口臭吃什么中成药
| Ця стаття ? частиною сер?? статей про |
| Соц?ал?зм |
|---|
 |
 Портал ?  Категор?я |
Наро?дництво — ?деолог?я ? громадсько-пол?тичний рух, що охопив вих?дц?в ?з дворянства та р?зночинно? ?нтел?генц?? Рос?йсько? ?мпер?? у 1860-х — 1880-х рр.; представники цього напряму виражали ?нтереси селянсько? демократ??, по?днуючи радикально-демократичну й антикр?посницьку програму з ?деалами утоп?чного соц?ал?зму.
В основ? ?деолог?? народництва лежала м?стична в?ра в рос?йське селянство як нос?я ?вищо? житт?во? мудрост??. У 60-х роках 19 стол?ття ?де? селянського соц?ал?зму активно пропагував М. Огарьов. У к?нц? 60-х—на початку 70-х рок?в теоретичним об?рунтуванням ?де? некап?тал?стичного шляху розвитку ста? суб'?ктивна соц?олог?я (П. Лавров, М. Михайловський та ?нш?), яка руш?йною силою сусп?льного прогресу вважала ?критично мисляч? особистост??, тобто ?нтел?генц?ю. У 80-т? роки в народництв? отримав розвиток економ?чний романтизм (В. Воронцов, М. Дан??льсон та ?нш?), представники якого виходили ?з протиставлення тип?в економ?чно? еволюц?? Зах?дно? ?вропи ? Рос??.
Народники-економ?сти намагались довести безперспективн?сть кап?тал?стичного розвитку Рос?? й необх?дн?сть переходу до ?народного виробництва? — некап?тал?стично? ?ндустр?ал?зац??, арт?льно-общинного методу орган?зац?? господарства. Найв?дом?шими ?деологами народництва у 1870-т? роки були М. Бакун?н, П. Лавров ? П. Ткачов. Вони розглядали особу рос?йського селянина як збер?гача давн?х засад общинно? власност? ? саме в цьому вбачали можлив?сть переходу Рос?? до соц?ал?стичних в?дносин, обминаючи етап кап?тал?стичного розвитку.
Вважаючи рос?йського селянина ?природженим соц?ал?стом?, М. Бакун?н закликав молодь готувати народне повстання проти трьох головних ворог?в: приватно? власност?, держави, церкви. На думку окремих досл?дник?в, народництво було просякнуте мес?анською св?дом?стю, успадкованою частково в?д слов'яноф?л?в, котр? твердили про почуття вини дворянина перед селянством за гр?хи предк?в-кр?посник?в (В.Ос?нський, С. Перовська, А. Желябов, С. Нечаев, П. Ткачов та ?н.). Народництво об'?днувало людей, що належали до р?зних пол?тичних напрям?в, часто дуже р?зних. Так одн?, скаж?мо, п?дтримували теор?ю непротивлення злу насильством (М. Муравський), ?нш? закликали до ново? пугачовщини (М. Бакун?н).
У 60-х роках 19-го стол?ття народники виявляли себе спорадично (групи М. Чернишевського, С. Неча?ва, П. Ткачова). В обстановц? п?днесення демокрично? ?нтел?генц?? у 70-х роках почали д?яти численн? народницьк? гуртки. В?дзначались серед них чайковц?, як? ?снували у Петербурз?, Москв?, Одес?, Ки?в?. Чайковц? перейшли в?д революц?йного просв?тництва до п?дготовки ?ход?ння в народ?, виношуючи плани селянсько? революц?? у Рос??. Тако? ж тактики дотримувалися учасники гуртка ?лаврист?в? у Петербурз?, гуртка брат?в Жибуньових в Укра?н?, члени ?Ки?всько? Комуни?.
У 1874 почалося масове ход?ння в народ (у селянство) демократично? ?нтел?генц??. Пох?д у народ повинен був орган?зувати перш? соц?ал?стичн? сусп?льно-господарськ? осередки. Ход?нням в 1874 було охоплено, за оф?ц?йними даними, 37 губерн?й ?вропейсько? Рос??, у тому числ? майже вс? укра?нськ? губерн??. Заклики селянства до бунту проти уряду не дали бажаних для народник?в насл?дк?в. На к?нець 1874 царська влада заарештувала понад тисячу пропагандист?в-народник?в. Найактивн?ших з них було засуджено за процесом 193 (1877–1878). Численн? орган?зац?? р?зних напрям?в (чайковц?, лавристи, бакун?сти та ?нш?) рос?йських народник?в д?яли й в Укра?н? в 60-х рр. У Ки?в? д?яв гурток чайк?вц?в (1872–1874), Ки?вська Комуна (1873–1874), гурток бунтар?в, у Одес? народник?в з 1872 очолював Ф. Волховський. Левченко М. В. теж належав до Одесько? групи.
