脑白质疏松症是什么病| 七夕节吃什么| 躺尸是什么意思| kenwood是什么牌子| 中药不能和什么一起吃| 什么牛排最好吃| 坐东北朝西南是什么宅| 吹毛求疵什么意思| 苏轼号什么| 为什么会得人工荨麻疹| 阴囊潮湿是什么症状| 猴子喜欢吃什么食物| 资治通鉴讲的是什么| 左眼皮一直跳是什么预兆| 疱疹在什么情况下传染| 告加鸟念什么| 正餐是什么意思| 1126是什么星座| 什么血型好| 副肾是什么药名| 1947年属什么生肖| 赤脚走路有什么好处| 男性夜间盗汗什么原因| 最大的狗是什么品种| 血小板高吃什么药| 看病人带什么水果| 全是什么意思| 患得患失什么意思| 高原反应的原因是什么| 茯苓和茯神有什么区别| 吃什么能生精和提高精子质量| 金银满堂是什么生肖| 肾外肾盂是什么意思| 吃什么补雌激素最快| 油蜡皮是什么皮| 智齿疼吃什么药最管用| 心跳过快吃什么药| shipped是什么意思| N1是什么| 月经期同房有什么危害| 什么是肝掌| 流萤是什么意思| 贴脸是什么意思| 什么原因会导致月经推迟| 薇诺娜适合什么年龄| v店是什么| 什么样的孕妇容易翻盘| 精索静脉曲张吃什么药| 空囊是什么原因造成的| 贲门ca是什么意思| 山豆念什么| 什么叫做质量| 风油精有什么功效| 心脏大是什么病严重吗| 成龙姓什么| 12月6日什么星座| bv中间型是什么意思| 灵魂摆渡是什么意思| 女娲用什么补天| 男士适合戴什么手串| 晚上做梦掉牙有什么预兆| 嘴唇发白是什么原因引起的| 尿黄吃什么药| 下巴出汗多是什么原因| 农历今天属什么生肖| 821是什么意思| 陕西有什么烟| 红花跟藏红花有什么区别| 乙型肝炎核心抗体阳性是什么意思| 左肋骨下方是什么器官| 静脉曲张是什么| 钙盐沉积是什么意思| 憩室是什么病| 面诊是什么意思| 一九七二年属什么生肖| 嗳气什么意思| 养肝护肝吃什么食物| 月经不正常去医院检查什么项目| 蝙蝠长什么样| 经常肚子疼拉肚子是什么原因| 润肠通便吃什么药| 早起胃疼是什么原因导致的| 卖萌是什么意思| 头皮发麻是什么原因| 参透是什么意思| 手经常抽筋是什么原因| 白带发黄有异味用什么药| 阳虚吃什么中药| 薜丁山是什么生肖| 长期手淫会有什么危害| 左胸上方隐痛什么原因| 脾胃不好吃什么食物可以调理| 赶集是什么意思| x片和ct有什么区别| 枸橼酸西地那非片有什么副作用| 泻盐是什么东西| 胆囊炎吃什么药| 肠镜检查前需要做什么准备工作| 看肠胃挂什么科室| 蜗牛为什么怕盐| 什么的果实| 三十七岁属什么生肖| pro是什么的缩写| 营业员是什么| 电磁炉用什么锅| 五年生存率是什么意思| 球拍状胎盘对胎儿有什么影响| 盆腔炎吃什么消炎药| 婆家是什么意思| 敌对是什么意思| 麝香对孕妇有什么危害性| 蛋白尿是什么病| 土耳其说什么语言| 七月是什么季节| 什么病能办低保| 左下腹疼挂什么科| 狼来了的寓意是什么| 艾滋病初期有什么症状| 术后吃什么消炎药| 胃病吃什么好| 红色加蓝色等于什么颜色| 什么药去湿气最好最快| hcc是什么意思| 肩周炎吃什么药好得快| 吃什么有助于消化| 眼睛oct检查主要检查什么| 肉刺长什么样子图片| 什么的草地| 总胆固醇是什么意思| 小白鼠是什么意思| 喝太多水对身体有什么影响| 白手起家是什么意思| 膝关节痛挂什么科| 生理期为什么会腰疼| 冰箱什么品牌最好| 透析到什么程度会死亡| 隐性梅毒是什么意思| 例假推迟是什么原因| 短头发烫什么发型好看| 孕妇吃辣椒对胎儿有什么影响| spo2过低是什么意思| 血管瘤是什么意思| 束手无策是什么意思| 7.20是什么星座| 内心os什么意思| 尿血是什么原因女性| 小孩睡不着觉是什么原因| 女人是什么意思| 卵巢早衰是什么引起的| 虚伪是什么意思| 什么牌子的保温杯好| 23号来月经什么时候是排卵期| 意识是什么| 养猫有什么好处| 嘴苦口臭是什么原因造成的| 水逆是什么| 荷叶配什么减肥效果好| 咖啡色配什么颜色好看| 布谷鸟叫有什么征兆| 切尔西是什么意思| 座是什么结构| 压马路是什么意思| 血糖高喝酒有什么影响| 肺大泡是什么| 操逼什么意思| 1940年属什么生肖| 618是什么节日| 干涸是什么意思| 00后属什么生肖| 过敏什么症状| 被什么虫子咬了会刺痛| 榴莲的寓意是什么意思| 剥苔舌是什么原因| 维生素e有什么用| 空调制冷效果差是什么原因| 为什么会得脚气| 宣府是现在的什么地方| 8月26号是什么星座| 什么叫平年什么叫闰年| 爱被蚊子咬是什么原因| 鱼香肉丝用什么肉做| 爱慕什么意思| 四大才子中状元是什么生肖| 喜欢紫色的女人是什么性格| 瑞舒伐他汀什么时候吃最好| 脚冰凉是什么原因| 头晕眼花吃什么药| 酉鬼念什么| 牛蹄筋炖什么好吃| 安全监察是一种带有什么的监督| 09年属什么| 心慌是什么感觉| 阿斯伯格综合症是什么| 身体肿是什么原因引起的| 延长收货是什么意思| 水球是什么| 相刑什么意思| 十二指肠球部溃疡吃什么药| 值机是什么意思| 诺如病毒是什么病| 一花一草一世界的下一句是什么| 头发突然秃了一块是什么原因| 九月底是什么星座| 属龙本命佛是什么佛| 黑脸娃娃有什么功效| 毡房是什么意思| 变性乙醇是什么东西| 香茅是什么| 慧根是什么意思| 619是什么意思| 四眼狗是什么品种| nacl是什么| 知进退明得失什么意思| 视网膜病变是什么意思| 向日葵花代表什么意思| 什么茶解暑| 内膜厚吃什么掉内膜| 齿痕舌是什么原因| 粘鞋子用什么胶水最好| 娇羞是什么意思| 嗓子烧灼感是什么原因| 什么是肺腺癌| 什么是造影检查| 什么品牌的书包质量好| 屁股大什么原因| 为什么会喜欢一个人| 睡觉手麻是什么原因| 龋牙是什么意思| 手腕凸起的骨头叫什么| 血小板体积偏低是什么原因| 诗韵是什么意思| 玩游戏有什么好处| 叶酸每天什么时候吃最好| 自律是什么意思| 卵巢早衰吃什么可以补回来| 淋巴发炎吃什么药好| 左手中指痛什么预兆| 鱼腥草破壁饮片有什么功效| 尿分叉是什么原因引起的| 儿童头痛挂什么科| 肌炎是什么病| 朋友越来越少暗示什么| 嘴唇发紫黑是什么原因| as是什么元素| 脸上白了一小块是什么原因| cocoon是什么品牌| sdeer是什么牌子| 扁桃体发炎可以吃什么水果| 卤牛肉放什么调料| 送病人什么礼物好| 重阳节为什么要插茱萸| 为什么发际线高| 迎刃而解是什么意思| 切克闹是什么意思| 3月21日什么星座| 今天生肖冲什么| 一的五行属性是什么| 拔罐后发痒是什么原因| 什么人不宜吃石斛| 虫介念什么| 一直腹泻是什么原因| 脑疝是什么意思| 反驳是什么意思| 据悉是什么意思| 百度Перейти до вм?сту

唐僧真名叫什么

Матер?ал з В?к?пед?? — в?льно? енциклопед??.
百度 在这种情况下实行注册制,只能是让更多的垃圾公司来到股市里圈钱,进而损害投资者利益。

?стор?я Рос?йсько? держави нал?чу? б?льше тисяч? рок?в, починаючи ?з розселення на сх?д Сх?дно?вропейсько? р?внини р?зних племен сх?дних слов'ян упродовж VIVII стол?ть[?]. Традиц?йно початком рос?йсько? державност? серед рос?йських ?сторик?в вважа?ться ?покликання варяг?в? на територ?ю Ладоги та При?льмення й утворення в?йськово-пол?тичною верх?вкою п?д проводом князя Рюрика ?дино? держави 862 року[?]. 882 року новгородський князь Олег захопив Ки?в ? поклав початок об'?днання земель сх?дних слов'ян у ?дину державу — Ки?вську Русь, яка перв?сно формувалась уздовж водного торгового шляху з Балт?йського до Чорного моря. Центром ?? був спочатку Великий Новгород (Рюрикове Городище) на Волхов?, п?зн?ше Ки?в на середньому Дн?пр?[?]. 988 року в?д В?зант?? було запозичено християнство як державну рел?г?ю, що зам?нила розр?знен? язичницьк? культи ? започаткувала синтез в?зант?йсько? та слов'янсько? культур[?]. До середини XII стол?ття на Рус? утворилися ? зм?цн?ли самост?йн? уд?льн? княз?вства; ядром майбутньо? рос?йсько? держави стали земл? навколо Ростова, Суздаля, Владимира, Мурома ? Рязан?[?]. Остаточно сп?льн?сть Ки?всько? Рус? розпалась в результат? навали монгол?в 12371240 рок?в[?].

Князям Великого княз?вства Литовського впродовж XIV стол?ття вдалось об'?днати ? в?дстояти у боротьб? з татаро-монголами центральне ядро русько? держави уздовж Дн?пра, п?вденно-зах?дн? прикарпатськ? земл? були захоплен? Польським корол?вством, а п?вн?чн? та п?вн?чно-сх?дн?, залишаючись п?д владою Золото? Орди, формують ядро майбутньо? Рос?йсько? держави. При тому Псковсько-Новгородськ? земл? п?вн?чно-зах?дних ? п?вн?чних околиць збер?гають традиц?? демократичного (в?чового) урядування, а Тверськ?, Владимирськ? й Московськ? натом?сть стверджують традиц?? самодержав'я[?]. У пер?од правл?ння московського князя ?вана III Великого утворилось ?дине Московське царство, навколо якого на початку XVI стол?ття за царювання Василя III Темного завершу?ться об'?днання п?вн?чних та сх?дних руських княз?вств в ?дину централ?зовану державу[?]. З середини XVI стол?ття централ?зована рос?йська держава стала називатися царством, першим цей титул застосував ?ван IV Грозний, початок правл?ння якого було ознаменоване скликанням першого станово-представницького органу — Земського собору. За його неоднозначного правл?ння рос?йська держава значно розширила власн? територ??, захопивши майже вс? ханства колишньо? Золото? орди, окр?м Кримського[?]. Внасл?док тривалих рос?йсько-литовських в?йн Велике княз?вство Литовське об'?дналось з Польським корол?вством в ?дину державу Р?чь Посполиту, втративши п?вденноруськ? земл?. П?сля поразки у Л?вонськ?й в?йн? ? пол?тики внутр?шнього терору (опричнина), з припиненням династ?? Рюрикович?в рос?йська держава пережила Смуту та ?ноземну ?нтервенц?ю[?]. З обранням на царство Михайла Федоровича з династ?? Романових Рос?я входить в нову добу зм?цнення держави на внутр?шньо- та зовн?шньопол?тичн?й арен?[?]. Велику роль в перебудов? держави у друг?й половин? XVII стол?ття в?д?грала укра?нська православна ?нтел?генц?я, яка рятувалась в?д лихол?ття Ру?ни у Москв?. У XVIII стол?тт? п?д проводом Петра I в кра?н? в?дбулися велик? реформи (зокрема, була створена перша регулярна арм?я ? флот, припинилися скликання Земського собору), перетворення Московського царства на Рос?йську ?мпер?ю[?]. Протягом XVIII ? XIX стол?ть в?дбувалась пост?йна територ?альна експанс?я: Ф?нлянд?я, Прибалт?йськ? земл?, П?вн?чне Причорномор'я, Кавказ, Середня Аз?я; у результат? трьох под?л?в Реч? Посполито? Рос?йська ?мпер?я встановила контроль над ус?ма колишн?ми землями Ки?всько? Рус?, за винятком Прикарпаття[1], що в?д?йшло Австр?йськ?й ?мпер??[?]. На початку XIX стол?ття Рос?я здобула перемогу над наполеон?вською Франц??ю ? на к?лька десятил?ть стала ?жандармом ?вропи?[?]. Повстання декабрист?в 1825 року, як? намагалися обмежити монарх?ю ? скасувати кр?посне право, було придушене, пол?тика консерватизму призвела до загального в?дставання в?д пров?дних ?вропейських держав, що вилилось у розгромну поразку п?д час Кримсько? в?йни[?]. Згодом було проведено ряд ?Великих реформ? Олександра II, як?, вт?м, так остаточно ? не були завершен?[?]. 1861 року було скасовано кр?посне право, однак феодальн? форми залежност? селян фактично були збережен? у вигляд? викупних платеж?в за землю до революц?? 1905—1907 рок?в, що породило значне невдоволення широких мас населення. Масовий приплив селян до м?ст призв?в до промислово? революц?? наприк?нц? XIX стол?ття, зростання революц?йного руху ? виникнення революц?йних товариств з метою повалення самодержавства. На початку XX стол?ття кра?на перебувала в стан? пол?тично?, соц?ально? й економ?чно? кризи, зазнала поразки у в?йн? з Япон??ю. П?д впливом революц?? 1905 року влада п?шла на створення парламенту (Державно? думи), визнання основних прав ? свобод ? приватно? власност? на землю[?]. Перша св?това в?йна загострила проблеми держави, що зрештою призвело до лютнево? революц?? 1917 року ? проголошення республ?ки. Б?льшовицький жовтневий переворот того ж року ? подальший розпуск Всерос?йських конституц?йних збор?в, в яких б?льшовики опинились у меншост? о есер?в, призв?в до криваво? Громадянсько? в?йни[?].

Б?льшовики на чол? з Володимиром Лен?ним взяли курс на розбудову соц?ал?стично? держави. Використовуючи оманлив? попул?стськ? гасла вкуп? з неприкритим масованим ?червоним терором? проти власного народу, ?м вдалося досягти перемоги в громадянськ?й в?йн? ? встановити радянську владу на б?льш?й частин? територ?? колишньо? Рос?йсько? ?мпер??[a] 1922 року радянськими урядами Рос??, Укра?ни, Б?лорус? та Закавказько? Федерац?? був утворений Радянський Союз[?]. З приходом до влади Йосипа Стал?на наприк?нц? 1920-х рок?в розпочина?ться тотал?тарна епоха п?д час яко? в кра?н? в?дбува?ться ?ндустр?ал?зац?я, колектив?зац?? ? масов? репрес??. У вересн? 1939 року СРСР на пару з нац?онал-соц?ал?стичним урядом Третього рейху розпочав Другу св?тову в?йну з под?лу Польщ?. Розпочата Адольфом Г?тлером н?мецько-радянська в?йна 1941 року дозволила перейти радянському уряду з табору ?св?тових ?зго?в? до союзник?в по Антиг?тлер?вськ?й коал?ц?? та взяти участь у пово?нному переоблаштуванн? св?тового порядку[?]. СРСР зм?г створити потужний блок соц?ал?стичних держав на теренах ?враз?? в?д Берл?ну до Ханою. Перебуваючи в стан? глобального протистояння (Холодно? в?йни) ?з Зах?дним св?том, СРСР активно нарощував економ?чну, в?йськову та наукову м?ць. Використовуючи накопичений потенц?ал ? ентуз?азм молодого покол?ння п?д час хрущовсько? ?В?длиги?, спром?гшись першим в?дправити людину до космосу[?]. Безперспективна пол?тика командно? економ?ки за в?дсутност? гнучкост? забюрократизовано? однопарт?йно? системи КПРС (партократ?я), волюнтаристська внутр?шня ? зовн?шня пол?тика призвели за дек?лька десятк?в рок?в спочатку до брежневського ?Застою?[?], подальших спроб реформування (горбачовська ?Перебудова?), а пот?м ? повного краху державного ладу п?сля невдало? спроби заколоту 19-21 серпня 1991 року[?].

В?д грудня 1991 року рос?йська держава ?сну? у форм? самост?йно? Рос?йсько? Федерац??, яка проголошу? правонаступн?сть до Радянського Союзу, збер?гаючи пост?йне членство в Рад? Безпеки ООН ? оперуючи ядерним арсеналом СРСР. У нов?й держав? було запроваджено ринков? в?дносини в економ?ц? та скасовано планове державне управл?ння, в?дбулось масоване роздержавлення п?дпри?мств (приватизац?я), розпочина?ться економ?чне пожвавлення. Сепаратистськ? рухи гасяться дипломатичними засобами (Татарстан), або в?йськовим втручанням (?чкер?я). Економ?чна криза наприк?нц? 1990-х рок?в призвела до дефолту 1998 року[?]. П?сля 2000 року з? зростанням св?тових ц?н на вуглеводн? та приходом до влади ?молодого обличчя? Володимира Пут?на почалось значне економ?чне зростання. Це дозволило ставленику в?д ол?гарх?чних к?л перейти в?д л?беральних метод?в управл?ння до розбудови м?цно? ?вертикал? влади?, проведення адм?н?стративно?, в?йськово? та ?нших реформ, придушення пол?тичних опонент?в, зд?йснити перех?д до фактично однопарт?йно? системи влади[?]. З пог?ршенням внутр?шньопол?тично? ситуац?? внасл?док економ?чно? кризи 2008 року, на початку 2010-х рок?в актив?зу?ться зовн?шня пол?тика, як зас?б в?двол?кання електорату в?д внутр?шн?х проблем, та протестних настро?в. Апоге?м тако? пол?тики стала Рос?йська весна 2014 року, коли у в?дпов?дь на активну про?вропейську позиц?ю укра?нського народу п?д час ?вромайдану та всупереч договору ?про мир та дружбу? були з?м?тован? протести в п?вденно-сх?дних рег?онах, а пот?м зд?йснена в?йськова агрес?я проти Укра?ни в Криму та на Донбас?[?]. Така зовн?шня пол?тика з дестаб?л?зац?? ситуац?? у ?вроп? була негативно зустр?нута м?жнародним сп?втовариством ? викликала економ?чн? санкц?? та пол?тичне охолодження у стосунках м?ж кра?нами Заходу ? Рос??ю. Наступного року Рос??ю було розпочато активну фазу показово? в?йськово? операц?? в Сир??. У наступн? роки Рос?я намагалась активно втручатись у внутр?шню пол?тику ?нших держав, використовуючи р?зноман?тн? засоби, в?д впливу на сусп?льну думку[b] ? хакерських атак[c] до диверс?й[d] ? х?м?чних атак[e]. Одночасно для внутр?шнього споживання власними громадянами розвива?ться пропаганда ?де? ?Рос?? у замкненому кол? ворог?в?[?]. 24 лютого 2022 року о 3:40 Рос?я почала в?дкритий во?нний напад на Укра?ну, оф?ц?йно названу ?спец?альною в?йськовою операц??ю?.[2]

Пер?одизац?я

[ред. | ред. код]

?стор?ю кра?ни традиц?йно под?ляють на 7 умовних пер?од?в:

Назва

[ред. | ред. код]
Перша в?дома згадка слова ?Рос?я? кирилицею, остання стор?нка ?Л?ствиц?? ?оанна Синайського, переписано? митрополитом К?пр?аном: ?В л?то 6895, апр?л?я 24, сврш?шася с?я кн?ги в Студ?йской об?тел? К?пр?аном смеренним митрополитом Ки?вским ? вс?я Рос?я?[3]
Докладн?ше: Назва Рос??

Вперше терм?н ?Рос?я? (грец. Ρωσ?α) зустр?ча?ться в X стол?тт? в лист? регента в?зант?йського ?мператора Костянтина Багрянородного Романа I Лакап?на до ки?вського князя ?горя та в наступних працях вже самого Костянтина ?Про церемон??? ? ?Про управл?ння ?мпер??ю? як грецька назва Ки?всько? Рус?[4]. Перша в?дома згадка слова ?Рос?я? у кириличному запис? дату?ться датою 24 кв?тня 1387 року. Згодом (з к?нця XV — початку XVI стол?ття) терм?н ?Рос?я? або част?ше ?Рус?я?, спочатку з одним ?с?[5], а з середини XVII стол?ття з двома ?с?, став використовуватися у св?тськ?й л?тератур? й документах Московсько? держави ? закр?пився як самоназва за землями П?вн?чно-Сх?дно? Рус?, територ?ями, об'?днаними п?д началом Великого княз?вства Московського, а не Великого княз?вства Литовського. Остаточне написання ?Россия? затвердилось за час?в Петра I, з прийняттям 1721 року царем титулу ?мператора ?всерос?йського?[6].

Сучасн? рос?йськ? ?сторики стверджують, що утворення рос?йсько? держави завершилося на к?нець XV — початок XVI стол?ття[7].

Давн? часи

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Археолог?я Рос??

Територ?ю сучасно? Рос?? найдавн?ш? люди почали заселяти близько 1,7 млн рок?в тому. Найран?ш? сл?ди ?хнього проживання простежуються на П?вн?чному Кавказ? й п?вденн?ше р?чки Кубань. П?зн?ше перв?сн? поселення просувались поступово на п?вн?ч ?, зрештою, люди осво?ли простори аж до берег?в Ф?нсько? затоки, П?вн?чного Льодовитого та Тихого океан?в. У степов?й-л?состепов?й зон? ?враз?? у перш? тисячол?ття до н. е. почина?ться перманентний швильовий рух з? сходу на зах?д, спочатку ?ндо?вропейських, п?зн?ше тюркських етнос?в. З народ?в, що населяли п?вденн? терени кра?ни в античну добу ? про яких залишились писемн? згадки, в?дом? к?мер?йц?, ск?фи (VII—III ст. до н. е.) ? сармати (III ст. до н. е. — IV ст. н. е.). У II—IV стол?тт? п?д час Великого переселення народ?в п?вднем сучасно? Рос?? до ?вропи пройшли полчища гун?в. П?зн?ше, у VII стол?тт? болгари з Волго-Донського межир?ччя переселились до Балкан та середнього Поволжжя. З Передуралля до середнього Подунав'я переселились угорц?. У середин? ? тисячол?ття н. е. виника? ряд найдавн?ших держав. На П?вн?чному Кавказ? об'?дналися племена сарматського походження — алани (I—VIII стол?ття), як? в?д?грали значну роль в етногенез? к?лькох народ?в даного рег?ону, передус?м осетин. У VI стол?тт? алтайськ? племена взяли участь у створенн? Тюркського каганату, котрий невдовз? розпався на Сх?дно- ? Зах?дний тюркський каганати. З останнього у VII стол?тт? виник Хозарський каганат, якому належали земл? Нижнього Поволжя, П?вн?чного Кавказу, Приазов'я ? басейн Дону. Був знищений в?йськовим походом ки?вського князя Святослава наприк?нц? X стол?ття. У басейн? середнього ?н?сею у VI стол?тт? зародилась держава киргиз?в — Бахай, як? через тисячу рок?в будуть в?дселен? до Тянь-Шаню.

Сх?дн? слов'яни (III—IX стол?ття)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Сх?дн? слов'яни

Предки сх?дних слов'ян — праслов'яни — здавна жили на територ?? Центрально? та Сх?дно? ?вропи, на п?вн?ч в?д Карпат, в найширшому ареал? в?д Одри до Дн?стра. За мовою вони в?дносяться до ?ндо?вропейсько? групи народ?в. Перш? згадки про праслов'ян в?дносяться до I—II стол?ття в працях римських автор?в: Тацита, Пл?н?я, Клавд?я Птолемея, як? називали предк?в слов'ян венедами ? вважали, що вони населяли басейн р?чки В?сли. П?зн?ш? в?зант?йськ? автори VI стол?ття, так? як Прокоп?й Кесар?йський ? Йордан (VI стол?ття) под?ляли слов'ян на три групи: склав?н?в, що жили м?ж В?слою та Дн?стром, венед?в, що населяли басейн В?сли, ? ант?в, що розселилися м?ж Дн?стром ? Дн?пром. Вважа?ться, що саме останн? слугували ядром подальшо? м?грац?? слов'ян на п?вн?чний сх?д Сх?дно?вропейсько? р?внини. Докладн? в?домост? про те розселення (13 плем?нних союз?в) пода? чернець Ки?во-Печерського монастиря Нестор у сво?й знаменит?й прац? XII стол?ття ?Пов?сть временних л?т?.

Народ, який започаткував ? визначав ?стор?ю Рос?йсько? держави — рос?яни, сформувався у верх?в'ях Волги, Оки та ?хн?х приток. Слов'янськ? колон?затори (в'ятич?, ?льменськ? словени, кривич?, частково с?веряни та радимич?) проникали р?чками у земл?, населен? ф?но-угорськими (весь, чудь, меря, мокша, мурома тощо) та балт?йськими племенами (голядь). Займаючись п?дс?чно-вогневим та перелоговим землеробством та випасним скотарством на прир?чкових луках, слов'яни вит?сняли м?сцеве населення до л?сових межир?ч. Допом?жними зайняттями були полювання, рибальство, бортництво.У VII—VIII стол?ттях у зв'язку з пол?пшенням знарядь прац?, переходом до дву- та трип?льно? с?возм?ни в?дбува?ться розкладання родоплем?нного ладу, зростання майново? нер?вност?.

Розвиток ремесла ? його в?дд?лення в?д землеробства в VIII—IX стол?ттях призвело до виникнення перших м?ст — центр?в ремесла ? торг?вл?. Зазвичай виникали так? м?ста при злитт? двох р?чок або на височинах, оск?льки таке розташування дозволяло набагато краще захищатися в?д ворог?в. Найдавн?ш? м?ста часто утворювалися на найважлив?ших торговельних шляхах або на ?х перетин?. Головним торговим шляхом, що проходили через земл? сх?дних слов'ян, був шлях ?з варяг до грек?в?, в?д Балт?йського до Чорного моря. Потреба в захист? торгових м?сць та шлях?в призводить до того, що вже у VIII стол?тт? у сх?дних слов'ян вид?ля?ться родоплем?нна ? в?йськово-дружинна знать, встановлю?ться в?йськова демократ?я. Вожд? перетворюються в плем?нних княз?в, оточують себе особистою дружиною. Князь ? знать захоплюють плем?нну землю в особисте спадкове майно, п?дпорядковують сво?й влад? колишн? родоплем?нн? органи управл?ння. Накопичуючи ц?нност?, захоплюючи земл? ? уг?ддя, створюючи потужну в?йськову орган?зац?ю, знать поступово перетворю?ться на силу, що сто?ть над сусп?льством ? п?дпорядкову? соб? в?льних общинник?в. Такий процес поступово призв?в до утворення ранньофеодально? держави[8].

Русь (?Х-Х? стол?ття)

[ред. | ред. код]

Перш? Рюрикович? (882—971)

[ред. | ред. код]

В?зант?йська ?мпер?я д?зна?ться про нове потужне об'?днання п?сля походу ки?вських княз?в Аскольда та Д?ра на Константинополь 860 року[9]. В?зант?йськ? пам'ятки виразно заф?ксували навернення до християнства варяга Аскольда та його дружини. По смерт? Рюрика залишився його малол?тн?й син ?гор, а влада перейшла до його дядька Олега, який став його регентом[10]. 882 року Олег разом ?з дружиною прийшов до Ки?ва, обманом вбив Аскольда, ос?в у м?ст? та проголосив його столицею ? ?мат?р'ю м?ст руських?. Цей р?к вважа?ться датою об'?днання п?вн?чних та п?вденних земель рус?, утворенням потужно? середньов?чно? ранньофеодально? держави — Ки?всько? Рус?[11]. За традиц??ю старш? сини ки?вських княз?в продовжували правити у Новгород? (як от онук ?горя Володимир ? правнук Ярослав). Олег значно зм?цнив державу та пров?в к?лька вдалих поход?в до В?зант?? 907 та 911 року, за результатами яких остання виплатила величезну контрибуц?ю та дала право безмитно? торг?вл?[9].

Коли ?гор п?др?с, в?н об?йняв княжий престол 912 року та продовжив пол?тику зм?цнення Рус?, при?днавши улич?в та тиверц?в. 941 ? 944 року зд?йснив невдал? походи на Костянтинополь, де його флот було розбито ?грецьким вогнем?, й п?дписав менш виг?дну угоду, н?ж Олег[9]. ?горя вбили деревляни п?д час збору данини (полюддя) 945 року[10].

