс ? його про?кт трансафриканського телеграфу
.png)
У результат? поразки в Перш?й св?тов?й в?йн? Н?меччини ?? колон?? (Тоголенд, Камерун, П?вденно-Зах?дна ? Сх?дна Африка) були в?д?бран? на користь Британ??, Франц??, П?вденно-Африканського Союзу ? Бельг??. 1922 року отримав незалежн?сть ?гипет
П?сля Друго? св?тово? в?йни швидко почався зворотний процес деколон?зац??. Але через те, що ран?ше вс? кордони колон?альних територ?й проводилися штучно, без урахування в?дм?нност? народ?в ? розселення племен, п?сля здобуття незалежност? майже у вс?х кра?нах в?дразу розпочалися громадянськ? в?йни. Для б?льшост? кра?н зах?дна конституц?йна модель плюрал?стично? демократ?? виявилася нед??здатною ? була зам?нена диктаторськими утвореннями п?д ширмою президентських режим?в, як? були орган?чними для пол?тичних ел?т цих кра?н[75]. Влада диктатор?в, м?жусобн? в?йни, пост?йн? в?йськов? перевороти ? як насл?док — економ?чн? кризи ? зростаюча б?дн?сть — все це було ? залиша?ться головним ?досягненням? м?сцевих правлячих к?л. Тим не менше, тут збер?гся достатн?й потенц?ал для в?дродження та подальшого розвитку м?сцевих народ?в.
-
Хронолог?я проголошення кра?нами незалежностей -
В?йськов? конфл?кти впродовж 1980-1996 рок?в
За природними, ?сторичними та соц?ально-економ?чними чинниками кра?ни Африки под?ляють на так? рег?они:
- П?вн?чна Африка — область Атлаських г?р, що оточують внутр?шн? плато, п?вн?чн? та центральн? частини Сахари — найб?льша у св?т? троп?чна пустеля, що займа? 1/3 площ? Африки. На п?вноч? в?н омива?ться водами Середземного моря, на заход? Атлантичним океаном, на сход? — водами Червоного моря ?нд?йського океану. До цього рег?ону в?дносяться кра?ни Магрибу (Марокко, Алжир, Тун?с, Зах?дна Сахара), Л?в?я, ?гипет ? Судан[76]. ?нколи до рег?ону додають близьк? за культурно-економ?чними ? пол?тичними зв'язками так? сахарськ? кра?ни — Мавритан?я, Мал?, Н?гер, Чад.
- Зах?дна Африка — рег?он на п?вдень в?д Сахари до узбережжя Гв?нейсько? затоки, на заход? до г?р Адамава ? басейну озера Чад. До цього рег?ону в?дносяться так? кра?ни — Бен?н, Бурк?на-Фасо, Кабо-Верде, Кот-д'?вуар, Гамб?я, Гана, Гв?нея, Гв?нея-Б?сау, Л?бер?я, Мал?, Мавритан?я, Н?гер, Н?гер?я, Сенегал, Сь?рра-Леоне, Того[76]. ?нколи в рег?он об'?днують також п?вн?чно-зах?дн? кра?ни континенту — Алжир, Марокко, Тун?с, САДР.
- Центральна Африка — басейн Конго та прилегл? територ??. До цього рег?ону в?дносяться так? кра?ни — Габон, Екватор?альна Гв?нея, Камерун, ДР Конго, Республ?ка Конго, Сан-Томе ? Принс?п?, ЦАР, Чад[76]. ?нколи до рег?ону додають близьк? за культурно-економ?чними ? пол?тичними зв'язками так? кра?ни — Руанда, Бурунд?, Уганда, Малав? та Замб?я. Анголу часто включають до складу П?вденно? Африки.
- Сх?дна Африка — в?д Аб?синського наг?р'я до р?чки Замбез?, область наг?р'?в ? плато висотою 1000 м ? б?льше, розбитих скидами, з проявами вулкан?зму. До цього рег?ону в?дносяться так? кра?ни — Бурунд?, Джибут?, Еритрея, Еф?оп?я, Замб?я, З?мбабве, Кен?я, Комори, Маврик?й, Мадагаскар, Малав?, Мозамб?к, П?вденний Судан, Руанда, Сейшели, Сомал?, Танзан?я[76]. ?нколи до рег?ону додають близький за культурно-економ?чними ? пол?тичними зв'язками Судан, або обмежують на п?вдн? кордонами Танзан??.
- П?вденна Африка — на п?вдень в?д водод?льного плато Конго — Замбез?, зайнята широкою западиною Калахар?, оточеною горами, що п?вденн?ше переходить у висок? плоског?р'я Вельду ? дал? на п?вдень Великим ескарпом, Капськими ? Драконовими горами переходить у нешироку прибережну смугу низовин на узбережж? ?нд?йського океану. До цього рег?ону в?дносяться так? кра?ни — П?вденно-Африканська Республ?ка, Лесото, Есват?н?, Нам?б?я ? Ботсвана[76]. ?нколи до рег?ону додають близьк? за культурно-економ?чними ? пол?тичними зв'язками так? кра?ни — Ангола, Замб?я, З?мбабве, Мадагаскар, Малав?, Мозамб?к, Комори ? Маврик?й.
Б?льш?сть африканських держав довгий час були колон?ями ?вропейських держав. Пол?тична карта Африки набула сучасного вигляду внасл?док краху колон?ально? системи ?мпер?ал?зму п?сля Друго? св?тово? в?йни та усп?х?в нац?онально-визвольних рух?в[77]. Наприк?нц? XIX стол?ття розпочались колон?альн? загарбання, до початку Першо? св?тово? в?йни весь континент був розд?лений м?ж Великою Британ??ю (переважно сх?дна та п?вденна частини та ряд колон?й у Зах?дн?й Африц?), Франц??ю (п?вн?чно-зах?дна частина, Мадагаскар), Португал??ю (Ангола, Мозамб?к та ряд остров?в), Бельг??ю (Конго), ?спан??ю (ряд колон?й на зах?дному узбережж?), ?тал??ю (Л?в?я, Еритрея, Сомал?), Н?меччиною (Камерун, Того, Нам?б?я ? Танзан?я)[77]. Незалежними залишались лише Еф?оп?я (кра?на з давньою ?стор??ю на в?дносно неприступному Еф?опському наг?р'?), Л?бер?я (кра?на зв?льнених чорношк?рих раб?в з? США, заснована 1847 року), ?гипет (що ном?нально став незалежним в?д Османсько? ?мпер??, але фактично залишався у залежност? в?д британсько? корони до 1922 року) та П?вденна Африка (отримала статус дом?н?ону 1910 року)[77]. За результатами Першо? св?тово? в?йни Н?меччина втратила вс? сво? колон??[77].
Зак?нчення Друго? св?тово? в?йни ознаменувало собою початок деколон?зац?? Африки[77]. За пер?од 1947—1977 рок?в на континент? п?всотн? держав здобули незалежн?сть. Так 1951 року незалежн?сть здобуло Об'?днане Л?в?йське корол?вство (з 1969 по 2011 — Джамах?р?я), 1956 — Судан, Корол?вство Марокко ? Тун?с, 1957 — Гана, 1958 — Гв?нея[77]. 1960 р?к став роком Африки, незалежн?сть здобули 17 кра?н: Берег Слоново? К?стки (з 1986 — Кот-д'?вувар), Республ?ка Верхня Вольта (з 1984 — Бурк?на-Фасо), Габон, Дагомея (з 1975 — Бен?н), Камерун, ДР Конго (з 1971 по 1997 — Республ?ка За?р), Конго (з 1969 по 1992 — Народна Республ?ка Конго), Мавритан?я, Малагас?йська Республ?ка (з 1975 по 1992 — Демократична Республ?ка Мадагаскар, з 1992 — Республ?ка Мадагаскар), Мал?, Н?гер, Н?гер?я, П?вденно-Африканська Республ?ка, П?вденна Родез?я (з 1980 — З?мбабве), Сенегал, Сомал?, Тангань?ка, Того, Центральноафриканська Республ?ка (з 1976 по 1979 — Центральноафриканська ?мпер?я), Чад[77]. 1961 року незалежн?сть здобула Сь?рра-Леоне, 1962 — Алжир, Бурунд?, Руанда, Уганда, 1963 — Кен?я, 1964 — Замб?я, Малав?, Республ?ка Занз?бару ? Пемби, яка того ж року об'?дналась ?з Тангань?кою в Об'?днану Республ?ку Танзан?ю, 1965 — Гамб?я, 1966 — Ботсвана, Лесото, 1968 — Маврик?й, Сваз?ленд (з 2018 — Есват?н?), Екватор?альна Гв?нея[77].
П?сля революц?? гвоздик ? повалення режиму Салазара в Португал?? у кв?тн? 1974 року зазнала краху португальська колон?альна ?мпер?я — незалежн?сть здобули Гв?нея-Б?сау, Ангола, Мозамб?к, Острови Зеленого Мису (з 1986 — Кабо-Верде), Сан-Томе ? Принс?п?[77]. 1975 року здобули незалежн?сть Коморськ? Острови, п?сля повалення режиму Франко ?спан?я деколон?зувала територ?ю Зах?дно? Сахари (колон?? Р?о-де-Оро, Сег??т-ель-Хамра). 1976 року незалежн?сть здобули Сейшельськ? Острови, 1977 — Джибут? (колишня колон?я — Французька Територ?я Афар?в та ?са)[77]. 1990 року Нам?б?я зв?льнилась в?д окупац?? ПАР, 1993 — Еритрея в результат? в?йни в?дд?лилась в?д Еф?оп??, 2011 — П?вденний Судан вийшов з? складу Судану.
В Африц? розташовано 65 держав ? територ??, з яких 54 незалежн? й суверенн?, а 11 ? нев?дд?льною частиною ?нших, метропол?? яких знаходяться поза континентом — Сеута, Мел?лья, Плазас-де-Соберанья ? Канарськ? острови (
?спан?я), Мадейра (
Португал?я), Сокотра (
?мен), Майотта (
Франц?я), Пелагськ? острови (
?тал?я), або перебувають в ?ншому залежному стан? — Реюньйон ? острови Епарсе, частина Французьких П?вденних ? Антарктичних Територ?й ( Франц?я), Острови Свято? ?лени, Вознес?ння ? Тристан-да-Кунья (.svg){kind=small}
Велика Британ?я). Окр?м цих кра?н на континент? ?сну? частково визнана держава Сахарська Арабська Демократична Республ?ка (САДР) ? н?ким невизнаний Сомал?ленд (колишня британська колон?я, п?вн?чна частина федеративного Сомал?). За минул? десятил?ття р?зн? нац?ональн? сепаратистськ? рухи проголошували ряд невдалих держав (Азавад у Мал?, Пунтленд та ?нш? у Сомал?, Амбазон?я у Камерун? та ?нш?).
Найб?льша кра?на Африки — Алжир (2,38 млн км2), найменша — Сейшели (арх?пелаг в ?нд?йському океан? на сх?д в?д материка загальною площею суходолу 455 км2), найменша континентальна держава — Гамб?я (11,3 тис. км2)[35]. Серед незалежних африканських кра?н 6 остр?вних — Кабо-Верде, Сан-Томе ? Принс?п?, Маврик?й, Сейшели, Комори ? Мадагаскар; 16 внутр?шньоконтинентальних — Мал?, Н?гер, Чад, Бурк?на-Фасо, ЦАР, П?вденний Судан, Еф?оп?я, Бурунд?, Руанда, Уганда, Малав?, Замб?я, З?мбабве, Ботсвана, Есват?н?, Лесото; 38 держав з виходом до мор?в ? океан?в[35].
За формою державного устрою переважна б?льш?сть держав континенту ун?тарн?, лише 6 з них федерац?? — Н?гер?я, Судан, П?вденний Судан, Еф?оп?я, Сомал?, Коморськ? Острови. За формою державного правл?ння пол?тична карта континенту б?льш строката. 3 держави збер?гають монарх?чну владу — Марокко, Лесото, Есват?н?. В останн?й влада монарха н?чим не обмежена — абсолютна монарх?я, у двох перших ?сну? конституц?йний под?л г?лок влади. Ус? ?нш? африканськ? держави мають республ?канське правл?ння. У САДР ? Еритре? збер?га?ться однопарт?йний незм?нний диктат в?д самого проголошення суверен?тету. Б?льш?сть республ?к президентськ? та нап?впрезидентськ?. У ПАР та Ботсван? президента обира? парламент. Еф?оп?я, Сомал? та Маврик?й — парламентськ? республ?ки.
.svg){kind=small}
Кожна африканська кра?на характеризу?ться притаманними лише ?й рисами правового життя, але водночас ус? вони мають багато сп?льних рис, зумовлених особливостями ?сторичного та соц?ально-економ?чного розвитку. Правов? системи африканських кра?н формувалися протягом багатьох стол?ть через вза?мний вплив м?сцевого звича?вого ? зах?дного прав. Тисячол?ттями життя африканц?в регулювалося звичаями р?зних традиц?й, монарх?чних ? з демократичних, матр?архальних ? патр?архальних[75]. Великий вплив на розвиток права справили середньов?чн? ?де? ?сламу, що сприяв рецепц?? мусульманського права (кра?нами П?вн?чно? Африки), та християнства модерного часу, яке дозволило засво?ти зах?дно?вропейськ? норми континентального ? загального права[75]. За доби колон?ал?зму поряд з традиц?йними судовими органами створювалися суди ?вропейського типу, але формування ново? правово? системи було неможливим за ?снування в?джилих форм управл?ння сусп?льством[75]. З 1946 року майже на вс?х територ?ях французько? Зах?дно? Африки почали застосовувати крим?нальний кодекс метропол??; водночас в британських колон?ях запроваджувалися кодекси Велико? Британ??, для сх?дних колон?й — право Британсько? ?нд??; п?вденн?ше Замбез? д?яло романо-голландське право. Застосування звича?вого права в багатьох рег?онах та м?сцевостях було звужене до приватного[75]. З? здобуттям незалежност? у друг?й половин? XX стол?ття нов? уряди п?дтвердили чинн?сть ус?х попередн?х закон?в. У сфер? приватного права спостер?гаються процеси реаб?л?тац?? ц?нностей звича?вого права, з ?ншого — в?дмови в?д застар?лих ? прим?тивних норм. Популярними стали рухи, спрямован? на збереження та кодиф?кац?ю традиц?йних норм (Мадагаскар, Танзан?я, Сенегал?, Н?гер?я). Велику роботу в цьому напрямку проведено науковцями Лондонсько? школи досл?джень Сходу ? Африки[75].