Народницьк? орган?зац?? д?яли ? в Харков?, Черн?гов?, Полтав?, Херсон?, Микола?в?. В 1876 народники створили революц?йну орган?зац?ю Земля ? Воля. Сво?м головним завданням вона вважала п?дготовку селянського повстання, визнавала можлив?сть особливого некап?тал?стичного соц?ально-економ?чного розвитку Рос??, основою якого мала стати с?льська община.
У практичн?й робот? Земля ? воля перейшла в?д летючо?, бродячо? пропаганди до створення ос?лих поселень революц?онер?в у п?вденно-сх?дних приволзьких губерн?ях, однак ц? спроби зазнали невдач?. В Укра?н? у 1875–1876 найб?льшу активн?сть виявив гурток п?вденних бунтар?в (В. Дебогор?й-Мокр??вич, Я. Стефанович, ?. Бохановський, Л. Дейч та ?н.). Члени цього гуртка за допомогою селянських бойових загон?в планували розпочати повстання. У 1877 п?вденн? бунтар? намагалися створити у Чигиринському пов?т? та?мну орган?зац?ю серед селян для п?дготовки повстання, однак ?? незабаром розгромила пол?ц?я (Чигиринська змова,1877).
Б?льш?сть народник?в, поступово переглядаючи сво? бунтарсько-анарх?стськ? погляди, приходила до визнання необх?дност? пол?тично? боротьби проти самодержавства. Головну увагу вони зосереджували на орган?зац?? терористичних акт?в. Узимку 1877–1878 у Ки?в? почав д?яти гурток В. Осинського, члени якого зд?йснили ряд терористичних акц?й проти представник?в царсько? адм?н?страц??. Незгоди м?ж прихильниками ? противниками нового методу боротьби особливо загострилися в 1879. Спроби уладнати ?х у тому ж роц? на з'?здах у Липецьку ? Воронеж? виявилися невдалими. Частина народник?в, як? стояли на позиц?ях здобуття для Рос?? пол?тично? свободи через терор, зд?йснюваний невеликою законсп?рованою орган?зац??ю взяла назву ?Народна Воля?; ?нш? учасники з'?зду створили орган?зац?ю ?Чорний перед?л?, яка ставила завдання мирного вростання народник?в у народну масу. Остання теч?я оп?сля перетворилася у легальне народництво, яке ?снувало аж до 1917. Чорноперед?льц? (Г. Плеханов, Л. Дейч, П. Аксельрод, В. Засулич, Й. Аптекман, М. Попов та ?нш?) прагнули дотримуватися старо?, землевольсько? програми ? тактики. Але й вони фактично в?дмовилися в?д пропаганди на сел? ? зосередили головну увагу на пропаганд? серед роб?тник?в. У Ки?в? чорноперед?льц? ?. Ковальська ? М. Щедр?н орган?зували П?вденнорос?йський роб?тничий союз 1880–1881). Невдовз? частина чорноперед?льц?в при?дналася до Народно? Вол?, а частина ем?грувала за кордон. Г. Плеханов заснував у Женев? орган?зац?ю рос?йських марксист?в групу Визволення прац? (1883). Чорний Перед?л фактично припинив сво? ?снування.
Активн?шу д?яльн?сть розгорнула Народна Воля. В Укра?н? народовольськ? орган?зац?? ? групи ?снували у Ки?в?, Харков?, Одес?, Н?жин?, Полтав? та ?нших м?стах. У лютому 1878 в Ки?в? зд?йснено замах на товариша прокурора Котляревського; у травн? 1878 Г. Попко вбив жандармського ад'ютанта Гейк?на; у липн? 1878 б?ля Харкова зроблено спробу визволити з ув'язнення Войнаральського, засудженого в процес? 193-ох; у липн? 1878 в Одес? п?д час суду над ?. Ковальським виникли вуличн? сутички з пол?ц??ю; у лютому 1879 у Харков? вбито губернатора князя Куропатк?на та ?н. П?сля вбивства народовольцями у березн? 1881 Олександра II царизм перейшов у в?дкритий наступ. Судов? процеси 80-х рр. (процес 20-ти 1880, процес 14-ти 1884 та ?н.) довершили розгром орган?зац??. Народовольц? намагалися в?дродити свою орган?зац?ю. На початку 80-х рр. основним районом ?хньо? д?яльност? стала Укра?на. Тут ще д?яли гуртки в?йськово-революц?йно? орган?зац?? Народна Воля на чол? з М. Ашенбреннером. У 1885 в Катеринослав? проведено з'?зд п?вденних народовц?в. Однак в?дродити Народну Волю було вже неможливо.