Княгиня Ольга, вдова ?горя, жорстоко помстилася за смерть чолов?ка. Вона провела податкову реформу, яка впорядкувала зб?р данини (повоз) й запровадила погости (м?сця ?? збору); заснувала дипломатичн? в?дносини з н?мецьким ?мператором, Папою Римським, В?зант??ю та прийняла християнство[10]. Ки?вське княз?вство Ольга передала 964 року сво?му синов? Святославу, який був войовничим язичником, пров?в майже все життя в походах — останн?й ?справжн?й варяг? на княжому престол?[12]. В?н п?дкорив в'ятич?в, яс?в ? касог?в ? розгромив Хозарський каганат, державне утворення хозар?в на сход?, зруйнувавши його столицю м?сто ?т?ль; в?в усп?шн? в?йни з болгарами та В?зант??ю, нав?ть хот?в перенести столицю власно? держави до Переяславця на Балканах[11][12]. Але 971 року потрапив в облогу у фортец? Доростол, через що йому довелося повернути завойован? земл? та повернутися до Ки?ва[12]. Дорогою, б?ля дн?провських порог?в, його вбили печен?ги, що були у змов? з в?зант?йським ?мператором[12]. Розд?л Святославом сво?? держави м?ж трьома сво?ми синами (Ярополком, Олегом та Володимиром) призв?в до першо? м?жусобиц? по його смерт?, з яко? переможцем вийшов Володимир[10].

П?сля об'?днання новгородських ? ки?вських земель ки?вський князь став називатися ?великим князем?[12]. В?н правив за допомогою ради, що складалася з ?нших княз?в ? дружинник?в. Зб?р данини зд?йснювався самим великим князем за допомогою старшо? дружини (так зван? бояри, муж?). Була у князя молодша дружина (гриди, отроки). Найдавн?шою формою збору данини було ос?нн? ?полюддя? без ч?тко встановлено? норми. Всю зиму князь проводив, об'?жджаючи земл?, збираючи данину та чинячи правосуддя. Вл?тку ж князь з? сво?ю дружиною зазвичай зд?йснював в?йськов? походи проти ще неп?дкорених слов'янських та ?нших племен[11]. Поступово б?льша частина княжих дружинник?в ставала землевласниками. Соц?альна структура ранньо? Рус? була неч?ткою. Пан?вний клас був строкатим за сво?м складом: великий князь з близькими родичами, представники старшо? дружини, найближче оточення князя — бояри, м?сцев? княз?. До числа залежного населення належали холопи[f], челядь[g], закупи[h]) ? в?льн? общинники-смерди як основна маса с?льського населення, що поступово потрапляла у феодальну залежн?сть[8][11].

Розкв?т Ки?всько? Рус? (978—1054)

[ред. | ред. код]

Володимир Святославович зд?йснював в?йськов? походи на в'ятич?в, литовц?в, радимич?в, волзьких булгар[11][13]. За роки правл?ння Володимира Святославича (9781015) держава значно зб?льшу?ться за рахунок при?днання Червоно? Рус?, Закарпаття й Корсуня в Криму[13]. Тобто Ки?вська Русь ста? найб?льшою державою ?вропи з населенням понад 5 млн людей та територ??ю 800 тис. км2. Соц?ально-економ?чний устр?й держави не в?др?знявся в?д устрою ?нших тогочасних ?вропейських держав. Основу його складало натуральне господарство, громадське волод?ння землею, п?дс?чно-вогневе землеробство, скотарство[11]. Володимир пров?в реформу м?сцевого самоврядування, л?кв?дувавши плем?нн? автоном?? та ставлячи сво?х нам?сник?в[13]. Для зм?цнення княз?всько? влади зробив спробу перетворити народн? язичницьк? в?рування в державну рел?г?ю ? для цього встановив в Ки?в? ? Новгород? (капище Перинь) еклектичний язичницький культ п?дкорених племен з головним божеством в?д слов'янського пантеону — Перуном. Однак ця спроба виявилася невдалою. 988 року Володимир оголосив про прийняття християнства В?зант??, хрестив киян в Почайн?, збудував перший кам'яний храм — Десятинну церкву, впровадив ? ?Статут про церковн? суди ? десятини?[13]. Того ж року Новгородська земля п?дда?ться насильницькому хрещенню — ?Добриня хрестив мечем, а Путята вогнем?[14]. Наступного року у Новгород? зводять перший християнський храм — дерев'яний собор свято? Соф?? з 13 мак?вками[15]. На в?дм?ну в?д спроб Ольги та Аскольда, це торкнулося широких верств населення, стало вир?шальним кроком подальшо? ?стор?? сх?дно?вропейських земель. Пров?в адм?н?стративну, монетарну та в?йськову реформи: посадив у великих м?стах нам?сник?в ? син?в, карбував власн? златники та ср?бники, роздавав прикордонн? земл? в?рним васалам в обм?н на орган?зац?ю оборони[13]. Саме за вказ?вкою Володимира створено систему захисних споруд в?д напад?в печен?г?в на п?вдень в?д Ки?ва, в?домих у народ? як ?Зм??в? вали?, що простягалися на 1000 км.

Попри ц? значущ? зм?ни та зм?цнення в устро? держави, п?сля смерт? Володимира Русь вступа? у пер?од м?жусобно? боротьби 1015-1019 рок?в. Перемогу у протистоянн? з братами здобув Ярослав Мудрий (10191054), який до 1036 року правив Руссю сп?льно з братом Мстиславом[16]. 1036 року Ярослав остаточно розгромив печен?г?в, як? здавна завдавали значно? шкоди Ки?вськ?й Рус?. На м?сц? перемоги в?н збудував у Ки?в? Собор свято? Соф??, що сто?ть донин?[16]. Величн? собори свято? Соф?? були зведен? також у Новгород?[i] ? Полоцьку. Упродовж 10371039 рок?в було створено перший л?тописний зв?д, побудовано перш? книжков? майстерн?. Було засновано Ки?во-Печерську лавру, обрано ки?вського митрополита ?лар?она[16]. Проведено судову реформу — запроваджено перший на Рус? судовий кодекс — ?Руська правда?. Це був перший документ, який регулю? вза?мов?дносини княжих дружинник?в м?ж собою ? з жителями м?ст, порядок вир?шення р?зноман?тних суперечок ? в?дшкодування збитк?в[16]. Щоб показати церковну самост?йн?сть Рус? 1051 року ки?вський митрополит був обраний ? висвячений не в Константинопол?, як ран?ше, а в Ки?в? собором руських ?пископ?в. За Ярослава була визначена церковна десятина, з'являються перш? православн? монастир?, були канон?зован? перш? свят? — брати княз? Борис ? Гл?б[16]. Ки?вська Русь за Ярослава Мудрого досягла сво?? найвищо? могутност?. На п?вдн? в?н при?днав земл? Поросся, на заход? — ряд земель Польського корол?вства. Ярослав Мудрий широко застосовував шлюбну дипломат?ю, активно одружував власних дочок з ?вропейськими правителями[16].

З ?менами Володимира ? Ярослава пов'язують заснування таких великих рос?йських м?ст, як Брянськ (перша згадка п?д 985 роком), Суздаль (заснований Володимиром 982 року), Ярославль на Волз? (закладений на м?сц? язичницького поселення у Ведмежому Кут? за час?в ростовського князювання Ярослава), Курськ (перша згадка п?д 1032 роком).

Див. також: Хрещення Рус?

Феодальна роздроблен?сть (1054—1237)

[ред. | ред. код]

Смерть Ярослава Мудрого 1054 року принесла новий пер?од м?жусобиц? м?ж його синами (?зяслав, Святослав ? Всеволод). М?жусобиц? брат?в призвели до ослаблення Ки?всько? Рус?. 1068 року об'?днан? в?йська брат?в Ярославич?в були розбит? половцями, що призвело до повстання в Ки?в?. Набула пост?йного характеру практика з'?зд?в через необх?дн?сть розробки законодавства, результатом яких став документ 1072 року — ?Правда Ярославич?в?. 1097 року Володимир Мономах скликав з'?зд княз?в у Любеч?, на якому було запроваджено новий вотчинний принцип спадкування княжого престолу — закр?плено феодальну роздр?бнен?сть. На деякий час процес децентрал?зац?? був призупинений Володимиром Мономахом, який п?сля повстання 1113 року був запрошений киянами на престол. В?н розробив додаток до ?Русько? Правди? — ?Устав?, вправними в?йськовими та дипломатичними д?ями контролював ? колишньо? держави Ярослава, активно боронив м?сто в?д навал половц?в (в?йськов? походи 1103, 1107 ? 1111 рок?в). Це був час тимчасового посилення Ки?всько? Рус?, але по його смерт? феодальна роздроблен?сть посилилася. Зм?цнення великого землеволод?ння — вотчин, в яких панувало натуральне господарство, призвело до того, що вони стали самост?йними виробничими комплексами. М?ста ставали економ?чними ? пол?тичними центрами таких вотчин. Феодали перетворювалися на повновладних господар?в на сво?й земл?, незалежних в?д центрально? влади[8]. Перемоги Мономаха над половцями, тимчасово усунули зовн?шню в?йськову загрозу, що також посприяло роз'?днанню окремих земель. У кожному з княз?вств розм?ром ?з звичайне зах?дно?вропейське корол?вство ?снував власний внутр?шн?й порядок, проводилася самост?йна зовн?шня пол?тика.

П?сля смерт? Мстислава, старшого сина Володимира Мономаха, 1132 року держава остаточно втратила свою ?дн?сть. До середини XII стол?ття на територ?? ?дино? держави сформувалося близько 15 великих уд?льних княз?вств, кожне з яких жило по сут? самост?йним пол?тичним життям, лише ном?нально визнаючи старшинство великого ки?вського князя. На територ?? сучасно? Рос?? це були: Рязанське, Ростовсько-Суздальське, частини Смоленського та Черн?г?вського княз?вств (Верховськ? княз?вства), Новгородська земля. Усередин? княз?вств розпочиналась вже боротьба м?ж князями ? м?сцевими боярами за повноту влади. Кожна з? стор?н для боротьби з противником закликала на свою сторону ?ноземн? в?йська. 1169 року п?д час боротьби за великокняжеський престол коал?ц?я княз?в п?д проводом володимиро-суздальського князя Андр?я Боголюбського захопила ? зруйнувала великокняжеську столицю Ки?в. У Ки?в? вокняжився молодший брат Андр?я Гл?б Юр?йович князь переяславський, сам Андр?й залишився князювати у Володимир? на Клязьм?. Тим самим уперше було зм?нено уявлення про старшинство в роду Рюрикович?в.

У Ки?в? м?ж 1146 та 1240 роками правител? м?нялись 47 раз?в; повертаючись по к?лька раз?в на престол, тут правили 24 княз?, причому 35 княж?нь тривало менше року кожне.

Псковсько-Новгородська земля

[ред. | ред. код]

1136 року, п?сля вигнання з Новгорода м?сцевого князя Всеволода Мстиславича, новгородц? в?дновлюють давн? громадськ? порядки у вигляд? Новгородсько? республ?ки (?Господин Великий Новгород?) з правлячою ол?гарх?чною боярською верх?вкою, де пров?дна роль належить народному самоврядуванню у форм? в?ча, а виконавчу владу зд?йснював посадники[17][18]. П?сля затвердження боярського управл?ння, запрошення княз?в на новгородський престол на догов?рних началах стало формальною даниною порядку захисту республ?ки в?д заз?хань зовн?шн?х ворог?в ? реального кер?вництва збройними силами[18]. 1142 року ф?ксу?ться перший розб?йний напад швед?в на торгов? судна новгородських купц?в — ?князь шведський ? б?скуп прийшовши в 60 шнеках?, а вже з друго? половини XII стол?ття почина?ться багатостор?чний в?йськовий конфл?кт Новгорода ? Швец?? за контроль над п?вн?чним узбережжям Ф?нсько? затоки та ?жорською землею[19]. 1170 року новгородц? в?дбивають напад суздальц?в на чол? з Андр??м Боголюбським, який через р?к п?сля розорення Ки?ва намагався поживитися ? у Великому Новгород?.

Приблизно у 11891199 роках Новгород уклада? перший достов?рний торговий догов?р з Ганзою (торговим союзом н?мецьких м?ст). У наступн? роки в?н буде п?дтримувати з ними найт?сн?ш? стосунки, у м?ст? була одна з найб?льших ?контор? (н?м. Kontor) союзу — Готський (Гетенхоф) ? Н?мецький двори (Петерхоф)[20]. У перш?й половин? XIII стол?тт? в новгородських землях часто лютувала негода, що спричиняла масовий голод, подолати який допомагали торгов? стосунки ?з н?мецькими м?стами.

Одн? просто р?зали живих людей ? ?ли, ?нши обр?зали м'ясо з мертвих людей, коней, собак та к?шок [...]
При?здили н?мц? з-за моря ?з житом ? борошном, зробили тим велике добро[21].
Ориг?нальний текст (ст.-слов.)
инии простая чадь резаху люди живые и ядяху, а инии мёртвые мяса и трупие обрезаече ядяху, а другие конину, псину, кошки [...]
Прибегоша Немьци и-за-мория с житом и мукою и створиша много добра.

П?сля сер?? неврожа?в арх??пископа Арсен?я вигнали з його палат, стався масовий в?дх?д населення в?д церкви ? нове повернення до язичництва ? русал?й, як? повинн? були краще забезпечити врожай, н?ж молитви арх??пископа. 1227 року в м?ст? в?дбувся виступ волхв?в[22]:

Спалено чотири волхви, що чинили огидне, про яке богов? в?домо; спалено на Ярославовому дворищ?.
Ориг?нальний текст (ст.-слов.)
?жгоша в'лхви 4, творяхуть е потвор деюще, а бозна; ? сожгоша ?х на Ярославли двор?.

Новообернен? на язичництво люди викупались в князя особливим податком ?забожничем?. На п?втора-два стол?ття русал?? стали ст?йким елементом культурного життя в Новгород?[23].

Наприк?нц? XI — початку XII стол?ть новгородц? зд?йснили досл?дницьк? подорож? в сх?дну частину Скандинавського п?вострова (Лапланд?я), на Кольський п?востр?в, в Приуралля та дал? в Сиб?р, на узбережжя Б?лого (Поморський ? Терський береги) ? Баренцового мор?в (Мурманський берег), басейнами п?вн?чно?вропейських р?чок та водами П?вн?чного Льодовитого океану[24]. Новгородцям належить основна роль господарського осво?ння великих територ?? на сх?д в?д Ладоги (Обон?жжя) ? Онега (Заон?жжя), дал? до П?вн?чно? Двини, Мезен? та Печори. Надал? помори в?дв?дували Нову Землю ? Шп?цберген[25].

Ростовсько-Суздальська земля

[ред. | ред. код]

У ?Х-Х?? стол?ттях володар? Ки?всько? Рус? п?дкорюють земл? кривич?в, словен?в, вес?, мер?, мещери, тобто поширюють св?й вплив на земл?, як? зараз знаходяться у сучасних кордонах Рос??. П?сля розпаду у Х?? стол?тт? ?дино? Ки?всько? Рус? з центром у Ки?в? поста? ряд самост?йних руських княз?вств. Протягом тривалого часу найб?льш могутн?м було Володимиро-Суздальське княз?вство, територ?я якого згодом стала ядром Московського царства (Москов??)[26]. На час правл?ння засновника уд?льного княз?вства великого ки?вського князя шостого сина Володимира Мономаха Юр?я Долгорукого (11251157) припада? перша л?тописна згадка про Москву (п?д 1147 роком)[27], з приводу запрошення на перемовини союзника, новгород-с?верського князя Святослава Ольговича:

Прийди до мене брате в Москов. Святослав же по?хав до нього ?з сином Олегом.
Ориг?нальний текст (ст.-слов.)
Приди ко мн? брате въ Московъ. Ст?ославъ же ?ха къ нему съ д?т?темъ своимъ ?лгомъ.

Зг?дно з втраченим л?тописом ?Про зачало Московського княз?вства? у переказ? Василя Татищева[28], град Москов ?з навколишн?ми землями належав суздальському боярину Кучц?, якого Юр?й стратив ? заволод?в його землями. Топон?м?я Москви збер?гала ?м'я боярина до XVI стол?ття в назв? району м?ж Луб'янкою ? Стр?тенськими воротами Кремля — ?Кучкова поле?.

Син Юр?я князь Андр?й Боголюбський (11571174) зробив сво?ю столицею Владимир-на-Клязьм? ? невдало 1173 року намагався поширити свою владу на Ки?вське княз?вство, що призвело до боярського заколоту[j] ? його вбивства наступного року[26]. Брат Андр?я Всеволод III Велике Гн?здо (11761212) встановив св?й контроль над к?лькома ?ншими княз?вствам, усп?шно воював з половцями та продовжив боротьбу батька й брата з Волзько-Камською Болгар??ю, у становленн? яко? в X стол?тт? важливу роль в?д?грали приазовськ? болгари, частина яких п?сля розпаду Велико? Болгар?? перебралася на Середн? Поволжжя, а ?нша рушила на Балкани. Щоб п?дкреслити свою незалежн?сть в?д Ки?ва ? вищ?сть над ?ншими п?вн?чно-сх?дними княз?вствами, Всеволод прийняв титул великого князя Владимирського[26].

Муромо-Рязанська земля

[ред. | ред. код]

Руськ? земл? Поок?в'я перебували на п?вденно-сх?дному рубеж? слов'янсько? експанс??, у т?сному етно-культурному контакт? з ф?но-угорськими етносами — муромою, мещерою та мордвою. Великими м?стами тут були Переяславль-Рязанський та Муром. Власне топон?м ?Рязань? (Резань) вказу? на певну в?др?зан?сть (л?сами, полями, болотами) слов'янських поселень на правому берез? Оки в?д основного масиву розселення слов'ян на п?вн?чному-сход? Сх?дно?вропейсько? р?внини[29]. До 1127 року з перервами Муромсько-Рязанська земля перебувала п?д безпосередньою владою ки?вських, п?зн?ше черн?г?вських княз?в. Лише внасл?док чвар за спадщину у Черн?г?вськ?й земл? Муромо-Рязанське княз?вство отримало незалежн?сть. Центр княз?вства в 1150-т? роки перем?стився з Мурома до Рязан?. У 1160-т? роки в?дбувся под?л на окрем? Муромське ? Рязанське княз?вства, однак в ?стор?ограф?? вони часто розглядаються разом аж до час?в монгольсько? навали.

Монголо-татарське панування (1237—1480)

[ред. | ред. код]

Монгольська навала

[ред. | ред. код]

До к?нця XII — початку XIII стол?ття монгольське держава займала велику територ?ю в?д озера Байкал у Сх?дному Сиб?ру ? басейну р?чки Амур на сход? до верх?в'?в ?ртиша та ?н?сею на заход?, в?д Великого китайського муру на п?вдн? до малообжитих район?в Сиб?ру на п?вноч?[30]. Основним заняттям монгол?в було кочове скотарство, тому головним джерелом збагачення служили пост?йн? наб?ги для грабунку та захоплення раб?в, св?жих пасовищ[30][31].

В?йсько монгол?в представляло собою потужну орган?зац?ю, що складалося з п?ших дружин ? к?нних во?н?в, що становили к?стяк в?йська. Вс? п?дрозд?ли були скут? жорсткою дисципл?ною, добре була налагоджена розв?дка. У розпорядженн? монгол?в була також техн?ка для облоги м?ст[30][31]. На початку XIII стол?ття монгольськ? орди завойовують ? розоряють найб?льш? центральноаз?йськ? м?ста — Бухару, Самарканд, Ургенч, Мерв[30]. Пройшовши через П?вденний Кавказ, перетворивши його на ру?ни, монгольськ? в?йська вийшли до степ?в П?вн?чного Кавказу. Там, розбивши половецьк? племена, вони просунулись до причорноморських степ?в у напрямку руських княз?вств[30]. Проти них виступило об'?днане в?йсько п?вденноруських княз?в п?д проводом Мстислава Романовича ? половц?в, що звернулися за допомогою. У травн? 1223 року у П?вн?чному Приазов'?, на р?чц? Калц? в?дбулась вир?шальна битва в результат? яко? русько-половецьк? в?йська були розбит?, а монголи повернули назад[31].

По смерт? Чинг?схана його онук, хан Батий взимку 1237 року рушив з в?йськом проти п?вн?чно-сх?дних руських княз?вств[30][31]. Рязанське княз?вство стало першою жертвою монгол?в, спустошивши його, в?йська Батия рушили на Володимиро-Суздальське княз?вство, були зруйнован? Коломна ? Москву[27], у лютому 1238 року столиця княз?вства — м?сто Владимир[31]. Зруйнувавши Владимирську землю, монголи рушили на Великий Новгород, але через весняне бездор?жжя, п?сля розорення Торжка, поблизу урочища ?гнач Хрест повернули назад.

Татарове, взяша град Торжок и изсекоша всех марта в 5 день, тогда же гнашася от Торжку серегерским путём, даже до Игнача креста, секуще людей, яко траву, и точно за сто верст до Великого Новагорода не дойдоша.

Наступного року Батий пов?в сво? в?йська на завоювання п?вденноруських княз?вств. Оволод?вши Ки?вом 1240 року, в?н пройшов через Галицько-Волинське княз?вство до Польщ?, С?лез??, Угорщини ? Морав??[30][31]. Спустошивши центрально?вропейськ? держави, його в?йська повернули до приволзьких степ?в. 1266 року за хана Менгу-Тимура зах?дна частина Монгольсько? ?мпер?? (Улус Джуч?, або в п?зн?ш?й ?стор?ограф?? Золота Орда[k]) отримав фактичну самост?йн?сть, збер?гши лише формальну залежн?сть в?д ?мперсько? столиц?[32]. Столицею Золото? Орди з 1240 по 1262 роки було м?сто Сарай у нижн?й теч?? Волги, з 1262 року Новий Сарай, трохи вище за теч??ю[32]. В результат? зах?дного походу Батия вс? руськ? княз?вства були п?дкорен? монголами[31].

Н?мецько-шведська експанс?я

[ред. | ред. код]

Упродовж 1236—1259 рок?в ?з перервами в Новгород? княжив Олександр Ярославич Невський, який боронив власн? земл? в?д шведсько? колон?зац?? (Невська битва 1240 року) ? продовжив боротьбу руських княз?в за православну в?ру проти хрестоносц?в Л?вонського ордену (Льодове побо?ще 1242 року), за що був п?зн?ше канон?зований Рос?йською православною церквою[33][34]. Проте сам князь Олександр Невський, т?сно з?йшовшись ?з знаттю монгольсько? держави, використовував ?? в?йська (Неврю?ва рать) заради зм?цнення сво?? влади та в м?жусобн?й боротьб? ?з братами за великокняжий престол, Андр??м[l] ? Ярославом[35][36]. 1251 року Олександр уклав догов?р з норвезьким королем Хаконом IV Старим про розмежувань збору данини з карел?в ? саам?в, 1254 року було п?дписано ?Розмежувальну грамоту?, що встановила кордони Новгородських земель ? Норвег?? в Карел??[34].

1260 року в?дбувся пох?д литовського князя М?ндовга на Л?вон?ю з укладанням наступного року м?ж Великим княз?вством Литовським ? Новгородом в?йськового союзу. 1265 року п?д ст?нами фортец? Везенберг (Раковор) в?дбулась Раковорська битва м?ж об'?днаним в?йськом Великого княз?вства Володимирського, Новгородсько? (п?д командуванням Дмитра Олександровича) ? Псковсько? республ?к з силами лицар?в Л?вонського ордену ? Дансько? Естлянд??. Ця знаменна битва на десятил?ття зупинила н?мецько-данську експанс?ю[37].

1323 року б?ля виток?в Неви, щоби протистояти шведськ?й експанс??, новгородцями була закладена фортеця Ор?шек ? п?дписано перший догов?р про ?в?чний мир? з? шведами — Ор?ховський мир. Це була перша в?дома м?жнародна угода в рос?йськ?й ?стор?? про дел?м?тац?ю кордон?в. До наших час?в нав?ть збереглися межов? камен? новгородц?в.

Золота Орда

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Золота Орда

Доба п?дкорення руських княз?вств монголо-татарськ?й держав? в рос?йськ?й ?стор?ограф?? носить назву ?монголо-татарського ярма? (рос. монголо-татарское иго). Особлива його тяжк?сть полягала в тому, що монгольська держава не т?льки використовувала економ?чний потенц?ал п?дкорених земель на власний розсуд, але й м?сцев? княз? використовували його заради виправдання подв?йного навантаження на нижч? верстви населення для збору податей, як для монгол?в, так ? для власного збагачення[m], у власних ?нтригах ? кровопролитних м?жусобицях. Руськ? княз? мусили одержувати в?д золотоординських хан?в грамоти — ярлики, що надавали ?м право на управл?ння землями[32]. Професор Московського ун?верситету Серг?й Соловйов так опису? тогочасний Ростов та земл?, що лежали на п?вн?ч в?д нього:

Занепало стародавн? в?чове м?сто ? на п?вноч? встановилося одноман?ття: вс? м?ста нов?, незначн?; Ростов занедбаний, Владимир не встиг ?ще п?днятись як столиця великого княз?вства, коли був розгромлений татарами ? також занедбаний; велик? княз? живуть у сво?х опричинах, у сво?х спадко?мних м?стах... М?ста ? тут переважно великими обгородженими селами...[39]

Пол?тика Золото? Орди перетворила п?дкорен? руськ? княз?вства ?на складову частину вельми сво?р?дного державного об'?днання?.

Колискою Москов?? було криваве болото монгольського рабства, а не сувора слава доби норман?в. […] Татарське ?го тривало з 1237 по 1462, понад два стол?ття. Воно не т?льки пригн?чувало, але ображало ? висушувало саму душу народу […] встановили режим систематичного терору; спустошення ? масова р?занина стали неодм?нною його приналежн?стю. З огляду на те, що чисельн?сть татар у пор?внянн? з величезними розм?рами ?х завоювань була невелика, вони прагнули, оточуючи себе ореолом жаху, зб?льшити сво? сили ? скоротити шляхом масових убивств чисельн?сть населення, яке могло п?дняти повстання у них в тилу. […] Перш н?ж Москов?я вийшла з безв?сност?, татарське ярмо вже тривало ц?лих сто рок?в. Щоб п?дтримувати м?жусобиц? рос?йських княз?в ? забезпечити ?х рабську пок?рн?сть, монголи в?дновили значення титулу великого князя. Боротьба м?ж рос?йськими князями за цей титул була ?п?длою боротьбою, боротьбою раб?в, головною збро?ю яких був наклеп […] вони сварилися за престол, що занепав, ? могли його досягти т?льки як граб?жники ? батьковбивц?, з руками, повними золота ? заплямованими кров'ю; вони насм?лювалися вступити на престол, лише плазуючи, ? могли утримати його, т?льки стоячи на кол?нах, розпростершись ? тремтячи п?д загрозою криво? шабл? хана […] Саме в ц?й ганебн?й боротьб? московська л?н?я княз?в зрештою здобула верх.

Карл Маркс ?Викриття дипломатично? ?стор?? XVIII стол?ття?[40]

П?днесення Москви

[ред. | ред. код]

Наприк?нц? XIII стол?ття Володимиро-Суздальське княз?вство почало занепадати[26], а пров?дну роль у п?вн?чно-сх?дних княз?вствах почали перебирати на себе конкуруюч? м?ж собою Тверське ? Московське княз?вства (в останньому правили нащадки Олександра Невського)[41]. Самост?йне Тверське княз?вство було утворено в 12301240-т? роки, а вже з 1260-х рок?в його правител? займали володимирський великокняжий престол. 1263 року молодший син Олександра Невського, Данило заснував уд?льне Московське княз?вство[42]. 1301 року в?н уперше розширив св?й уд?л, розбивши рязанського князя Костянтина Романовича ? захопивши Коломну, тим самим започаткувавши московську експанс?ю на ?нш? руськ? земл?. 1317 року княз?вство здобуло статус ?великого?. П?сля перемоги Москви над Твер'ю 1328 року, за допомоги 50-тисячного в?йська золотоординського хана Узбека яке зруйнувало Твер, Кашин ? Торжок, великокняжий титул перейшов до московського князя ?вана Калити (13281340), сина Данила. ?ван Калита заклав основи могутност? Москви, захопивши ряд сус?дн?х княз?вств[42]. З метою утвердження сво?х пол?тичних план?в за допомогою митрополита Феогноста перен?с ?з Владимира до Москви центр митропол?? ?вс??? Рус??[n]. Наступник Феогноста митрополит Олекс?й Бяконт використовував св?й церковний авторитет для нац?онального ?днання п?д зверхн?стю Москви.

Ще б?льше зм?цнив авторитет ? вплив Москви онук ?вана Калити Дмитр?й ?ванович Донськой (1359-1389), якому вдалося п?дкорити ряд княз?вств ?, скориставшись пер?одом анарх?? у Золот?й Орд? (Велика зам'ятня), розбити темника Мамая у битв? на Куликовому пол? 1380 року[32][42]. Це був початок в?йськово? боротьби ?з золотоординцями, яка в?дразу розпочалась з перемоги. Новообраний хан Тохтамиша того ж року остаточно розбив в?йська Мамая на Калц? ? зм?цнив владу в Орд?[32]. 1382 року в?н п?дкорю? ? розоря? Москву[27], боронити яку допомагав литовський князь Остей, поки Дмитро Донськой переховувався в Костром?. П?сля двор?чно? незалежност? п?вн?чноруськ? княз? знов змушен? були отримувати ярлики на княж?ння ? виплачувати данину золотоординським ханам[42].