Найб?льшою рег?ональною економ?ко-пол?тичною орган?зац??ю виступа? Африканський Союз ?з штаб-квартирою в Аддис-Абеб? (Еф?оп?я), який об'?дну? ус? незалежн? кра?ни континенту, що ? членами ООН.
-
Прапор Африканського Союзу -
20-й сам?т л?дер?в Африканського Союзу в Аддис-Абеб? -
Л?дери Танзан?? та Л?в?? на 12-му сам?т? Союзу -
Глави держав-член?в Сх?дноафриканського сп?втовариства, 2009 р?к
Укра?нськ? в?дносини ?з африканськими кра?нами залишаються нерозвиненими. Найб?льшо? ?нтенсиф?кац?? вони зазнали в пер?од 1998—2002 рок?в[79]. За роки незалежност? укра?нськ? дипломатичн? м?с?? були в?дкрит? лише в Алжир?, Ангол?, Габон, Гв?нея, Еф?оп?я, ?гипет, Кен?я, Л?в?я, Марокко, Н?гер?я, ПАР, Сенегал, Тун?с. Багато посольств довгий час працюють без призначених посл?в[79]. В Укра?н? в?дкрили власн? посольства лише Алжир, ?гипет, Л?в?я, Марокко ? ПАР. Б?льш?сть африканських кра?н мають посл?в за сум?сництвом з м?сцеперебуванням у Рос??. 2016 року Укра?на набула статусу спостер?гача в Африканському союз?[79].
Африка другий п?сля ?враз?? найб?льш густонаселений континент. За приблизними оц?нками 2020 року Африку населяло 1,3 млрд людей ? це число через великий природний прир?ст невпинно зроста?[32][3][4]. Населення Африки ? наймолодшим серед ус?х континент?в; середн?й в?к 2012 року становив 19,7, проти середньосв?тового — 30,4[80][81][82]. Найб?льша за населенням кра?на — Н?гер?я (167 млн ос?б, станом на 2016 р?к), найменша — Сейшельськ? Острови (~90 тис. ос?б, станом на 2009 р?к).
-
Р?ст чисельност? населення Африки за 1950-2050 роки (по рег?онах) -
Густота населення Африки -
Густота населення Африки за кра?ною -
Статево-в?кова п?рам?да населення Африки -
Молоде покол?ння африканц?в -
Карта поширення ранньо? ваг?тност? та б?дност?
Заселений континент досить нер?вном?рно, середня густота — 30 ос?б/км2. Особливо густо заселен? дельта (понад 1000 ос?б/км2) ? долина Н?лу, узбережжя Середземного моря ? Гв?нейсько? затоки, п?вденно-сх?дне узбережжя[32][29]. Населення сконцентровано у прибережних районах, де зосереджен? велик? м?ста, морськ? порти вивозу продукц??, с?льськогосподарськ? плантац?? (середземноморськ? райони Магрибу, береги Гв?нейсько? затоки, р?внини Н?гер??)[83]. Найб?льша густота спостер?га?ться на остров? Маврик?й (627 ос?б/км2)[35]. Низька густота населення у пустелях Сахара на п?вноч?, Нам?б ? Калахар? на п?вдн? та на п?востров? Сомал?, де ? зовс?м безлюдн? територ??. Головними факторами слабкого заселення величезних площ континенту ? природн? умови (пустел?, волог? екватор?альн? л?си, г?рськ? територ??), ?сторична спадщина ?вропейсько? колон?зац??, насл?дки системи работорг?вл?[83].
Б?льша частина населення (70 %) живе в с?льськ?й м?сцевост?, урбан?зац?я на континент? ще не набрала таких темп?в як в ?нших рег?онах планети. Ка?р — найб?льше м?сто континенту (9,5 млн мешканц?в), столиця ?гипту, древн? м?сто на правому берез? р?чки Н?л[35]. Якщо рахувати разом ?з передм?стями, то найб?льшим м?стом континенту (13,4 млн мешканц?в, за оц?нкою 2014 року) буде колишня столиця Н?гер??, портове м?сто — Лагос.
| № | Назва | Кра?на | Населення | № | Назва | Кра?на | Населення | ||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Лагос  Ка?р |
1 | Лагос | Н?гер?я | 13 400 000 | 11 | Касабланка | Марокко | 3 360 000 |  К?ншаса  Йоганнесбург |
| 2 | Ка?р | ?гипет | 9 540 000 | 12 | Найроб? | Кен?я | 3 138 000 | ||
| 3 | К?ншаса | ДР Конго | 5 528 000 | 13 | Хартум — Омдурман | Судан | 3 000 000 | ||
| 4 | Йоганнесбург | ПАР | 4 435 000 | 14 | Могад?шо | Сомал? | 3 000 000 | ||
| 5 | Дар-ес-Салам | Танзан?я | 4 365 000 | 15 | Аддис-Абеба | Еф?оп?я | 2 738 000 | ||
| 6 | Аб?джан | Кот-д'?вуар | 4 210 000 | 16 | Дакар | Сенегал | 2 453 000 | ||
| 7 | Александр?я | ?гипет | 4 110 000 | 17 | Претор?я | ПАР | 2 346 000 | ||
| 8 | Алжир | Алжир | 3 916 000 | 18 | Кано | Н?гер?я | 2 153 000 | ||
| 9 | Кейптаун | ПАР | 3 497 000 | 19 | Н?амей | Н?гер | 2 100 000 | ||
| 10 | Дурбан | ПАР | 3 468 000 | 20 | Хараре | З?мбабве | 1 903 000 | ||
Африка центр зародження людства та активно? фази початку антропогенезу, що засв?дчили численн? антрополог?чн? знах?дки середини XX стол?ття в р?зних м?сцях материка викопних решток архантроп?в разом з прим?тивними знаряддями прац?[84]. Протягом багатьох тисячол?ть на континент? склалися р?зн? етн?чн? групи населення. Сучасне населення Африки — конгломерат численних племен ? народностей, який утворився в результат? автохтонного етногенезу, м?грац?й абориген?в континенту, переселення австронез?йських народ?в (на Мадагаскар?), вторгнення араб?в з Аз?? та ?вропейсько? колон?зац??. В антрополог?чному, мовному, соц?ально-економ?чному ? культурному в?дношенн? населення континенту дуже р?зноман?тне ? належить до трьох великих, дек?лькох малих ? перех?дних рас.
Р?зн? типи негро?дно? г?лки великого троп?чного стовбура населяють континент на п?вдень в?д Сахари[84]. Представники ?? характеризуються темним кольором шк?ри, кучерявим волоссям, прогнатизмом, широким носом, але ц? ознаки дуже м?нлив?. Н?лотськ? племена Сх?дного Судану вир?зня? надзвичайно темний, майже чорний кол?р шк?ри. Н?лоти з народностей динка ? бар? здавна славились виплавкою зал?за, шилуки зберегли перв?снообщинн? в?дносини ? родовий лад. Населення Зах?дного Судану (волоф, серер, мандинго та ?нш?) вирощу? рис ? просо. У землеробських народ?в Сх?дно? Африки (ваньямвез? та ?нших) збереглася типова для троп?чно? Африки п?дс?чно-вогнева система землеробства (с?льськогосподарськ? культури — кукурудза, ячм?нь, бобов?, батат). У народностей баганда, базиба (в район? озера В?ктор?я) основна культура — банани. Племена маса?, вагого та ?нш? в?дом? скотар? (розводять рогату худобу — зебу). Народам Сх?дно? Африки було в?доме прим?тивне ткацтво — виготовлення мбугу — матер?? з лубу. У господарств? народ?в Зах?дно? Троп?чно? Африки основне м?сце належить мотичному землеробству. Основн? с?льськогосподарськ? культури — ямс, ман?ок, просо, кукурудза, бавовник. Народи Зах?дно? Африки досягли високо? майстерност? в плет?нн? циновок, р?зьбленн? по дереву. В умовах троп?чного л?су населення займа?ться мисливством ? рибальством (племена бангала). Народи Гв?не? ? Конго ще до приходу ?вропейц?в знали обробку метал?в (племена нупе, йоруба). ? дос? в п?вденних районах Конго збереглися давн? способи плавки руди. Тепер частина населення працю? в г?рнич?й промисловост?.
Мала негр?льська раса населя? троп?чн? л?си в басейнах р?чок Конго, Огове. П?гме? одн? з найменш низькорослих племен планети. Вони мають пор?вняно св?тлу, як для негро?д?в, шк?ру, тонк? губи, широкий н?с, невеликий середн?й зр?ст — 141—142 см. Традиц?йно займаються мисливством, збирають кор?ння та плоди.
На крайньому п?вдн? в окрему малу п?вденноафриканську расу вид?ляють бушмен?в ? готтентот?в, що населяють переважно малопридатн? для господарства територ?? району Калахар? й займаються полюванням ? збиральництвом[84]. Для них характерний низький зр?ст, плоске вилицювате обличчя, жовтувато-бронзовувата зморшкувата шк?ра[32]. У П?вденн?й Африц? залишки цих племен займаються мисливством (до недавнього часу основна зброя ?х — лук ? стр?ли). Готтентоти в минулому заселяли значну територ?ю Сх?дно? Африки, степи п?вденно? Африки, займались скотарством, полюванням, виплавляли зал?зо. Ц?л? племена готтентот?в (нама) були винищен? н?мецькими колон?заторами. Залишки готтентот?в (близько 50—60 тис. ос?б) живуть в Нам?б??.
На п?вн?чному сход? континенту в давнину в зон? контакт?в м?ж негро?дами ? ?вропео?дами сформувався еф?опський расовий тип. Це народи з темною шк?рою червонуватого в?дт?нку, темними волоссям ? очима, правильними рисами обличчя, потовщеними губами — амхара, гала, тигре та ?нш?. М?шан? форми характерн? й для деяких народ?в Зах?дно? Африки (фульбе, тубу, канур? та ?нш?)[84]. Численн? народи Еф?оп?? культивують пшеницю, теф, розводять коней, мул?в, к?з та овець. У господарств? народ?в п?вострова Сомал? значне м?сце належить ремеслам: ткацтву, обробц? дерева ? металу.
П?вн?чну частину Африки населяють народи велико? ?вропео?дно? раси (переважно середземноморськ? типи)[84]. ?м властива пор?вняно смуглява шк?ра, темн? оч?, вузьке обличчя ? тонкий н?с. Сучасне арабо-берберське населення — землероби. У великих м?стах розвива?ться промислове виробництво — форму?ться роб?тничий прошарок. В ?гипт? дуже поширен? рем?снич? промисли (ткацтво, гончарство). Основне заняття населення в долин? Н?лу — вирощування бавовнику, рису ? пшениц?; в п?вденн?й частин? Судану — скотарство, мотичне землеробство (с?ють просо, бобов?) та рибальство. Нащадки вих?дц?в з ?вропи (англ?йц?, африканери (бури), французи, ?спанц?, ?тал?йц?, португальц?) становлять незначну частину населення материка. Здеб?льшого вони населяють пом?рн? рег?они п?вдня та сходу (ПАР, Кен?я, Танзан?я)[84].
У результат? зм?шання впродовж XVII—XIX стол?ть прийшлого бурського населення з кор?нними народами та ?нд?йцями ? китайцями, що ?х завозили з Аз?? для роботи на плантац?ях ? копальнях, на п?вдн? континенту виникли ?кольоров??[84][32].
Малагас?йц? Мадагаскару (сакалава, мерина, бецилео та ?нш?) належать до м?шаного монголо?дно-негро?дного типу. Вих?дц? з остров?в П?вденно-Сх?дно? Аз?? заселили Мадагаскар ?сторично пор?вняно недавно (2-1,5 тис. рок?в тому) ? п?зн?ше зазнали значно? метисац?? з прибульцями з континентально? Африки[84]. Основне заняття мальгаш?в — вирощування рису на зрошуваних землях та скотарство. В ?хн?й матер?альн?й культур? багато сп?льних рис з матер?альною культурою народ?в ?хн?х предк?в з остров?в ?ндонез?? (технолог?? буд?вництва морських човн?в ? житла, обробки металу).
-
Етнол?нгв?стична карта Африки, 1996 р?к (англ.) -
Ж?нка народу сомба, негро?дно? раси -
П?гме?, представники центральноафрикансько? раси -
Бушмен, представник п?вденноафрикансько? раси -
Амхарська д?вчина, представниця еф?опсько? раси -
Д?ти мальгаш?в
Населення Африки склада?ться з численних племен, народностей ? нац?й. До ?вропейсько? колон?зац?? народи Африки стояли на р?зних ступенях сусп?льного розвитку. Поряд з народами давньо? високо? культури — ?гипту, п?вн?чно? Африки, Зах?дного Судану, ?ф?оп?? та ?ншими, — як? в давн? часи створили сво? держави, в районах троп?чних л?с?в та пустель жили племена, що зберегли багато рис перв?сного побуту. ?вропейська колон?зац?я супроводилась жорстокою експлуатац??ю, руйнуванням культури, масовим винищенням кор?нного населення ц?лого ряду областей ? затримала розвиток африканських народ?в. М?льйони африканц?в були поневолен? ? вивезен? до кра?н Америки. У народ?в Африки внасл?док р?зних умов ?хнього ?сторичного розвитку виробилися характерн? етнограф?чн? риси. Багато народ?в ? народностей внасл?док колон?ал?зму опинились розд?леними м?ж р?зними кра?нами (фульбе, мал?нке, бамбара та ?н.)[84]. Нац?онально-визвольна боротьба в колон?альних ? залежних кра?нах, здобуття незалежност?, створення сп?льно? нац?онально? економ?ки, зростання промислових ? культурних центр?в так ? не вир?шило остаточно питання етн?чно? консол?дац?? у рамах нових нац?й, розвою нац?онально? самосв?домост? серед р?зноман?тних родоплем?нних ? локальних етн?чних груп[84].