До лав рос?йських народник?в належало багато укра?нц?в (Д. Лизогуб, М. Кулябко-Корецький, ?. Рашевський, В. Малинка, М. Кибальчич, С. Перовська та ?н.), але вони майже не ц?кавилися визвольними прагненнями поневолених Рос??ю народ?в ? не вважали ?х з погляду ?нтерес?в революц?? вартими уваги. Лише ?нколи рос?йськ? народники вживали укра?нську мову в пропагандистських ц?лях (зокрема, в?дозва Ф. Волховського Правдиве слово хл?бороба до сво?х земляк?в, 1875).
Поруч з рос?йським народницьким рухом ?снувала окрема народницька укра?нська теч?я. Укра?нськ? народники-хлопомани, радикальн? укра?ноф?ли наголошували на сво?р?дност? псих?ки укра?нського народу, його побуту й господарства. Коли рос?йськ? народники намагались показати соц?ал?стичн? нахили рос?йського селянина, хлопомани п?дкреслювали ?ндив?дуал?зм укра?нського селянства. Укра?нське народництво ставило сво?м завданням культурницьку працю серед населення, тод? як рос?йське народництво зверталось до культурницько? роботи у 80-х рр., що було вже показником пригасання ?хнього руху. Культурницька праця розум?лась укра?нськими народниками як нац?ональна. Народники мали вплив на укра?нських письменник?в друго? половини 19 ст. — Панаса Мирного, М. Коцюбинського, ?. Карпенка-Карого, П. Грабовського, ?. Манжуру та ?нших. Видатн? представники галицького сусп?льного руху — О.Терлецький, М.Павлик, ?. Франко сприяли розповсюдженню твор?в народник?в. П?д впливом ?дей народництва перебували ?сторики — О. ?фименко, О. Левицький та ?нш?. Укра?нськ? народники зд?йснили спробу орган?зуватись у радикально пол?тичн?й площин?, як от Братство Тарас?вц?в. З'явились твори, де звучав нац?онально-революц?йний клич (Укра?нська марсель?за В. Мальований). Укра?нськ? народники, на в?дм?ну в?д рос?йських вважали рел?г?йн?сть ?деальною прикметою селянина ? осп?вували ?? в поез?? (Великдень ?. Манжури). З укра?нським народниками був пов'язаний арт?льний рух, теоретичн? засади якого розробив Ф. Щербина в робот? Южнорусские артели и артельные формы хозяйства. У 1890-х рр. М. Левицький ставив сво?м завданням утворення арт?лей. Нац?ональн? ?де? у народницько-демократичних рухах в Укра?н? у 1880-90-х рр. в?дстоювали М. Левицький, Б. Гр?нченко, Т. Осадчий. Радянська ?стор?ограф?я критикувала ?х за ?буржуазний л?берал?зм?, оск?льки вважали, що народники були у 80-90-х рр. Х?Х ст. головною перешкодою поширення марксизму в Рос?йськ?й ?мпер??.
- С. ?. Св?тленко. Народники [Арх?вовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 187. — ISBN 978-966-00-1061-1.
- ?. В. Музика. Народництво [Арх?вовано 3 жовтня 2016 у Wayback Machine.] // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 2002. — Т. 4 : Н — П. — С. 63. — ISBN 966-7492-04-4.
- В. Заблоцький. Народництво // Ф?лософський енциклопедичний словник / В. ?. Шинкарук (гол. редкол.) та ?н ; ?нститут ф?лософ?? ?мен? Григор?я Сковороди НАН Укра?ни. — Ки?в : Абрис, 2002. — С. 406. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
- Народництво // Укра?нська мала енциклопед?я : 16 кн : у 8 т. / проф. ?. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Л?тери На — Ол. — С. 1083-1084. — 1000 екз.
- Народництво // Л?тературознавча енциклопед?я : у 2 т. / авт.-уклад. Ю. ?. Ковал?в. — Ки?в : ВЦ ?Академ?я?, 2007. — Т. 2 : М — Я. — С. 98-99.