З середини XIV стол?ття ярлик на велике княж?ння владимирське отримували переважно московськ? княз?, як? виступали посередниками м?ж уд?льними князями та ханом (?царем?) ? збирачами данини. За правл?ння Василя ? Дмитровича (13891425), що був одружений на ?дин?й донц? великого литовського князя В?товта Соф?? В?товт?вн?, ? ?нього сина Василя II Васильовича Темного (1425-1462) кордони Московсько? держави значно розширились за рахунок анекс?? Нижньогородського, Муромського та ?нших уд?льних княз?вств. У середин? XV стол?ття в?дбувся конфл?кт м?ж двома г?лками нащадк?в Дмитра Донського, Василем II Темним та князем звенигородським ? галицьким Юр??м Дмитровичем з синами Василем Косим ? Дмитром Шемякою[18]. 1449 року Василь II Темний уклав мирний догов?р з польським королем Казимиром IV, за яким Литва в?дмовлялася в?д претенз?й на Новгород, а 1453 року через сво?х людей отру?в Шемяку в Новгород?. Перемога Василя II у багатор?чн?й м?жусобн?й в?йн? п?дготувала необх?дн? передумови для завершення процесу об'?днання п?вн?чно-сх?дних земель навколо Москви й утворення централ?зовано? держави[42]. За правл?ння Васил?я II Московське княз?вство перестало сплачувати Золот?й Орд? щор?чну данину[42]. 1439 року Василь ?? в?дхилив Флорент?йську ун?ю, через що в?дбулося в?докремлення рос?йсько? церкви в?д грецько?.

У друг?й половин? XV стол?ття московськ? княз? п?дкорили ? скасували б?льш?сть уд?льних княз?вств П?вн?чно-Сх?дно? Руси. 1463 року було захоплене Ярославське, 1474 року Ростовське княз?вства. За ?вана III Васильовича (14621505) в?дбулось найб?льше територ?альне зростання[43]. 1456 року Московське в?йсько розбило новгородц?в п?д Руссою, проте Новгород зум?в в?дкупитись ? зберегти незалежн?сть, п?дписавши Яжелбицький мир[18]. 1471 року новгородськ? бояри на чол? з Марфою Борецькою та за п?дтримки княз?в Шуйських виступили за зближення з Литвою та вих?д з-п?д московсько? протекц??[18][44]. ?ван III Васильович ухвалив р?шення зд?йснити ?хрестовий пох?д? на Новгород проти ?рес? жид?вствуючих[43]. Московське в?йсько завдало поразки новгородському ополченню п?д час Шелонсько? битви, посадник Дмитро Борецький був страчений. 1478 року в результат? зимово? кампан?? Новгородська земля була остаточно п?дкорена, в?чевий дзв?н був в?двезений до Москви, п?сля чого великий князь московський почав титулуватись ?государем ? великим князем вс??? Рус??[18][45]. Марфа-посадниця була пострижена в черниц?, земл? новгородського ?пископа ? 6 великих монастир?в були конф?скован?, в?чевий дзв?н був в?двезений до Москви, багато бояр було страчено, частина переселена (так у Москв? з'явля?ться Луб'янка), а на ?хн? земл? переселен? московськ? служив? люди.

1480 року, скориставшись дестаб?л?зац??ю ? розпадом Золото? Орди, п?сля стояння на р?чц? Угр?, коли хан ?Велико? Орди? Ахмат не наважився на битву з московським в?йськом, утвердили свою незалежн?сть[32][41]. 1485 року було анексовано Велике княз?вство Тверське княз?вство, у зв'язку з чим ?ван III почав використовувати титул ?великий князь ус??? Рус??[41]. П?сля об'?днання п?вн?чно-сх?дних земель Московська держава розпочала боротьбу з Великим княз?вством Литовським за подн?провськ? земл?, претендуючи на спадщину Ки?всько? Рус?. У ц?й боротьб? союзником Москви виступало Кримське ханство, якому 1502 року вдалося остаточно розгромити Золоту Орду[46]. 1503 року Москва здобула Черн?гово-С?верськ? земл? Подесення[41]. П?д час невдало? Л?вонсько? в?йни року Москва намагалась оволод?ти торговими портами на Балтиц?[41].

Шлюб ?вана III ?з плем?нницею останнього в?зант?йського ?мператора Соф??ю Палеолог сприяв впровадженню грецько? пол?тично? традиц??, форму?ться майбутня рос?йська ?деолог?я. Це проявлялось в еп?зодичному використанн? князем титул?в ?цар? (в?д цезар) та ?самодержець? (калька слова автократор), появ? державного герба ?з двоглавим орлом, аналог?чним в?зант?йському[o], поширенн? у церковних колах ?дей за авторства чернеця Ф?лофея спадковост? Москви ? В?зант?? як християнських православних ?мпер?й — Трет?й Рим[43][49]. В?д 1480 року утверджу?ться ?дея Йосипа Волокаламського про мес?анське в?дчуття московського народу та його правителя, котрого православна церква уславлю? як нам?сника Бога[41]. Проте вона в?дразу отримала опонент?в серед приб?чник?в руху ?Безкорисливого? Н?ла Сорського, що в?дстоювали м?стичне сприйняття церкви. Активне ?збирання земель? великими князями привело до формування з колишн?х уд?льних княз?в та м?сцевого боярства служило? знат?, що склала нову ел?ту. Сформувалися пом?сна система умовного землеволод?ння та органи управл?ння (?прикази?)[41]. 1497 року в?дбулась ун?ф?кац?я правово? системи держави в ?Судебнику?[41]. Традиц?? зах?дних аристократичних республ?к в Новгород? та Псков? були скасован?[18]. Пол?тичн? традиц?? московсько? держави насл?дували принципи управл?ння, устален? за час?в ординського панування з абсолютною владою князя. У цей час ?тал?йськ? (?фрязинськ??) арх?тектори розбудовують Московський кремль як резиденц?ю царя ?вана[27]. Утверджу?ться пишний придворний церемон?ал, виразного в?зант?йського походження[43].

Московська держава (1480—1721)

[ред. | ред. код]

Доба к?нця XV стол?ття в рос?йськ?й ?стор?ограф?? вважа?ться початком рос?йсько? державност?, коли на основ? Великого княз?вства Московського сформувалася ?Рос?йська держава? (паралельно вживаються прикметники ?российский? ? ?русский?, терм?ни ?Рос?йська централ?зована держава?, ?Рос?йська нац?ональна держава?, ?Рос?йська багатонац?ональна держава?, ?Рос?я?)[41]. Саме елл?н?зоване написання слова ?Русь? як ?Рос?я? набуло вжитку щодо рос?йських земель лише у друг?й половин? XVI стол?ття, п?сля масово? м?грац?? православно? ?нтел?генц?? та церковних д?яч?в з? зруйнованих под?ями Ру?ни земель центрального Подн?пров'я до Москви[50]. Процес утвердження он?му Рос?я в?дбувався одночасно з? впровадженням розр?знювальних — Мала (для земель навколо Ки?ва) та Велика Русь (для п?вн?чно-сх?дних земель, або в?дразу вс?х) за тою самою грецькою традиц??ю[p] Надал? збер?галися назви-синон?ми рос. Московское царство, Московское государство. У Зах?дн?й ?вроп? паралельно вживалися дв? латин?зован? назви лат. Moscovia ? Russia, у Центральн?й ?вроп? лише перша, бо правонаступництво Москви заперечувалось князями Великого княз?вства Литовського[41]. Укра?нська ?стор?ограф?я насл?ду? ?вропейську ?стор?ограф?ю ? для пер?оду до 1721 року (проголошення Рос?сько? ?мпер?? Петром I) для назви рос?йсько? держави використову? ?Московська?, або просто ?Москов?я?[41].

Правл?ння Василя III (1505—1533)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Васил?й III

За царювання Василя III ?вановича (15051533), який першим почав одноос?бно носити титул ?господар всея Руси?[q], розвивалися тенденц?? пол?тичного розвитку, що набули поширення за його попередника ?вана III[41][51]. Продовжують формуватись органи управл?ння державою, зокрема Боярська дума, яка стала пост?йно д?ючим органом при великому княз?[52]. Прив?ле? боярства обмежувалися, княз?вська влада зм?цнювалася ? все б?льше починала спиратися на пом?сне дворянство[41]. Московська держава захопила Псковську (1510) та Вятську земл?, Смоленське (1514) ? Рязанське княз?вства (1521)[51]. Розгорнулась боротьба з Кримським ханством за вплив на Казанське[41][46]. Завершився процес становлення зверхност? великих княз?в московських над ус?ма п?вн?чно-сх?дними землями Руси, перетворення Московсько? держави на потужну силу на у Сх?дн?й ?вроп?[41].

Культурний розвиток Московсько? держави того часу характеризу?ться поступовим виходом ?з занепаду ? стагнац?? XIV—XV стол?ть, в?дновленням контакт?в ?з зах?дноруським та зах?дно?вропейським св?том[51]. Проте ц? зв'язки позначилися передовс?м в ?деолог?чн?й (?дея Третього Риму)[49] та монументальн?й сферах (Московський кремль), пов'язаних ?з новим державним статусом[51]. В ?нших царинах дом?нували консервативн? традиц?йн? жанри церковнослов'янсько? культури: жит?йна л?тература, л?тописн? своди, ?конопис, систематизац?я традиц?йних соц?ально-рел?г?йних уявлень в таких працях, як ?Велик? Четь?-М?не??, ?Домострой? та ?нших[41]. Основн? св?тоглядн? суперечност? вт?лювалися переважно в конфл?ктах р?зних угруповань рос?йського православ'я (йосифляни та нестяжател?)[41].

Правл?ння ?вана IV Грозного (1533—1584)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: ?ван IV Грозний

П?сля смерт? Василя III на престол вступив його трир?чний син ?ван IV[53]. Через його малол?тство фактичним правителем (регентом) була оголошена його мати Олена Глинська. Так почався пер?од сумнозв?сного ?боярського правл?ння? — час пост?йних боярських змов, дворянських хвилювань, м?ських повстань[53]. Участь ?вана IV в державн?й д?яльност? почина?ться з? створення Обрано? ради — особливо? ради при молодому цар?, в склад? якого були представники найб?льшо? знат?. 1547 року великий московський князь ?ван IV був помазаний на царство ? прийняв титул ?великий государ ? великий князь всея Рус???[r][41][54]. Царський титул одн??ю з перших 1554 року було визнано королевою Англ??, бо 1553 року англ?йський кап?тан Ричард Ченслор в?дкрив морський шлях до Московського царства через Б?ле море ? були встановлен? торговельн? зв'язки. ?мператор Священно? Римсько? ?мпер?? германсько? нац?? Максим?л?ан II Габсбург визнав його 1574 року[41]. ?деолог?чно, окр?м в?зант?йсько? традиц??, титул спирався на традиц?ю називати хан?в Золото? Орди ?царями?, отже декларував права на поволзьк? та сиб?рськ? держави, що утворились на уламках Золото? Орди, давало можлив?сть б?льш активно втрутитися в боротьбу за них[41]. Було проведено ряд реформ: виданий новий ?Судебник?, п?д кер?вництвом князя Андр?я Курбського проведено в?йськову реформу (стр?льц?), 1549 року вперше скликано представницький орган — Земський собор, хоч в?н виконував лише службово-дорадч? функц?? ? скликався скор?ше для лег?тимац?? р?шень царя[41]. 1551 року був проведений реформ?стський собор митрополита Макар?я, був запроваджений календаря святих (святц?) ? оновлено церковне право (Стоглав).

Попри ?снування Обрано? ради, загострення з певними колами боярства стало назр?вати з 1550-х рок?в, особливо п?сля проголошення в?йни за Л?вон?ю[55]. Деяк? члени уряду вважали в?йну передчасною ? вимагали направити вс? сили на осво?ння п?вденнио-сх?дних рубеж?в Рос??. Розкол з ?ваном IV штовхнув бояр на виступи проти нового пол?тичного курсу, а самого царя до р?шучих д?й з л?кв?дац?? боярсько? опозиц?? ? створення особливих каральних орган?в. Новий порядок управл?ння, уведений наприк?нц? 1564 року, отримав назву опричнини[53]. Кра?на була розд?лена на дв? частини: опричнину (економ?чно розвинен? райони ? стратег?чно важлив? пункти) ? земщину. Боярство виселялось з опричних територ?й, де земл? роздавались опричникам ? в?йськовим, створювалася паралельна система управл?ння державою п?д деспотичним головуванням ?вана IV[53]. Прагнучи знищити залишки феодального дроблення в Рос??[8], ?ван Грозний не зупинявся н? перед якою жорсток?стю — опричний терор, страти ? свав?лля. Особливо жорстокого погрому зазнали центр ? п?вн?чний зах?д рос?йсько? земл?, де боярство було особливо сильним. ?ван Грозний з? сво?м в?йськом взимку 15691570 рок?в зд?йснив погром Новгорода[56]. Дорогою в?д Москви до Новгорода були пограбован? вс? м?ста та монастир?, опричник Малюта Скуратов особисто удавив у тверському Отроч Успенському монастир? митрополита Пилипа II, коли той не дав свого благословення на цей пох?д. П?сля Новгорода ?ван Грозний в?дправився з в?йськом до Пскова, де власноруч убив ?гумена Псково-Печерського монастиря Корн?л?я. Ц? зв?рства проти церковних д?яч?в надал? стали причиною опали ?сторично? постат? царя в рос?йськ?й ?стор?ограф??. У залишку до 1572 року, коли опричнина скасована через ?? в?йськову небо?здатн?сть п?д час татарських наб?г?в, пол?тична роль боярсько? аристократ??, яка виступала проти пол?тики централ?зац??, була п?д?рвана остаточно, сильно пог?ршилось становище селян, в?дбулось масове закр?пачення, м?грац?? на сх?д та п?вдень. Опричн? установи продовжували ?снувати ? п?сля 1572 року п?д назвою Государевого двору.

За царювання ?вано Грозного Московська держава ?стотно розширила сво? волод?ння. 1552 року було взято Казань, знищено Казанське ханство ? анексовано Середн? Поволжя та мордву[53]. 1556 року ?з здобуттям Астрахан? ? знищенням Астраханського ханства — анексовано Нижн? Поволжя, здобуто вих?д до Касп?йського моря для торгових контакт?в з Перс??ю, Кавказом ? Центральною Аз??ю[53]. Велика водна артер?я р?чка Волга, обжита з ус?х берег?в мусульманськими народами стала нев?д'?мною складовою рос?йсько? нац?онально? територ??. Поволзьк? та сиб?рськ? татари, мордва, чуваш?, башкири та ?нш? народи остаточно перетворили Московське царство на пол?етн?чну державу. Почала формуватись подальша модель ?нац?онально? пол?тики?. Там, де соц?альне становище нерос?йсько? верх?вки було под?бним до рос?йсько? знат?, ?? визнавали як р?вну ? кооптували до дворянства, рел?г?йний чинник не в?д?гравав сутт?вого значення. У випадку несхожост? (родоплем?нн? в?дносини, кочування) з м?сцевою ел?тою сп?впрацювали, але не включали до рос?йського дворянства (?нородц?)[57]. Важливу роль в асим?ляц?? п?дкорених народ?в в?д?гравала мес?анська д?яльн?сть Рос?йсько? православно? церкви[41].

П?сля усп?х?в на сход?, ?ван IV розпочав Л?вонську в?йну 15581583 рок?в, внасл?док яко? Л?вонський орден було розгромлено, а Велике княз?вство Литовське зазнало сутт?вих втрат[55]. Однак надал?, внасл?док Любл?нсько? ун?? 1569 року ? утворення Реч? Посполито?[58], баланс сил зм?нився[59], рос?йськ? в?йська зазнали поразок в?д польського короля Стефана Батор?я[60]. Нов? завоювання р?зко пог?ршили в?дносини з Османською ?мпер??ю через ?? васала Кримське ханство, володар? якого ?ера? заявляли сво? права на золотоординську спадщину[46][61]. Це вилилось в тривал? в?йськов? конфл?кти у п?вденнорос?йських степах з ногайцями, черкесами, походи кримських в?йськ (Муравським, Кальм?уський та ?зюмським шляхи) на Москву за викупом (1552, 1555, 1570–1572, 1589, 1591, 1593 рок?в), буд?вництво укр?плених захисних л?н?й на п?вденно-сх?дних рубежах (Зас?чн? черти)[53]. У ц?й боротьб? Московське царство було п?дтримано запор?зькими козаками[62] п?д проводом волинського магната Дмитра Байди Вишневецького[63]. 1557 року було окуповано кабардинськ? ? черкеськ? княз?вства на П?вн?чному Кавказ?, охрещено м?сцеве населення. 1559 року козаки з московськими ратними людьми п?д проводом во?води Данили Адашева зд?йснили висадку в Зах?дному Криму. Наступного 1560 року козаки Вишневецького заснували на Дону станицю Черкаську, майбутню столицю Донського в?йська. Найусп?шн?шою битвою для Москви в цьому конфл?кт? була перемога п?д Молодями 1572 року, що в?дбулась наступного року по походу Девлет I ?ерая, що зруйнував Москву вщент (збер?гся лише кам'яний кремль)[64]. Пох?д 1591 року, коли кримськ? в?йська були розбит? на м?ст? зведеного п?зн?ше на пам'ять про перемогу Донського монастиря, став останн?м для татар, коли вони зум?ли д?йти безпосередньо до Москви.

1564 року заснову?ться Архангельський морський порт, головн? морськ? ворота кра?ни на наступн? п?втора стол?ття. Нечисленний заг?н козак?в ?рмака Тимоф?йовича, найнятий уральськими промисловцями Строгановими для захисту в?д наб?г?в сиб?рських татар, розбив в?йсько сиб?рського хана Кучума ? здобув 1582 року його столицю Кашлик. П?сля чого Сиб?рське ханство розпалось ? почалося поступове осво?ння рос?янами Сиб?ру, яке зд?йснювали козаки ? мисливц? за хутром. Протягом наступних десятил?ть почали виникати остроги ? торгов? поселення: Тобольськ, Верхотур'?, Мангазея, ?н?сейськ, Братськ та ?нш?[41].

?ван Грозний з?брав багату колекц?ю книг, яка була втрачена. На його пер?од правл?ння припада? перша спроба книгодрукування в Московськ?й держав?, коли першопечатник ?вана Федоровича сп?льно з Петром Мстиславцем видав 1564 року в Москв? свою першу книгу — ?Апостол?[65]. Невдовз? в?н був змушений вт?кати до Львова у Реч? Посполит?й, де 1574 року зум?в видати перший сх?днослов'янський пос?бник ?Буквар?[65]. Арх?тектура насл?дувала традиц?йн? м?сцев? форми попередн?х час?в; вершиною ?шатрового стилю? став московський Собор Васил?я Блаженного, зведений впродовж 1555—1561 рок?в. Драматичн? под?? час?в ?вана IV Грозного сприяли актив?зац?? сусп?льно? думки, щоправда, на ?пол?тичному р?вн?? ?диним критиком царя виступив князь-ем?грант Андр?й Курбський, що полем?зував з царем у листуванн?[66].

Невдала Л?вонська в?йна за вих?д до Балт?йського моря вкрай виснажили кра?ну ? призвели до наростання незадоволення серед населення[55]. За XVI стол?ття територ?я Московсько? держави зб?льшилась до 5,5 млн км2, а ?? населення сягнуло 9-10 млн чолов?к, тобто зб?льшилось майже в 10 раз?в. Швидке територ?альне зростання Москов?? зумовлене слабк?стю сус?д?в та в?ддален?стю в?д основних центр?в ?вропейського пол?тичного життя. Правл?ння ?вана IV Грозного визначило подальш? под?? — встановлення кр?посного права в державному масштаб? ? так зван? ?смутн? часи? на рубеж? XVI—XVII стол?ть[53].

Смута (1598—1613)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Смутн? часи

На к?нець XVI стол?ття припада? Поруха, спричинена Л?вонською в?йною[55]. У боротьб? за спадок боярин з татарського роду Чет?в Борис Годунов (15981605) став спочатку 1588 року регентом, а через десять рок?в, п?сля загадково? смерт? царевича Дмитра ?вановича 1591 року ? смерт? сина ?вана IV Федора I ?вановича (15841598), був обраний царем[67]. З? смертю Федора завершилось правл?ння у Московськ?й держав? династ?? Юр?йович?в (молодша г?лка роду Мономахович?в)[68]. Проте чутки про ?чудовий порятунок? царевича Дмитра супроводжували правл?ння Бориса Годунова ? дестаб?л?зували обстановку в кра?н?[67]. 1589 року Рос?йська православна церква, полонивши Вселенського патр?арха, отримала статус патр?архату (Московський патр?архат)[69].

Москов?я внасл?док боротьби за владу м?ж боярством ? дворянством пережила глибоку соц?ально-економ?чну та пол?тичну кризу, яку поглибили неврожа? наприк?нц? XVI — початку XVII стол?ття. Впродовж 16011603 рок?в в Москов?? в?дбулися великий голод ? заворушення, що допомогли Дмитру ?оановичу (Лжедмитр?ю), який залучився в?йськовою п?дтримкою Реч? Посполито? ? був визнаний родичами та деякими магнатами врятованим царевичем Дмитром, зайняти по смерт? Бориса Годунова 1605 року Москву[41][70]. Проте пол?тична криза, спричинена сумн?вною лег?тимн?стю нового царя, лише посилилася. Впродовж 16061607 рок?в п?д приводом ?вана Болотн?кова виру? перше козацько-селянське повстання, завдяки якому вивищу?ться Лжедмитр?й II, так званий ?Тушинський злод?й?[s][71]. Лжедмитр?й був убитий п?д час м?ського повстання, ?н?ц?йованого ворожим боярським угрупованням[41]. Новий московський цар Василь IV Шуйський (16061610), останн?й з династ?? Рюрикович?в, що допом?г воцарись Лжедмитру, придушив повстання Болотн?кова. 1609 року в?н уклав з? Швец??ю Виборзький мир, в?дмовившись в?д заз?хань на Л?вон?ю.

Поразка в?йськ Дмитра Шуйського п?д Клушиним в?д арм?? польського короля Сиг?змунда 1610 року ? повстання в Москв? призвели до пад?ння Василя Шуйського через змову пров?нц?йного дворянства (Семибоярщина)[41][72]. Шляхта Реч? Посполито? намагалась посадити на престол Лжедмитра II[71], а згодом королевича Владислава Ваза, сина короля Сиг?змунда III, якому присягнула частина московсько? знат?[58]. 1610 року польське короне в?йсько п?д поводом ки?вського во?води Стан?слава Жолкевського зайняли Москву[72]. Однак восени 1612 року земське ополчення п?д проводом Костянтина М?н?на ? князя Дмитра Пожарського облягло ?х у московському кремл? та примусило до кап?туляц??. 3 березня 1613 року Земський собор обрав на царство Михайла I Романова (16131645)[73], який розпочав нову династ?ю Романових ? поклав край Смутним часам[74].

Польсько-московська в?йна за участ? укра?нських козак?в гетмана Петра Конашевича-Сагайдачного тривала до 1618 року (Деул?нське перемир'я)[75]. За час Смути Рос?я зазнала значних людських та економ?чних втрат, часом держава як така просто переставала ?снувати, що й обумовило зовн?шньопол?тичну слабк?сть до середини XVII стол?ття. Уряд Москов?? був змушений в?дмовитись в?д захоплених ран?ше земель, балт?йських на користь Швец??, а Смоленщини та Черн?гово-С?верщини на користь Реч? Посполито?[58].

Перш? Романови (1613—1682)

[ред. | ред. код]

Наступн? роки п?сля Земського собору в Москв? 1613 року, що поклав к?нець Смут? та початок для ново? династ?? Романових, ознаменувалися в?дновленням економ?ки та державного управл?ння[41]. П?д час невдало? Смоленсько? в?йни 16321634 рок?в Михайло Федорович (16131645) намагався повернути Смоленськ. В?йна зак?нчилась Поляновським миром[76]. Експанс?я на сх?д, до Сх?дного Сиб?ру та узбережжя Тихого океану була б?льш вдалою[41].

За правл?ння Олекс?я Михайловича (16451676) внутр?шн? становище в кра?н? стаб?л?зувалось, посилилось самодержавство, закр?пилось кр?посне право — Соборне уложення 1649 року[77][78]. 1648 року на подн?провських землях Реч? Посполито? п?сля спок?йного золотого десятил?ття спалахнула визвольна в?йна п?д проводом Богдана Хмельницького[58]. Скрутним становищем повсталих козак?в В?йська Запорозького скористались в Москв?, коли п?сля р?шення Переяславсько? ради 1654 року про перех?д п?д московський протекторат[44][62] Земський собор затвердив його (Березнев? статт?) ? втрутився у в?йну проти Реч? Посполито?[79]. Гетьманщина ? Москов?я сп?льно вели во?нн? д?? за зв?льнення б?лоруських та укра?нських земель[50][58]. Тривалий конфл?кт завершився Андрус?вським перемир'ям 1667 року[41][80].

За час?в царя Федора Олекс?йовича (16761682) з Османською ?мпер??ю в суперечц? за Наддн?прянську Укра?ну (под??, пов'язан? з д?яльн?сть Петра Дорошенка та Чигиринськими походами[81]) вдалось замиритись п?дписанням Бахчисарайського миру 1681 року[68][82].

П?д час адм?н?стративно? реформи на основ? колишн?х уд?льних княз?вств утворювались нов? адм?н?стративн? одиниц? централ?зовано? держави — пов?ти (у?зди), як? д?лились на волост? ? стани[83]. На середину XVII стол?ття було утворено б?льше 250 пов?т?в р?зного розм?ру та населеност?. На прикордонних територ?ях почали створюватися велик? в?йськово-адм?н?стративн? райони — розряди. Першим став Укра?нний розряд, який п?зн?ше отримав назву Тульського[41]. Рос?я долуча?ться до планом?рного осво?ння родючих л?сотепових ? степових земель Дикого поля на сво?х п?вденних рубежах[84].

1686 року Ки?вська митропол?я була п?дпорядкована Московському патр?архату, що сутт?во посилило вплив московського православ'я на землях Зах?дно? Рус?[69]. Одночасно, приплив п?вденноруських церковних д?яч?в до Москви спричинив важлив? зрушення в церковному житт? та реформи патр?арха Никона, що викликали оп?р серед велико? частини населення ? церковного розколу. Старов?ри, що не прийняли реформи Никона, пересл?дувались за в?ру державою, багато з них м?грувало на П?вн?ч, колон?зувало Сиб?р та Великий Степ, м?грувало до ?вропейських держав[85][86]. Бунти та втеч? селян на окра?ни держави, зокрема в приволзьк? та придонськ? кра?, призводили до таких значних соц?альних конфл?кт?в, як повстання Степана Раз?на 1670—1671 рок?в та ?нших под?й ?бунташного стол?ття?[41]. XVII стол?ття територ?я Московсько? держави значно розширилась за рахунок завоювання Сиб?ру та колон?зац?? цих земель. Рос?йськ? землепроходц? д?стались берег?в П?вн?чного Льодовитого ? Тихого океан?в, р?чки Амур, а 1697 року заснували перше поселення на Камчатц?. Культурний процес XVII стол?ття в Руському царств? характеризу?ться низкою поступових модерн?зац?йних зрушень, як? врешт? привели до багатопланових реформ Петра I[87].

П?сля смерт? 1682 року царя Федора Олекс?йовича патр?архом ?оакимом на царство були помазан? ?ван та Петро за регентства ?хньо? сестри Соф?? Олекс??вни (1682—1689)[88]. З поляками було укладено ?В?чний мир? 1686 року, за яким зах?дний кордон Московського царства стаб?л?зувався приблизно по Дн?пру[58][89]. За умовами ?В?чного миру? Московщина при?дналася до ?Священно? л?ги? — антиосмансько? коал?ц?? ?вропейських держав, що складалась п?д час розпочато? 1683 року Велико? турецько? в?йни[41]. За цей пер?од було зд?йснено два невдалих московсько-укра?нських походи проти Кримського ханства 1687 ? 1689 рок?в, на згадку про як? було викарбовано ?угорськ? златники?. 1689 року з китайською ?мпер??ю Ц?н було укладено Нерчинський догов?р, який визначив кордон м?ж двома державами по р?чц? Аргун ? дал? Становим хребтом до берега Охотського моря[41]. Того ж року Петро I перебрав на себе всю повноту влади а цар?вна Соф?я була в?дправлена спочатку до Святодух?вського монастиря у Путивл?, п?зн?ше переведена до Новод?вичого монастиря в Москв?[87]. П?сля придушення повстання стр?льц?в 1698 року, що мали нам?р покликати ?? на царство, пострижена в черниц?[87].

Рос?йська ?мпер?я

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Рос?йська ?мпер?я

Рос?йська ?мпер?я — держава у П?вн?чн?й ?враз??, що про?снувала з 1721 року до Лютнево? революц?? 1917 року ? проголошення Рос?йсько? республ?ки[87][90][91]. ?? столицею був новозбудований на берегах Ф?нсько? затоки Санкт-Петербург[92], з короткочасним переведенням столиц? до Москви у пер?од 1728—1730 рок?в[93]. 1914 року, з початком в?йни з Н?меччиною н?мецька назва столиц? Петербург була русиф?кована як Петроград[92].

Рос?йська ?мпер?я була третьою за площею з ус?х держав, що коли-небудь ?снували в ?стор?? людства (п?сля Британсько? ? Монгольсько?)[93]. Рос?йська держава простягалася на теренах ?враз?? в?д берег?в П?вн?чного Льодовитого океану на п?вноч? до Чорного моря на п?вдн?, в?д Балт?йського моря на заход? до Тихого океану на сход?, волод?ючи певний час ? частиною п?вн?чноамериканського континенту (Аляска ? Алеутськ? острови, форти на Гаваях[t] ? в Кал?форн??[u])[94][90]. Рос?йська ?мпер?я була яскравим прикладом абсолютистсько? монарх??, очолювано? самодержцями ?мператорами всерос?йськими, як? користувалися н?чим не обмеженою владою в?д 1721 по 1905 роки[95].