Африканський континент, через непридатн?сть до традиц?йного ?вропейського землеробства, не став м?сцем пост?йного розселення укра?нц?в. Пол?тична ем?грац?я також не виявляла до не? зац?кавлення, пом?тна лише спорадична присутн?сть укра?нц?в, здеб?льшого ?нтелигенц??[29].
Мови населення Африки р?зноман?тн? ? належать до багатьох окремих мовних с?мей. Деяк? з них поширен? на великих територ?ях ? спор?днен? з ?ншими мовами, ?нш? ? локальними, малопоширеними. Вид?ляють 6 л?нгв?стичних надс?мей, 4 з яких в?дносяться до аборигенних, ареалом формування яких були терени континенту, а нос?ями двох ?нших ? м?гранти з ?вропи та Аз??[84]:
- Афроаз?йська с?м'я (сем?то-хам?тська). Об'?дну? 240 мов та 285 млн нос??в. Це народи п?вн?чно? та п?вн?чно-сх?дно? частини континенту (Магриб, Л?в?я, ?гипет, Судан, Африканський Р?г). Ця мовна с?м'я об'?дну? чотири окремих мовн? групи:
- Сем?тська. Найчисленн?ший народ ц??? групи — араби, населяють п?вн?ч континенту. У ряд? кра?н (?гипет, Л?в?я, Тун?с, Алжир, Марокко, Судан) сформувались самост?йн? арабськ? нац?? (?гиптяни, л?в?йц?, тун?сц?, алжирц?, марокканц?). До складу сем?тсько? групи входить також численний народ амхара, разом ?з спор?дненими тигра? ? тигре. Мови ц??? с?м'? флективн?, мають граматичний р?д, систему в?дм?нкових показник?в. Мертва старо?гипетська та коптська мови, що з не? розвинулась, вит?снен? арабською. Коптська мова збер?га?ться лише у в?дправах християн ?гипту — копт?в.
- Кушитська. До кушитсько? групи належать гала, беджа, данак?ль, народи сидамо (живуть на п?вдн? Еф?оп??), сомал?йц?.
- Берберська. Бербери, тамазигти, рифи, шльох, каб?ли та ?нш? населяють г?рськ? та пустельн? рег?они Магрибу.
- Чадська. Включа? народи на п?вноч? Н?гер??, Н?геру ? сус?дн?х кра?н — хауса, котоко, близьких до них баде.
- Конго-кордофанська с?м'я. Це найб?льша мовна с?м'я континенту ? одна з найб?льших у св?т?. Поширення народ?в охоплю? велику частину територ?? континенту на п?вдень в?д Сахари.
- Н?геро-конголезька. До групи належать народи бенуе-конго, банту, сх?днобанто?дн? народи Н?геру та Камеруну, як? населяють троп?чну ? п?вденну Африку. В ус?х кра?нах Сх?дно? Африки поширена одна з мов банту — суах?л?.
- Мови банту — група спор?днених мов, що охоплю? к?лька дуже схожих м?ж собою мовних п?дгруп. Представники р?зних племен як сх?дного, так ? зах?дного узбережжя континенту в?льно розум?ють одне одного, що поясню?ться однаковим словниковим складом, под?бною граматичною (аглютинативною) будовою (тотожн? аф?кси, частини мови, д??в?дм?нювання). Мовам банту властив? граматичн? ?менников? класи, тобто класи людей, тварин, рослин, речей тощо. Латин?зованим письмом цих мов друкуються газети, книги. Мовами банту розмовляють також деяк? групи п?гме?в (батуа, баб?нга).
- Сх?днобанто?дна п?дгрупа мов поширена серед населення сх?дних район?в П?вденно? Н?гер?? (?б?б?о-еф?к, бам?леке та ?нш?).
- Центральнобанто?дна п?дгрупа мов поширена серед народ?в саван Зах?дного Судану ? у великому вигин? Н?геру (мос?, грус?, гурма та ?нш?).
- Зах?днобанто?дна (атлантичною) п?дгрупа мов поширена серед численних народ?в Атлантичного узбережжя Зах?дно? Африки (фульбе, волоф, манде, гур, ква та ?нш?).
- Мовами манде говорять народи верх?в'?в Н?геру ? Сенегалу, гв?нейського узбережжя (мандинго, сон?нке, акан, еве, бакве, ?джо та ?нш?). Мови манде мають сп?льний основний словниковий фонд ? под?бну граматичну будову.
- Мови банту — група спор?днених мов, що охоплю? к?лька дуже схожих м?ж собою мовних п?дгруп. Представники р?зних племен як сх?дного, так ? зах?дного узбережжя континенту в?льно розум?ють одне одного, що поясню?ться однаковим словниковим складом, под?бною граматичною (аглютинативною) будовою (тотожн? аф?кси, частини мови, д??в?дм?нювання). Мовам банту властив? граматичн? ?менников? класи, тобто класи людей, тварин, рослин, речей тощо. Латин?зованим письмом цих мов друкуються газети, книги. Мовами банту розмовляють також деяк? групи п?гме?в (батуа, баб?нга).
- Кордофанська. Поширена серед народ?в Сх?дного Судану на п?вдень в?д Ель-Обейда.
- Н?геро-конголезька. До групи належать народи бенуе-конго, банту, сх?днобанто?дн? народи Н?геру та Камеруну, як? населяють троп?чну ? п?вденну Африку. В ус?х кра?нах Сх?дно? Африки поширена одна з мов банту — суах?л?.
- Н?ло-сахарська мовна с?м'я. Об'?дну? б?льше 100 ? 30 млн нос??в. Народи с?м'? заселяють басейни р?чок Н?гер та Н?л, озера Чад (шилуки, нуери, динка, маса? та ?нш? племена Сх?дно? Африки). Н?лотська с?м'я мов под?ля?ться на п?вденно-зах?дну та п?вденно-сх?дну групи, як? мають однаков? основний словниковий фонд, форми д??сл?в та займенник?в.
- Койсанська с?м'я. Об'?дну? близько 50 мов ? 400 тис. нос??в. До ц??? с?м'? в?дносяться народи бушмени, готтентоти, що живуть на п?вденному заход? континенту, у пустелях Нам?б?? та Ботсвани, серед народ?в групи бенуе-конго. У Танзан?? мешкають г?рськ? дамара ? сандаве, що також розмовляють мовами ц??? с?м'?. Для койсанських мов характерн? так зван? цмокаюч? значимо розд?льн? звуки — кл?кси. У цих мовах, як ? в мовах ?нших народ?в Африки, велику роль в?д?грають музичн? тони.
-
Ареали мовних с?мей в Африц? -
Оф?ц?йн? мови кра?н Африки -
Дорожн?й знак в Алжир? з написами арабською, берберською та французькою мовами -
Ваададське письмо сомал?йською арабською -
Еф?опське письмо -
Складове письмо ва? з Л?бер??
.jpg)
- Австронез?йська с?м'я. Мовами ц??? с?м'? розмовляють малагас?йц? на остров? Мадагаскар. В?д ?нших народ?в Африки вони дуже в?др?зняються ? сво?ю культурою[84]. Мова мальгаш?в аглютинативна, частини мови в н?й мало диференц?йован?, в?дсутн? в?дм?нки, д??в?дм?ни, категор?? роду ? числа; б?льш?сть сл?в двоскладов?. На сус?дньому остров? Маврик?й також живе багато вих?дц?в з Аз??, але сучасних м?грац?й, переважно XX стол?ття, що розмовляють драв?д?йськими (там?ли) та ?ндо?ранськими мовами (г?ндустанц?, раджастханц?)[84].
- ?ндо?вропейська с?м'я. Нащадки б?лих ?вропейц?в продовжують користуватись власними мовами. Найб?льшим ареалом компактного поширення ?ндо?вропейських мов ? крайн?й п?вденний зах?д континенту. Ц? мови стали оф?ц?йними в б?льшост? держав континенту, на них ведеться державне д?ловодство, зд?йсню?ться вища осв?та. Под?ля?ться на 3 групи:
- Германська — англ?йська (Сх?дна, Зах?дна та П?вденна Африка), африкаанс (ПАР, Лесото) та н?мецька мови (незначн? громади в Нам?б?? та Танзан??).
- Романська — французька (Зах?дна та Центральна Африка, Мадагаскар та ?нш? острови ?нд?йського океану), ?спанська (Канарськ? Острови, Екватор?альна Гв?нея) та португальська мови (Кабо-Верде, Сан-Томе ? Принс?п?, Гв?нея-Б?сау, Ангола, Мозамб?к).
- ?ндо?ранська. Мовами ц??? с?м'? розмовляють г?ндустан?, раджастханц? та ?нш? вих?дц? з ?нд?йського субконтиненту, що переселилися на острови ?нд?йського океану на до П?вденно? Африки.
Б?льше третини в?руючого населення континенту спов?да? ?слам, близько половини — християнство (католики, протестанти, моноф?зити та ?н.), третина додержу?ться також м?сцевих традиц?йних рел?г?й. Християнство на континент? поширювалося двома хвилями. Перша дату?ться IV стол?ттям, коли Еф?оп?я засво?ла ?? в?д ?гипетських копт?в ? зробила оф?ц?йною, як у Сх?дн?й Римськ?й ?мпер??[75]. Друга хвиля християн?зац?? припада? на XIX стол?ття ? д?яльн?сть зах?дно?вропейських м?с?онер?в. ?де? ?сламу на п?вн?ч континенту принесли араби разом ?з сво?м завоюванням у VII стол?тт?. На п?вдень в?д Сахари, передус?м до Зах?дно? Африки, ?де? ?сламу почали проникати у XI стол?тт?[75]. Сх?дним узбережжям континенту мусульмани просунулись у XIV-XV стол?ттях[75]. П?сля здобуття незалежност? кра?нами Африки проникнення ?дей ?сламу на п?вдень посилилось. Одночасно на п?вдн? здобувають велико? популярност? р?зн? апостольськ? церкви харизмат?в.
-
Еф?опський православний священник -
Скельн? православн? церкви Лал?бели, Еф?оп?я -
Велика мечеть Дженне, Мал? -
Шаманський танок, Бен?н -
Н?мецька к?рха у В?ндхуц?, Нам?б?я -
?нду?стське свято на Маврик??
.jpg)
Африка — найменш економ?чно розвинений рег?он св?ту, за р?внем розвитку майже вс? ?? держави належать до кра?н, що розвиваються (виняток становить високорозвинена ресурсна економ?ка П?вденно-Африкансько? Республ?ки[32][85]). Сумарний вклад до св?тово? економ?ки лише к?лька %. Для африканських кра?н характерною ? нер?вном?рн?сть темп?в економ?чного росту. Л?дером за показниками зростання ВВП у XX стол?тт?, завдяки розвитку алмазовидобувно? та ?нших г?рничих галузей, була Ботсвана[85]. Для б?льшост? кра?н висок? темпи росту 1960-х рок?в (5 % ? вище) спов?льнились (1,8 %) або зм?нились спадом виробництва п?д час кризи 1990-х[85]. Криза зм?нилась економ?чним бумом 2000-х рок?в, особливо для нафтовидобувних кра?н на тл? значного подорожчання енергоресурс?в. 16 африканських кра?н 2019 року потрапили до тридцятки швидкозростаючих економ?к св?ту; два десятки африканських кра?н мали показник росту ВВП вище за 5 % на р?к[79]. Нер?вном?рним ? розпод?л економ?чного потенц?алу ? всередин? рег?ону. Так левова частка африканського ВВП припада? на ПАР, Алжир ? ?гипет, тод? як сукупний ВВП сх?дноафриканських кра?н — 8 % в?д загальноафриканського[85]. У багатьох африканських кра?нах в?дбува?ться формування прошарку з середн?м достатком. Руанда через впровадження нових технолог?й та розвиток ?нфраструктури стала сов?р?дним ?африканським С?нгапуром?[79]. Разом з тим 30 з 54 африканських кра?н входять до 50 найменш розвинених кра?н св?ту[85], а Бурунд?, Еритрея, П?вденний Судан ? Сомал? очолюють рейтинг найб?дн?ших кра?н св?ту[79]. Б?дн? африканськ? кра?ни можуть в?д?гравати важливу економ?чну ? геопол?тичну роль на континент?, так Джибут? через однойменний морський порт концентру? торгов? потоки Сх?дно? Африки, одночасно ? м?сцем розташування в?йськових баз США, Франц??, Китаю та ?тал??, що контролюють безпеку торгових шлях?в м?ж ?вропою, Африкою та Аз??ю через Баб-ель-Мандебську протоку ? на Близькому Сход? загалом[79]. У перерахунку на душу населення ВВП африканських кра?н у 5 раз?в нижче за середньосв?товий ? у 30 за показник високорозвинених економ?к св?ту[85]. Найвищ? показники у ПАР ? Алжиру. Причини такого стану — замкнене причинно-насл?дкове коло ?з вза?мозумовлюючих та вза?моп?дсилюючих чинник?в ?сторичного спадку, корумпованост? пол?тичних ел?т, браку пом?тного високоосв?ченого прошарку серед населення, недостатност? кап?таловкладень для реконструкц?? та розвитку економ?к, б?льш?сть з яких використовуються неефективно ? безконтрольно.
-
ВВП (ном?нальний) африканських кра?н на душу населення -
ВВП (ПКС) африканських кра?н на душу населення -
Р?ст ВВП кра?н Африки за пер?од 2007-2017 рок?в
.png)
_per_capita_in_2017.png)
Економ?ка б?льшост? африканських держав, за винятком п?вн?чних та ПАР, ма? яскраво виражений аграрно-сировинний характер. Основою господарства майже вс?х кра?н ? в?дстале с?льське господарство, що використову? здеб?льшого ручну працю. Тваринництво менш розвинене, н?ж рослинництво, традиц?йно важливим залиша?ться рибальство у прибережних водах ? на внутр?шн?х водоймах[32]. Основа ?ндустр?ального сектору б?льшост? кра?н — г?рнича промислов?сть, видобуток ? збагачення корисних копалин[85]. Для бюджетних надходжень ? народного господарства деяких кра?н туризм ? важлив?шою галуззю, н?ж промислов?сть (остр?вн? кра?ни та кра?ни п?вденного сходу)[32]. У колон?альний пер?од сформувався монотоварний тип господарювання, п?дпорядкований потребам зовн?шнього ринку, виникла й розвинулась г?рнича промислов?сть.
У друг?й половин? XX стол?ття активно освоювались г?дроенергетичн? ресурси континенту, г?гантськ? гребл? загатили Н?л (Асуанськ?), Вольту (Акосомбо), Конго ? Замбез? (Кариба). На початку XXI стол?ття на р?чц? Голубий Н?л в Еф?оп?? споруджу?ться найпотужн?ша ГЕС континенту (6 ГВт) — Гребля Великого Еф?опського Ренесансу.
Пров?дна галузь промисловост?, що забезпечу? потреби внутр?шнього ринку — харчова, текстильна, трикотажна, взутт?ва. Швидкими темпами розвива?ться видобувна галузь, особливо нафтогазова (Алжир, Л?в?я, Н?гер?я, Ангола, Габон, Екватор?альна Гв?нея). Машинобудування ? х?м?чна промислов?сть майже не розвинен?, за винятком кра?н п?вноч? та ПАР[85].
Серед галузей обробно? промисловост? за колон?альних час?в розвивалися лише експортоор??нтован?[85]. ?з здобуттям незалежност? розпочався пер?од ?нтенсивно? ?мпортостримуючо? ?ндустр?ал?зац?? за сприяння Економ?чно? ком?с?? ООН для Африки, найб?льших усп?х?в у як?й досягли середземноморськ? кра?ни[85]. Але для б?льшост? кра?н колон?альна залежн?сть зам?нилась на неоколон?альну — залежн?сть в?д кап?талу, нап?вфабрикат?в, технолог?чного забезпечення нових галузей старими метропол?ями. Нафтовидобувн? кра?ни зосередились на розвитку паливно? промисловост?, ?нш? — легко? та харчово?[85]. Лише ?гипту, за початково? допомоги СРСР, вдалося розбудувати ст?йку багатогалузеву промислов?сть. ?з здобуттям незалежност? в?дбулася значна трансформац?я галузево? структури ВВП: 1960-т? — промислов?сть — 20 %, с?льське господарство — 41,3 %; 1980-т? — 37 % ? 22,7 %, в?дпов?дно[85].
-
Цементний завод у Дире-Дауа, Еф?оп?я -
Копач? д?амант?в у Сь?рра-Леоне
Вся територ?я Африки добре забезпечена тепловими ресурсами. Обмежуючим фактором слугують атмосферн? опади, на б?льш?й частин? материка вони нер?вном?рн? за сезоном. У смуз? Сахелю, на сход? та п?вдн? бувають пер?одичн? (?нколи багатор?чн?) посухи, що супроводжуються масовим голодом. Вони охоплюють б?льше 80 % площ незрошуваних орних земель рег?ону[86]. Латеритн? ?рунти швидко виснажуються за традиц?йного для зах?дного св?ту оброб?тку, п?дтримка родючост? вимага? спец?альних агротехн?чних заход?в, крапельного зрошення. В екватор?альн?й частин? — надлишкове зволоження призводить до перезволоження ?рунт?в ? швидк?й ероз?? в?дкритих в?д л?сово? рослинност? д?лянок. Використання ?ригац?? недостатн? — 7 % в?д загально? площ? с?льськогосподарських земель[86]. В останн? роки ?нтенсиф?ку?ться використання п?дземних вод для розширення пос?вних площ в пустельних рег?онах кра?н п?вноч? (?гипет). Пустельн? рег?они з б?дними кам'янистими ? п?щанистими ?рунтами використовуються в якост? пасовищ[86].
Розвиток агровиробництва характеризу?ться низькими ? нест?йкими темпами росту, просторовою нер?вном?рн?стю, екстенсивним характером, тобто за рахунок розширення пос?вних площ. Темпи приросту в 1970-х роках становили 2,8 % (32 % ВВП), у 1980-х роках вони знизилися до 1,7 % (22 % ВВП)[87]. На початку XXI стол?ття ?з розгортанням св?тово? продовольчо? кризи частка продукц?? агровиробництва у ВВП африканських кра?н почала зростати (до 60 % у Сомал?, Уганд?)[87]. Б?льша частина земель обробля?ться без використання техн?ки, за допомоги тяглово? худоби ? ручно? прац?. У с?льському господарств? зайнято 65-90 % працездатного населення[86]. Для багатьох кра?н експорт плантац?йно? продукц?? — основне джерело валютних надходжень.
Станом на 2000 р?к, земельний фонд континенту становить 2,96 млрд га (? св?тових), з якого в оброб?ток залучено лише 208 млн (6,5 %)[88]. Але у перерахунку на одного жителя забезпечен?сть не така висока — 2,3 ? 0,16 га, в?дпов?дно[o][88]. Найб?льш? площ? орних земель в кра?нах Зах?дно? та Сх?дно? Африки; в Центральн?й ? П?вденн?й Африц? ?хня частка — 10 % загального фонду; у кра?нах П?вн?чно? Африки не перевищу? 2-3 %. На плантац?? експортних культур припада? 7,2 % земель. На к?нець 1980-х рок?в на континент? ще залишалось 30 % ц?линних земель, придатних для оброб?тку, проте в районах з високою густотою населення (узбережжя Гв?нейсько? затоки, Велик? Африканськ? озера) вже на початку XIX стол?ття вс? земельн? ресурси були осво?н?[p]. Пасовища ? луки займають 790 млн га (27 % загального фонду)[88]. Вони швидко деградують через надм?рне випасання у райноах вразливих екосистем ? спустелювання в зон? Сахелю.
-
Традиц?йна мотична обробка земл? в Кен?? -
Плантац?я цукрово? тростини в ?гипт? -
Запряжен? зебу, Еф?оп?я -
Виноградники П?вденно? Африки -
?ригац?йна гребля Катсе в Лесото -
Традиц?йна риболовля на Сан-Томе
.jpg)
_26_nautical_miles_off_the_coast_of_Sao_Tome.jpg)
Рослинництво у структур? агровиробництва пос?да? пров?дне м?сце (у деяких кра?нах до 90 %). Для внутр?шнього ринку вирощують зернов? (просо ? сорго у посушливих районах нап?впустель, саван та кра?нах заходу; кукурудза — троп?чн? кра?ни; пшениця — на крайн?й п?вноч? ? п?вдн?; рис — долина Н?лу ? Мадагаскар), коренеплоди (ман?ок — Н?гер?я, Конго; ямс — троп?чн? кра?ни; батат), бобов? культури[87]. З овочевих культур в Африц? вирощують загалом так? сам?, як ? в ?нших рег?онах. У кра?нах П?вн?чно? Африки вирощують ранн? овоч?, як? вивозять до ?вропи взимку або ранньою весною[87].
Як для внутр?шнього споживання, так ? на експорт вирощують ол?йн? (найб?льший виробник у св?т?) та техн?чн? культури, плоди троп?чних дерев. Арах?с масово вирощують зах?дноафриканськ? кра?ни (Сенегал, Гамб?я, Н?гер, Н?гер?я) ? Судан. Для Сенегамб?? арах?с залиша?ться монокультурою[87]. Ол?йна пальма — кра?ни Гв?нейського рег?ону (Бен?н — 2/3 структури рослинництва, Н?гер?я, Конго). Кокосова пальма — узбережжя Гв?нейсько? затоки (Гана, Н?гер?я) ? Мозамб?цько? протоки (Мозамб?к, Танзан?я)[87]. Оливкове дерево — кра?ни п?вноч? (Тун?с, Марокко)[87]. Кунжут — головна ол?йна культура посушливих район?в Сх?дно? Африки. Бавовник — зрошуван? земл? долини Н?лу (?гипет, Судан — монокультура)[87]. Сизаль — сх?дноафриканськ? кра?ни (Танзан?я, Кен?я, Мозамб?к)[87]. Цукрова тростина — повсюдно (ПАР — 1/3 загальноафриканського виробництва, ?гипет, Н?гер?я, Мал?, Гана, Того, Танзан?я, Маврик?й — 90 % оброблюваних земель). Ф?н?кова пальма — основна культура в оазах пустель ? нап?впустель (Алжир, Л?в?я, ?гипет, Марокко, Тун?с, Чад, Н?гер, Мавритан?я)[87]. На континент? сприятлив? умови для субтроп?чного ? троп?чного сад?вництва. Цитрусов? (апельсини, мандарини, грейпфрути, лимони) вирощують кра?ни Середземноморського басейну, Гв?нея, Гана, Мадагаскар (на експорт) ? ПАР (переважно для внутр?шнього споживання)[87]. Плоди розових (яблука, груш?, сливи, персики, абрикоси) ? виноград вирощують у субтроп?ках П?вн?чно? ? П?вденно? Африки. Ананаси, банани, манго вирощують на плантац?ях кра?н Троп?чно? Африки. Банани овочевих сорт?в споживають в селянських господарствах, а ст?йк? до транспортування десертн? експортують[87].
Головними експортними культурами виступають плантац?йн? культури. Кава (25 % св?тового виробництва) — у сх?дноафриканських гористих рег?онах вирощують араб?ку (Еф?оп?я, Уганда, Кен?я), для зах?дного рег?ону характерним ? висока частка площ п?д менш вимогливою л?берикою (Кот-д'?вуар, Камерун, Ангола). Какао — кра?ни Гв?нейсько? затоки (Кот-д'?вуар, Гана, Н?гер?я, Камерун). Тютюн — повсюдно (ПАР, Малав?, Н?гер?я, Танзан?я)[87]. Каучук збирають у троп?чних кра?нах. Спец?? — ван?ль (Мадагаскар, Коморськ? Острови); гвоздика (остр?в Занзибар, Коморськ? Острови)[87] та ?нш?.
Тваринництво — друга за значенням на континент? й найб?льш в?дстала галузь агровиробництва, у св?товому ранжир? продуктивност? вона займа? останн? м?сце, хоча у перерахунку погол?в'я на душу населення — одне з перших. Важливу роль тваринництво в?д?гра? в Мал?, Н?гер?, Мавритан??, Сомал?, Марокко, Еф?оп?? ? ПАР, де воно отримало найб?льший розвиток ? вивело кра?ну в л?дери рег?ону за виробництвом багатьох вид?в продукц??[87]. Переважа? кочове ? нап?вкочове скотарство дуже низько? продуктивност? у нап?впустельних рег?онах, через велику залежн?сть в?д погодних умов.
Найб?льше погол?в'я велико? рогато? худоби (ВРХ) сконцентровано в Еф?оп??, ПАР, Н?гер?? ? Судан?. Це переважно м?сцев? малопродуктивн? породи, що дають до 3 л молока на добу, наприклад, зебу. Головн? експортери м'яса: ПАР, Мадагаскар, Кен?я, Судан, Еф?оп?я, Танзан?я ? Сомал?. Головн? експортери живого погол?в'я: Чад, Мал?, Н??ер, Еф?оп?я ? Мавритан?я[87]. У Троп?чн?й Африц? масово розводять к?з на м'ясо ? заради шк?р, у Зах?дн?й Африц? поширен? м'ясомолочн? породи, на п?вноч? — молочн?. У ПАР розводять ангорських к?з заради ц?нно? вовни[87]. В?вчарством заради вовни займаються в кра?нах Магрибу ? П?вденно? Африки (ПАР — найб?льший виробник на континент?, Нам?б?я — каракуля), м'ясо — Троп?чно? Африки[87]. Свинарство, через рел?г?йн? забобони, розвинене лише в ПАР, Н?гер??, на Мадагаскар?, Сенегал?[87]. Конярство в Африц? розвинене в п?вн?чн?й ? п?вденн?й частинах, Еф?оп??[87]. У якост? в'ючних ? верхових тварин на п?вноч? розводять також в?слюк?в, мул?в, верблюд?в-дромедар?в (Еф?оп?я, Марокко, ?гипет, Алжир). Останн?х також використовують для отримання м'яса, шк?р, шерст?, молока, для оброб?тку ?рунту[87].
Для м?сцевого населення велике значення ма? птах?вництво, як головне джерело тваринних б?лк?в у повсякденному харчуванн?. Велик? товарн? птах?внич? господарства створено в ПАР, Н?гер??, Марокко, Кен?? ? Танзан??[87]. Троп?чна Африка — батьк?вщина одомашнених цесарок.