Правл?ння Петра ? (1682—1725)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Петро I

П?сля смерт? 1682 року сина Олекс?я Михайловича Федора Олекс?йовича правили його брати Петро та ?ван за регентства ?хньо? сестри Соф?? Олекс??вни[41]. В?д 1689 року розпочалося одноос?бне царювання Петра I[87]. Який, п?сля тривало? мандр?вки кра?нами Зах?дно? ?вропи, 1698 року розпочав масштабн? державницьк? реформи, процес вестерн?зац?? Рос?? властивий ? подальшим пер?одам правл?ння Романових[41][96]. Цей процес проявлявся як у зовн?шн?х формах зм?ни звича?в та моди, так ? в модерн?зац?? в?йська, державного управл?ння та економ?ки, актив?зац?? зовн?шньо? експанс?? у б?к ?вропейських держав[41]. Полярн? оц?нки д?яльност? неординарно? особистост? Петра I в сусп?льн?й думц? та ?стор?ограф?? Рос?? пов'язан? з тим, що зовн?шн? форми модерн?зац?? зд?йснювалися традиц?йними для Московщини арха?чними та деспотичними методами, зовн?шньопол?тична та в?йськова потуга досягалася за рахунок виснаження внутр?шн?х ресурс?в сусп?льства[41][87]. До к?нця XVII стол?ття Московське царство ?снувало фактично ?зольовано в?д ?нших ?вропейських кра?н, що негативно позначалося на ?? економ?чному, культурному ? пол?тичному розвитку. Розвиток промисловост? та торг?вл?, ?н?ц?йований Петром I, не супроводжувався тими соц?альними зм?нами, що в?дбувалися в кра?нах Зах?дно? ?вроп?. Модерн?зац?я спиралася на кр?посницьку аграрну економ?ку, котра гальмувала соц?альну моб?льн?сть населення ? технолог?чн? ?нновац??[87].

У пол?тичному сенс? реформи Петра I лише зм?цнили абсолютну владу царя[95] та прибрали останн? рудименти станового представництва, знищили основн? осередки пол?тичного та ?деолог?чного впливу, як? могли протистояти влад? царя (боярська дума ? патр?аршество)[52][69]. Рос?йський абсолютизм ц??? доби становив собою м?нливий, залежний в?д внутр?шньо- та зовн?шньопол?тично? кон'юнктури, симб?оз деяких зах?дно?вропейських адм?н?стративних ?нститут?в, ?деолог?чно? риторики, рац?ональних принцип?в орган?зац?? державного управл?ння, арм?? та територ?ального устрою, адаптованих до властивих Московщин? арха?чних ? сво?р?дних норм пол?тико-правово? культури, соц?ально? структури та характеру економ?ки[87]. З огляду на цю особлив?сть до сьогодн? дискус?йними в ?стор?ограф?? залишаються питання сутност? та особливостей рос?йського абсолютизму, характер його системност? та об'?ктивност?, чи доречно взагал? вживати цей терм?н до тогочасно? пол?тично? системи Рос??[41].

Основною опорою монарх?? стали дворяни, ??рарх?чно орган?зован? в?дпов?дно до ?Табеля про ранги? 1722 року[97]. 1721 року Рос?йська православна церква була поставлена п?д контроль державного Священного синоду[98]. Впроваджувалася ун?ф?кована система адм?н?страц??, колег?? як м?н?стерства та Сенат як дорадчо-законодавчий орган, що заступила попередн? строкат? владн? органи й територ?альн? утворення. 1708 року кра?на була розд?лена на 8 губерн?й, що складалися з менших пров?нц?й: Московську, ?нгерманландську, Архангелогородську, Ки?вську, Смоленську, Казанську, Азовську ? Сиб?рську[99]. Метою реформ Петра I культурн?й сфер? стали модерн?зац?я ? вестерн?зац?я Рос??[96].

Приведение нашего Отечества в сравнение с прочими.

Це проявилося в низц? крок?в в?д створення св?тських осв?тн?х та наукових установ до регламентац?? звича?в при двор? та, нав?ть, зовн?шнього вигляду рос?ян. Под?? Смути та церковного розколу, спричиненого реформами Никона, послабили авторитет православно? церкви, а поява в Рос?? значного числа зах?дноруських та грецьких ченц?в, священник?в, ??рарх?в, проникнення публ?кац?й ?з ки?всько-могилянського культурного кола сприяли актив?зац?? зах?дно?вропейських та св?тських вплив?в у церковному житт?[100]. Серед видатних мислител?в петровсько? доби укра?нськ? богослови ? гуман?сти Феофан Прокопович[101] та Стефан Яворський[102]. Створювались навчальн? заклади ?вропейсько? осв?тньо? традиц??, найвизначн?шим з яких стала московська Слов'яно-греко-латинська академ?я, заснована 1687 року[103]; техн?чн? навчальн? заклади, переважно для в?йськових та г?рничих фах?в за н?мецьким вз?рцем[41]. Було створено перший музей (Кунсткамера), заснована перша Академ?я наук[104] ? Академ?чний ун?верситет[105]. Петро ? надавав величезного значення розвитков? промисловост?, металург??, суднобудуванню та торг?вл?. Було запроваджено нове л?точислення з 1700 року за юл?анським календарем (новий р?к якого починався не 1 вересня, а 1 с?чня), новий обрахунок годин доби, новий кириличний шрифт та арабськ? цифри[41]. 1703 року стала виходити перша рос?йська друкована газета ?Ведомости?.

У зовн?шн?й пол?тиц? спочатку Петро I зд?йснив вдалу спробу п?д час Азовсько-Дн?провських поход?в 16951696 рок?в завоювати вих?д до Азовського моря (фортеця Азак в гирл? Дону)[106], але пот?м його основна увага була сконцентрована на боротьбу з? Швец??ю заради здобуття виходу до Балт?йського моря[41]. Велика П?вн?чна в?йна 17001721 рок?в стала тим зовн?шньопол?тичним кроком, який врешт? вив?в Рос?ю до числа пров?дних ?вропейських великих держав[107]. Невдач? початкового етапу в?йни мали насл?дком створення регулярно? арм?? ? флоту, переор??нтац?ю вс??? економ?ки кра?ни на досягнення во?нних ц?лей та розвиток ново? засновано? 1703 року на берегах Неви столиц? — Санкт-Петербурга[41][92]. 1708 року бойов? д?? перем?стилися на укра?нськ? земл?, де гетьман ?ван Мазепа перейшов на б?к шведського короля Карла XII[108][109]. Полтавська битва 1709 року принесла перемогу рос?йським в?йськам, але спричинила вступ у конфл?кт Османсько? ?мпер??[110]. Прутський пох?д 1711 року виявився невдалим, через що ус? приазовськ? завоювання були втрачен?, в?дведен? в?йська з Правобережно? Укра?ни[111]. Проте д?? союзник?в проти Швец?? на п?вноч? дали св?й результат. Ништадтський мир 1721 року закр?пив за Рос??ю ?нгерманланд?? (?жори), Карел??, Естлянд??, Л?флянд??, п?вденно? частини Ф?нлянд??, дав можлив?сть морського сполучення ?з зах?дно?вропейськими державами[107].

По зак?нченн? Велико? П?вн?чно? в?йни Московська держава була проголошена ?мпер??ю[93]. Перейменування ?Руського царства? (рос. Русского царства) на ?Рос?йську ?мпер?ю? (рос. Российскую империю) можна вважати вагомою декларативною формальн?стю, оск?льки цей акт ф?ксував не як?сь фундаментальн? зм?ни державного устрою, а радше сутт?ве зростання зовн?шньопол?тичних амб?ц?й рос?йських монарх??. Така зм?на статусу мусила сприяти сприйняттю Рос?? ?вропейськими державами не стереотипно, як перифер?йно? ?варварсько?? чи ?аз?йсько?? кра?ни, а як р?вно? ?ншим[41]. Статус ??мпер??? надавався в ?вропейськ?й пол?тичн?й традиц?? державам-претендентам на ун?версальну владу, оперту на римсько-в?зант?йський спадок. Назва держави спиралась на грецький екв?валент етнон?ма ?Рос?я? (грец. Ρωσ?α), поширений у православн?й традиц??. Прусс?я ? Голланд?я майже в?дразу визнали новий титул рос?йського царя, Швец?я — 1723 року, Османська ?мпер?я — 1739 року, Велика Британ?я ? Австр?я — 1742 року, Франц?я та ?спан?я — 1745 року, останньою з великих ?вропейських держав його визнала Р?ч Посполита — 1764 року[41].

Петро ? продовжував проводити пол?тику сво?х попередник?в, спрямовану на гноблення нерос?йських народ?в. На початку XVIII стол?ття територ?ю Рос?? прокотився ряд соц?альних ? нац?онально-визвольних повстань, як? були жорстоко придушен? урядовими в?йськами: Астраханське повстання 17051706 рок?в на Нижн?й Волз?, повстання К?ндрата Булав?на 17071708 рок?в на п?вдн? Рос??, Башкирське повстання 17171718 рок?в на п?вденному Урал?[87]. П?сля укладення ?ваном Мазепою ? Карлом XII в?йськово-пол?тичного союзу 1708 року пол?тика Петра ? щодо Укра?ни набула колон?ально-репресивного характеру. Вже у листопад? 1708 року було зруйновано гетьманську столицю Батурин, а вс?х ?? жител?в знищено; у травн? розорено Запорозьку С?ч[108][112]. Для нагляду за новообраним гетьманом ?ваном Скоропадським призначили царського резидента, а п?сля його смерт? не було дозволено обирати наступника. 1720 року було видано заборону друку укра?нською мовою. 1723 року вчинено розправу над наказним гетьманом Павлом Полуботком та ?ншими представниками козацько? старшини. Ус?ма державними справами в Укра?н? з 1722 року зд?йснювала Малорос?йська колег?я. Проводилась в?дверта пол?тична л?н?я на л?кв?дац?ю Укра?нсько? держави та ?? повну ?нкорпорац?ю до Рос?йсько?; русиф?кац?ю ? культурну асим?ляц?ю укра?нського народу[93][113].

Правл?ння ?мператриць (1725—1801)

[ред. | ред. код]

П?сля смерт? 1725 року Петра I в Рос?? почалася доба ?палацових переворот?в?, коли всевладдя ?мператора по?днувалося з? збройним втручанням у ?високу пол?тику? ел?тних дворянських гвард?йських полк?в та жорсткою конкуренц??ю палацових угруповань[41]. Залежно в?д особист?сних якостей чергового монарха та пол?тичних ? соц?альних компром?с?в, на яких трималася його влада, внутр?шн?й контроль держави та ?? зовн?шня експанс?я пер?одично то скорочувалися, то актив?зувалися. Насл?дком одного з них було встановлення п?д час правл?ння плем?нниц? Петра ? Анни ?ван?вни (17301740) пол?тичного режиму б?рон?вщини (фаворита, курляндського дворянина Ернста Б?рона), за якого панувало повсюдне шпигунство, доноси ? пересл?дування незадоволених.

Низка зовн?шн?х чинник?в забезпечила стаб?льн?сть тогочасно? Рос?йсько? ?мпер??. Убезпеченню п?вн?чно-зах?дних кордон?в сприяли припинення експанс?? Швец??, пом?тне послаблення Реч? Посполито?, яка з середини XVIII стол?ття перетворилася на суб'?кт пол?тичних ман?пуляц?й та заз?хань з боку сус?дн?х ?мпер?й, австр?йсько?[114], рос?йсько? та пруссько?. На п?вденно-зах?дному напрямку Османська ?мпер?я та ?? васал Кримське ханство становили потенц?йну загрозу вже лише прикордонним рег?онам[46]. В?дсутн?сть небезпечних противник?в та в?дсутн?сть колон?альних амб?ц?й в заморських напрямках зм?цнила впливовий м?жнародний статус та самодостатн?й характер внутр?шньопол?тичного розвитку рос?йсько? держави в XVIII стол?тт?[41].

Коливання пол?тично? ситуац?? та початок пост?йних рос?йсько-турецьких в?йн позначався на статус? укра?нських автономних утворень — Гетьманщини[50] та вольностей В?йська Запорозького низового[115], спричиняючи то в?дновлення ?нституту гетьманства за Данила Апостола[116] та Кирила Розумовського[117] за час?в правл?ння ?лизавети Петр?вни (17411762)[118], то його скасування ? зам?ну на колег?альн? органи — Правл?ння гетьманського уряду та другу Малорос?йську колег?ю[41][119]. Запорозька С?ч за одних обставин отримувала ?вольност??, за ?нших втрачала[120]. 1764 року було остаточно скасовано ?нститут гетьманства, а 1781 року полково-сотенний устр?й, козацьк? полки були перетворен? на гусарськ?[41][121]. П?сля перемоги над Туреччиною, керуючись в?дпов?дним наказом Катерини II, князь Григор?й Потьомк?н у червн? 1775 наказав генералу Петру Текел? знищити Запорозьку С?ч[112]. Частина козак?в переселилась за Дунай (Задунайська С?ч) п?д протекторат османського султана[44][63]. Решта ?нте?рована до рос?йсько? арм?? у вигляд? Чорноморського козачого в?йська, яке 1792 року було переселене за Азовське море на Кубань[122].

Мы восхот?ли чрезъ с?е объявить во всей Нашей Импер?и къ общему изв?ст?ю Нашимъ вс?мъ в?рноподданнымъ, что С?чь Запорожская въ конецъ уже разрушена, со истреблен?емъ на будущее время и самаго назван?я Запорожскихъ Козаковъ… сочли Мы себя нын? обязянными предъ Богомъ, предъ Импер?ею Нашею и предъ самымъ вообще челов?чествомъ разрушить С?чу Запорожскую и имя Козаковъ, отъ оной заимствованное [...] н?тъ теперь бол?е С?чи Запорожской въ политическомъ ея уродств?, сл?довательно же и Козаковъ сего имени[123].

Систему кр?пацтва було поширено на земл? Л?вобережно? Укра?ни 1783 року, а 1796 ? на П?вденну (Новорос?я, Таврида). Загальна пол?тика щодо укра?нських земель в?дпов?дала загальним ?мперським тенденц?ям щодо адм?н?стративно-правово? ун?ф?кац?? земель. Така ун?ф?кац?я ставала усп?шною завдяки ?нкорпорац?? ел?ти анексованих територ?й до рос?йського дворянства з його значними прив?леями ? можливостями кар'?ри. Тому, попри очевидне спирання на ?деолог?чну традиц?ю моноетн?чного Великого княз?вства Московського, внутр?шньопол?тична стаб?льн?сть Рос?йсько? ?мпер?? ?рунтувалася на лояльност? пол?етн?чно? ел?ти вс?х волод?нь до правлячо? династ?? Романових. Завдяки цьому ?повноправними розбудовниками? Рос?йсько? ?мпер??, окр?м етн?чних рос?ян ? татар Рос?йського царства, можна також вважати укра?нц?в, остзейських н?мц?в, поляк?в, кавказьку знать та численних шляхетних ем?грант?в (н?мц?в, француз?в, ?тал?йц?в тощо), котр? несли цив?льну та в?йськову службу в?д столиц? та вищих урядових посад до в?ддалених гарн?зон?в[41].

П?сля палацового перевороту й усуненн? з престолу ?вана VI на престол з?йшла ?лизавета Петр?вна (17411761)[118]. За ?? правл?ння 1755 року в Москв? було в?дкрито перший рос?йський ун?верситет[124], наступного року почав д?яти перший нац?ональний театр[41].

1762 року внасл?док чергового перевороту й усунення в?д влади (17611762) до влади прийшла його дружина Катерина II (17621796), на правл?ння яко? припав вагомий етап зм?цнення ? розширення Рос?йсько? ?мпер??[125]. У результат? рос?йсько-турецьких в?йн 17681791 рок?в земл? Кримського ханства у П?вн?чному Причорномор'? до Дн?стра були анексован? Рос??ю, а Кримське ханство 1783 року припинило сво? ?снування[46][126][127]. Внасл?док трьох под?л?в Реч? Посполито? 1772, 1793 ? 1795 рок?в б?льша ?? частина (Литва, Б?лорусь, Правобережна Укра?на) д?стались також Рос??[128][129][130]. У результат? цих под?л?в частина польсько? шляхти отримала прив?ле? рос?йського дворянства[131], а населення ?мпер?? збагатилось значною к?льк?стю ?вре?в, пересування яких обмежувалося ?смугою ос?лост??[132]. ?нтереси на П?вденному Кавказ? з?ткнулись з ?нтересами Перс?? та Османсько? ?мпер??. 1783 року було п?дписано Георг??вський трактат, який розпочав тривалий процес окупац?? грузинсько? держави[41].

Впродовж 17731775 рок?в на Поволжж? та Приуралл? вирувало масштабне козацько-селянське повстання п?д проводом Омеляна Пугачова[87]. До к?нця XVII стол?ття Московське царство ?снувало фактично ?зольовано в?д ?нших ?вропейських кра?н, що негативно позначалося на ?? економ?чному, культурному ? пол?тичному розвитку. Розвиток промисловост? та торг?вл?, ?н?ц?йований Петром I, не супроводжувався тими соц?альними зм?нами, що в?дбувалися в кра?нах Зах?дно? ?вроп?. Модерн?зац?я спиралася на кр?посницьку аграрну економ?ку, котра гальмувала соц?альну моб?льн?сть населення ? технолог?чн? ?нновац??, який видавав себе за загиблого царя Петра III. Повстання стало приводом для посилення адм?н?стративно-репресивних заход?в[41]. 1785 року були зб?льшен? прив?ле? дворянства з? збереженням кр?пацтва (Жалувана грамота дворянству)[133] та проведена ун?ф?кац?я стан?в м?ського населення, що обмежувала соц?альну моб?льн?сть та перех?д з одного до ?ншого (Жалувана грамота м?стам)[134]. Це стало одним ?з чинник?в економ?чного в?дставання Рос?? в?д ?вропейських кра?н, зменшення в?йськово-технолог?чного потенц?алу ?мпер??[41]. В т?м за цей час у Рос?? стали з'являтися елементи ?ндустр?ального розвитку, що засв?дчив р?ст товарно-грошових в?дносин, виникнення мануфактур ?з використанням в?льнонаймано? прац? тощо[125]. Доба правл?ння Катерини II в рос?йськ?й ?стор?ограф?? опису?ться як ?осв?чений абсолютизм?, який сво?р?дно по?днував загальн? гасла ? риторику ?вропейського Просв?тництва щодо адм?н?стративного рац?онал?зму[135], але без соц?ально-реформ?стсько? складово?[136]. Це принципова в?дм?нн?сть в?д ?однойменно?? пол?тики австр?йського ?мператора Йосифа II Габсбурга[137]. У рос?йському пол?тичному житт? було накладено сво?р?дне табу на соц?альну критику, впровадження представницьких орган?в, соц?ально-пол?тичну думку взагал?, особливо п?сля Французько? революц??[138].

З друго? половини XVIII стол?ття спостер?галося п?днесення рос?йсько? культури, пов'язане у значн?й м?р? з вих?дцями з Укра?ни[41]. Середня та вища осв?та мала вузький становий дворянський характер. Значною ? роль Михайла Ломоносова[139] в цьому питанн?, як одного з фундатор?в Московського ун?верситету для вих?дц?в з р?зних стан?в[41]. Важлива його роль ? у формуванн? сучасно? рос?йсько? мови[139], поряд з ?ншими класиками поетичного жанру того часу — Василем Тред?аковським, Василем Капн?стом[140], князем Ант?охом Кантем?ром[ru]. Тод? як пом?тний розвиток ?менш високого мистецтва?, прози припав уже на першу половину XIX стол?ття — ?золотий в?к рос?йсько? культури?. У галуз? л?тератури багато творили Гаврило Держав?н, Денис Фонв?з?н, Микола Карамз?н[141], Олександр Радищев та ?нш?[41]. Водночас бурхливий розвиток у 1770–1780-х роках публ?цистики, книгодрукування та перекладу обмежувався репрес?ями в?д влади. Найвизначн?шими представниками ново? рос?йсько? ?стор?ограф?? ц??? доби стали Михайло Ломоносов, Василь Татищев та згодом Микола Карамз?н[41]. Велику просв?тницьку д?яльн?сть проводили видавець, письменник ? журнал?ст Микола Новиков, юрист Семен Десницький, ф?лософ Як?в Козельський. Серед найвидатн?ших вчених того часу Михайло Ломоносов[139], ?ван Ползунов, ?ван Кул?б?н, Козьма Фролов та ?н. У галуз? скульптури творили — Федот Шуб?н та Михайло Козловський[41]. Велике значення для розвитку рос?йсько? музики у Рос?? мала д?яльн?сть видатних укра?нських композитор?в Максим Березовського ? Дмитра Бортнянського[41]. Образотворче мистецтво представляли Олекс?й Антропов, Антон Лосенко, Дмитро Левицький[142] та Володимир Боровиковський[41][143]. У царин? арх?тектури до 1760-х рок?в дом?нував стиль ?вропейського бароко[144], видатним представником якого був Бартоломео Растрелл?[145], який до середини XIX стол?ття заступив класицизм[146]. В останньому творили Василь Баженов, Матв?й Казаков, ?ван Старов, Карло д? Джованн? Росс? та ?нш?[41]. Св?доцтвом розвитку живопису, скульптури та арх?тектури стало утворення 1757 року Академ?? красних мистецтв[41].

Правл?ння Олександра I (1801—1825)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Олександр I

П?сля нетривалого правл?ння ? вбивства змовниками 1801 року ?мператора Павла I, який був схильним до авантюрних зовн?шньопол?тичних план?в (?нд?йський пох?д рос?йських в?йськ) та намагався скасувати наявн? компром?си з дворянством, укладен? його мат?р'ю Катериною II[147], ?мператором став Олександр I (1801—1825)[148]. Зовн?шня експанс?я, зм?цнення самодержавства ? кр?посництва були основними тенденц?ями, як? панували у державному житт? Рос?? наприк?нц? XVII стол?ття. Вони суперечили загальним процесам сусп?льно? л?берал?зац?? ? демократ??, як? складали зм?ст ?вропейського Просв?тництва[135] ? знайшли яскраве в?дображення у Велик?й Французьк?й революц??[138].

Царювання Олександра I позначилося важливими усп?хами в зовн?шн?й пол?тиц? та суперечливими заходами у внутр?шн?й. Б?льше н?ж 10 рок?в ?вропейсько? пол?тики Рос?йсько? ?мпер?? п?шли на участь в антифранцузьких коал?ц?ях (1805, 1806—1807), що завершились поразкою ? п?дписанням Т?льзитського миру 1807 року[148]. Виконуючи умови миру Олександр ? розпочав в?йну з? Швец??ю 18081809 рок?в, у результат? яко? за Фр?др?хсгамським миром до складу Рос?йсько? ?мпер?? було включено Велике княз?вство Ф?нляндське, в якому було збережено станове представництво[41][148]. Подальш? дипломатичн? ?нтриги завершилися нападом в?йськ французького ?мператора Наполеона I Бонапарта на Рос?ю 1812 року[149]. П?д час т??? в?йни, в?домо? в рос?йськ?й ?стор?ограф?? п?д назвою ?В?тчизняно??, французька арм?я, хоч ? виграла вс? битви та зайняла Москву, остаточно зазнала нищ?вно? поразки через д?? партизанських загон?в та сувор? зимов? морози до яких вона не була готова[150]. Впродовж кампан?? 18131814 рок?в рос?йськ? в?йська д?йшли до французько? столиц? — Парижа[150]. В?денський конгрес 18141815 рок?в встановив новий порядок в ?вроп?, скасувавши попередню систему, засновану на дом?нуванн? Франц??[151]. У Центральн?й та Сх?дн?й ?вроп? постало тривале дом?нування трьох абсолютистських багатонац?ональних ?мпер?й ?п?д проводом н?мецьких нац?й? — Рос??, Австр?? та Прусс?? (Священний союз)[152]. Роль Рос?йсько? ?мпер?? у вир?шенн? справ ?вропейських держав сутт?во зросла, вона стала одним ?з гарант?в дотримання на континент? принцип?в лег?тим?зму та опору революц?йним рухам. Територ?альним надбанням Рос?? стала б?льша частина етн?чно? територ?? поляк?в (?Царство Польське?)[153]. Комплекс пол?тичних прав жител?в анексованих територ?й був пом?тно б?льшим, ан?ж у решти населення Рос?йсько? ?мпер??, а сам? вони мали автономний статус[41].

Здобут? територ?? в Закавказз? внасл?док в?йни з Перс??ю 1804—1813 рок?в ? Османською ?мпер??ю 1806—1812 рок?в (Сх?дна (1801) ? Зах?дна Груз?я (1810), П?вн?чний Азербайджан) були в?др?заними в?д Центрально? Рос?? повсталими народами П?вн?чного Кавказу, що спричинило тривалу п?встол?тню Кавказьку в?йну 18171864 рок?в[41]. Антиосманську спрямован?сть мала п?дтримка першого (1805—1813) ? другого (1815) сербських повстань, нац?онально-визвольно? боротьби грецького народу. На п?вдн? Рос?йська ?мпер?я набула максимального розширення в Причорномор'? ?з набуттям 1812 року Бессараб?? за результатами Бухарестського мирного договору, а Молдова ? Валах?я отримали певну автоном?ю у склад? Османсько? ?мпер??[41][154]. Надал? зах?дн? кордони держави сутт?во не зм?нювалися до Першо? св?тово? в?йни.

У внутр?шн?й пол?тиц? Олександр I по?днував ?нтерес до л?беральних реформ ? адм?н?стративних реорган?зац?й, конституц?йних експеримент?в (у Польщ? та Ф?нлянд??) ?з половинчаст?стю вт?лення таких про?кт?в у сам?й Рос??, часом в?дверто консервативними кроками[148]. Так 1801 року в?н скасував практику роздач? казенних селян у приватне волод?ння[155]; 1802 року зам?нив систему колег?й на уряд з м?н?стерствами; 1803 року видав ?Указ про в?льних хл?бороб?в? — дозв?л пом?щикам зв?льняти власних селян в?д кр?посництва[156]; упродовж 1803—1811 рок?в розглядав про?кти ?стотно? л?берал?зац?? державного управл?ння (Реформи Михайла Сперанського) ? перетворення абсолютистсько? монарх?? на конституц?йну; 1818 року розглядалися, але не були реал?зован? про?кти скасування кр?посного права[41]. П?д час реформ було створено шк?льн? округи, реорган?зовано Сенат. Натом?сть у 1810—1817 роках розпочалася орган?зац?я в?йськових поселень п?д кер?вництвом Олекс?я Аракче?ва, як? були скасован? лише 1857 року[41][157]. Через жорстоке поводження з родинами поселенц?в у них упродовж 1819—1820 рок?в в?дбувались масов? бунти[157]. Це призвело до посилення абсолютистських тенденц?й[95]. Майже одночасно розпочалися ?брод?ння? в арм??, актив?зувалася д?яльн?сть та?мних товариств у оф?церському середовищ?. Драматичн? под?? в?йни 1812 року та закордонного походу рос?йсько? арм?? сприяли пол?тичн?й актив?зац?? ел?тних прошарк?в рос?йсько? гвард??, як? спод?валися на конституц?йн? реформи просв?тницького характеру[158]. 1816 року був створений та?мний ?Союз порятунку?[159], 1818 року — ?Союз благоденства?[160], як? переросли в П?вденне (1821) та П?вн?чне товариство (1822)[158]. П?зн?ше це буде назван рухом декабрист?в[41]. За Олександра I ?хня д?яльн?сть була в?домою влад?, але ц?леспрямовано не пересл?дувалась. Раптова смерть ?мператора у грудн? 1825 року в Таганроз? п?дштовхнула декабрист?в на неп?дготовлен? збройн? виступи у Санкт-Петербурз? та Черн?г?вського полку на Ки?вщин?, як? були придушен?, а пров?дники руху згодом страчен?[41].

Правл?ння Миколи I (1825—1855)

[ред. | ред. код]

На царюванн? Миколи I (18251855) позначився його драматичний початок, ? надал? цей самодержець украй стримано ставився до можливих сусп?льних перетворень. Проте, всупереч поширеним стереотипам, в?н не був антитезою ?л?беральному? Олександров? I[161]. Практичн? пол?тичн? кроки обох монарх?в були обережними, вкрай поступовими, не налаштованими на д?алог ?з сусп?льством ? спрямованими передовс?м на стаб?л?зац?ю режиму самодержавно? монарх??. Подолання насл?дк?в виступу декабрист?в спричинило утворення 1826 року Третього в?дд?лу Його ?мператорсько? Величност? канцеляр?? — та?мно? пол?ц??, що мала на мет? контроль сусп?льних настро?в[162]. Загальною ?деолог??ю царювання Миколи I вважа?ться ?теор?я оф?ц?йно? народност?? м?н?стра народно? осв?ти Серг?я Уварова — ?православ'я, самодержавство, народн?сть?[163]. У н?й наголошувалося на одв?чн?й в?рност? рос?йського народу православн?й в?р? та монарх??, а ?народн?сть? була лише евфем?змом, який позначав самодостатн?сть рос?йського народу всупереч ?ноземним впливам[41].

Наступною пом?тною кризою стало польське повстання 18301831 рок?в, яке було жорстоко придушене[164]. П?сля чого було скасовано конституц?ю Царства Польського, також закрит? В?ленський ун?верситет та Кременецький л?цей[165], зам?сть яких було засновано Ки?вський ун?верситет Святого Володимира. Мужн?й оп?р г?рських народ?в завойовникам змусив рос?йський ?мпер?ал?зм вести тривалу рос?йсько-кавказьку в?йну впродовж 1817—1864 рок?в, яка перетворилась на теренах Чечн? ? Дагестану в мусульманський нац?онально-визвольний рух-мюридизм. Найб?льшого розмаху боротьба г?рських народ?в набула за ?мама Шам?ля, котрому вдалось утворити м?цну теократичну державу — ?мамат ? до 1859 року усп?шно в?дбивати наступ рос?йсько? арм?? п?д командуванням генерала Олекс?я ?рмолова. Оп?р революц?йним та нац?ональним рухам не обмежувався кордонами держави. 1849 року рос?йськ? в?йська в?д?грали пров?дну роль у придушенн? угорського повстання проти правл?ння Габсбург?в[1]. З ?ншого боку, низка адм?н?стративних р?шень щодо зм?ни становища державних селян, унормування в?дносин пом?щик?в ? кр?пак?в[156], припинення процесу роздач? державних селян привела до пом?тного скорочення частки кр?пак?в у структур? населення Рос??[41][166]. У кра?н? продовжувався розвиток мануфактурного ? в?дбувалося зародження фабрично-заводського виробництва та створення багатогалузево? промисловост?, тривало зростання обсяг?в внутр?шньо? ? зовн?шньо? торг?вл? — йшов процес становлення ринкових в?дносин. Однак ц? процеси сутт?во гальмувалися ?снуванням системи кр?посництва.

Франко-рос?йська в?йна 1812 року, внутр?шня ? зовн?шня пол?тика самодержавства, впливи просв?тницьких ?дей сприяли формуванню ново-часно? рос?йсько? нац??, що знаходило в?дбиття у бурхливому розвитку нац?онально? культури (Микола Карамз?н, Олександр Грибоедов, В?ссар?он Б?л?нський). У цей час висока рос?йська культура стала одн??ю з найб?льш розвинутих у св?т? ? здобула свого внутр?шнього ?споживача? у сформованому прошарку ??вропейсько? культури?. Позначила завершення формування л?тературно? рос?йсько? мови творч?сть Олександра Пушк?на, Михайла Лермонтова та Миколи Гоголя[167][168]. Сусп?льн? суперечност? в?добразились в ?дейно-пол?тичн?й боротьб?, що охопила осв?чен? верстви ? вилилась у широку л?тературну полем?ку, обмежену жорсткою цензурою ? утисками. Прихильники посл?довно? демократ?? (Олександр Герцен, Микола Огарьов, В?ссар?он Б?л?нський, петрашевц?) змушен? були ем?грувати або висловлювати сво? думки у завуальован?й форм?. Л?беральна ?нтел?генц?я виступала за проведення пом?ркованих реформ зверху, под?лившись на два табори: ?зах?дник?в?, як? в?дстоювали необх?дн?сть розвитку кра?ни зах?дно?вропейським кап?тал?стичним шляхом (Петро Чаада?в, Михайло Катков, ?ван Турген?в, Микола Мельгунов, Серг?й Соловйов, Костянтин Кавел?н)[169], ? ?слов'яноф?л?в?, що об?рунтовували особливий, в?дм?нний шлях розвитку для Рос?? (Олекс?й Хом'яков, ?ван К?р??вський, ?ван Аксаков). Слов'яноф?льськ? ?де? послужили ?рунтом для формування ? поширення оф?ц?йно? великодержавно? ?деолог?? рос?йського ?мпер?ал?зму[170], головними засадами яко? були ?самодержавство, православ'я, народн?сть?.

У зовн?шн?й пол?тиц? чергов? здобутки Рос?? в п?вденних ? сх?дних напрямках (рос?йсько-турецька в?йна 18281829 рок?в, зростання впливу на Балканах через визнання Портою за Адр?анопольським миром 1829 року автоном?? Грец??, Серб?? ? Дунайських княз?вств) виявили очевидне послаблення Османсько? ?мпер??. ?Сх?дне питання? загострило суперечност? м?ж Рос??ю та пров?дними державами Зах?дно? ?вропи — Великою Британ??ю та Франц??ю. Насл?дком конфл?кту стала невдала Кримська в?йна 18531856 рок?в, в як?й на боц? Османсько? ?мпер?? проти Рос?? виступили британськ?, сардинськ? та французьк? в?йська ? яка засв?дчила в?йськове та технолог?чне в?дставання Рос?йсько? ?мпер??[171]. Попри геро?чн? зусилля захисник?в Севастополя, усп?шн? д?? на кавказькому фронт?, Рос?я зазнала поразки ? за Паризьким миром 1856 року втратила вплив у Чорноморському басейн?. Поразка стала приводом для зд?йснення масштабних внутр?шн?х реформ сина Миколи I — ?царя-визволителя? Олександра II[41].

Див. також: Кримська в?йна

Правл?ння Олександра II (1855—1881)

[ред. | ред. код]

За правл?ння ?царя-визволителя? Олександра II (18551881) сина Миколи I в?дбулись важлив? державн? соц?ально-економ?чн? реформи[41][172]. Поразка у Кримськ?й в?йн? з Османською, Британською ? Французькою ?мпер?ями змусила самодержавство шукати нових шлях?в для модерн?зац?? кра?ни, подолання економ?чно? та соц?ально? в?дсталост? в?д зах?дно?вропейських кра?н. ?Велика реформа? 1861 року запускала механ?зм поступового в?дходу в?д кр?пацтва ? мала сво? в?дм?нност? у р?зних рег?онах[166][173]. Реформа проводилась поступово, протягом к?лькох рок?в пом?щицьких селян переводили спочатку в становище ?тимчасовозобов'язаних?, а пот?м ?викупних?. Селяни отримували особисту свободу та громадянськ? права[174]. Земельний над?л, яким вони користувались, ставав ?хньою власн?стю лише п?сля завершення викупно? операц??, що проводилась в ?нтересах пом?щик?в. Порядок зд?йснення викупно? операц??, збереження численних переваг за пом?щиками (в?др?зки, в?дробки) розтягнули процес скасування кр?пацтва на десятил?ття (стягнення викупних платеж?в було припинено лише 1907 року п?сля першо? рос?йсько? революц??), зумовили зубож?ння основно? маси селянського населення ? спричинили численн? селянськ? виступи ? заворушення[174].

1864 року була проведена судова реформа, що зр?вняла перед законом вс? верстви населення[175]. Того ж року була проведена осв?тня реформа та земська реформа м?сцевого самоуправл?ння[174]. 1870 року було проведено м?ську реформу[176]. Земська ? м?ська реформи пересл?дували ц?ль децентрал?зац?? управл?ння на локальному р?вн? через створення виборних орган?в та передач? ?м питань оподаткування, ?нфраструктури ? просв?ти; ??рарх?я виборних орган?в не п?дн?малася вище губерн??[177]. Але реально земства залишались лише осередками громадсько? активност?. В?йськов? реформи 1860–1870-х рок?в торкалися комплектування, орган?зац?? та озбро?ння арм??[178].

Актив?зац?я сусп?льно? полем?ки за загально? л?берал?зац?? привела до актив?зац?? публ?цистики, формування сусп?льно-пол?тичних теч?й, проникнення з ?вропи модерних, зокрема радикальних, пол?тичних ?деолог?й. Утворюються протестн? та революц?йн? групи (народники, анарх?сти, марксисти[179]), як? прагнули радикально? зм?ни сусп?льного устрою. Вони сформували рос?йську революц?йну традиц?ю. ?з середини 1860-х рок?в поширю?ться терористична д?яльн?сть проти вищих урядовц?в та чиновник?в, монарха. Парадокс соц?ально-пол?тичного розвитку ?мпер?? полягав у тому, що п?дтримання стаб?льност? та статусу велико? держави вимагало навздог?нно? модерн?зац?? за зразком пров?дних зах?дних держав. Одночасно так? трансформац?? вимагали в?д держави ?н?ц?ювати так? соц?альн? зм?ни, як? об'?ктивно зм?нювали сво?р?дну соц?альну структуру рос?йського сусп?льства[41].

Внасл?док ?золяц?? на Заход?, Рос?я спрямувала свою експанс?ю на п?вденному та сх?дному напрямках: 1864 року було остаточно придушено тривалий оп?р п?вн?чнокавказьких народ?в; до 1865 року була завойована б?льша частина Туркестану (Кокандське та Х?винське ханства, Бухарський ем?рат)[41]. 1867 року Олександр II через нездатн?сть контролювати ? захищати надто в?ддалену територ?ю продав п?вн?чноамериканськ? волод?ння народов? США. Це був ?диний приклад в ?стор?? св?домого скорочення територ?? Рос?йсько? держави[41]. П?сля зм?ни пол?тично? ситуац?? в ?вроп? внасл?док утворення Н?мецько? ?мпер?? 1871 року Рос?я в?дновила во?нно-пол?тичну активн?сть в ?вроп?. Д?яльн?сть Рос?? була спрямована на перегляд р?шень Паризького договору 1856 року. Обережна ? вм?ла пол?тика м?н?стра закордонних справ Олександра Горчакова дозволила Рос?я вийти з пол?тично? ?золяц?? ? посилити св?й вплив на Балканах. Усп?шна рос?йсько-турецька в?йна 18771878 рок?в в?дновила впливову роль Рос?йсько? ?мпер?? в м?жнародних в?дносинах[180]. Османська ?мпер?я визнала незалежн?сть Румун??, Серб??, Чорногор?? та надала автоном?ю Болгар??[180]. Однак Берл?нський трактат 1878 року обмежив вплив Рос?? на Балканах, а зближення Австро-Угорщини з Н?меччиною спонукало шукати союзу з Франц??ю та Великою Британ??ю.

У середин? кра?н? в?дбувалось розширення мереж? осв?ти, формування р?зночинно? ?нтел?генц??, ?в?льних профес?й? та техн?чних фах?вц?в, розпочалась урбан?зац?я, зростання буржуазних прошарк?в, актив?зац?я внутр?шньо? м?грац?й населення[181]. Усе це п?ддавало випробуванню ?нститути традиц?йного сусп?льства — самодержавство, дворянсько-чиновничу систему ? Рос?йську православну церкву. За час?в Олександра II культурно-мовн? прояви укра?нскост? були обмежен? Валу?вським циркуляром 1863 року та Емським актом 1876 року[182][183]. Основна загроза укра?нського нац?онального руху полягала в запереченн? концепц?? три?динства пан?вно? нац??[41]. Спираючись на державну п?дтримку ? приплив ?ноземного кап?талу, високими темпами розвивалась промислов?сть, формувались нов? промислов? райони на п?вдн? (Донбас, Кривбас), створювались передов? галуз? металург??, машинобудування, х?м?чно? промисловост?, швидко зростала мережа зал?зниць та розвивались морськ? порти[184]. Економ?чне п?днесення призвело до початку формування системи рос?йського кап?тал?зму, особливостями якого були сп?в?снування передово? промисловост? ? монопольних об'?днань з нап?вфеодальними в?дносинами на сел? та самодержавною пол?тичною системою, що позбавляла 170 млн громадян величезно? ?мпер?? демократичних прав[184].

У цей час л?тературн? твори Льва Толстого ? Федора Досто?вського отримують м?жнародне визнання[185]. У центр? сусп?льно-пол?тичного руху стояли найболюч?ш? питання ?земл? ? вол??. Невир?шен?сть яких викликали поляризац?ю у середовищ? р?зночинно? ?нтел?генц??. Серед студентства ширились радикально-демократичн? ?де?, як? пропонували розв'язувати сусп?льно-пол?тичн? проблеми шляхом народного повстання. ?деологами цього напряму були Микола Чернишевський, Микола Добролюбов, Олександр Герцен, Микола Огарьов та ?нш?[186]. Виникали та?мн? орган?зац??, серед яких найвпливов?шою була ?Земля ? воля?. Сприйнявши ?з Заходу соц?ал?стичн? ?де?, рос?йськ? ?деологи орган?зац?? ?Народна воля? (народовольц?) створили власну теор?ю переходу до соц?ал?зму через народне повстання, селянську общину ? просв?ту через ?ход?ння в народ?[187]. Його теоретиками стали Михайло Бакун?н, Петро Лавров та ?нш?[186].

Олександр II загинув 1 березня 1881 року у Санкт-Петербурз? внасл?док вдалого теракту[v] орган?зац?? ?Народна воля?[172].

Правл?ння Олександра III (1881—1894)

[ред. | ред. код]

Загибель Олександра II дала прив?д його спадко?мцю Олександру III (1881—1894) та консервативн?й частин? вищого чиновництва припинити процес реформ, частину впроваджених сутт?во обмежити[188]. Уряд посилював пол?цейський контроль ? цензуру, зб?льшував дворянськ? прив?ле?, провадив протекц?он?стський захист внутр?шнього ринку. Було закрито л?беральн? видання, обмежено доступ до осв?ти д?тей з нижчих верств (циркуляри 1887 року про ?кухарчиних д?тей?), посилено адм?н?стративний контроль за земствами ? м?ським самоуправл?нням[188]. В?дбува?ться посилення консервативних тенденц?й, актив?зац?я рел?г?йно? православно? пол?тики, загострення нац?онального питання (зокрема ?врейського), з одночасним послабленням протестних настро?в ? припиненням терористично? активност? до початку XX стол?ття[41].

З?ткнувшись у Центральн?й Аз?? з ?нтересами Британсько? ?мпер?я, Рос?йська ?мпер?я змушена була 1887 року п?дписати протокол про рос?йсько-британське розмежування, який зупинив подальше просування на п?вдень. Олександра III було прозвано Миротворцем, бо за його правл?ння Рос?я не вела жодно? в?йни, сконцентрувавшись на русиф?кац?? нац?ональних окра?н та укладанн? двосторонн?х угод (франко-рос?йський союз). За його правл?ння було розпочато буд?вництво Транссиб?рсько? зал?зниц?, що по?днала Москву з Владивостоком.

Упродовж 1860–1870-х рок?в одним ?з чинник?в, що потенц?йно дестаб?л?зували ?мпер?ю, разом ?з зростанням радикал?зму, стало поширення модерного етн?чного нац?онал?зму, в?дбувалась актив?зац?я ?нац?онального питання?[41][189]. Таким системно нерозв'язним для Рос?? було ?польське питання?, коли ?нкорпорац?я частини кра?ни з ?сторичною державн?стю, попри вс? можлив? поступки для ?? ел?ти, не принесла оч?кувано? лояльност? та призвела до двох масштабних повстань (1830–1831[190] ? 1863–1864 рок?в[164]). Розвиток польського сепаратизму був прикладом для насл?дування ?ншим народам (ф?нам, укра?нцям, литовцям, латишам, естонцям, грузинам, в?рменам, кримським ? волзьким татарам) в процес? ?хнього широкого нац?онально-визвольного руху[41]. Нац?ональний принцип ламав звичну станову структуру, на яку спирався ?мперський консенсус Романових, заперечував адм?н?стративн? меж? губерн?й. Конфес?йна та традиц?йно-звича?ва ?дентичн?сть для багатьох народ?в Кавказу, Поволжя та Середньо? Аз?? зам?няли принципи ?вропейського нац?онал?зму[41][189]. Специф?чне положення ?вре?в у ?смуз? ос?лост?? та поза нею спричиняла чимало м?жетн?чних конфл?кт?в. Дисперсний характер розселення робив ?вре?в меншиною за будь-яких обставин, зручним об'?ктом для прояв?в ксенофоб?? та антисем?тизму, яскравим образом становлення рос?йського шов?н?зму та ставлення до ??нородц?в? за правл?ння Романових[41][57]. Саме в цю добу зароджу?ться ?деолог?я етн?чност? рос?йського самодержавства як протиставлення нац?ональним рухам етн?чних меншин, як спроба зам?ни пол?етн?чно? династично? феодально? держави на модерну нац?ональну державу три?диного ?рос?йського народу? (великорос?в, малорос?в та б?лорус?в)[41]. Ось як характеризував нац?ональн? особливост? Рос?? Володимир Ульянов[191]:

…Чи ? у нас тяж?ння ??нородц?в? до об'?днання з великорусами п?д загрозою г?ршого нац?онального гн?ту? [...] Рос?я — держава з ?диним нац?ональним центром, великоруським. Великоруси займають г?гантську суц?льну територ?ю, досягаючи за чисельн?стю приблизно 70 м?льйон?в чолов?к. Особлив?сть ц??? нац?онально? держави,
  • по-перше, та, що ??нородц?? (як? становлять у ц?лому б?льш?сть населення — 57 %) населяють саме окра?ни;
  • по-друге, та, що пригноблення цих ?нородц?в значно сильн?ше, н?ж у сус?дн?х державах (? нав?ть не т?льки в ?вропейських);
  • по-трет?, та, що в ц?лому ряд? випадк?в пригноблен? народност?, як? живуть на окра?нах, мають сво?х сородич?в по той б?к кордону, як? користуються б?льшою нац?ональною незалежн?стю (досить згадати хоча б по зах?дному ? п?вденному кордону держави — ф?н?в, швед?в, поляк?в, укра?нц?в, румун?в);
  • по-четверте, та, що розвиток кап?тал?зму ? загальний р?вень культури нер?дко вищ? в ??нородницьких? окра?нах, н?ж в центр? держави.

У сусп?льн?й думц? розгорталась полем?ка м?ж консерватизмом ? реформаторством[192], ?почвенничеством? и ?западничеством?, коли актив?зувалася конкуренц?я м?ж ?вропейськими великими державами-?мпер?ями[170]. ?деолог?чний кл?мат доби ?мпер?ал?зму лише сприяв п?дживленню нац?онал?стичних рух?в. Сво?р?дн?стю Рос?йсько? та Австро-Угорсько? ?мпер?й була в?дсутн?сть заморських колон?й ? ц?льн?сть ?хн?х територ?й, що ускладнювало локал?зац?ю ?метропол??? в них[114]. Ця ситуац?я поясню?, наприклад, ставлення до ?укра?нського питання?, яке через вузьку соц?альну базу укра?нського нац?онального руху до часу не несло пом?тно? загрози[41].

Правл?ння Миколи II (1894—1917)

[ред. | ред. код]

1894 року ?мператорський престол пос?в Микола II (18941917) — останн?й представник династ?? Романових. Його уряд продовжував пол?тику зм?цнення самодержавства[193][194]. На початку XX стол?ття Рос?я все ще залишалася переважно традиц?йною, аграрною, селянською кра?ною. 1901—1903 року соц?альна стаб?льн?сть в держав? порушилась внасл?док економ?чно? кризи, актив?зувався роб?тничий рух, поширилися селянськ? заворушення. Поступово пров?дн? позиц?? здобула радикально-пол?тична теч?я, що ставила сво?м завданням революц?йне захоплення влади ? створення соц?ал?стичного сусп?льства з допомогою державних важел?в. Теоретиком рос?йського пролетарського руху виступив Володимир Ульянов-Лен?н (1870—1924)[195]. За його ?н?ц?ативою 1898 року була створена нелегальна Рос?йська соц?ал-демократична роб?тнича парт?я (РСДРП). На ?? другому з'?зд? 1903 року в?дбувся розкол на фракц?ю прихильник?в радикальних заход?в (б?льшовики) ? приб?чник?в реформ?стського шляху розбудови соц?ал?стично? держави (меншовики). 1901 року за кордоном утворю?ться пол?тична парт?я соц?ал?ст?в-революц?онер?в (есери), яка взяла на озбро?ння народницьку ?деолог?ю. Л?беральний земський рух, що виступав за встановлення конституц?йного устрою, оформився 1905 року в Конституц?йно-демократичну парт?ю (кадети).

Експанс?я на Далекому Сход? та в китайськ?й Манчжур?? призвела до невдало? для Рос?? рос?йсько-японсько? в?йни 19041905 рок?в[196]. За умовами Портсмутського миру були втрачен? Курильськ? острови та п?вденна частина Сахал?ну[41]. Це призвело до Першо? рос?йсько? революц?? 19051907 рок?в[197]. Революц?я почалась розстр?лом мирно? демонстрац?? роб?тник?в Санкт-Петербурга 9 с?чня ? вилилась у бурхлив? виступи по вс?й кра?н?. 14 червня в одеському порту вибухнуло повстання на панцернику ?Потьомк?н?. У жовтн? в?дбувся всерос?йський страйк. 17 жовтня Микола II був змушений проголосити сво?м ?Ман?фестом? запровадження конституц?йно? монарх??[198], дозволити пол?тичн? парт?? та скликати перший парламент — Державну думу[199]. Стих?йно почали виникати Ради роб?тничих депутат?в, проводились численн? м?тинги ? демонстрац??, виходили демократичн? пер?одичн? видання, утворювались пол?тичн? парт??, профсп?лки, громадськ? орган?зац??. Б?льшовики, як? намагались шляхом радикал?зац?? соц?ального руху захопити владу, у листопад?-грудн? вони п?дняли збройн? повстання в Москв?, Харков?, Катеринослав? та Горл?вц? та ?нших м?стах, як? було придушене урядовими в?йськами. Державна дума першого скликання пропрацювала 72 дн?, з 27 кв?тня по 9 липня 1906 року, ? була розпущена Миколою ?? за нам?ри скасувати приватне землеволод?ння. Дума другого скликання працювала з 20 лютого по 2 червня 1907 року лише одну сес?ю ? була також розпущена ?мператорським указом п?сля звинувачень глави уряду Петра Столип?на в змов? 55 депутат?в проти царсько? с?м'?. Дума третього скликання працювала з 1 листопада 1907 по червень 1912 року. Дума четвертого скликання працювала до 25 лютого 1917 року, коли ?? зас?дання були тимчасово призупинен? ?мператорським указом.

Поразка революц?? викликала ?дейну кризу в сусп?льно-пол?тичному рус?, насл?дком яко? було посилення великоруського шов?н?зму (виникнення чорносотенних орган?зац?й) ? в?дмова в?д радикальних форм сусп?льних зм?н. Восени 1912 року п?д контролем уряду була обрана IV Державна дума. Попри перевагу в н?й консервативних сил, п?д час сво?х зас?дань вона зум?ла поставити (за ?н?ц?ативи кадет?в) на розгляд ряд питань щодо оновлення сусп?льного життя. З метою подолати аграрне перенаселення, малоземелля та сприяти кап?тал?стичним перетворенням на сел? 1906 року була започаткована Столип?нська аграрна реформа[200]. Реформа сприяла виходу селян ?з общини, закр?пленню земл? у приватну власн?сть, чим значно прискорила кап?тал?стичний розвиток села. На в?льн? земл? у Сиб?р (С?рий[201]) ? на Далекий Сх?д (Зелений клин[202]) в наступн? роки ви?хало 2,5 млн переселенц?в, серед яких було 1 млн укра?нц?в. Через невм?ло орган?зоване переселення, в?дсутн?сть продукт?в ? медичного обслуговування та неп?дготовлен?сть м?сць для переселенц?в частина з них померла, а частина (до 70 %) повернулась[200].

1914 року в?дбулось останн? територ?альне розширення Рос?йсько? ?мпер?? — протекторатом став Урянхайський край[41][203].

У зовн?шн?й пол?тиц? упродовж 1904—1907 рок?в в?дбулось оформлення ?вропейських коал?ц?й — Рос?я, Франц?я та Велика Британ?я утворили во?нно-пол?тичний союз Антанту, аби протистояти Тро?стому союзу Н?меччини, Австро-Угорщини та ?тал??, утвореному 1882 року[204]. 1914 року розпочався в?йськовий конфл?кт м?ж ними — Перша св?това в?йна[205]. Рос?я мала плани анекс?? етн?чних земель поляк?в та укра?нц?в, що перебували поза ?? юрисдикц??ю; встановити сво? дом?нування на Балканах; завоювати Чорноморськ? протоки[41]. Переб?г во?нних д?й засв?дчив обмежен?сть рос?йського во?нного потенц?алу. П?сля перемоги в Галицьк?й битв?[206] ? одночасно? поразки у Сх?днопрусському прорив? 1914 року, поразка у Горлицьк?й битв? 1915 року[207], частково усп?шний Брусиловський прорив 1916 року стаб?л?зував Сх?дний фронт[41][208]. Рос?йськ? в?йська тимчасово на територ?? зайнятих австро-угорських земель Галичини ? Буковини створили Галицько-Буковинське генерал-губернаторство. В?йна призвела до крайнього напруження сил ус?х воюючих держав. До к?нця 1916 року внасл?док величезних в?йськових витрат ? моб?л?зац?? м?льйон?в селян до арм?? в Рос?? р?зко загострилося продовольче питання, особливо в столиц?[205]. Микола II невдало намагався стаб?л?зувати ситуац?ю частою зм?ною м?н?стр?в. Хл?бн? бунти ? невдоволення вс?х верств населення призвели до под?й революц?йного 1917 року ? припиненню 300-р?чного династичного правл?ння дому Романових[91]. Микола II зр?кся престолу[194], влада перейшла до створеного Державною Думою 3 березня 1917 року Тимчасового уряду на чол? з князем Георг??м Львовим[209].

Рос?йська наука XIX — початку XX стол?ття позначилася низкою фундаментальних здобутк?в у х?м?? (Олександр Бутлеров та Дмитро Мендел??в, що став першим рос?йським Нобелевським лауреатом), медицин? та ф?з?олог?? (Серг?й Ботк?н, Микола Пирогов[210], ?ван Павлов), ф?зиц? (Олександр Стол?тов), ?нженер?? та електротехн?ц? (Павло Яблочков, Олександр Можайський, Олександр Попов)[41].

Громадянська в?йна (1918—1920)

[ред. | ред. код]

П?сля зречення ?мператора Миколи II 2 березня (15 березня за новим стилем) 1917 року Рос?я де-факто стала республ?кою[211], в як?й Лютнева революц?я поклала край самодержавн?й багатонац?ональн?й ?мпер??, пробудивши до пол?тично? активност? поневолен? народи та найширш? верстви сусп?льства[209]. Де-юре Рос?йську республ?ку було проголошено постановою Тимчасового уряду в?д 14 (1) вересня[41]. Тимчасовий уряд, як вищий орган виконавчо? та законодавчо? влади на той час, до складу новоутвореного уряду ув?йшли представники кадет?в, октябрист?в, прогресист?в ? есер?в, був покликаний керувати кра?ною до скликання Всерос?йських Установчих збор?в[209]. Уряд спочатку був сформований князем Георг??м Львовим, п?зн?ше його очолив Олександр Керенський[212]. Його представниками на м?сцях були ком?сари[213]. Тимчасовим урядом було утворено окремий тимчасовий парламент (передпарламент) — Тимчасова рада, який фактично виконував функц?? дорадчого органу. Ця рада була розпущена Радою народних ком?сар?в[41]. Одночасно в?дбувалось формування представницьких орган?в багатьох поневолених народ?в, як? в?дстоювали сво? нац?ональн? та демократичн? права. В Укра?н? з березня таким представницьким органом стала новоутворена Укра?нська Центральна Рада, що в?дстоювала принцип нац?онально-територ?ально? автоном??[214].

Нестаб?льн?сть Тимчасового уряду в столиц? обумовлювалася ?двовладдям?, або паралельною активн?стю Петроградсько? ради роб?тничих ? солдатських депутат?в, яка переп?дпорядкувала соб? в?йська петроградського гарн?зону[215]. На м?сцях паралельно ком?сарам тимчасового уряду на м?сцях розгортали свою д?яльн?сть ради, утворен? радикальними л?вими парт?ями. Загальна демократизац?я, амн?ст?я ? спалах злочинност?, через скасування пол?ц?? спричинили бурхливу громадянську активн?сть, радикал?зац?ю сусп?льних настро?в, занепад дисципл?ни в арм?? ? масове дезертирство, утворення локальних осередк?в влади та крайового представництва, зокрема на ?нац?ональних окра?нах?, серед яких була ? Укра?нська Центральна Рада[41]. В?дбулася швидка пол?тична поляризац?я, яка спричинила низку криз: у кв?тн?, внасл?док урядово? кризи, в?дбулось утворення коал?ц?? меншовик?в та есер?в; у червн? спалахнув конфл?кт з анарх?стами в Петроград?; у липн? в?дбувся збройний виступ б?льшовик?в, в Укра?н? п?д?ймались питання про автоном?ю та укра?н?зац?ю в арм?? (Ун?версали ЦР)[214]; у серпн?–вересн? в?дбувся збройний виступ генерала Лавра Корн?лова[216] та чергова зм?на урядово? коал?ц?? з утворенням так звано? ?Директор???. Тимчасовий уряд виявився неспроможним контролювати ситуац?ю в кра?н?[41].

П?сля ос?нньо? ?б?льшовизац?? рад? у столиц? та найб?льших м?стах[217] для представник?в РСДРП(б) на чол? з Володимиром Лен?ним[195] склались сприятлив? обставни. Якими вони скористались 25 жовтня (7 листопада) 1917 року ? зд?йснили в Петроград? Жовтневий переворот (?Велика Жовтнева соц?ал?стична революц?я?), в результат? якого Тимчасовий уряд було повалено[41]. В?дразу на II Всерос?йському з'?зд? Рад роб?тничих ? солдатських депутат?в було створено новий уряд — Раду народних ком?сар?в (РНК) на чол? з Лен?ним[218]. З'?зд схвалив ряд декларативних революц?йних документ?в: Декрет про мир, Декрет про землю, Декларац?я прав народ?в Рос?? та ?нш?[218]. Не здобувши б?льшост? на Всерос?йських установчих зборах[219], б?льшовики розпустили ?х та в тому ж с?чн? 1918 року провели III Всерос?йський з'?зд Рад, на якому була схвалено ?Декларац?ю прав трудящого ? експлуатованого народу?. Було проголошено Рос?йську Радянську Республ?ку, в?д липня 1918 року РСФРР[220]. Це була перша у св?т? спроба реал?зац?? про?кту побудови комун?стичного сусп?льства в масштабах ц?ло? кра?ни[41].