Л?с?вництво. На початку XXI стол?ття л?сов? ресурси континенту становили б?льше 650 млн га (23 % загально? територ?? континенту, 17 % загальносв?тово? площ? л?с?в, 10 % св?тових запас?в деревини)[89]. Переважають листян? дерева вологих троп?чних л?с?в (95 %), у Атлаських горах — ц?нн? твердолист? та хвойн? породи, масово закладаються плантац?? швидкозростаючих евкал?пт?в. Для географ?? л?сових ресурс?в характерна велика нер?вном?рн?сть — деяк? кра?ни посушливих троп?чних смуг повн?стю позбавлен?, переважна частина запас?в припада? на центральноафриканськ? кра?ни (Камерун, Габон, Екватор?альна Гв?нея, Конго, ДР Конго) — л?сист?сть становить 30 %[89]. Найб?льша л?совкрит?сть у Л?бер??, Ган? та Габон? — 90 %. Значн? л?сов? масиви присутн? також в Ангол?, П?вденному Судан?, Замб??, Танзан?? й Н?гер??[89]. Ц?нн? породи дерев йдуть на експорт (ебенове, червоне, жовте). Велика частка л?созагот?вл? забезпечу? м?сцеве населення дровами заради приготування ?ж?. Значн? площ? л?с?в щор?чно випалюються заради розчищення територ?? для потреб низькопродуктивного землеробства. Швидк? темпи обезл?снення (впродовж 1960—1990 рок?в континент втратив 30 млн га л?с?в) призводять до негативних еколог?чних насл?дк?в — розвитку ероз?? на латеритних ?рунтах, обм?л?ння р?чок, прискорення опустелювання в зон? Сахелю, зб?дн?нню б?ор?зноман?ття[89].
Транспортна система б?льшост? кра?н Африки не в?дпов?да? вимогам ?хнього економ?чного розвитку, не забезпечу? належним чином внутр?шньодержавний, м?жрайонний ? м?ждержавний рег?ональний зв'язок. Це звужу? нац?ональн? можливост? з осво?ння нових район?в, вимага? розвивати нац?ональн? економ?ки, базуючись на застар?л?й колон?альн?й схем? ?нфраструктури, що прямол?н?йно по?дну? райони видобутку ? плантац?йних господарств з морськими портами вивозу сировини[90]. Через це десяток кра?н, що не мають виходу до моря, в?дносяться до найменш розвинених кра?н не т?льки континенту, але й св?ту. У багатьох районах Африки збер?га?ться в'ючне транспортування й використання людсько? сили[90]. Деяк? зрушення в покращення ц??? ситуац?? в?дбувались впродовж 1970-1980-х рок?в, за час?в змагання комун?стичного ? кап?тал?стичного табор?в. На початку XX стол?ття заради п?дтримки власно? буд?вельно? ?ндустр?? Китай робить величезн? кап?таловкладення в ?нфраструктуру б?льшост? африканських кра?н. Власн? ?нвестиц?? можуть соб? дозволити лише кра?ни-нафтовиробники. На континент? в?дсутн? транспортне машинобудування як галузь (за винятком ПАР, суднобуд?вних та автоскладальних п?дпри?мств ряду кра?н)[90].
Зал?зничний. За колон?альних час?в зал?зниц? були збудован? в ус?х рег?онах материка, здеб?льшого вони не становлять ?дино? мереж?, а по?днують однокол?йними г?лками р?зно? ширини кол?? райони видобутку корисних копалин ? морськ? порти. На к?нець 1980-х рок?в загальна протяжн?сть зал?зниць континенту становила 82,4 тис. км (~7 % св?тово?)[83]. Б?льш?сть мереж? сконцентрована на п?вноч? й п?вдн?[91].
Автомоб?льний. П?сля здобуття незалежност? молод? держави головну увагу прид?ляли розбудов? автомоб?льно? ?нфраструктури, як найменш кап?таловитратно? (початков? кап?толовкладення, витрати на п?дтримку мереж? в робочому стан?, оновлення ? ремонт транспортних засоб?в). Шляхи переважають ?рунтов?, велика к?льк?сть сезонних, що в дощовий сезон стають непро?жджими. На к?нець 1980-х рок?в загальна протяжн?сть автомоб?льних шлях?в континенту становила 1,6 млн км (~7 % св?тово?)[83]. ? автошлях?в припада? на ПАР (густота — 270 км на 1000 км2), найменше ?х в Сахар? (43 км на 1000 км2)[83]. Автотранспортом перевозиться левова частка пасажир?в ? вантаж?в як всередин? кра?н, так ? м?ж кра?нами континенту. Наб?льше автомоб?л?в на душу населення припада? у ПАР (118 на 1 тис. ос?б), у решт? кра?н — в?д 40 до 3[83]. Уведено в д?ю, буду?ться та запро?ктовано м?ждержавн? транспортн? коридори ? маг?страл?: Ка?р—Дакар, Транссахарська (Алжир—Лагос), Трансафриканська (Ка?р—Габороне—Кейптаун), Трипол?—В?ндгук, Транссахельська (Дакар—Нджамена—Джибут?), Трансгв?нейська (Дакар—Лагос), Лагос—Момбаса, Лоб?ту—Бейра[92].
Внутр?шн?й водний. Внутр?шн? водн? шляхи мають обмежене внутр?шньорайонне значення, бо головними водними маг?стралями виступають або система Великих африканських озер (кожне озеро окремо), або д?лянки великих р?чок м?ж порогами ? водоспадами (Конго, Н?гер, Н?л, Сенегал, Замбез?)[83]. Використову?ться 20 тис. км (приблизно ? загально? протяжност? придатних для судноплавства маршрут?в). Найб?льша мережа судноплавних водних артер?й сконцентрована в екватор?альн?й частин? (ДР Конго, Н?гер?я), а також Н?л, його дельта й канали на п?вн?чному сход? (?гипет ? Судан). У кра?нах Магрибу ? в ПАР цей вид транспорту в?дсутн?й[83].
Морський. Морськ? перевезення виконують пров?дну роль у м?жнародн?й торг?вл? африканських кра?н, морськ? порти залишаються головними воротами для вс?х кра?н, що мають вих?д до моря. Через морськ? порти експортують корисн? копалини, с?льськогосподарську сировину, деревину; ?мпортують — промислов? вироби й обладнання, товари повсякденного вжитку, продукти харчування. Найб?льш? морськ? порти: Лагос, Дурбан, Аб?джан, Монров?я, Трипол?[83]. Через низьк? тарифи використання свого морського прапора Л?бер?я ? св?товим л?дером за тоннажем морського торговельного флоту (майже вс? судна належать ?ноземним компан?ям)[83]. Великим власним флотом волод?ють ?гипет ? ПАР. У середин? XIX стол?ття через Суецький перешийок проклали канал, який значно скоротив морський шлях з ?вропи до П?вденно? та Сх?дно? Аз??, ним також проходить левова частка потоку енергонос??в (нафти й скрапленого газу) з кра?н Близького Сходу до ?вропи.
-
Транспортна мережа континенту, 1899 р?к -
Мережа трансафриканських автошлях?в -
Мавританський по?зд ?з зал?зною рудою -
Ка?рський аеропорт з неба -
Маршрутн? такс? в Н?гер??
Пов?тряний. Через сво? положення континент виступа? важливим вузлом м?жнародного ав?атранспорту. Загальна протяжн?сть пов?тряних шлях?в становить 450 тис. км[83]. Пов?тряне сполучення — головний шлях м?жнародних пасажиропоток?в для африканських кра?н. Особливо важливе значення пов?тряне сполучення ма? для кра?н, що не мають виходу до моря[83]. Внутр?шн? пов?трян? перевозки забезпечують сполучення в?ддалених слаборозвинених район?в; критичн? в часи посух, пов?ней, еп?дем?й, громадянських конфл?кт?в. На континент? розм?щу?ться до 140 м?жнародних аеропорт?в (кожна кра?на волод?? принаймн? одним)[93]. Найб?льш? аеропорти континенту, що входять до 100 найб?льших у св?т?: Ка?р (CAI), Йоганнесбург (JNB), Дурбан (DUR), Алжир (ALG), Оран (TAF), Тун?с (TUN), Трипол? (TIP), Касабланка (CMN), Найроб? (NBO)[83][92]. У б?льшост? кра?н створено власн? нац?ональн? ав?акомпан??, що працюють на внутр?шн?х ринках ав?аперевезень.
Трубопров?дний. Наймолодший вид транспорту, що з'явився на континент? у 1950-х роках з початком видобування нафти ? газу. ? трубопровод?в припада? на кра?ни-експортери нафтогазово? сировини (Алжир, Л?в?я, Н?гер?я). Вони по?днують внутр?шньоконтинентальн? райони видобутку з морськими портами вивозу[83]. Дном Середземного моря прокладено газопров?д з Алжиру до ?тал??[83].
Головн? торгов? партнери Африки: ?вросоюз (Франц?я та Н?меччина), Китай ? США[79]. Африка важливий постачальник корисних копалин на св?тов? ринки й швидко зростаючий ринок збуту для промислових ? товар?в побутового вжитку.
Активна китайська зовн?шньоеконом?чна пол?тика (економ?чн? форуми раз на 3 роки, навчання для 60 тис. африканських аб?тур??нт?в щор?чно) допомогла зб?льшити торг?влю з африканськими кра?нами за 20 рок?в XXI стол?ття у 20 раз?в — загальний обсяг до 204 млрд, китайський експорт до 104 млрд долар?в США[79]. КНР ?нвесту? в буд?вництво африкансько? ?нфраструктури, видаючи державн? кредити для нац?ональних компан?й, що працюють на континент?. ?нд?я та ?ндонез?я намагаються наздогнати Китай, обсяг африкансько-?нд?йсько? торг?вл? 2018 року склав 62 млрд долар?в США[79].
Туреччина зробила Африку пр?оритетним напрямком сво?? зовн?шньоеконом?чно? пол?тики 2005 року. За 15 рок?в обсяг африкансько-турецько? торг?вл? зр?с у 4 рази, до 23,8 млрд, а турецький експорт до 14,4 млрд долар?в США[79]. З ?гиптом, Марокко, Тун?сом, Маврик??м створено зону в?льно? торг?вл?[79]. П?льгов? африканськ? рейси турецьких ав?акомпан?й з? Стамбулу перенаправили м?жнародн? маршрути; проводяться економ?чн? форуми; турецьк? посольства в?дкрито в 42 африканських кра?нах, урядовц? Туреччини активно в?дв?дують континент (лише президент Реджеп Ердоган за 16 рок?в зд?йснив 51 в?зит до 27 африканських кра?н)[79]. Туреччина буду? школи, л?карн? й мечет?, щор?чно нада? 5 тис. м?сць для африканських аб?тур??нт?в у сво?х вишах, турецьк? в?йська активно залучаються до в?йськових конфл?кт?в на п?вноч? (Л?в?я) та сход?, надсила? власних л?кар?в ? техн?чних спец?ал?ст?в[79].
Обсяг африкансько-рос?йсько? торг?вл? 2018 року склав 20 млрд долар?в США (40 % якого припада? на ?гипет)[79]. Рос?я довгий час використовувала Африку в якост? рег?ону залучення технолог?й власних г?рничих п?дпри?мств ? ринку збуту збро? та продовольства, проте в кризов?й зовн?шньопол?тичн?й ситуац?? п?сля 2014 року посилила власну пол?тику на континент?. Веде боротьбу ?з джихадизмом та ?кольоровим революц?ям? за допомогою в?йськових радник?в ? приватних в?йськових компан?й (Судан, ЦАР)[79]. 2019 року Рос?я провела перший панафриканський сам?т у Соч?, витрати на який склали 67 млн долар?в ? який прин?с п?дписаних угод на 14 млрд долар?в США[79].
Вишеградська четв?рка (Польща, Чех?я, Словаччина та Угорщина) 2013 року поновили свою африканську пол?тику[79]. польський уряд запустив програму ?Вперед, Африка?, а Дональд Туск зд?йснив турне континентом. За 5 рок?в африкансько-польська торг?вля зросла майже в 2 рази до 5,3 млрд долар?в США[79]. На африканський ринок вийшли польськ? тракторобуд?вники (Ursus SA) та айт?шники (Asseco)[79]. Угорщина провела ряд африканських форум?в, в?дкрила нов? посольства, нада? Stipendium Hungaricum 920 африканським студентам[79].
2019 року 77 % обсягу укра?нсько-африкансько? торг?вл? припадало на п?вн?чн? середземноморськ? кра?ни (?гипет — 45 %, Алжир, Марокко), на Троп?чну Африку лише 23 % (Еф?оп?я, Н?гер?я, Сенегал)[79]. Торг?вля з африканськими кра?нами для Укра?ни ма? значне додатне сальдо (лише з Гани, Кот-д'?вуару ? ПАР Укра?на ?мпорту? б?льше н?ж прода?), а обсяги ринку ? структура потреб африканських економ?к може легко зам?нити вс? пострадянськ? ринки, що ?х Укра?на втратила з 2014 року[79].
Укра?нський експорт до Африки 2019 року склав 4,97 млрд долар?в США (10 % в?д загального) ? перевищив експорт до Рос??[79]. До Африки вивозиться переважно металург?йна сировина (чорн? метали, руди, шлаки, зола) та аграрна продукц?я (зерно, ол?я, нас?ння)[79]. Укра?на свого часу була одним з пров?дних постачальник?в радянсько? в?йськово? техн?ки для африканських кра?н.
?мпорт товар?в з Африки 2019 року склав 0,91 млрд долар?в США[79]. З Африки везуть боксити (Гв?нея) для Микола?вського глиноземного заводу, марганцев? (Гана) та ?нш? руди, какао-боби (Кот-д'?вуар), добрива, тютюн, гор?хи та троп?чн? фрукти[79].