У пер?од до лютого–березня 1918 радянську владу було встановлено на б?льш?й частин? територ?? колишньо? ?мпер??. До 12 березня 1918 року столицею був Петроград, пот?м уряд було переведено вглиб кра?ни до Москви[41]. Уряд б?льшовик?в пров?в нац?онал?зац?ю промисловост?, ф?нанс?в, транспорту, земель, як? перейшли п?д контроль держави. РСДРП(б) була перейменована на Рос?йську комун?стичну парт?ю (б?льшовик?в), проголошено гасло утвердження диктатури пролетар?ату як головно? умови перемоги соц?ал?стично? революц??[41][221]. 3 березня 1918 року з кра?нами Четвертного союзу було укладено сепаратний Брестський мирний догов?р, за яким п?д контроль н?мецьких ? австро-угорських в?йськ переходили територ?? на зах?д приблизно в?д умовно? л?н?? Рига — Ростов-на-Дону[114][222]. Лише п?сля того б?льшовики взялись за розбудову власно? держави. 20 кв?тня 1918 року було затверджено державний прапор, вл?тку конституц?ю ? державний герб. За Конституц??ю 19 липня 1918 року Рос?я з ун?тарно? держави перетворювалась на федеративну. Посилився нац?ональний рух, окрем? губерн?? чи нац?ональн? област? проголошували себе незалежними ?радянськими республ?ками?. У н?ч з 16 на 17 липня 1918 року в ?катеринбурз? б?льшовики Уральсько? обласно? ради розстр?ляли родину останнього рос?йського ?мператора Миколи II[223]. Ц? под?? посилили розгортання опору б?льшовицькому режиму ? призвели до початку Громадянсько? в?йни[41][224].

Основна збройна боротьба за владу в пер?од Громадянсько? в?йни велася м?ж Роб?тничо-селянською Червоною арм??ю б?льшовик?в (?червоними?) ? збройними силами Б?лого руху (?б?лими?)[225]. Обидв? сторони зд?йснювали пол?тичну владу через диктатуру (Во?нний комун?зм) ? терор (б?лий, червоний)[41][226]. Червон? ставили соб? за мету розбудову комун?стичного сусп?льства в Рос?? та поза нею (пожежа ?Св?тово? революц???). Б?л? пересл?дували ц?л? скликання нових Установчих збор?в, з передачею на ?хн?й розсуд вир?шення питання про пол?тичний устр?й Рос??[225]. Складовою частиною загально? Громадянсько? в?йни були збройна боротьба нац?ональних менших за свою незалежн?сть, серед яких були й укра?нц?[224]. Так? спроби викликали р?шучу в?дс?ч як з боку ?б?лих? генерал?в Михайла Алекс??ва, Олександра Колчака, Антона Ден?к?на ? Петра Врангеля, як? воювали за ??дину ? нед?лиму Рос?ю?, так ? з боку ?червоних?, що бачили в зростанн? нац?онал?зму загрозу завоюванням революц??[41][225]. Внутр?шня боротьба супроводжувалася в?йськовою ?нтервенц??ю не лише кра?н Четверного союзу 1918 року, але й в?йськ Антанти, як? з 1919 року допомагали в?дстояти лег?тимн?сть переходу влади[204].

В?йна велася ? на територ?ях сус?дн?х держав, в?дновлених Ф?нлянд?? та Польщ? (Польсько-радянська в?йна[227]), ?рану, Монгол?? та Китаю[41]. Користуючись прийомами соц?ально? демагог??, б?льшовики зум?ли залучити на св?й б?к найб?дн?ш? прошарки населення м?ст ? сел. Застосовуючи систему надзвичайних заход?в, терор ? репрес?? проти реальних ? потенц?йних пол?тичних противник?в (середн? селянство, велик? землевласники, ?нтел?генц?я, духовенство), найжорсток?ш? засоби боротьби проти в?дкритих ворог?в, розгромивши оп?р внутр?шньо? во?нно-пол?тично? опозиц?? та л?кв?дувавши зовн?шню загрозу сво?й влад?, вони утвердили в кра?н? св?й тотал?тарний режим[221]. За п?дсумками в?йни б?льшовики захопили владу на б?льшост? земель колишньо? Рос?йсько? ?мпер??, визнали незалежн?сть Польщ?, Литви, Латв??, Естон?? та Ф?нлянд??, втратили Карську область у В?рмен?? та Бессараб?ю, як? повернули соб? Туреччина та Румун?я, в?дпов?дно[41][154]. На окремих територ?ях були створен? нац?ональн? радянськ? республ?ки Далекосх?дна, Укра?нська, Б?лоруська та Закавказька, що утворили в?йськово-пол?тичний союз[41]. У склад? РСФРР нараховувалось 9 автономних республ?к (Башкирська, Татарська, Карельська, Киргизька, Горська, Дагестанська, Кримська, Бурят-Монгольська, Якутська) ? 9 автономних областей[220].

СРСР (1922—1991)

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: РРФСР та СРСР

Рос?йська Радянська Федеративна Соц?ал?стична Республ?ка в?д 1918 по 1991 р?к входила спочатку до складу во?нно-пол?тичного союзу радянських республ?к, який досить швидко 1922 року було перетворено на федеративне державно-пол?тичне утворення на м?жнародн?й арен? — Союз Радянських Соц?ал?стичних Республ?к (Радянський Союз, СРСР), що за десяток рок?в завоював м?жнародне визнання як суверенна держава. Рос?я, маючи статус одн??? з союзних республ?к, була найб?льшою за площею (? територ?? Союзу), населенням (б?льше половини) та економ?чною потужн?стю (? промислового та близько ? с?льськогосподарського потенц?алу) серед ус?х ?нших радянських республ?к, перевершуючи ?х нав?ть сукупно за б?льш?стю статистичних показник?в[203].

Утворення ? формування

[ред. | ред. код]
Докладн?ше: Утворення СРСР

?Нац?ональн? радянськ? республ?ки? проголошувалися п?д впливом пол?тично? кон'юнктури на територ?ях, зайнятих Червоною арм??ю, зг?дно р?шень кер?вництва РКП(б). Так само утворювались ? ?нац?ональн? компарт???. ?Во?нно-пол?тичний союз радянських республ?к? можна вважати юридичною формальн?стю, необх?дн?сть дотримання яко? вичерпала себе внасл?док завершення Громадянсько? в?йни й ?ноземно? ?нтервенц?? та стаб?л?зац?? б?льшовицького режиму. Дискус?я серед парт?йного кер?вництва стосовно подальшого ?снування у вигляд? ?союзно? держави? чи звичайно? федерац??, заради наочного засв?дчення розв'язання ?нац?онального питання? завершилась на користь першо?[41]. Однак сама РРФСР не отримала окремо? парт?йно? орган?зац?? на зразок тих, що були створен? в союзних республ?ках, п?дпорядковуючись безпосередньо центральним органам РКП(б), з 1925 року Всерос?йськ?й комун?стичн?й парт?? (ВКП(б))[41]. Тому ?нац?ональн? республ?ки? можна розглядати як декоративн? утворення в завуальован?й колон?альн?й пол?тиц? Москви. Яка на св?й розсуд перекроювала ?хн? територ??, утворювала, або й повн?стю скасовувала. Суто формальн? чинники обумовлювали й адм?н?стративно незручн? кордони м?ж республ?ками, наявн?сть ?нап?ванкла?в? ? ?ексклав?в? (переважно в Середн?й Аз?? та на Кавказ?). Рос?йськими ексклавами були Крим ? Кал?н?нградська область. Упродовж 1924—1925 рок?в було проведено ?нац?онально-державне розмежування? в Середн?й Аз??, в результат? якого з Туркестансько? АСРР РСФРР, Бухарсько? ? Хорезмсько? СРР були утворен? Узбецька ? Туркменська СРР, Таджицька (1937 року отримала союзний статус) ? Кара-Калпакська АСРР у склад? РСФРР (1937 року отримала автономний статус у склад? Узбецько? РСР)[41][203]. Згодом були утворен? Казакська ? Киргизька АСРР (1936 року отримали статус союзних республ?к) ? сформувався сучасний п?вденний кордон Рос?? в Аз??[41]. П?д час численних зм?н к?лькост? суб'?кт?в Рос?йсько? федерац??, ??рарх?? звичайних та нац?ональних адм?н?стративних одиниць усталилися: автономн? республ?ки (АСРР) — Кримська, Якутська, Н?мц?в Поволжя, Чуваська, Карельська, Татарська, Башкирська, Дагестанська, Калмицька, Бурят-Монгольська, Казакська; кра? — Нижньогородський, Середньоволзький, Нижньоволзький, П?вн?чнокавказький, Сиб?рський, П?вн?чний, Далекосх?дний; 6 звичайних областей; 14 автономних; 3 нац?ональн? округи[203]. Автономн? област? та нацокруги входили до складу кра?в та областей[41]. Упродовж 1930–х рок?в в?дбулось ?розукрупнення? рег?он?в, чимало кра?в було перетворено на област?, утворено нов? АРСР.

Правл?ння Стал?на (1922—1953)

[ред. | ред. код]

П?сля завершення Громадянсько? в?йни кер?вництво РКП(б) зосередилось на в?дновленн? економ?ки. Для цього воно в?дмовилось в?д пол?тики ?во?нного комун?зму?[226] ? з 1921 року запровадило елементи ринково? Ново? економ?чно? пол?тики (НЕП), що дало певн? результати[228]. П?сля смерт? Володимира Лен?на 1924 року розгорнулася гостра пол?тична боротьба за владу. Утверджувались авторитарн? методи кер?вництва, як? використав Йосип Стал?н (19221953) для встановлення режиму одноос?бно? влади[41][229]. З середини 1920-х рок?в почалося згортання НЕПу ? розпочалось проведення стал?нсько? модерн?зац?? у форм? форсовано? ?ндустр?ал?зац??[230] ? колектив?зац?? с?льського господарства[231]. Жорсток? соц?альн? експерименти призвели до под?й Голодомору 19321933 рок?в[232]. До початку 1920-х рок?в у кра?н? було встановлено тотал?тарний[233], суворо централ?зований пол?тичний режим (стал?н?зм), який зд?йснював пол?тику жорсткого ?деолог?чного контролю та масових репрес?й 1930-х рок?в, насаджував ?деолог?чн? стереотипи у св?домост? народ?в[234]. Особливо масовими вони стали п?сля вбивства 1 грудня 1934 року Серг?я К?рова[229]. У сусп?льств? нагн?тався масовий психоз навколо пошуку ?ворог?в народу? та ?шк?дник?в?. Жертвами пол?тичних репрес?й ставали парт?йн?, державн? та в?йськов? д?яч?, кер?вники союзних республ?к, ?нтел?генц?я, службовц?, роб?тники ? селяни. Сотн? тисяч людей загинули у кат?внях НКВС, а дармова праця м?льйон?в, кинутих у розгалужену систему табор?в ГУЛАГу за найменшу провину або просто за п?дозрою, використовувалась для розбудови комун?зму[234].

У культурному сенс? союзне кер?вництво спочатку вдалось до пол?тики розвитку етн?чно? самосв?домост? (корен?зац?я), п?сля чого зм?нила вектор у б?к жорстких репрес?й проти нац?ональних ?нтел?генц?й ? стратег?? всеб?чно? русиф?кац??[113]. Свободу творчост?, властиву п?сляреволюц?йним рокам (бурхливий розвиток р?зних форм художньо? творчост?, модерн?стських напрям?в, в?льних творчих об'?днань), заступили цензура ? прагнення контролювати митц?в через мережу творчих сп?лок, догматизац?я культурно? сфери через просування пан?вного стилю ?соц?ал?стичного реал?зму? та придушенн? альтернативних форм творчост?[41].

У зовн?шн?й пол?тиц? СРСР скористався з кризи Версальсько? системи м?жнародних в?дносин п?сля под?лу Чехословаччини 1938 року, ? взяв активну участь у перерозпод?л? сфер впливу в ?вроп?[203][235]. 1939 року були укладен? радянсько-н?мецьк? договори (серед яких Пакт Молотова — Р?ббентропа про перерозпод?л сфер впливу у Сх?дн?й ?вроп?)[236]. Друга св?това в?йна восени 1939 року розпочалась з розд?лу територ?? Польщ? м?ж нацистським Трет?м Рейхом ? комун?стичним СРСР, внасл?док якого останньому в?д?йшли зах?дн? частини сучасних Укра?ни ? Б?лорус?[41][236][237]. Розв'язана СРСР невдала радянсько-ф?нляндська в?йна взимку 1939 року викреслила СРСР з кра?н-член?в Л?ги Нац?й[238][239]. 31 березня 1940 року з Карельсько? АРСР ? анексованих у Ф?нлянд?? територ?й була утворена Карело-Ф?нська РСР, ш?стнадцятий ? останн?й член Радянського Союзу (союзний статус л?кв?дований 1956 року, територ?ю при?днано до РРФСР знов на правах автоном??)[41]. 1940 року СРСР анексував Естон?ю, Латв?ю та Литву через ?проголошенням радянсько? влади?, румунськ? Бессараб?ю та П?вн?чну Буковину як ?добров?льне входження?[154][240]. Були створен? в?дпов?дн? радянськ? республ?ки: Естонська, Латв?йська, Литовська ? Молдавська[203]. До останньо? при?днано територ?ю укра?нсько? автоном?? — Молдавську АРСР (сучасне Придн?стров'я)[203].

22 червня 1941 року Н?меччина, порушивши догов?р про ненапад, розпочала в?йну проти СРСР. Ця н?мецько-радянська в?йна в рос?йськ?й ?стор?ограф?? отримала назву Велико? в?тчизняно?[41][241]. Наприк?нц? осен? 1941 року радянським в?йськам за п?дтримки нових союзник?в по антиг?тлер?вськ?й коал?ц?? ? суворих мороз?в вдалося зупинити вторгнення та вже в грудн? перейти у контрнаступ (Битва за Москву)[41][242][243]. М?льйони людей ? тисяч? промислових п?дпри?мств були евакуйован? у центральн? та сх?дн? рег?они кра?ни, де була створена нова могутня ?ндустр?альна база ? зосереджен? кадри з ус?х ?вропейських республ?к СРСР[244]. П?сля невдалих спроб бездарного кер?вництва розгорнути контрнаступ ?на вс?х фронтах?, що обернувся новими численними втратами, н?мецьк? в?йська вл?тку 1942 року розгорнули масштабний наступ до Волги ? Кавказьких г?р[241]. У грудн? 1942 року п?д час Стал?нградсько? битви стався кор?нний перелом у в?йн?[245], який був закр?плений наступного року п?д час найб?льшо? танково? битви в ?стор?? — Курсько?[41][241][246]. До травня 1945 року радянськ? в?йська зв?льнили в?д н?мц?в всю окуповану територ?ю СРСР та кра?н Центрально-Сх?дно? ?вропи[241][244]. В?йна в ?вроп? завершилася 7 травня п?дписанням Акта про кап?туляц?ю Н?меччини[w]. В?йна завдала величезних матер?альних та людських втрат, лише в СРСР 26,6 млн громадян[41][241]. П?д час в?йни комун?стична влада вдавалась до репрес?й та депортац?й ц?лих народ?в та етн?чних груп, представники яких були пом?чен? в масовому колаборац?он?зм?, або п?дозрювались в неблагонад?йност? (н?мц?, кримськ? татари[247], греки, чеченц? та ?нгуш?, калмики, балкарц?, карача?вц? та ?нш?)[41][248]. У серпн? 1945 року СРСР, зг?дно зобов'язань перед антиг?тлер?вською коал?ц??ю, роз?рвав догов?р про нейтрал?тет ? об'явив в?йну Япон??[244][249]. Було розгромлене найб?льше угруповання Япон?? в Манчжур?? — Квантунська арм?я[41]. За результатами в?йни територ?я СРСР доповнилась землями Тувинсько? Народно? Республ?ки (1944 року утворено Тувинську АРСР), частиною Сх?дно? Прусс?? (Кал?н?нградська область), Печенгою (ув?йшла до складу Мурмансько? област?), П?вденним Сахал?ном ? Курильськими островами (утворили Южносахал?нську область у склад? Хабаровського краю), Закарпаттям (Закарпатська область УРСР)[203][249]. Одночасно Б?лостоцька, частини Гродненсько? та Брестсько? областей Б?лорусько? РСР, а також частини Льв?всько? та Дрогобицько? областей Укра?нсько? РСР були передан? новостворен?й Польськ?й Народн?й Республ?ц?[41]. З 1944 року укра?нське населення переселялось до сх?дних областей Укра?ни, а 1947 року з? сх?дних рег?он?в Польщ? до ?? зах?дних кордон?в (операц?я ?В?сла?).

П?сля перемоги у в?йн? була зд?йснена дем?л?таризац?я та в?дновлення економ?ки СРСР, до 1950 року промислове виробництво зб?льшилося на 73 % у пор?внянн? з дово?нним[241]. С?льське господарство в?дновлювалося пов?льн?шими темпами, з величезними прорахунками (Голодомор 1946—1947 рок?в)[250]. Проте вже 1947 року ситуац?я пол?пшилася, були скасован? картки, проведена грошова реформа[41][251]. Паралельно продовжувалася практика масових репрес?й, депортац?й, ?деолог?чних кампан?й (?ждановщина?, ?лисенк?вщина?, боротьба з ?космопол?тизмом?)[252], придушення повстанського руху в Зах?дн?й Укра?н? (УПА) та Прибалтиц? (Л?сов? брати)[41]. Доба стал?н?зму проявилася в репрес?ях щодо науковц?в гуман?тарно? та природничо? сфери, що призводило до знищення ц?лих перспективних наукових напрям?в (генетика, к?бернетика) та стагнац?? (ф?лософ?я, економ?ка, ?стор?я, мовознавство)[203]. Пр?оритет надавався п?дтримц? прикладних, технолог?чних напрям?в, зор??нтованих на п?дтримку обороноспроможност? та ВПК (техн?ка, космонавтика, ф?зика, х?м?я)[203][253]. Подальше впровадження досягнень науково-техн?чно? революц?? було пов?льним ? не в?дпов?дало потребам сусп?льства, що проявлялось у неспроможност? наздогнати передов? кра?ни Заходу[41].

П?сля зак?нчення Друго? св?тово? в?йни, попри створення глобально? пол?тично? Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й (ООН)[254] почався пер?од глобально? пол?тично? та ?деолог?чно? конфронтац?? м?ж кра?нами соц?ал?стичного табору ? кра?нами Заходу, що супроводжувався гонкою озбро?нь ? локальними збройними конфл?ктами — Холодна в?йна[41][255]. В?дпов?дно до р?шень Ялтинсько? та Потсдамсько? конференц?й 1945 року СРСР установив контроль над в?дпов?дними окупац?йними зонами в Н?меччин? та Австр??[249]. У ряд? кра?н Центрально-Сх?дно? ?вропи були встановлен? мар?онетков? комун?стичн? режими, у в?дпов?дь на створення в?йськово-пол?тичного блоку НАТО[256], 1955 року кра?нами соц?ал?стичного табору було укладено Варшавський догов?р[41][152][257].

Правл?ння Хрущова (1953—1964)

[ред. | ред. код]

П?сля смерт? Стал?на внасл?док боротьби угруповань парт?йного кер?вництва до влади прийшов Микита Хрущов (19531964)[258]. 1956 року на XX з'?зд? КПРС в?н виступив ?з критикою культу особи Стал?на, розпочалась реаб?л?тац?я жертв репрес?й, процес повернення депортованих народ?в на батьк?вщину, л?кв?дац?я системи ГУЛАГу[41]. У цей час стали б?льше прид?ляти уваги соц?альн?й сфер?, розвитков? с?льського господарства, щоб ?наздогнати ? перегнати Америку? (осво?ння ц?линних земель Казахстану). Проте в?дверт? афери в продовольч?й пол?тиц? обернулось зривами план?в, п?двищенням ц?н ?голодними бунтами? (Новочеркаськ)[258]. В?дносна л?берал?зац?я (?в?длига?) актив?зувала творчий процес в ус?х сферах мистецтва (доба ?ш?стдесятництва?), з'явився ?самвидав?[259], виникали дисидентськ? рухи[41]. Концентрац?я ресурс?в на окремих напрямах науки ? техн?ки дала змогу досягти значних усп?х?в: 1954 р?к — перша у св?т? Обн?нська АЕС, 1957 р?к — перший штучний супутник Земл?, 1961 р?к — Юр?й Гагар?н, перша людина в космос?[41][203].

У цей пер?од територ?я Рос?? сформувалась в сьогодн?шньому вигляд?. 1954 року Кримську область РРФСР передали до складу УРСР без уточнення статусу Севастополя[260], який був закр?плений в Конституц?? УРСР 1978 року як м?сто республ?канського п?дпорядкування[41][203][261]. Наступного 1955 року до складу РРФСР повернули Клухорський район Груз??; 1956 року п?вденну частину Джан?бецького району Зах?дноказахстансько? област? Казахстану, того ж року в?дновлено Карельську АРСР; 1957 року в?дновлено Чечено-?нгушську АРСР з поверненням г?рських територ?й, переданих п?д час ?? розформування 1944 року до складу Груз??, а в?д Естон?? передано Печорський зал?зничний вузол в обм?н на 2 села Псковсько? област?. Того ж року було розформовано к?лька областей, п?сля чого у склад? РРФСР залишилось 16 АРСР, 5 автономних областей, 49 областей, 6 кра?в ? 10 автономних округ?в[41][203].

У зовн?шн?й пол?тиц? СРСР п?дтримував виг?дн? йому пол?тичн? режими в р?зних кра?нах. 1956 року в?йська СРСР взяли участь у придушенн? антикомун?стичного повстання в Угорщин?. 1960 року через конфронтац?ю з мао?стським кер?вництвом КНР комун?стичний таб?р розколовся навп?л. 1962 року м?ж СРСР ? США через розм?щення радянських ядерних ракет на Куб? ледь не розпочалася ядерна в?йна (Карибська криза)[41].

Правл?ння Брежн?ва (1964—1983)

[ред. | ред. код]

1964 року Хрущова, звинуваченого у ?волюнтаризм??[262], було усунуто в?д влади, ? КПРС очолив Леон?д Брежн?в (19641983)[263]. Доба його урядування традиц?йно характеризу?ться як ?доба застою?, тод? як сучасна ?деолог?я називала його епохою ?розвинутого соц?ал?зму?[41][264]. У цей час актив?зувалося осво?ння Сиб?ру, Крайньо? П?вноч? та Далекого Сходу (буд?вництво Байкало-Амурсько? маг?страл?, розробка великих поклад?в нафти ? газу у Зах?дному Сиб?ру), в обм?н на труби та залучення н?мецьких технолог?й, сп?вроб?тництво з кра?нами Ради економ?чно? вза?модопомоги, розпочався активний експорт енергоресурс?в до ?вропи. Були збудован? турбопроводи (?Дружба?, Уренгой — Ужгород та ?нш?)[41]. Усп?хи в осво?нн? космосу, розвитку ав?ац??, атомно? енергетики, фундаментальних ? прикладних наук, в систем? соц?ального забезпечення, культур? та спорт? в?дбувалися на тл? упов?льнення темп?в розвитку економ?ки екстенсивного характеру, превалювання галузей ВПК. Неефективна модель командно? економ?ки призвела до очевидного в?дставання у високотехнолог?чних ? науковом?стких галузях в?д пров?дних кра?н Заходу[263]. У внутр?шн?й пол?тиц? в?дбувся р?шучий розворот ? згортання залишк?в ?в?длиги?[263]. Органи державно? безпеки посилили боротьбу з ?накомисленням та дисидентством[41]. Ун?таризац?я ? бюрократизац?я вс?х д?лянок життя СРСР мали на мет? прискорити процеси ?нтеграц?? республ?к в ?дину державу ? на основ? рос?йсько? мови ? культури витворити нову ??сторичну сп?льн?сть людей — радянський народ?. Масова пропаганда формувала ? небезусп?шно утверджувала у сусп?льн?й св?домост? вс?х народ?в СРСР, а передус?м рос?йського, вищ?сть рос?йсько? культури над культурами ?нших народ?в. 1977 року було прийнято нову Конституц?ю СРСР (через р?к Конституц?ю РРФСР), яка мала стати парадним фасадом сусп?льства ?розвинутого соц?ал?зму?[41][265].

1968 року радянськ? в?йська придушили л?беральн? пол?тичн? реформи в Чехословаччин? (операц?я ?Дунай?)[266]. Вт?м наступного десятил?ття в?дбулось значне пол?пшення у м?жнародних в?дносинах, внутр?шньон?мецьких, американсько-китайських, американсько-радянських (договори про обмеження стратег?чних наступальних озбро?нь)[41]. 1975 року в Гельс?нк? було п?дписано Заключний акт Наради з безпеки ? сп?вроб?тництва в ?вроп?[267]. Край ?пол?тиц? розрядки напруження? поклав СРСР 1979 року, коли зд?йснив в?йськовий переворот в Афган?стан? й ув?в в?йська на п?дтримку мар?онеткового уряду Бабрака Кармаля, що призвело до тривалого збройного протистояння[268] ? в?дновлення ?Холодно? в?йни?, яку президент США Рональд Рейган вив?в на новий р?вень ?Зоряних в?йн?[41][255]. Кра?на опиня?ться в м?жнародн?й ?золяц?? на фон? пад?ння св?тових ц?н на вуглеводн?, дох?д в?д продажу яких дозволяв покривати проблеми в неефективн?й економ?ц? впав на половину, що яскраво засв?дчив бойкот Ол?мп?йських ?гор 1980 року з боку пров?дних зах?дних кра?н[269].

Див. також: Пер?од застою

Правл?ння Горбачова (1985—1991)

[ред. | ред. код]

П?сля нетривалого кер?вництва Юр?я Андропова (19831984)[270] та Костянтина Черненка (19841985)[271], 1985 року генеральним секретарем ЦК КПРС став Михайло Горбачов (19851991)[41][272]. В?н розпочав пол?тику прискорення соц?ально-економ?чного розвитку, пров?в антиалкогольну кампан?ю, ?боротьбу з нетрудовими доходами?, впровадив держприйомку, як механ?зм боротьби з масовим браком[41]. 1987 року розпочались масштабн?ш? перетворення — ?Перебудова?, яка дуже швидко зайшла в глухий кут[203][273]. Вт?м в?дбулась л?берал?зац?я сусп?льно-пол?тичного життя, запроваджувались принципи свободи слова, в?дбувались спроби демократизац?? КПРС (плюрал?зм думок, гласн?сть)[203][273]. Послаблення пол?тичного та ?деолог?чного диктату КПРС призвело до виникнення пол?тичних парт?й, орган?зац?й ? рух?в, як? виступили проти тотал?тарного режиму та ун?тарно? держави[41]. П?сля I з'?зду народних депутат?в СРСР 1989 року р?зко загострилося протистояння пол?тичних сил, розпочалися суперечки з питань майбутнього устрою держави, у союзних республ?ках виникли ? ширились нац?онально-демократичн? рухи, в Прибалтиц? розпочались виступи за вих?д з? складу СРСР та в?дновлення незалежност?. Таб?р рос?йських реформатор?в очолив один з колишн?х кер?вник?в КПРС Борис ?льцин[274]. 11 березня 1990 року Литва першою з радянських республ?к проголосила про свою незалежн?сть, спроба придушити яку вилилась в кровав? под?? с?чня 1991 року у В?льнюс?. Литву насл?дували Латв?я й Естон?я[203]. На Кавказ? та в Середн?й Аз?? спалахнули збройн? м?жнац?ональн? конфл?кти[41].

12 червня 1990 року Верховна Рада РРФСР на чол? з Борисом ?льциним, за прикладом прибалт?йських республ?к, видала Декларац?ю про державний суверен?тет РРФСР, яка спричинила ефект дом?но ? аналог?чн? декларац?? були прийнят? в ?нших республ?ках[41]. 12 червня 1991 року на перших всенародних виборах президентом РРФСР було обрано Бориса ?льцина (19911999)[274]. 19–21 серпня 1991 року в Москв? в?дбулась невдала спроба в?йськового заколоту, який фактично позбавив Горбачова важел?в влади, як? перехопили союзн? республ?ки[41][203]. 24 серпня 1991 року Верховна Рада УРСР, другого за пол?тичною вагою члена Радянського Союзу, ухвалила Акт проголошення незалежност?[261][275][276], п?дтверджений всенародним референдумом 1 грудня того ж року[277]. 8 грудня 1991 року л?дери Рос?? (Борис ?льцин), Укра?ни (Леон?д Кравчук)[278] та Б?лорус? (Стан?слав Шушкевич) п?дписали Б?ловезьк? угоди про припинення ?снування СРСР, як суб'?кта м?жнародного права, та домовились про утворення Сп?вдружност? Незалежних Держав[41][279][280]. 12 грудня 1991 року Верховна Рада РРФСР ратиф?кувала цю угоду ? денонсувала Догов?р про утворення СРСР. 25 грудня 1991 року Михайло Горбачов оголосив про свою в?дставку з посади президента СРСР, усю повноту влади в Рос?? отримав Борис ?льцин[274]. 26 грудня Рада Союзу Верховно? ради СРСР визнала, що СРСР припинив ?снування[41][203].