У Африц? в?дбуваються пом?тн? ?нтеграц?йн? процеси як на рег?ональному, так ? на континентальному р?вн?, як? торкаються не лише вузькоспец?ал?зованих аспект?в м?жнародних в?дносин (культурних, торговельних), але розвивають пол?тичну кооперац?ю за зразком ?вропейсько?[q]. Характерною рисою ? висока ступ?нь ?х ?нституал?зац??. Пров?дна орган?зац?я в цих процесах — Африканський Союз (утворений 1963 року як Орган?зац?я Африкансько? ?дност?, штаб-квартира в Аддис-Абеб?). Для п?вн?чних арабських кра?н важливою ? Л?га арабських держав. Створено близько 200 економ?чних об'?днань р?зного р?вня, масштабу ? спрямованост?, найб?льш? з яких: зах?дно- (ECOWAS), п?вденно- (SADC) ? центральноафриканське (ECCAS), Сп?льний ринок Сх?дно? та П?вденно? Африки (COMESA). Економ?чна кооперац?я, у пор?внянн? з 1970-1980-ми роками, розвива?ться в нових умовах вза?мо- та протид?? глобал?зац?? св?тово? економ?ки, посилю?ться марг?нал?зац?я позиц?й африканських держав. ?нтеграц?я вже не т?льки ?нструмент формування самодостатн?х економ?к на противагу сп?льним ринкам високорозвинених кра?н (?С, НАФТА), але й безальтернативний спос?б включення африканських кра?н до глобального св?тового господарства, показник економ?чного зростання ? розвитку в ц?лому. 2020 року за ?вропейським зразком було запроваджено безмитну Африканську континентальну зону в?льно? торг?вл?[79].
-
Предмети матер?ально? культури африканських народ?в, XIX стол?ття -
Поселення догон?в, Банд?агара, Мал? -
Догонськ? маски, Мал? -
Ж?нка з племен? мурс?, Еф?оп?я -
В?втар вуду
Арх?тектура Африки, под?бно до ?нших елемент?в культури континенту, надзвичайно р?зноман?тна. Протягом довгих стол?ть африканц? розвивали власн? м?сцев? арх?тектурн? традиц??. ?нколи можна просл?дити на великих в?дстанях характерн? риси ?дино? традиц??, наприклад судано-сахельська арх?тектура у Зах?дн?й Африц?, часом буд?вл? сус?дн?х народностей ? племен складають моза?чну картину на в?дносно невелик?й територ??[94]. Типова тема традиц?йно? африкансько? арх?тектури — використання фрактального масштабування, коли оформлення невеличких частин споруди повторюються у б?льших масштабах вс??? буд?вл?, або плануванн? й розстановц? таких буд?вель. Так концентричне поселення може складатись ?з круглих буд?вель[94]. На окрем? традиц?? в окремих рег?онах мав значний вплив сус?дн?х культур. Так п?вн?ч ? п?вн?чний сх?д збер?г арабський середньов?чний канон. Зах?дно?вропейська арх?тектура впливала на буд?вельн? прийоми прибережних рег?он?в з к?нця XV стол?ття ? зараз ? важливим джерелом натхнення для багатьох арх?тектор?в, особливо у великих м?стах[94].
М?сцев? буд?вельники ?сторично використовували широкий спектр п?дручних матер?ал?в, що вар?юються в залежност? в?д рег?ону та ц?лей буд?вництва. На п?вноч? широко застосовували кам?ння та трамбовану землю; в Абессомал?? — кам?ння та вапновий розчин; у Гв?нейському рег?он? — саман, глину, трамбовану землю; у Центральн?й Африц? — дерево, солома та ?нш? швидкопсувн? матер?али; на п?вдн? — кам?ння, дерево, солому[94].
-
М?ська забудова Агадиру, Марокко -
М?ська забудова у Бен?н?, 1897 р?к -
Традиц?йна буд?вля народу ашант?, Гана -
Суха кам'яна кладка в горах Адамава, Камерун -
Корол?вський палац у Ньянз?, Руанда
У Сх?дн?й Африц? поширен? два типи буд?вель: цил?ндрична хата з конусопод?бним дахом ? прямокутн? хати (тембе) з плоским дахом. Високе розма?ття тип?в поселень ? буд?вель (з тростини, трави, каменю, шк?рян? намети в скотар?в-кочовик?в) спостер?га?ться в окремих областях г?рсько? Еф?оп??.
Традиц?йна музична культура континенту досить ориг?нальна, вона ма? багатотисячол?тню ?стор?ю, ?? р?зноман?тн? прояви та особливост?, в залежност? в?д рег?ону становлення та розвитку, утворюють неповторну строкату ковдру культурного ландшафту цього куточку св?ту. П?сн? та музика африканськими народами використовуються в ритуалах та рел?г?йних церемон?ях, щоб передавати опов?дання та легенди з покол?ння в покол?ння, а також заради виразу та передач? емоц?й. Музичн? традиц?? передаються усно, а перш? спроби записати ?х нотами припадають на к?нець XIX стол?ття. Починаючи з XX стол?ття в?дбува?ться накопичення ауд?о-в?зуального масиву зразк?в такого виду творчост?.
Для субсахарсько? Африки традиц?йним ? використання ударних ?нструмент?в — барабани, (дунумба, сангбан, кенкен, джембе) ксилофони, мб?ра або ?фортеп?ано з великим пальцем?[95][96]. Музична традиц?я африкансько? д?аспори на американському континент? ? сво?р?дною сум?шшю окремих м?сцевих традиц?й з р?зних куточк?в Африки, що зростала п?д впливом модерно? ?вропейсько? музично? традиц?? й стала нев?д?мною складовою американсько?, латиноамерикансько? загалом ? окремо карибсько? та бразильсько? музичних культур. Вих?дц? з Африки вплинули на популярну музику, створивши або розвинувши так? музичн? жанри: сока, кал?псо (кайсо), зук, бомба, конга, син, румба, сальса, кумб?я, самба, тверк?нг[95].
-
Ритм ? барабани — основн? елементи африкансько? музично? культури -
Церемон?я дебаа на Коморах -
Мб?ра, або кал?мба -
Адуму — традиц?йний танок маса?в -
Ритуальний танок п?вденноафриканського цил?теля (сангома) -
Танцююч? нос?? труни, Н?гер?я
.jpg)
Традиц?? танц?в на континент? мають численн? культурн? в?дм?нност? у стилях рух?в та музичного супроводу. Найб?льше в?др?зняються мусульманська п?вн?ч материка та субсахарська Африка. Для традиц?? останньо? особливо характерна артикуляц?я к?нц?вок т?ла, повноц?нн? рухи вс?м т?лом та п?двищена ампл?туда та швидк?сть таких рух?в[97]. У танках населення вивча? патерни соц?ально? повед?нки та ц?нностей. Вони допомагають людям працювати, зростати, звеличувати або критикувати окремих член?в громади. Танок використовують на святах ? похоронах, п?д час змагань, для ?люстрац?? опов?дань, присл?в'?в та поез??, р?зноман?тних рел?г?йних ритуал?в[98]. Африканський танок переважно ?нклюзивний, глядач? виступають активними учасниками вистави. За винятком деяких рел?г?йних або ?н?ц?ац?йних танц?в, бар'?р м?ж танцюристами та глядачами в?дсутн?й як поняття[97].
-
Латунний барель?ф, корол?вство Бен?н, XVII стол?ття -
Бронзова голова, корол?вство Бен?н, XVIII стол?ття -
Рел?квар?й народу кота, Габон, к?нець XIX стол?ття -
Елемент головного убору народу бамбара, к?нець XIX стол?ття -
Дерев'яна п?дставка п?д голову народу луба, к?нець XIX стол?ття -
Габонська чолов?ча маска, к?нець XIX стол?ття
-Mus%C3%A9e_ethnologique_de_Berlin.jpg)
Найб?льш популярним командним видом спорту на континент? ? футбол. В ус?х незалежних кра?нах континенту створено власн? нац?ональн? футбольн? асоц?ац??, команди з яких представлен? в Конфедерац?? африканського футболу (CAF) ? змагаються на рег?ональному р?вн? за Кубок африканських нац?й. ?гипет 7 раз?в вигравав цей Кубок та трич? робив це посп?ль. Нац?ональн? зб?рн? команди з футболу ?гипту, Марокко, Тун?су, Камеруну, Н?гер??, Сенегалу, Гани та Алжиру ? Кот-д'?вуару змагались на останн?х чемп?онатах св?ту з футболу. П?вденно-Африканська Республ?ка першою з африканських кра?н провела на сво? територ?? чемп?онат св?ту з футболу 2010 року.
Баскетбол ? другою за популярн?стю спортивною грою на континент?, особливо в Н?гер??, Тун?с?, ?гипт?, Сенегал?, Кот-д'?вуар?, Ангол? й Камерун?. За останн? роки на континент? в?дбувся значний прогрес в област? спорудження сучасних баскетбольних зал?в — Ка?р, Дакар, Йоганнесбург, К?гал?, Луанда та Радес[99]. Цьому значною м?рою сприяло включення ряду баскетбол?ст?в з Африки до нац?онально? баскетбольно? асоц?ац?? США, а н?гер??ць Хак?м Оладжувон № 34 з Х'юстон Рокетс потрапив до Зали слави[100].
-
Найкращ? результати африканських зб?рних на мунд?алях (англ.) -
Стад?он Нельсона Мандели у Порт-Ел?забет?, ПАР -
П?вденноафриканськ? футбольн? вбол?вальники з вувузелами -
Хак?м Оладжувон -
П?вденноафриканська зб?рна з крикету, 2008 р?к
На п?вдн? та сход? континенту (ПАР, З?мбабве, Нам?б?я, Кен?я, Танзан?я), як ? в ?нших колишн?х британських колон?ях популярними видами командних змагань залишаються регб? та крикет. Три африканськ? кра?ни (ПАР, З?мбабве та Кен?я) сп?льно приймали Кубок св?ту з крикету 2003 року.
- ↑ Трансконтинентальна кра?на, частина територ??, на сх?д в?д Суецького каналу, яко? лежить в Аз?? (Синайський п?востр?в).
- ↑ На територ?ю Зах?дно? Сахари претендують Демократична Арабська Республ?ка Сахрав? (контролю? 1/5 територ??, та визнана кра?нами Африканського Союзу) та Морокко (всупереч ряду резолюц?й ООН окупувала й анексувала 4/5 територ?? кра?ни).
- ↑ а б в Волод?ння ?спан??.
- ↑ Подв?йний адм?н?стративний центр територ??.
- ↑ Волод?ння Португал??.
- ↑ Волод?ння ?тал??.
- ↑ а б в Волод?ння Франц??.
- ↑ Волод?ння ?мену. На територ?? арх?пелагу розм?щу?ться дв? адм?н?стративн? одиниц? (мухафази).
- ↑ На арх?пелаз? дв? окрем? адм?н?стративн? одиниц? — мухафази.
- ↑ Оф?ц?йна столиця, м?сто розм?щення орган?в виконавчо? влади кра?ни.
- ↑ М?сто розташування Верховного суду кра?ни.
- ↑ М?сто розташування парламенту кра?ни.
- ↑ Столиця кра?ни ?де-факто?.
- ↑ Волод?ння Об'?днаного корол?вства Велико? Британ?? та П?вн?чно? ?рланд??.
- ↑ Для прикладу, в Укра?н? на одного мешканця припада? ~1 га с?льгоспуг?дь.
- ↑ М?сцями осво?нн?сть перевищу? показники Укра?ни, що ? еколог?чною катастрофою для м?сцевих екосистем.
- ↑ Б?льш?сть економ?к молодих африканських кра?н, колишн?х ?вропейських колон?й, були ?нтегрован? до ?вропейського економ?чного сп?втовариства на правах асоц?йованих член?в, або спец?альних торговельних угод про в?льний ринок, як сировинн? придатки та ринки збуту невдовз? п?сля отримання ними незалежност?.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Африка [Арх?вовано 20 кв?тня 2021 у Wayback Machine.] // Укра?нська радянська енциклопед?я : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ?н. — 2-ге вид. — К. : Головна редакц?я УРЕ, 1974–1985.
- ↑ Sayre A. P., 1999.
- ↑ а б World Population prospects – Population division. population.un.org. Департамент з економ?чних ? соц?альних питань ООН, В?дд?л населення. Арх?в ориг?налу за 23 травня 2020. Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ а б Overall total population – World Population Prospects: The 2019 Revision. population.un.org (custom data acquired via website). Департамент з економ?чних ? соц?альних питань ООН, В?дд?л населення. Арх?в ориг?налу (xslx) за 18 лютого 2020. Процитовано 9 листопада 2019.
- ↑ Africa. General info. Visual Geography. Арх?в ориг?налу за 24 кв?тня 2011. Процитовано 24 листопада 2007.
- ↑ а б Коберн?к С. Г., 2015, с. 44.
- ↑ Collier, Paul; Gunning, Jan Willem (1 серпня 1999). Why Has Africa Grown Slowly?. Journal of Economic Perspectives (англ.). 13 (3): 3—22. doi:10.1257/jep.13.3.3. ISSN 0895-3309. Арх?в ориг?налу за 30 березня 2021. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Fwatshak, S. U. (2014). The Cold War and the Emergence of Economic Divergences: Africa and Asia Compared. Contemporary Africa. Springer. с. 89—125. doi:10.1057/9781137444134_5. ISBN 978-1-349-49413-2.
- ↑ Austin, Gareth (1 березня 2010). African Economic Development, and Colonial Legacies. International Development Policy. Revue internationale de politique de développement (англ.) (1): 11—32. doi:10.4000/poldev.78. ISSN 1663-9375. Арх?в ориг?налу за 21 с?чня 2021. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Dunning, Thad (2004). Conditioning the Effects of Aid: Cold War Politics, Donor Credibility, and Democracy in Africa. International Organization. 58 (2): 409—423. doi:10.1017/S0020818304582073. ISSN 0020-8183. JSTOR 3877863. Арх?в ориг?налу за 12 листопада 2020. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Bayeh, E. (2015). The political and economic legacy of colonialism in the post-independence African states. www.semanticscholar.org (англ.). Арх?в ориг?налу за 21 с?чня 2021. Процитовано 12 листопада 2020.