Див. також: Перебудова

Рос?йська Федерац?я

[ред. | ред. код]

Правл?ння ?льцина (1991—1999)

[ред. | ред. код]

Самост?йний розвиток Рос?йсько? Федерац?? на пол?тичн?й арен? розпочався з утвердження правонаступництва СРСР як суб'?кта м?жнародного права. Таким чином Рос?я автоматично перебрала на себе членство в ус?х м?жнародних орган?зац?ях в яких перебував СРСР на момент його розпаду, у тому числ? ? м?сце пост?йного члена Ради Безпеки ООН[281]. У внутр?шн?й пол?тиц? в?дразу розпочалось узгодження конституц?йних засад федеративного устрою держави. 31 березня 1992 року вс? республ?ки та ?нш? автономн? й адм?н?стративн? утворення (надал? суб'?кти федерац??), за винятком Татарстану, ?чкер?? (Чечня) та ?нгушет??, для врегулювання конфл?кт?в м?ж загальнорос?йським законодавством ? м?сцевими декларац?ями про державний суверен?тет, п?дписали ?Федеративний догов?р?, що запровадив основн? принципи федерал?зму в Рос??[41].

Перех?д в?д командно? до ринково? економ?ки в?дзначився радикальними економ?чними реформами, що незабаром дали сво? плоди. Новосформований уряд Рос??, що складався з радикально настро?них учених-реформатор?в на чол? з ?гором Гайдаром, проголосив курс на проведення глибоких економ?чних перетворень з метою створення у кра?н? ринково? економ?ки. 1 с?чня 1992 року було скасовано державне регулювання ц?н, внасл?док чого було подолано деф?цит споживчих товар?в ?з одночасним запуском г?пер?нфляц?? та пад?ння житт?вого р?вня населення[41]. Впродовж 1990-х рок?в в?дбувалось масштабне роздержавлення (приватизац?я) ? перерозпод?л засоб?в виробництва, р?зка поляризац?я доход?в; 1993 року проведена конф?скац?йна грошова реформа, радянськ? карбованц? були зам?нен? на рос?йськ? рубл?[41][282].

Безкомпром?сн? ринков? реформи, як? почав зд?йснювати уряд, зумовили значне пог?ршення матер?ального становища основно? маси населення та зростання соц?ально? напруженост? у рос?йському сусп?льств?. Проти радикальних економ?чних зм?н виступили л?в? сили та стара номенклатура, як?, використовуючи лозунг захисту ?нтерес?в ?трудящих мас?, п?ддали р?зк?й критиц? пол?тику президента ? уряду. Це було використано консервативною б?льш?стю Верховно? Ради, до яко? при?днались численн? нац?онально-патр?отичн? групи, що мр?яли про в?дродження ?велико? Рос???. Парламент блокував реформи уряду, який п?сля вимушено? в?дставки ?гора Гайдара очолив В?ктор Черномирд?н. У жовтн? 1993 року в?дбувся конституц?йний конфл?кт м?ж президентом та кер?вництвом Верховно? Ради на чол? з Русланом Хасбулатовим за п?дтримки в?це-президента Олександра Руцького. Парламент був розпущений ?з застосуванням в?йськ, ради народних депутат?в були розпущен? або перетворен? на рег?ональн? та мун?ципальн? парламенти. 12 грудня 1993 року прийнято чинну Конституц?ю РФ, в?дбувся остаточний демонтаж радянсько? пол?тично? системи ? централ?зац?я влади[41]. На нових парламентських виборах демократичн? парт?? не змогли домовитись ? виступити ?диним виборчим блоком, тож зазнали в?дчутно? поразки.

Аби змусити владу ?чкер?? на чол? з генералом Джохаром Дуда?вим при?днатись до федеративного договору у грудн? 1994 року на територ?ю республ?ки було уведено в?йська, розпочалась Перша рос?йсько-чеченська в?йна[41]. Во?нн? д?? забрали десятки тисяч жертв мирного населення (лише за оф?ц?йними даними загинуло 6 тис. рос?йських в?йськовослужбовц?в), засв?дчили слабку лег?тимн?сть столично? влади серед мусульманських громад П?вн?чного Кавказу, п?дживили рел?г?йний екстрем?зм та застосування терористичних акт?в поза зоною бойових д?й. 1996 року передвиборча президентська кампан?я ? невдал? д?? федеральних в?йськ змусили за посередництва ОБС? вдатись до п?дписання тимчасових Хасав'юрт?вських угод ? фактичного визнання влади ?чкер??[41].

У липн? 1996 року Борис ?льцин перем?г у другому тур? президентських вибор?в л?дера Компарт?? РФ Геннад?я Зюганова ? був переобраний президентом на другий терм?н[274]. Зовн?шня пол?тика ц??? доби була спрямована на встановлення р?вноправних стосунк?в ?з зах?дними кра?нами, ?нтеграц?ю у ?вропейське сп?втовариство при збереженн? впливових позиц?й, як? пос?дав СРСР. Тому Рос?я чинила на м?жнародн?й арен? оп?р прийому до НАТО нових член?в з числа кра?н Центрально-Сх?дно? ?вропи (Польщ?, Чех??, Угорщини та ?нших). У пол?тичн?й криз? на Балканах, пов'язан?й з розпадом Югослав??, Рос?я активно п?дтримувала Серб?ю у ?? намаганнях зберегти пан?вне становище в рег?он?, зберегти територ?альну ц?л?сн?сть у Косов? (Приштинський марш-кидок 1999 року). У в?дносинах Рос?? з колишн?ми республ?ками СРСР виникла напружен?сть у зв'язку з проблемами закордонних рос?ян та ?рос?йськомовного населення? на етн?чному п?д?рунт?; розм?щення ? майна Збройних сил СРСР; розпод?лу майна колишнього СРСР. Наприк?нц? березня 1996 року президенти Рос??, Казахстану, Киргизстану та Б?лорус? п?дписали Догов?р щодо поглиблення ?нтеграц?? м?ж ?хн?ми кра?нами — Митний союз[283][284]. 1997 року було оформлено Союз Рос?? та Б?лорус? (яку на той час очолював Олександр Лукашенко), з 8 грудня 1999 — Союзна держава. Навесн? 1997 уклала з НАТО Угоду про особлив? в?дносини, яка встановлювала партнерськ? стосунки м?ж обома сторонами.

У серпн? 1998 року стався обвал конвертац?йного курсу рубля, тому 17 серпня уряд Рос?? оголосив про припинення платеж?в за низкою зобов'язань — дефолт. Це призвело до економ?чно? кризи ? пог?ршення становища громадян, обвальне пад?ння курсу допомогло втримати конкурентоспроможн?сть рос?йсько? економ?ки[41]. Наприк?нц? 1999 року п?сля низки терористичних акт?в, зокрема в Москв?, у Чечн? розпочалась Друга рос?йсько-чеченська в?йна. Жорсткий курс сприяв популярност? новопризначеного голови уряду Володимира Пут?на, колишнього голови ФСБ[41].

Через незадов?льний стан здоров'я, насл?дки економ?чно? кризи та в?йну на Кавказ? 31 грудня 1999 року Борис ?льцин подав у в?дставку, призначивши Пут?на виконувачем обов'язк?в президента кра?ни. На п?дтримку передвиборчо? кампан?? у лютому 2000 року в?дбувся штурм Грозного, згодом федеральн? сили встановили контроль над ?чкер??ю. Замирення в?дбулось силою ? ставкою Москви на одного з чеченських л?дер?в (Ахмата Кадирова).

Правл?ння Пут?на (2000—2008)

[ред. | ред. код]

6 травня 2000 року Володимир Пут?н був обраний другим президентом незалежно? Рос??, 14 березня 2004 року переобраний на другий терм?н. На початку 2000-х рок?в ним була проведена низка реформ: податкова, земельна, пенс?йна, банк?вська, монетизац?я п?льг, реформи трудових в?дносин, електроенергетики ? зал?зничного транспорту. Одним з основних проголошених пр?оритет?в внутр?шньо? пол?тики став п?дйом економ?ки ? р?вня життя населення. У вересн? 2005 року запускаються так зван? ?Нац?ональн? про?кти?, жоден з яки не досяг сво?? мети через корупц?ю ? в?дсутн?сть ефективних механ?зм?в вт?лення ? контролю. Одночасно зд?йснювалися кроки у напрямку зм?цнення центрально? ? ослаблення рег?онально? влади: було запроваджено систему федеральних округ?в, керованих представниками президента; було скасовано виборн?сть губернатор?в[41]. В?д 2003 року парламентську б?льш?сть в кра?н? склада? пропрезидентська парт?я ??дина Рос?я?. В?дбулось значне посилення авторитаризму, надм?ру зр?с вплив силових в?домств (МВС, МНС, ЗС, СК), спецслужб (ФСБ, ФСО, ФПС та ?нших), обмеження д?яльност? громадських орган?зац?й та свободи слова шляхом перехоплення контролю за пров?дними ЗМ?, пересл?дування незгодних б?знесмен?в (Михайло Ходорковський) та ?прихована? нац?онал?зац?я ?хн?х п?дпри?мств (справа ЮКОСа)[41]. Усе це призвело до бурхливого росту корупц?? ? поглиблення майнового розшарування населення. Соц?альне невдоволення стримувалося п?дйомом пенс?й та бюджетних зарплат, масивною пропагандою д?й президента ? його уряду. Св?тове здорожчання енергонос??в дало можлив?сть достроково сплатити державн? борги та перетворити енергетичний чинник на один ?з вагомих ?нструмент?в зовн?шньо? пол?тики на пострадянському та ?вропейському напрямках. У цей час форсовано стверджу?ться оф?ц?йна ?деолог?я ?суверенно? демократ??[ru]?, сформована Владиславом Сурковим ? загалом п?дтримана населенням завдяки економ?чн?й та пол?тичн?й стаб?л?зац?? в кра?н?[41].

У зовн?шн?й пол?тиц? проводився курс на конфронтац?ю ?з сус?дн?ми державами з метою в?дновлення сфер впливу, встановлення в них ?пок?рливих режим?в? та в?двернення уваги населення Рос?? в?д внутр?шн?х проблем. Прокламований курс на конфронтац?ю з кра?нами НАТО ? насамперед США носив демонстрац?йний характер, призваний показати ?зростання велич? Рос???. Насправд? д?? Рос?? у напрямку цих кра?н через значну економ?чну залежн?сть були скор?ше дружн?ми.

Правл?ння Медвед?ва (2008—2012)

[ред. | ред. код]

На чергових президентських виборах, аби уникнути конституц?йно? кол?з??, в?дбулась ?пол?тична рок?ровка?, 8 травня 2008 року прем'?р-м?н?стра Дмитра Медвед?ва було обрано президентом, який в?дразу призначив Володимира Пут?на на посаду голови уряду[41]. У перш? м?сяц? свого правл?ння Медвед?в не виходив з т?н? прем'?р-м?н?стра. На цей час основними напрямками роботи влади було подолання насл?дк?в економ?чно? кризи 2008—2010 рок?в[41]. У серпн? 2008 року Рос?я втрутилась у збройний конфл?кт на територ?? Груз?? на боц? П?вденно? Осет?? та Абхаз??[41]. Як? фактично були окупован? ?? в?йськами та визнан? де-юре московською владою незалежними кра?нами.

Друге правл?ння Пут?на (з 2012)

[ред. | ред. код]

На президентських виборах 4 березня 2012 року, завдяки внесеним поправкам до конституц??, президентом втрет? було обрано Володимира Пут?на. Переб?г виборчо? кампан?? засв?дчив широкомасштабне зростання опозиц?йних настро?в, як? вилились в масов? демонстрац?? на Болотн?й площ? в Москв? 2011—2013 рок?в та пошуку владою застосування пропагандистсько? машини з приводу розбурхання патр?отичних настро?в та любов?в до нац?онального л?дера. Ними стали Зимова Ол?мп?ада в Соч? взимку 2014 року та окупац?я з подальшою анекс??ю Кримського п?вострова навесн?, збройний конфл?кт на сход? Укра?ни — Рос?йська весна. За посередництва л?дер?в Франц?? (Франсуа Олланд) та Н?меччини (Ангела Меркель), так званий ?нормандський формат?, в?йну намагались зупинити п?дписанням М?нських угод, перш? з яких були п?дписан? 5 вересня 2014 року.

Укра?нсько-рос?йськ? в?дносини

[ред. | ред. код]

П?сля 1991 року

[ред. | ред. код]

Наприк?нц? 1991 року укра?нське та рос?йське кер?вництво, перебуваючи в конфл?кт? ?з союзним центром у Кремл?, разом виступили ?н?ц?аторами розпуску СРСР[41]. Угоду про припинення союзного договору ? новий догов?р про утворення Сп?вдружност? Незалежних Держав було п?дписано 8 грудня 1991 року в Б?ловезьк?й Пущ? у Б?лорус?[279][280]. Проте надал? основним чинником, що визначав м?ждержавн? стосунки, став розпод?л матер?альних, ф?нансових актив?в та ?ншо? спадщини СРСР, зокрема в?йськово?, промислово? та енергетично? ?нфраструктури. Рос?я стала основним правонаступником СРСР, однак при розпод?л? загальносоюзно? власност? траплялося чимало правових кол?з?й, посилених кризовим станом економ?к обох кра?н[41].

1994 року за умовами Будапештського меморандуму Укра?на в?дмовилася в?д ядерно? збро? (яка передавалась до Рос??), в обм?н на це Рос?я разом ?з США та Великою Британ??ю надавала гарант?? безпеки[41].

Основн? протир?ччя на початковому етап? м?ждержавних в?дносин були подолан? 1997 року, коли п?д час оф?ц?йного в?зиту Бориса ?льцина до Ки?ва 31 травня було п?дписано ?Догов?р про дружбу, сп?вроб?тництво ? партнерство м?ж Укра?ною ? Рос?йською Федерац??ю?[285]. Уперше було задекларовано встановлення р?вноправних, вза?мовиг?дних ? дружн?х м?ждержавних стосунк?в, як? ?рунтуються на нормах м?жнародного права. Тод?, на тл? визнання в?дсутност? вза?мних територ?альних претенз?й, фактично визначили як основн? чинники подальших економ?чних в?дносин розрахунки Укра?ни за постачання рос?йських енергонос??в, оплату за ?х транзит територ??ю Укра?ни до Зах?дно? ?вропи та умови перебування Чорноморського флоту Рос?? на територ?? Укра?ни (переважно на Кримському п?востров?) до 2017 року[41]. Водночас не була остаточно розв'язана проблема дел?м?тац?? державного кордону та виключних економ?чних зон в акватор?ях Азовського моря та Керченсько? протоки, контролю над цив?льною ? технолог?чною ?нфраструктурою Чорноморського флоту Рос??[41][286].

На тл? загально? оф?ц?йно? стаб?л?зац?? укра?нсько-рос?йських вза?мин час?в президентства Леон?да Кучми виключенням став м?ждержавний конфл?кт 2003 року навколо сп?рного острова Коса Тузла в Керченськ?й протоц?[x][41][286]. Розпочате з рос?йського боку буд?вництво захисно? дамби для портових споруд Порт-Кавказу могло з'?днати остр?в наново з Краснодарським кра?м. Уряд Рос?? п?ддав сумн?ву його приналежн?сть Укра?н?. Конфл?кт був зупинений жорсткою позиц??ю укра?нського кер?вництва[y] ? фактичним припиненням буд?вництва. Статус Тузли та питання морського кордону не було врегульовано н? на м?жнародному, н? на м?ждержавному р?внях[41].

На тл? охолодження в?дносин пол?тичного естебл?шменту ?вропейського Союзу та США впродовж 20022004 рок?в, спричиненого пол?тичними скандалами навколо вбивств журнал?ста Георг?я Гонгадзе, пол?тика В'ячеслава Чорновола, пол?тичними репрес?ями проти учасник?в руху ?Укра?на без Кучми?, пол?тичний вплив Рос?? в Укра?н? зр?с[286]. Його метою було сприяти переор??нтац?? план?в зовн?шньо-економ?чно? та пол?тично? ?нтеграц?? Укра?ни ?з зах?дного вектора в б?к м?жнародних про?кт?в Рос?? (СНД, ?диний економ?чний прост?р)[41]. П?сля Помаранчево? революц?? пол?тика новообраного президента В?ктора Ющенка позначилася актив?зац??ю ?вро?нтеграц?йних крок?в[287], пропозиц?ями вступу Укра?ни до П?вн?чноатлантичного альянсу (НАТО) та скороченням участ? Укра?ни в д?яльност? структур СНД[288]. Конфл?кт ?нтерес?в призв?в до ?газових криз? 2005—2006 та 2008 рок?в з приводу умов укладення чергових енергетичних контракт?в ?з Рос??ю, орган?зац??ю антинат?вських акц?й[41].

П?сля обрання 2010 року Президентом Укра?ни В?ктора Януковича, м?ж ним ? президентом Рос?йсько? Федерац?? Дмитром Медвед?вим було укладено Харк?вськ? угоди, як? позначили зближення у стосунках м?ж обома державами[289]. Терм?н перебування Чорноморського флоту Рос?? на територ?? Укра?ни був продовжений до 2042 року в обм?н на корекц?ю рос?йсько? ц?ново? пол?тики щодо постачання енергонос??в. Але загальний оф?ц?йний курс Укра?ни п?сля того передбачав продовження ?нтеграц?? до ?вропейського Союзу та диверсиф?кац?ю джерел енергопостачання[41][289].

Фальсиф?кац?я ?стор?? держави

[ред. | ред. код]

2014 року в?дбулася масштабна виставка ?Моя ?стор?я — Рюрикович?? з фальсиф?кац??ю хронолог?? ?стор?? Рос??[290], в?дбулося оф?ц?йне творення ?сторичного м?ту[291]. Орган?заторами ?? стали Адм?н?страц?я президента Рос?йсько? Федерац??, М?н?стерство культури Рос?йсько? Федерац??, Уряд Москви[292][293]. Цю виставку в?дкрив патр?арх Рос?йсько? православно? церкви Кирил[294]. Разом з цим президент Рос?? Володимир Пут?н з?брав ?сторик?в Рос?? на ?нструктаж[295][296] з метою пол?тично заангажованого переписування ?стор?? Рос??[297][298][299]. Шк?льний п?дручник Н. Заглад?на ??стор?я Рос?? та св?ту у 20 стол?тт??, що за завданням Володимира Пут?на повинен був викладати ?стор?ю ?патр?отичн?ше?, навмисно замовчу? чи одноб?чно ?нтерпрету? багато темних стор?нок ?стор?? Рос?? — стал?нськ? репрес??, голодомори, чеченськ? в?йни тощо.

Фальшивування ?стор?? власно? держави часто в?дбува?ться ? на побутовому р?вн?. Це ? приписування соб? чужих перемог, як у випадку з Грюнвальдською битвою, про участь в як?й смоленських полк?в (зрос?йщено? б?лорусько? земл?, що на той час перебувала у склад? Великого княз?вства Литовського) згадують в п?дручниках ?стор?? та на патр?отичних б?гбордах рос?йських м?ст 2017 року[300], ? нав?ть анекдотична в?дсилка до сюжет?в р?зноман?тних пропагандистських художн?х ф?льм?в (в?д ?Олександра Невського? Серг?я Ейзенштейна[301] до ?Орди? Андр?я Прошк?на ? ?В?к?нга? Андр?я Кравчука[302]) як до ?сторичних джерел.

Див. також

[ред. | ред. код]

Прим?тки

[ред. | ред. код]
  1. Незалежн?сть вдалось в?дстояти Ф?нлянд??, Естон??, Латв??, Литв? та, за допомоги союзницьких укра?нських в?йськ, Польщ?. Бессараб?я була окупована Румун??ю.
  2. Телев?з?йн? та онлайнов? засоби масово? ?нформац??, пов'язан? з В?ктором Медведчуком (кумом Володимира Пут?на) — NewsOne, ZIK, 112 Укра?на тощо. Президентськ? вибори в США 2016 та 2020 рок?в. Протести ?жовтих жилет?в? у Франц?? 2018 року тощо.
  3. Хакерськ? атаки на Укра?ну 2017 року; на нафтог?н у США 2021 року.
  4. Вибухи склад?в бо?припас?в у Врбетицях (Чех?я); вибухи на в?йськових складах в Укра?н?.
  5. Отру?ння родини Скрипал?в.
  6. Люди, що втратили власну свободу в результат? продажу, невиплати борг?в тощо.
  7. Люди, що втратили власну свободу в результат? полону.
  8. Селяни, як? отримали в?д боярина ?купу? — позичку грошима, зерном або тягловою силою, ? ще не виплатили ??.
  9. Старшим сином Ярослава Мудрого Володимиром Ярославичем 1046 року за зразком ки?вського.
  10. Ц?кавим ? факт, що серед дюжини заколотник?в були й Кучкович?, нащадки ? родич? страченого його батьком боярина Кучко.
  11. Уперше он?м ?Золота Орда? в писемному твор? було вжито лише 1566 року в московському ?сторико-публ?цистичному твор? ?Казанська ?стор?я? як поширений простор?чний вираз на означення держави яко? вже не ?снувало.
  12. Був чолов?ком дочки князя Данила Галицького Устин??.
  13. ?нститут баскак?в, прямих ханських збирач?в дан?, про?снував на п?вноч? Рус? менше п?встол?ття, п?сля чого зб?р податк?в було покладено на м?сцеву владу. Тод? як у Ки?в? монгольська адм?н?страц?я ?снувала ? 1324 року, коли ки?вська знать присягнула на в?рн?сть литовському князю Гедим?ну[38].
  14. Ос?док ки?всько? метропол?? до Владимира-на-Клязьм? було переведено з Ки?ва 1299 року.
  15. З цього приводу ?снують р?зн? заперечення, в тому числ? й ?сторик?в-геральдист?в, оск?льки цей символ ф?ксу?ться на монетах тверського князя Михайла Борисовича. На сарайських ? кримських золотоординських м?дних монетах (пулах) з час?в монгольського хана Узбека, що династично пор?днився з римськими ?мператорами, узявши шлюб з позашлюбною дочкою Андрон?ка ?? Палеолога, починають карбувати двоголового орла[47][48].
  16. Для пор?вняння, Мала Грец?я (власне ?сторичн? земл? на п?вдн? Балканського п?вострова та остров?в Егейського моря) та Велика Грец?я (для нових колон?зованих земель на п?вдн? Апенн?нського п?вострова, нин? ?тал?я). Аналог?чно в Польськ?й держав? вир?зня?ться ?сторичне ядро Мало? Польщ? (пол. Ma?opolska; лат. Polonia Minor) навколо Кракова ? територ?я Велико? Польщ? (пол. Wielkopolska; лат. Polonia Maior) у межир?чч? Одри ? В?сли.
  17. Васил?й III використовував титулатуру ?Божою мил?стю цар ? государ всея Рус?? ? великий князь Владимирський, Московський, Новгородський, Псковський, Смоленський, Тверськой, Югорський, Пермський, Вятський ? Болгарський, та ?нших, государ ? великий князь Новогорода Низовськ? земл?, ? Черниг?вський, ? Рязанський, Волотський, Ржевський, Бельовський, Ростовський, Ярославський, Б?лозерський, Удорський, Обдорський ? Кондинський?.
  18. ?Великий государ, Божою мил?стю ? великий князь вс?я Рус??, Владимирський, Московський, Новгородцький, Псковський, Резанський, Тверський, Югорський, Пермський, Вятцький, Болгарський та ?нших?, наступними роками доповнений ?цар Казанський, цар Астраханський, цар Сиб?рський?, ?? вс?я П?вн?чн? кра?ни повелитель?.
  19. Прозваний так за назвою в?йськового табору ?ноземних в?йськ в Тушино поблизу Москви.
  20. ?л?заветинський форт на остров? Кауа? (Гава?, США), що ?снував упродовж 1816-1817 рок?в.
  21. Форт-Росс за 80 км на п?вн?ч в?д сучасного Сан-Франциско (Кал?форн?я, США), що ?снував упродовж 1812-1841 рок?в.
  22. П?сля попередн?х шести невдалих.
  23. У рос?йськ?й ?стор?ограф?? за дату завершення в?йни раху?ться повторне п?дписання Акта 8 травня в Берл?н? за участю радянського маршала Георг?я Жукова. В?дпов?дно до чого свято ?День Перемоги? в Рос?? в?дзнача?ться 9, а не 8 травня, як в усьому св?т?.
  24. Остр?в-коса в?докремився в?д Таманського п?вострова п?д час шторму 1925 року. 1941 року був переданий указом Презид?? Верховно? Ради РРФСР з? складу Краснодарського краю до складу Кримсько? АРСР.
  25. На остров? було розм?щено прикордонний заг?н, облаштовано поштове в?дд?лення в тимчасовому рибацькому селищ?.