- ↑ а б в Поспелов Е. М., 2005, с. 66—67.
- ↑ Georges, Karl Ernst (1913–1918). Afri. У Georges, Heinrich (ред.). Ausführliches lateinisch-deutsches Handw?rterbuch (н?м.) (вид. 8th). Hannover. Арх?в ориг?налу за 16 с?чня 2016. Процитовано 20 вересня 2015.
{{cite encyclopedia}}: Вказано б?льш, н?ж один|archivedate=та|archive-date=(дов?дка); Вказано б?льш, н?ж один|archiveurl=та|archive-url=(дов?дка) - ↑ Lewis, Charlton T.; Short, Charles (1879). Afer. A Latin Dictionary. Oxford: Clarendon Press. Арх?в ориг?налу за 16 с?чня 2016. Процитовано 20 вересня 2015.
- ↑ а б в Africa African Africanus Africus : [англ.] : [арх. 15 с?чня 2021 року] // consultsos.com. — Word Roots Medical Etymology. — Дата звернення: 15 с?чня 2021 року.
- ↑ Африка // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1891. — Т. IIa (4) : Ауто — Банки. — С. 494—522. (рос.)
- ↑ Venter & Neuland, NEPAD and the African Renaissance (2005), p. 16
- ↑ а б Desfayes, Michel (25 с?чня 2011). The Names of Countries. michel-desfayes.org. Арх?в ориг?налу за 27 червня 2019. Процитовано 9 кв?тня 2019.
- ↑ а б Babington Michell, Geo (1903). The Berbers. Journal of the Royal African Society. 2 (6): 161—194. doi:10.1093/oxfordjournals.afraf.a093193. JSTOR 714549. Арх?в ориг?налу за 30 грудня 2020. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ (англ.) Edward Lipinski. Ophir // Itineraria Phoenicia. — Peeters Publishers, 2004. — P. 200. — ISBN 90-429-1344-4.
- ↑ Nile Genesis: An Introduction to the Opus of Gerald Massey. Chapter III. Арх?в ориг?налу за 30 с?чня 2010.
- ↑ Fruyt, M. (1976). D'Africus ventus a Africa terrain. Revue de Philologie. 50: 221—38.
- ↑ Stieglitz, Robert R. (1984). Long-Distance Seafaring in the Ancient Near East. The Biblical Archaeologist. 47 (3): 134—142. doi:10.2307/3209914. JSTOR 3209914.
- ↑ Hallikan, 'Abu-l-'Abbas Sams-al-din 'Ahmad ibn Muhammad Ibn (1842). Kitab Wafayat Ala'yan. Ibn Khallikan's Biographical Dictionary Transl. by (Guillaume) B(aro)n Mac-Guckin de Slane (англ.). Benjamin Duprat. Арх?в ориг?налу за 24 вересня 2019. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ al-Andalusi, Sa'id (2010). Science in the Medieval World (англ.). University of Texas Press. ISBN 9780292792319. Арх?в ориг?налу за 24 вересня 2019. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Upton, Roger D. (1881). Travels in the Arabian Desert: With Special Reference to the Arabian Horse and Its Pedigree (англ.). C.K. Paul & Company. Арх?в ориг?налу за 24 вересня 2019. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ а б в г д е Дов?дковий атлас, 2010, с. 166.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф Риб?н М. М. Африка. Природа [Арх?вовано 20 кв?тня 2021 у Wayback Machine.] // Укра?нська радянська енциклопед?я : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ?н. — 2-ге вид. — К. : Головна редакц?я УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г д е ж и Трощинський В. П. Африка // Енциклопед?я сучасно? Укра?ни / ред. кол.: ?. М. Дзюба [та ?н.] ; НАН Укра?ни, НТШ, Коорд. бюро Енцикл. Сучас. Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Пол?графкнига, 2001. — Т. 1 : А. — С. 811-813. — ISBN 966-02-2075-8.
- ↑ а б в г Атлас св?ту, 2005.
- ↑ а б в Коберн?к С. Г., 2015, с. 47.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл Бойко В. М., 2020.
- ↑ а б Геолог?я материк?в ? океан?в. Африка // Мала г?рнича енциклопед?я : у 3 т. / за ред. В. С. Б?лецького. — Д. : Донбас, 2004. — Т. 1 : А — К. — 640 с. — ISBN 966-7804-14-3.
- ↑ Africa- Extractive Industries : [фр.] : [арх. 22.01.2021] // worldbank.org : дов?дка. — World Bank, 2018. — 3 octobre. — Дата звернення: 19 с?чня 2021 року.
- ↑ а б в г д е ж и к л Атлас. Географ?я материк?в ? океан?в, 2014.
- ↑ Атлас. Материки ? океани, 2020.
- ↑ а б в г д е ФГАМ, 1964.
- ↑ а б в Complete Atlas, 2016, с. 123.
- ↑ Коберн?к С. Г., 2015, с. 46.
- ↑ Schneider, S.H. та ?н. (2007). 19.3.3 Regional vulnerabilities. У Parry, M.L. та ?н. (ред.). Chapter 19: Assessing Key Vulnerabilities and the Risk from Climate Change. Climate change 2007: impacts, adaptation, and vulnerability: contribution of Working Group II to the fourth assessment report of the Intergovernmental Panel on Climate Change (IPCC). Cambridge University Press (CUP): Cambridge, UK: Print version: CUP. This version: IPCC website. ISBN 978-0-521-88010-7. Арх?в ориг?налу за 12 березня 2013. Процитовано 15 вересня 2011. [Арх?вовано 2025-08-05 у Wayback Machine.]
- ↑ Niang, I. та ?н. 2014: Africa. In: Climate Change 2014: Impacts, Adaptation, and Vulnerability. Part B: Regional Aspects. Contribution of Working Group II to the Fifth Assessment Report of the Intergovernmental Panel on Climate Change [Barros, V.R., C.B. Field, D.J. Dokken et al. (eds.)] (PDF). Cambridge, United Kingdom and New York, NY, USA: Cambridge University Press. с. 1199—1265. Арх?в ориг?налу (PDF) за 19 червня 2020. Процитовано 15 с?чня 2021.
{{cite book}}: Явне використання ?та ?н.? у:|author=(дов?дка) - ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае Коберн?к С. Г., 2015.
- ↑ а б в Черная Книга вымерших животных – список, фото и описание : [рос.] : [арх. 15 листопада 2020 року] // ecoportal.info : вебсайт. — Екопортал, 2018. — 24 октября. — Дата звернення: 14 с?чня 2021 року.
- ↑ Список об'?кт?в Св?тово? спадщини ЮНЕСКО в Африц? на оф?ц?йному сайт?. Арх?в ориг?налу за 27 лютого 2015. Процитовано 10 с?чня 2021.
- ↑ а б Homo sapiens: University of Utah News Release: 16 February 2005. Арх?в ориг?налу за 24 жовтня 2007. [Арх?вовано 24 жовтня 2007 у Wayback Machine.]
- ↑ а б Schlebusch, Carina M та ?н. (2017). Southern African ancient genomes estimate modern human divergence to 350,000 to 260,000 years ago. Science. 358 (6363): 652—655. Bibcode:2017Sci...358..652S. doi:10.1126/science.aao6266. ISSN 0036-8075. PMID 28971970.
{{cite journal}}: Явне використання ?та ?н.? у:|first1=(дов?дка) - ↑ а б Sample, Ian (7 червня 2017). Oldest Homo sapiens bones ever found shake foundations of the human story. The Guardian. Арх?в ориг?налу за 31 жовтня 2019. Процитовано 7 червня 2017.
- ↑ а б Zimmer, Carl (10 вересня 2019). Scientists Find the Skull of Humanity's Ancestor — on a Computer – By comparing fossils and CT scans, researchers say they have reconstructed the skull of the last common forebear of modern humans. The New York Times. Арх?в ориг?налу за 31 грудня 2019. Процитовано 10 вересня 2019.
- ↑ а б Mounier, Aurélien; Lahr, Marta (2019). Deciphering African late middle Pleistocene hominin diversity and the origin of our species. Nature Communications. 10 (1): 3406. Bibcode:2019NatCo..10.3406M. doi:10.1038/s41467-019-11213-w. PMC 6736881. PMID 31506422.
- ↑ Strait of Gibraltar, Atlantic Ocean. Mediterranean Sea : [англ.] : [арх. 26.01.2021] // lpi.usra.edu : вебсайт. — Space Shuttle Views the Earth. — Дата звернення: 26 с?чня 2021 року.
- ↑ а б Fregel, Rosa; et al. Ancient genomes from North Africa evidence prehistoric migrations to the Maghreb from both the Levant and Europe // National Academy of Sciences : наук. журнал. — 2018. — Vol. 26, no. 115 (26 June). — ISSN 0027-8424. — DOI:. — PMID 29895688 . Арх?вовано з джерела 20 листопада 2020.
- ↑ Derricourt, Robin. Getting ?Out of Africa?: Sea Crossings, Land Crossings and Culture in the Hominin Migrations // Journal of World Prehistory : наук. журнал. — 2005. — Vol. 2, no. 19. — P. 119–132. — DOI:. Арх?вовано з джерела 22 лютого 2012. Процитовано 26 с?чня 2021.
- ↑ (англ.) Wells, Spencer. The Journey of Man : A Genetic Odyssey. — Princeton (New Jersey) : Princeton University Press, 2002. — 224 с. — ISBN 0‐691‐11532‐X.
- ↑ Oppenheimer, Stephen. The Gates of Grief : [англ.] : [арх. 30.05.2014] / Oppenheimer, Stephen // bradshawfoundation.com : вебсайт. — Bradshaw Foundation. — Дата звернення: 26 с?чня 2021 року.
- ↑ (англ.) Goucher, Candice; Walton, Linda. World History : Journeys from Past to Present. — London : Routledge, 2013. — С. 2–20. — ISBN 978-1-134-72354-6.
- ↑ Sutton, John E. G. The Aquatic Civilization of Middle Africa // Journal of African History. — Cambridge : Cambridge University Press, 1974. — Vol. 15, iss. 4. — P. 527—546. — ISSN 0021-8537. — DOI:.
- ↑ (англ.) Keenan, Jeremy. The Sahara : Past, Present and Future. — London : Routledge, 2013. — ISBN 978-1-317-97001-9.
- ↑ Katanda Bone Harpoon Point : [англ.] : [арх. 26 с?чня 2021 року] // humanorigins.si.edu : вебсайт. — The Smithsonian Institution's Human Origins Program, 2020. — 17 June. — Дата звернення: 26 с?чня 2021 року.
- ↑ Jesse, Friederike. Early Pottery in Northern Africa — An Overview // Journal of African Archaeology : наук. журнал. — 2010. — Vol. 2, no. 8. — P. 219—238. — DOI:.
- ↑ Swiss archaeologist digs up West Africa's past : [англ.] : [арх. 03.06.2020] // swissinfo.ch : вебсайт. — SWI, 2007. — 18 January.
- ↑ Mercier, Norbert; et al. OSL dating of quaternary deposits associated with the parietal art of the Tassili-n-Ajjer plateau (Central Sahara) // Quaternary Geochronology : наук. журнал. — 2012. — No. 10. — P. 367–373. — DOI:.
- ↑ а б Ehret C., 2002, с. 64—75.
- ↑ Ehret C., 2002, с. 82—84.
- ↑ (англ.) Mande // Encyclopedia Britannica. — 2010.
- ↑ Джаред Даймонд. Зброя, м?кроби ? харч : Витоки нер?вностей м?ж народами / Переклад з англ. Тараса Цимбала. — К. : Н?ка-Центр, 2009. — 488 с. — ISBN 9665215124.
- ↑ American Geophysical Union. Sahara's Abrupt Desertification Started by Changes in Earth's Orbit, Accelerated by Atmospheric and Vegetation Feedbacks // Science Daily : журнал. — 1999. — No. July 12. Арх?вовано з джерела 10 жовтня 2017. Процитовано 26 с?чня 2021.
- ↑ а б (англ.) Oxford Atlas of World History / O'Brien, Patrick K. — N. Y. : Oxford University Press, 2005. — С. 22-23. — ISBN 9780199746538.
- ↑ а б Martin & O'Meara, 1995.
- ↑ а б (англ.) Breunig, Peter. Nok: African Sculpture in Archaeological Context. — 2014. — С. 21.
- ↑ Fagg, Bernard. Recent work in west Africa : New light on the Nok culture // World Archaeology : наук. журнал. — 1969. — Т. 1, № 1. — С. 41–50.
- ↑ Crowley, B. E. A refined chronology of prehistoric Madagascar and the demise of the megafauna // Quaternary Science Reviews. — 2010. — No. 29. — P. 2591—2603. — Bibcode:. — DOI:.
- ↑ Adhikari, Mohamed (25 July 2022). Destroying to Replace: Settler Genocides of Indigenous Peoples. Indianapolis: Hackett Publishing Company. pp. 1–32. ISBN 978-1647920548.
- ↑ Adhikari, Mohamed (7 September 2017). "Europe's First Settler Colonial Incursion into Africa: The Genocide of Aboriginal Canary Islanders". African Historical Review. 49 (1): 1–26. doi:10.1080/17532523.2017.1336863.
- ↑ а б Б?лозоров С. Т., 1957, с. 5-14.
- ↑ а б в г д е ж и к Зайчук О. В. Африка [Арх?вовано 7 травня 2021 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
- ↑ а б в г д Книш М. М., 2002, с. 508.
- ↑ а б в г д е ж и к л Несун М. Д. Африка. Пол?тичний под?л [Арх?вовано 20 кв?тня 2021 у Wayback Machine.] // Укра?нська радянська енциклопед?я : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ?н. — 2-ге вид. — К. : Головна редакц?я УРЕ, 1974–1985.
- ↑ IDB: Countries Ranked by Population. 28 листопада 1999. Арх?в ориг?налу за 28 листопада 1999.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: bot: Стор?нки з посиланнями на джерела, де статус ориг?нального URL нев?домий (посилання) - ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг Ерман Г., 2020.
- ↑ Swanson, Ana (17 серпня 2015). 5 ways the world will look dramatically different in 2100. The Washington Post. Арх?в ориг?налу за 26 вересня 2017. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Harry, Njideka U. (11 вересня 2013). African Youth, Innovation and the Changing Society. Huffington Post. Арх?в ориг?налу за 20 вересня 2013. Процитовано 15 с?чня 2021.
- ↑ Janneh, Abdoulie (April 2012). item,4 of the provisional agenda – General debate on national experience in population matters: adolescents and youth (PDF). United Nations Economic Commission for Africa. Арх?в ориг?налу (PDF) за 10 листопада 2013. Процитовано 15 грудня 2015.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с Книш М. М., 2002.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п Брук С. ?. Африка. Населення [Арх?вовано 20 кв?тня 2021 у Wayback Machine.] // Укра?нська радянська енциклопед?я : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ?н. — 2-ге вид. — К. : Головна редакц?я УРЕ, 1974–1985.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н Книш М. М., 2002, с. 515—516.
- ↑ а б в г Книш М. М., 2002, с. 512.
- ↑ а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ Книш М. М., 2002, с. 522—526.
- ↑ а б в Книш М. М., 2002, с. 513.
- ↑ а б в г Книш М. М., 2002, с. 510—511.
- ↑ а б в Книш М. М., 2002, с. 526—527.
- ↑ Дов?дковий атлас, 2010, с. 170.
- ↑ а б Атлас. 10 клас, 2020.
- ↑ Дов?дковий атлас, 2010, с. 167.
- ↑ а б в г (англ.) African Fractals Modern Computing and Indigenous Design. — 1999. — ISBN 978-0-8135-2613-3.
- ↑ а б Definitions of Styles and Genres: Traditional and Contemporary African Music. CBMR. Columbia University. Арх?в ориг?налу за 11 вересня 2018. Процитовано 3 березня 2016.
- ↑ Estrella, Espie. African music. Music Education. about.com. Арх?в ориг?налу за 1 березня 2014. Процитовано 1 березня 2014. [Арх?вовано 2025-08-05 у Wayback Machine.]
- ↑ а б (англ.) Kariamu Welsh-Asante. African Dance. — Chelsea, 2004.
- ↑ (англ.) Jacqui Malone. Steppin' on the Blues. — University of Illinois Press, 1996. — ISBN 0-252-022114.
- ↑ Getting to know Africa's flashy basketball arenas. FIBA. 2 вересня 2019. Арх?в ориг?налу за 7 с?чня 2021. Процитовано 10 грудня 2020.
- ↑ Nxumalo, Lee (20 грудня 2020). Basketball’s next frontier is Africa. New Frame. Арх?в ориг?налу за 16 с?чня 2021. Процитовано 11 с?чня 2021.
- Укра?нською
- Атлас св?ту / Гол. ред. ?. С. Руденко. — К. : ДНВП ?Картограф?я?, 2005. — 336 с. — ISBN 9666315467
- Атлас. 7 клас. Географ?я материк?в ? океан?в / Укладач? О. Я. Скуратович, Н. ?. Чанцева. — К. : ДНВП ?Картограф?я?, 2014.
- Атлас. Географ?я: рег?они та кра?ни. 10 клас / ред. — К. : ДНВП ?Картограф?я?, 2020. — 32 с. — ISBN 978-966-946-302-9.
- Барановська О. В. Ф?зична географ?я материк?в та океан?в: Навч. пос?бник у 2 ч. — Н?жин : НДУ ?м. М. Гоголя, 2013. — Ч. 1. Св?товий океан, Африка, Австрал?я, Океан?я, П?вденна Америка. — 306 с.
- Б?лозоров С. Т. Африка : Ф?зико-географ?чний нарис. — 2-ге, допов. ? перероб. — К. : Радянська школа, 1957. — 232 с. — 3 тис. прим.
- Бойко В. М., М?хел? С. В. Географ?я : п?друч. для 7 кл. загальноосв?т. навч. закл. — К.; ?рп?нь : ТОВ ?Видавницвто Перун?, 2020. — 272 с. — ISBN 978-617-7709-56-4.
- Гвоздецький М. А. Хрестомат?я з ф?зично? географ??. Африка, Австрал?я, Океан?я, Антарктида, Америка : пос?бник для вчител?в. — К. : Радянська школа, 1973. — 480 с.
- Географ?я материк?в та океан?в: Навч. пос?бник / Уклад. О. Лаврик. — 2-ге вид. — Житомир, 2021. — 231 с.
- Дов?дковий атлас св?ту / в?дп. ред. Молочко В. В. — К. : ДНВП ?Картограф?я?, 2010. — 328 с. — 3000 прим. — ISBN 978-966-475-507-5.
- Коберн?к С. Г., Коваленко Р. Р. Географ?я : п?друч. для 7 кл. загальноосв?т. навч. закл. — К. : Грамота, 2015. — 288 с. — ISBN 978-966-349-528-6.
- Книш М. М. Африка // Економ?чна ? соц?альна географ?я кра?н св?ту. Навчальний пос?бник / за ред. Кузика С. П. — Л. : Св?т, 2002. — С. 507-529. — ISBN 966-603-178-7.
- Рег?онознавство: Аз?я, Африка й Латинська Америка : навч. пос?б / Головченко Володимир ; Дип. акад. Укра?ни при М-в? закордон. справ Укра?ни. — К. : Дип. акад. при МЗС Укра?ни, 2013. — 343 с. — ISBN 978-617-7037-01-8.
- Семененко М. П. Стратиграф?я та в?к докембр?ю Африки // Геолог?чний журнал : журнал. — К., 1953. — Т. 13, вип. 4.
- Троян С. С., Валюх Л. ?., Плюта Н. В. Англо-франко-н?мецьке колон?альне протистояння в Африц? (остання третина XIX ст.) : монограф?я. — К. : Кондор, 2016. — 245 с. — 300 прим. — ISBN 978-617-7278-56-5. — Реценз?я на книгу. [Арх?вовано 5 вересня 2020 у Wayback Machine.]
- Ф?зична географ?я материк?в та океан?в. Африка: п?дручник / П. Г. Шищенко, В. В. Удовиченко, Н. В. Петрина. — К. : Ки?вський ун-т, 2016. — 495 с. — ISBN 966-439-908-8.
- Англ?йською
- (англ.) Complete Atlas of the World : The Definitive View of the Earth. — 3rd Edition. — London : Dorling Kindersley, 2016. — 432 с. — ISBN 978-1-4654-4401-1.
- (англ.) Africa / Phyllis M. Martin (Editor), Patrick O'Meara (Editor). — 3rd Edition. — Bloomington : Indiana University Press, 1995. — 472 с. — ISBN 978-0253209849.
- (англ.) Asante, Molefi. The History of Africa. — Routledge, 2007. — ISBN 978-0-415-77139-9.
- (англ.) Benot J. Ideologies des independences africaines. — P., 1969.
- (англ.) Clark, J. Desmond. The Prehistory of Africa. — London : Thames and Hudson, 1970. — ISBN 978-0-500-02069-2.
- (англ.) Crowder, Michael. The Story of Nigeria. — London : Faber, 1978. — ISBN 978-0-571-04947-9.
- (англ.) Davidson, Basil. The African Past: Chronicles from Antiquity to Modern Times. — Harmondsworth : Penguin, 1966.
- (англ.) Delf G. Asians in East Africa. — L., 1963.
- (англ.) Ehret, Christopher. The Civilizations of Africa : A History to 1800. — Oxf. : James Currey, 2002. — ISBN 0-8525-5475-3.
- (англ.) Gordon, April A.; Gordon, Donald L. Understanding Contemporary Africa. — Boulder : Rienner Publishers, 1996. — ISBN 978-1-55587-547-3.
- (англ.) Khapoya, Vincent B. The African experience : an introduction. — N. Y. : Prentice Hall, 1998. — ISBN 978-0-13-745852-3.
- (англ.) Moore, Clark D., and Ann Dunbar. Africa Yesterday and Today, in series, The George School Readings on Developing Lands. — N. Y. : Praeger Publishers, 1968.
- (англ.) Naipaul, V. S. The Masque of Africa : Glimpses of African Belief. Picador. — 2010. — ISBN 978-0-330-47205-0.
- (англ.) Sayre, April Pulley. Africa. — Twenty-First Century Books, 1999. — 64 с. — ISBN 0-7613-1367-2.
- (англ.) Tradition and Transition in East Africa. — L., 1969.
- Н?мецькою
- (н?м.) Krenkel E. Geologie und Bodenssch?tze Afrikas. — Leipzig, 1957.
- Рос?йською
- (рос.) Африка: энциклопедический справочник в 2-х тт / гл. ред. А. А. Громыко. — М. : Советская энциклопедия, 1986. — 672; 673 с.
- (рос.) Африка в новое и новейшее время : сборник статей. — М. : Наука, 1976. — 217 с.
- (рос.) Андрианов Б. В. Население Африки. — М., 1964.
- (рос.) Браун Л. Африка. — М. : Прогресс, 1976. — 288 с. — (Континенты, на которых мы живем) — 50000 прим.
- (рос.) Вагнер Й. Африка : рай и ад для животных. — М. : Мысль, 1987. — 350 с.
- (рос.) Власова Т. В. Физическая география материков и океанов : учеб. пособие для студ. вузов. — М. : Издательский центр ?Академия?, 2005. — 636 с. — (Высшее профессиональное образование. Педагогические специальности) — ISBN 5-7695-1971-1.
- (рос.) Восточно-Африканская рифтовая система : в 3-х томах / Отв. ред. чл.-кор. АН СССР В. В. Белоусов. — М. : Наука, 1974. — Т. 1 : Основные черты строения. Стратиграфия. — 264 с.
- (рос.) Дю Тойт А. Геология Южной Африки. — М., 1957.
- (рос.) Ерасов Б. С. Тропическая Африка: идеология и проблемы культуры. — М., 1972.
- (рос.) Зарубежный Восток и современность : [в 2-х тт.]. — М., 1974.
- (рос.) Иорданский Б. В. Тупики и перспективы Тропической Африки. — М., 1970.
- (рос.) Иорданский Б. В. Африканскими дорогами. — М., 1976.
- (рос.) Исмагилова Р. Н. Этнические проблемы современной Тропической Африки. — М., 1973.
- (рос.) Кобищанов Ю. М. Северо-Восточная Африка в раннесредневековом мире. — М., 1980.
- (рос.) Корочанцев В. А. Африка под покровом обычая. — М., 1978.
- (рос.) Назарович А. Н. Основы региональной геологии материков, ч. 2. — М., 1952.
- (рос.) Народы Африки / под ред. Д. А. Ольдерогге и И. И. Потехина. — М. : Изд-во Академии наук СССР, 1954. — 732 с.
- (рос.) Политические партии Африки. — М., 1970.
- (рос.) Природа мира. Ландшафты / Исаченко А. Г., Шляпников А. А. — М. : Мысль, 1989. — 504 с. (с. 272—337)
- (рос.) Страны и народы : науч.-попул. геогр.-этногр. изд. в 20-ти т / Гл. редкол.: Ю. В. Бромлей (пред.) и др. — М. : Мысль, 1982. — Т. Африка. Общий обзор. Северная Африка. — 349 с.
- (рос.) Физико-географический атлас мира / под ред. акад. И. П. Герасимова. — М. : Академия наук СССР и ГУГГК ГГК СССР, 1964. — 298 с. — 20 тис. прим.
- (рос.) Эйнсли Ρ. Пресса в Африке. — М., 1971.
- Французькою
- (фр.) Tradition et modernisme en Afrique noire. — P., 1965.
- Центр досл?дження Африки [Арх?вовано 1 листопада 2020 у Wayback Machine.] — вебплатформа укра?нсько? африкан?стики.
- Weather Underground [Арх?вовано 1 липня 2015 у Wayback Machine.] — погода на континент?, ?нтерактивна мапа з можлив?стю вибору параметр?в.
- (рос.) Рос?я та ?нш? колон?затори — хто експлуату? природн? ресурси Африки в XXI стор?чч?.
- (рос.) Africana.ru [Арх?вовано 5 липня 2015 у Wayback Machine.] — портал, присвячений Африц?.
- Г. Ерман. Недооц?нена. Як Африка може врятувати майбутн? Укра?ни : [укр.] : [арх. 7 лютого 2021 року] / Г. Ерман // bbc.com : вебсайт. — BBC News Укра?на, 2020. — 13 червня. — Дата звернення: 7 лютого 2021 року.
| Материки | |||
|---|---|---|---|
| Частини св?ту | |||
| Суперконтиненти | |||
| ?сторичн? | Авалон?я ? Аз?яамерика ? Ангарида ? Арктида ? Атлант?я3 ? Балт?я ? Зеланд?я3 ? Казахстан?я ? Калахар?я ? Кергелен3 ? К?мер?я ? Конго ? Лаврент?я ? П?вденний Китай ? Ур | ||
| М?ф?чн? | |||
1 — ймов?рн? майбутн? суперконтиненти 2 — сучасн? суперконтиненти 3 — затоплен? континенти. | |||
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
.svg)
 ?вропа | |
|---|---|
 Аз?я | П?вн?чна (Сиб?р) ? Зах?дна (Арав?я ? Близький Сх?д ? Левант) ? Центральна ? П?вденна ? П?вденно-Сх?дна ? Сх?дна (Далекий Сх?д) |
 Африка | |
 Америка | |
 Австрал?я ? Океан?я | |
 Полярн? зони | |
 Св?товий океан | |
* — ?нколи вид?ля?ться як п'ятий океан. | |