Джерела

[ред. | ред. код]
  1. а б Варварцев М. М. Габсбурги // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  2. Влада знала про п?дготовку рос?йського вторгнення, т?льки чекали 22 лютого – Дан?лов. Укра?нська правда. 14 кв?тня 2022. Арх?в ориг?налу за 14 кв?тня 2022.
  3. Рос?йська державна б?бл?отека. Фонд 173/1. № 152. Л. 279 об. [Арх?вовано 3 серпня 2021 у Wayback Machine.]
  4. Vogt A., 1908.
  5. (рос.) Часть 1. Сношения с государствами европейскими. Памятники дипломатических сношений с Империею Римскою // Памятники дипломатических сношений древней России с державами иностранными. — СПб., 1851. — С. 38.
  6. (рос.) Хорошкевич А. Л. Символы русской государственности. — М. : Изд-во МГУ, 1993. — 96 с.
  7. (рос.) Пособие по истории Отечества для поступающих в вузы : Учеб. пособие / Ред. коллегия: Орлов А. С., Полунов А. Ю., Шестова Т. Л., Щетинов Ю. А. — М. : Простор, 2004. — С. 70.
  8. а б в г Крижановський О. П. Феодал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  9. а б в Котляр М. Ф. В?зант?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  10. а б в г Плахон?н А. Г. Рюрикович? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  11. а б в г д е Толочко П. П. Ки?вська Русь, Становлення та розвиток ядра держави // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  12. а б в г д Филипчук О. М. Святослав ?горевич // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  13. а б в г д Котляр М.Ф. Володимир Святославич Святий // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  14. Плахон?н А. Г. Новгород Великий // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  15. (рос.) Янин В. Л. Берестяная почта столетий. — М. : Педагогика, 1979. — 141 с. — (Учёные — школьнику) Арх?вовано з джерела 5 грудня 2020
  16. а б в г д е Котляр М.Ф. Ярослав Мудрий, Ярослав-Георг?й Володимирович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  17. (рос.) Смирнов В. Г. История Великого Новгорода. — М. : Вече, 2007.
  18. а б в г д е ж Котляр М. Ф. Новгородська боярська республ?ка // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  19. (рос.) Пашуто В. Т. Внешняя политика Древней Руси. — М. : Наука, 1968. — С. 147.
  20. (рос.) Хрусталёв Д. Г. Приложения. — № 12. Договор Новгорода с Готландом и немецкими городами о мире и торговле. 1191—1192 гг. // Северные крестоносцы. Русь в борьбе за сферы влияния в Восточной Прибалтике XII—XIII вв.
  21. (рос.) Карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 томах. — СПб. : Тип. Н. Греча, 1816—1829. — Т. II. — С. 499.
  22. Фроянов И. Я. О событиях 1227—1230 гг. в Новгороде // Новгородский исторический сборник. — 1984. — Т. 12, № 2. — С. 97-114. Арх?вовано з джерела 22 с?чня 2021. Арх?вовано з джерела 25 травня 2021 року. Процитовано 9 вересня 2021.
  23. Рыбаков Б. А. Языческое мировоззрение русского средневековья // Вопросы истории. — М., 1974. — № 1. — С. 24.
  24. НАР, 2009, с. 54.
  25. НАР, 2009, с. 62-63.
  26. а б в г Котляр М. Ф. Владимиро-Суздальське княз?вство // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  27. а б в г Мельниченко В. Ю. Москва // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  28. Ясь О. В. Татищев Василь Микитович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  29. Кузьмин А. Г. Рязанское летописание: Сведения летописей о Рязани и Муроме до середины XVI в. — М. : Наука, 1965. — 286 с.
  30. а б в г д е ж Галенко О. ?. Монгольська ?мпер?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  31. а б в г д е ж Котляр М. Ф. Монголо-татарська навала // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  32. а б в г д е Галенко О. ?. Золота орда, улус Джуч? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  33. Мицик Ю. А. Л?вонський орден // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  34. а б Плахон?н А. Г. Олександр Невський // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  35. (рос.) Соловьёв С. М. История России с древнейших времен. — М. : Издательство социально-экономической литературы, 1960. — Т. 3. — С. 156—157.
  36. (англ.) Fennell J. L. I. he Crisis of Medieval Russia 1200—1304. — L. : Longman, 1983. — С. 106—108.
  37. Цей день в ?стор?? : 20 с?чня 1265 : [укр.] : [арх. 25.02.2021] // jnsm.com.ua : вебсайт. — 2021. — 26 липня. — Дата звернення: 12 серпня 2021 року.
  38. (рос.) Шабульдо Ф. М. Земли Юго-Западной Руси в составе Великого княжества Литовского / Отв. ред. Ф. П. Шевченко. — К. : Наукова думка, 1987.
  39. (рос.) Соловьев С. М. Чтения и рассказы по истории России. — М. : Правда, 1989. — С. 224-225.
  40. (рос.) Карл Маркс. Глава 4. Предварительные замечания по истории российской политики // Разоблачения дипломатической истории XVIII века. — 1857.
  41. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф х ц ш щ ю я аа аб ав аг ад ае аж аи ак ал ам ан ап ар ас ат ау аф ах ац аш ащ аю ая ба бб бв бг бд бе бж би бк бл бм бн бп бр бс бт бу бф бх бц бш бщ бю бя ва вб вв вг вд ве вж ви вк вл вм вн вп вр вс вт ву вф вх вц вш вщ вю вя га гб гв гг гд ге гж ги гк гл гм гн гп гр гс гт гу гф гх гц гш гщ гю гя да дб дв дг дд де дж ди дк дл дм дн дп др дс дт ду дф дх дц дш дщ дю дя еа еб ев ег ед ее еж еи ек ел ем ен еп ер ес ет еу еф ех ец еш ещ ею ея жа Галушко К. Ю. Рос?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  42. а б в г д е Кучкин В. А. Велике княз?вство Московське // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  43. а б в г Мицик Ю. А. ?ван III, ?ван III Васильович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  44. а б в Горобець В. М. Протекторат // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  45. Евгений Александрович Кивлицкий. Новгород Великий // Энциклопедический словарь : в 86 т. (82 т. и 4 доп.). — СПб. : Ф. А. Брокгауз, И. А. Ефрон, 1897. — Т. XXI (41) : Нибелунги — Нэффцер. — С. 244—250. (рос.)
  46. а б в г д Галенко О. ?. Кримський ханат // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  47. Saunders, John Joseph. The history of the Mongol conquests. — Phil. : University of Pennsylvania Press, 2001. — ISBN 978-0-8122-1766-7.
  48. Лебедев В. П. Каталог монет Крыма в составе Золотой Орды (середина XIII – начало XV в.) // Вестник Одесского музея нумизматики. — О., 2000. — № 2.
  49. а б Кононенко В. П. Трет?й Рим – ?вропейська рел?г?йно-пол?тична ?дея // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  50. а б в Гурж?й О. ?. Гетьманщина // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  51. а б в г Мицик Ю. А. Васил?й ??? ?ванович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  52. а б Вирський Д.С. Боярська дума // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  53. а б в г д е ж и Мицик Ю. А. ?ван IV, ?ван IV Васильович Грозний // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  54. Ясь О. В. Цар // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  55. а б в г Русина О. В. Л?вонська в?йна 1558–1583 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  56. Смирнов В. Г., 2007.
  57. а б Кас'яненко Ю. Я. ?нородц? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  58. а б в г д е В?нниченко О. О. Р?ч Посполита // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  59. Мицик Ю. А., Тереза Хинчевська-Геннель. Любл?нська ун?я 1569 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  60. Мицик Ю. А. Стефан Батор?й // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  61. Галенко О. ?. Османська ?мпер?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  62. а б Щербак В.О. Козак, слово // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  63. а б Сас П. М. В?йсько Запорозьке // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  64. Черкас Б. В. Девлет-Г?рей I // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  65. а б ?са?вич Я. Д. Федоров ?ван // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  66. Груз?н Д. В. Курбський Андр?й Михайлович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  67. а б Борис Годунов // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  68. а б Горобець В. М. Фед?р Олекс?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  69. а б в Мицик Ю. А. Московський патр?архат // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  70. Мордв?нцев В. М. Лжедмитр?й I // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  71. а б Мордв?нцев В. М. Лжедмитр?й II // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  72. а б Чухл?б Т. В. Сиг?змунд ??? Ваза // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  73. Мордв?нцев В. М. Михайло Федорович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  74. Томазов В. В. Романови // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  75. Сас П. М. Конашевич-Сагайдачний Петро Кононович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  76. Тереза Хинчевська-Геннель. Польсько-рос?йська в?йна 1632–1634 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  77. Горобець В. М. Соборне уложення 1649 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  78. Горобець В. М. Олекс?й Михайлович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  79. Мицик Ю. А. Земський собор // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  80. Чухл?б Т. В. Андрус?вський догов?р 1667 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  81. Степанков В. С. Дорошенко Петро Дороф?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  82. Чухл?б Т. В. Бахчисарайський мир 1681 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  83. Любченко В. Б. Волость // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  84. Щербак В. О. Дике поле // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  85. Таранець С. В. Никон // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  86. Таранець С. В. Старообрядство // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  87. а б в г д е ж и к л Горобець В. М. Петро ?, Петро I Олекс?йович, Петро Великий // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  88. Горобець В. М. Соф?я Олекс??вна // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  89. Чухл?б Т. В. В?чний мир 1686 р. // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  90. а б Кульчицький С. В. ?мпер?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  91. а б Бойко В. М., Кудлай О. Б. Лютнева революц?я 1917 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  92. а б в Смирнова Т. М. Санкт-Петербург // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  93. а б в г Галушко К. Ю. Рос?йська ?мпер?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  94. НАР, 2009.
  95. а б в Вирський Д. С. Абсолютизм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  96. а б Головко В. В. Вестерн?зац?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  97. Шандра В. С. Табель про ранги 1722 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  98. Рубльова Н. С. Синод // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  99. Маркова О. ?. Губерн?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  100. Яременко М. В. Ки?во-Могилянська академ?я (КМА), Ки?вська братська школа, Ки?вський колег?ум, Ки?вська академ?я, Ки?вська духовна академ?я, Нац?ональний ун?верситет Ки?во-Могилянська академ?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  101. Литвинов В. Д. Прокопович Феофан // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  102. Матях В. М. Яворський Стефан // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  103. Дзюба О. М. Московська слов'яно-греко-латинська академ?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  104. Петербурзька академ?я наук // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  105. Яковлева Т. Г. Петербурзький ун?верситет // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  106. Панашенко В. В. Азовсько-Дн?провськ? походи 1695-1696 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  107. а б Сокирко О. Г. П?вн?чна в?йна 1700–1721, Велика П?вн?чна в?йна, Третя П?вн?чна в?йна // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  108. а б Стан?славський В. В. Мазепа ?ван Степанович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  109. Стан?славський В. В. Карл XII // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  110. Стан?славський В. В. Полтавська битва 1709 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  111. Стан?славський В. В. Прутський пох?д 1711 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  112. а б Щербак В. О. Запорозька С?ч // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  113. а б Дзюба ?. М. Русиф?кац?я в укра?нському контекст? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  114. а б в В?днянський С. В. Австро-Угорщина // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  115. Мицик Ю. А. Вольност? В?йська Запорозького Низового // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  116. Горобець В. М. Апостол Данило Павлович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  117. Путро О. ?. Розумовський Кирило Григорович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  118. а б Панашенко В. В. ?лизавета Петр?вна // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  119. Горобець В. М. Правл?ння Гетьманського уряду // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  120. Панашенко В. В. Нова С?ч // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  121. Путро О. ?., Томазов В. В. Розумовськ? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  122. Попок А. А. Малиновий клин // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  123. Истор?я Малой Росс?и, со временъ присоединен?я оной къ Росс?йскому государству при цар? Алекс?? Михайлович?, съ краткимъ обозр?н?емъ первобытнаго состоян?я сего края. — М. : Въ Типограф?и Семена Селивановскаго, 1822. — С. 297?303.
  124. Бондарчук П. М. Московський ун?верситет // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  125. а б Путро О. ?. Катерина ??, Катерина II Олекс??вна та ?? пол?тика стосовно Укра?ни // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  126. Чухл?б Т. В. Рос?йсько-турецька в?йна 1768–1774 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  127. Рос?йсько-турецька в?йна 1787–1792 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  128. Вортман Д. Я. Правобережна Укра?на, Правобережжя // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  129. Верменич Я. В. Наддн?прянська Укра?на, Наддн?прянщина, Придн?пров'я, Подн?пров'я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  130. Рубльов О. С. Под?ли Польщ? 1772, 1793, 1795 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  131. Михайловський В. М. Шляхта, шляхетство // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  132. Волковинський В. М. Смуга ос?лост? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  133. Матях В. М. Жалувана грамота дворянству 1785 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  134. Гурж?й О. ?. Жалувана грамота м?стам 1785 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  135. а б Литвинов В. Д. Просв?тництво // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  136. Дзюба О. М. Осв?чений абсолютизм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  137. Стебл?й Ф. ?. Йосиф II // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  138. а б Варварцев М. М., Мартинов А. Ю. Французька революц?я 1789–1804 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  139. а б в Мицик Ю. А. Ломоносов Михайло Васильович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  140. Матях В. М. Капн?ст Василь Васильович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  141. Удод О. А. Карамз?н Микола Михайлович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  142. Матях В. М. Левицький Дмитро Григорович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  143. Матях В.М. Боровиковський Володимир Лукич // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  144. Наливайко Д. С. Бароко // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  145. Вечерський В. В., Немировський О. О. Растрелл? Варфолом?й Варфолом?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  146. Бондарчук П. М. Класицизм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  147. Шандра В. С. Павло ? Петрович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  148. а б в г Шандра В. С. Олександр ? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  149. Варварцев М. М. Наполеон ? Бонапарт // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  150. а б Усенко П. Г. В?йна 1812 р. // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  151. В?денський конгрес 1814–1815 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  152. а б В?днянський С. В. Центрально-Сх?дна ?вропа // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  153. Ясь О. В. Царство Польське // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  154. а б в Симоненко Р. Г. Бессараб?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  155. Лазанська Т. ?. Державн? селяни // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  156. а б Лазанська Т. ?. Пом?щики // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  157. а б Лазанська Т. ?. В?йськов? поселення // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  158. а б Казьмирчук Г. Д., Дука М. В. Декабрист?в рух в Укра?н? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  159. Глизь ?. ?. Союз порятунку // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  160. Глизь ?. ?. Союз благоденства // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  161. Шандра В. С. Микола ?, Микола Павлович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  162. Шандра В. С. Трет?й в?дд?л // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  163. Симоненко Р. Г. Уваров Серг?й Семенович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  164. а б Зашк?льняк Л. О. Польське повстання 1830–1831 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  165. Собчук В. Д. Кременецький л?цей // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  166. а б Гурж?й О. ?. Кр?пацтво, кр?посне право // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  167. Мицик Ю. А. Пушк?н Олександр Серг?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  168. Кул?кова Л. Б. Гоголь Микола Васильович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  169. Гр?бцова ?. С. Зах?дники // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  170. а б Голобуцький П. В. ?мпер?ал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  171. Кульчицький С. В. Кримська в?йна 1853–1856, Сх?дна в?йна 1853–1856 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  172. а б Шандра В. С. Олександр ?? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  173. Лазанська Т. ?. Селянська реформа 1861 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  174. а б в Чехович В. А. Земська реформа 1864 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  175. Шандра В. С. Судова реформа 1864 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  176. Лазанська Т. ?. М?ська реформа 1870 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  177. Чехович В. А. Земства // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  178. Волковинський В. М. В?йськов? реформи 60-70-х рр. Х?Х ст. // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  179. Шуб?н О. В. Марксизм як ?деолог?чна теч?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  180. а б Петренко ?. Д. Рос?йсько-турецька в?йна 1877–1878 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  181. Галушко К. Ю. Стани, устален? соц?альн? групи в середньов?чних та ранньомодерних сусп?льствах // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  182. Климчук М. М. Валу?вський циркуляр // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  183. Сарбей В. Г. Емський акт 1876 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  184. а б Райт Е. О., Юркова О. В. Кап?тал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  185. Скв?ра Н. М. Толстой Лев Миколайович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  186. а б Св?тленко С. ?. Народники // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  187. Волковинський В. М. Народна воля // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  188. а б Шандра В. С. Олександр ??? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  189. а б Нагорна Л. П. Нац?онал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  190. Зашк?льняк Л. О. Польське повстання 1863–1864 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  191. В. ?. Лен?н про Укра?ну. Частина I. 1893—1917. — К. : Вид-во пол?тич. л?т-ри, 1969. — С. 556.
  192. Рабк?н Дж. А., Юркова О. В. Консерватизм: пол?тична доктрина ? реальна пол?тика // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  193. Шаповал В. М. Самодержавство // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  194. а б Шандра В. С. Микола II // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  195. а б Лен?н Володимир ?лл?ч // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  196. Лисенко О. В. Рос?йсько-японська в?йна 1904–1905 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  197. Молчанов В. Б. Революц?я 1905–1907 в Укра?н? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  198. Ф?л?п Нортон, Юркова О. В. Конституц?йна монарх?я // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  199. Машк?н О. М. Державна дума Рос?йсько? ?мпер?? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  200. а б Волковинський В. М., Хоптяр Ю. А. Столип?нська аграрна реформа // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  201. Ясь О. В. С?рий клин, С?ра Укра?на // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  202. Попок А. А. Зелений клин // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003—2019. — ISBN 966-00-0632-2.
  203. а б в г д е ж и к л м н п р с т у ф Кульчицький С. В. СРСР, Радянський Союз // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  204. а б Симоненко Р. Г. Антанта // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  205. а б Ре?нт О. П. Перша св?това в?йна ? Укра?на. Перша св?това в?йна (Велика в?йна) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  206. Науменко К. ?. Галицька битва 1914 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  207. Науменко К. ?. Горлицька битва 1915 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  208. Волковинський В. М. Брусиловський прорив 1916 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  209. а б в Бойко В. М., Кудлай О. Б. Тимчасовий уряд // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  210. Шевченко Л. В. Пирогов Микола ?ванович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  211. Шаповал В. М. Республ?ка // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  212. Кас'яненко Ю. Я. Керенський Олександр Федорович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  213. Кудлай О. Б. Губернськ? ком?сари // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  214. а б Верстюк В. Ф. Укра?нська Центральна Рада (УЦР) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2019. — Т. Укра?на—Укра?нц?. — Кн. 2. — 842 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1740-5.
  215. Ре?нт О. П. Жовтневий переворот у Петроград? 1917 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  216. Буравченков А. О. Корн?лов Лавр Георг?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  217. Солдатенко В. Ф. Б?льшовизац?я рад // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  218. а б Бойко О. Д. Другий Всерос?йський з'?зд рад 1917 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  219. Верстюк В. Ф. Всерос?йськ? Установч? збори // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  220. а б Рос?йська Соц?ал?стична Федеративна Радянська Республ?ка // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  221. а б Пахар?в А. Д. Рос?йська соц?ал-демократична роб?тнича парт?я (б?льшовик?в), Комун?стична парт?я Радянського Союзу // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  222. Лупанд?н О. ?. Брестський мирний догов?р РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  223. (рос.) Иоффе Г. З. Революция и судьба Романовых. — М. : Республика, 1992. — 351 с. — ISBN 5-250-01558-1.
  224. а б Верстюк В. Ф. Громадянська в?йна в Укра?н? 1917–1921 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  225. а б в Буравченков А. О. Б?лий рух в Укра?н? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  226. а б Кульчицький С. В. Во?нний комун?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  227. Папак?н А. Г. Польсько-радянська в?йна 1919–1920 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  228. Кульчицький С. В. Нова економ?чна пол?тика // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  229. а б Кульчицький С. В. Стал?н Йосиф В?ссар?онович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  230. Кульчицький С. В. ?ндустр?ал?зац?я у Велик?й Британ??, Рос?йськ?й ?мпер??, СРСР, Л?вобережн?й та П?вденн?й Укра?н?, УРСР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  231. Марочко В. ?. Колектив?зац?я с?льського господарства в УСРР / УРСР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  232. Марочко В. ?. Голодомор 1932–1933 рок?в в УСРР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  233. Кульчицький С. В. Тотал?таризм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  234. а б Кульчицький С. В. Стал?н?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  235. Кулинич ?. М. Версальська система м?жнародних в?дносин // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  236. а б Лисенко О. ?., Пилявець Р. ?. Пакт Молотова-Р?ббентропа 1939 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  237. Верменич Я. В. Зах?дна Укра?на, як терм?н // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  238. Гриневич В. А. Радянсько-ф?нляндська в?йна 1939–1940 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  239. В?днянський С. В. Л?га нац?й // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 6 : Ла — М?. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1028-1.
  240. Веселова О. М. Буковина П?вн?чна // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  241. а б в г д е Коваль М. В. Велика в?тчизняна в?йна Радянського Союзу 1941-1945 рр. // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  242. Коваль В. С. Антиг?тлер?вська коал?ц?я у ?? Св?тов?й в?йн? // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  243. Подкур Р. Ю. Битва п?д Москвою 1941-1942 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  244. а б в Коваль М. В. Друга св?това в?йна 1939–1945 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  245. Грицюк В. М., Коваль М. В. Стал?нградська битва 1942–1943 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  246. Коваль М. В. Курська битва 1943 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  247. Дашкевич Я. Р. Кримськ? татари // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  248. Дерейко ?. ?. Колаборац?он?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2007. — Т. 4 : Ка — Ком. — 528 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0692-8.
  249. а б в Лисенко О. ?., Дерейко ?. ?. Кримська конференц?я 1945, Ялтинська конференц?я 1945 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  250. Веселова О. М. Голод 1946–1947 Рок?в в УРСР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  251. Ковпак Л. В. Грошова реформа 1947 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  252. Даниленко В. М. Космопол?тизм, ?деолог?чна кампан?я боротьби з безр?дними космопол?тами ? чергова стал?нська терористична чистка в СРСР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  253. Головко В. В. Во?нно-промисловий комплекс (ВПК) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  254. Зленко А. М. Орган?зац?я Об'?днаних Нац?й // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — 728 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1061-1.
  255. а б Симоненко Р. Г. Холодна в?йна // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  256. Мартинов А. Ю. П?вн?чноатлантичний альянс // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  257. Мельникова ?. М. Варшавський догов?р 1955 р. // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  258. а б Шаповал Ю. ?. Хрущов Микита Серг?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  259. Бажан О. Г. Самвидав // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  260. Верменич Я. В., Вортман Д. Я. Севастополь, м?сто АРК // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  261. а б Мироненко О. М. Конституц?я Укра?нсько? Радянсько? Соц?ал?стично? Республ?ки 1978 (п?сля внесених 1991 до тексту конституц?? зм?н – Конституц?я Укра?ни) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  262. Головко В. В. Волюнтаризм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  263. а б в Шаповал Ю. ?. Брежн?в Леон?д ?лл?ч // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  264. Кульчицький С. В. Розвинутий соц?ал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  265. Мироненко О. М., Усенко ?. Б. Конституц?я СРСР 1936 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  266. Дмитрук В. ?. Празька весна 1968 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  267. Шемшученко Ю. С. Заключний акт Наради з безпеки ? сп?вроб?тництва в ?вроп? 1975 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  268. Мартинов А. Ю. Афганська в?йна 1979-1989 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  269. Криза неспроможност? : неготовн?сть контрел?т ? короткозор?сть ?стебл?шменту // Укра?нський тиждень : тижневик. — 2011. — Т. 187, № 22. — ISSN 19961561. Арх?вовано з джерела 1 с?чня 2017. Арх?вовано з джерела 1 с?чня 2017 року. Процитовано 7 листопада 2020 року.
  270. Шаповал Ю. ?. Андропов Юр?й Володимирович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  271. Головко В. В. Черненко Костянтин Устинович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  272. Шаповал Ю. ?. Горбачов Михайло Серг?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  273. а б Кульчицький С. В. Перебудова // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2011. — Т. 8 : Па — Прик. — 520 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1142-7.
  274. а б в г Мартинов А. Ю. ?льцин Борис Миколайович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  275. Литвин В. М. Акт проголошення незалежност? Укра?ни // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  276. Гавриш С. Б. Верховна Рада УРСР // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  277. Андрощук О. В. Референдум 1 грудня 1991 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  278. Шаповал Ю. ?. Кравчук Леон?д Макарович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  279. а б Кубальський О. Н. Б?ловезька угода про створення СНД 1991 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2003. — Т. 1 : А — В. — 688 с. : ?л. — ISBN 966-00-0734-5.
  280. а б Мартинов А. Ю. Сп?вдружн?сть Незалежних Держав (СНД) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  281. Мартинов А. Ю. Рада Безпеки Орган?зац?? Об'?днаних Нац?й (РБ ООН) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  282. Шуст Р. М. Рубль // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2012. — Т. 9 : Прил — С. — 944 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1290-5.
  283. Мартинов А. Ю. ?диний економ?чний прост?р (?ЕП) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  284. Мартинов А. Ю. ?враз?йське Економ?чне Сп?втовариство (?ВРАЗЕС) // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  285. Кульчицький С.В. Догов?р про дружбу, сп?вроб?тництво ? партнерство м?ж Укра?ною ? Рос?йською Федерац??ю 1997 // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — 518 с. : ?л. — ISBN 966-00-0405-2.
  286. а б в Литвин В. М. Кучма Леон?д Данилович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2009. — Т. 5 : Кон — Кю. — 560 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-0855-4.
  287. Мартинов А. Ю. ?вропейський Союз, ?С // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2005. — Т. 3 : Е — Й. — 672 с. : ?л. — ISBN 966-00-0610-1.
  288. Шаповал Ю. ?. Ющенко В?ктор Андр?йович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  289. а б Шаповал Ю. ?. Янукович В?ктор Федорович // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — 784 с. : ?л. — ISBN 978-966-00-1359-9.
  290. Тарас Паньо. Зачем Путину возвращаться во времена Золотой Орды : [рос.] : [арх. 09.04.2019] / Тарас Паньо // Dsnews : вебсайт. — 2014. — 14 ноября. — Дата звернення: 9 кв?тня 2019 року.
  291. Елена Яковлева. Актуальный Рюрик. В Манеже закрылась выставка ?Православная Русь? : [рос.] : [арх. 07.09.2021] / Елена Яковлева // Российская газета — Столичный выпуск № 267(6539) : вебсайт. — 2014. — 23 ноября. — Дата звернення: 8 вересня 2021 року.
  292. Выставка ?Моя история. Рюриковичи? : [рос.] : [арх. 25.11.2020] // МВО МАНЕЖ : вебсайт. — 2014. — 14 ноября. — Дата звернення: 25 листопада 2020 року.
  293. Выставка ?Моя история. Рюриковичи? : [рос.] : [арх. 04.12.2020] // Музеи России : вебсайт. — 2014. — 14 ноября. — Дата звернення: 8 вересня 2021 року.
  294. Ольга Липич. Патриарх открыл выставку ?Рюриковичи? в ?Манеже? : [рос.] : [арх. 07.09.2021] / Ольга Липич // РИА Новости : вебсайт. — 2014. — 4 ноября. — Дата звернення: 8 вересня 2021 року.
  295.  ?Путин с его видением истории?, Комментирует историк Никита Петров на YouTube (рос.)
  296. Елена Рыковцева. Путин: инструктаж для историков : [рос.] : [арх. 02.09.2021] / Елена Рыковцева // Радио Свобода : вебсайт. — 2014. — 5 ноября. — Дата звернення: 8 вересня 2021 року.
  297. Меликян Т. Путин на встрече с историками осудил Ярослава Мудрого: ошибся с преемниками : [рос.] : [арх. 10.09.2021] / Меликян Т. // Московский Комсомолец : газета. — 2014. — 5 ноября. — Дата звернення: 11 вересня 2021 року.
  298.  Новая история Крыма: Путин дал ценные указания ученым на YouTube (рос.)
  299. Андрей Плахонин: ?В рубрику ПТН-ПНХ. Про зустр?ч Пут?на з молодими рос?йськими ?сториками? [Арх?вовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт ?Ликбез? (рос.)
  300. Победа России в Грюнвальдской битве — новый исторический ?факт? : [рос.] : [арх. 25.01.2021] // Republic.com.ua : вебсайт. — 2017. — 16 июля. — Дата звернення: 25 с?чня 2021 року.
  301. Гимранова А. 10 фактов о фильме ?Александр Невский? Сергея Эйзенштейна : [рос.] : [арх. 26.09.2021] / Гимранова А. // Год Литературы : вебсайт. — 2017. — 18 апреля. — Дата звернення: 26 вересня 2021 року.
  302. Голованов Р. Историк-реконструктор Клим Жуков: "Хотели придать ?Викингу? блеска старины, а получилась помойка" : [рос.] : [арх. 14.09.2019] / Голованов Р. // ООД "РОССИЯ" : вебсайт. — 2017. — 13 января. — Дата звернення: 26 вересня 2021 року.

Л?тература

[ред. | ред. код]

Загальна

[ред. | ред. код]
  • (укр.) Мордв?нцев В. ?стор?я Рос?? (з найдавн?ших час?в до к?нця XVIII ст.): Дов?дник студента. — К., 2006.
  • (укр.) Нариси ?стор?? Рос??. — К., 2007.
  • (англ.) Encyclopedia of Russian history. — N. Y., 2004.
  • (англ.) Bartlett R. a History of Russia. — N. Y., 2005.
  • (англ.) Freeze G. L. Russia: a History. — Oxf.-N. Y., 2009.
  • (англ.) Poe M. The Russian Moment in World History. — Princeton, New Jersey, 2003.
  • (англ.) Ziegler Ch. E. The History of Russia. — Santa Barbara, California, 2009.
  • (н?м.) Nolte H.-H. Kleine Geschichte Russlands. — Stuttgart, 2003.
  • (рос.) Беловинский Л. В. Энциклопедический словарь российской жизни и истории. — М., 2003.
  • (рос.) Гумилёв Л. Н. От Руси до России. — М. : ООО ?Издательство АСТ?, 2016. — 368 с. — ISBN 978-5-17-096061-3.
  • (рос.) Ильин В., Ахиезер А. Российская государственность: Истоки, традиции, перспективы. — М., 1997.
  • (рос.) Ионов И. Российская цивилизация: IX — начало XX вв. — М., 1995.
  • (рос.) История Отечества в лицах (с древнейших времен до конца XVII в.): Биографическая энциклопедия. — М., 1993.
  • (рос.) Карамзин Н. М. История государства Российского: в 12 томах. — СПб. : Тип. Н. Греча, 1816—1829.
  • (рос.) Отечественная история: Энциклопедия [в 3-х тт.]. — М., 1994–2000.
  • (рос.) Пчелов Е. В. Правители России от Юрия Долгорукого до наших дней. — М., 1997.
  • (рос.) Цветков С. Э. Русская история [в 3-х книгах]. — М., 2003–2006.

IX—XIII стол?ття

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Arrignon J.-P. La Russie médiévale. — P., 2003.
  • (англ.) Plokhy S. The Origins of the Slavic Nations: Premodern Identities in Russia, Ukraine and Belarus. — Cambr., 2006.
  • (рос.) Гумилёв Л. Н. Древняя Русь и Великая степь. — М. : ООО ?Издательство АСТ?, 2019. — 960 с. — ISBN 978-5-17-100425-5.
  • (рос.) Кучкин В. А. Формирование государственной территории Северо-Восточной Руси в Х–XIV вв. — М., 1984.

XIII—XVIII стол?ття

[ред. | ред. код]
  • (англ.) The Military and Society in Russia: 1450–1917. — Leiden, 2002.
  • (рос.) Альшиц Д. Н. Начало самодержавия в России: Государство Ивана Грозного. — Л., 1988.
  • (рос.) Борисов Н. С. Церковные деятели средневековой Руси XIII–XVII вв. — М., 1988.
  • (рос.) Волков В. А. Войны и войска Московского государства. — М., 2004.
  • (рос.) Греков И. Б. Восточная Европа и упадок Золотой Орды (на рубеже XIV–XV вв.). — М., 1975.
  • (рос.) Зимин А. А. Витязь на распутье: феодальная война в России XV в. — М., 1991.
  • (рос.) Зимин А. А. Россия на пороге Нового времени. — М., 1972.
  • (рос.) Кобрин В. Б. Власть и собственность в средневековой России (XV–XVI вв.). — М., 1985.
  • (рос.) Кобрин В. Б., Юрганов А. Л. Становление деспотического самодержавия в средневековой Руси // История СССР. — 1991. — № 4.
  • (рос.) Платонов С. Ф. Очерки по истории Смуты в Московском государстве XVI–XVII вв. — М., 1937.
  • (рос.) Похлебкин В. В. Татары и Русь: 360 лет отношений Руси с татарскими государствами в XIII–XVI вв.: 1238–1598 гг. — М., 2000.
  • (рос.) Сахаров А. Н. и др. История внешней политики России: Конец XV – XVII век (от свержения ордынского ига до Северной войны). — М., 1999.
  • (рос.) Хорошкевич А. Л. Русское государство в системе международных отношений конца XV – начала XVI в. — М., 1980.
  • (рос.) Черепнин Л. В. Образование Русского централизованного государства в XIV–XV вв. — М.-Л., 1960.

XVIII—XIX стол?ття

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Hosking G. Russia: People and Empire, 1552–1917. — Cambr., 1999.
  • (англ.) LeDonne J. P. The Russian Empire and the World, 1700–1917. — Oxf., 1997.
  • (англ.) Seton-Watson H. The Russian Empire, 1801–1917. — Oxf., 1967.
  • (рос.) Власть, общество и реформы в России в XIX – начале XX века: Исследования, историография, источниковедение. — СПб., 2009.
  • (рос.) Геллер М. Я. История Российской империи [в 2-х тт.]. — М., 2001.
  • (рос.) Губернии Российской империи: История и руководители: 1708–1917. — М., 2003.
  • (рос.) Дворцовые перевороты в России 1725–1825. — Ростов-на-Дону, 1998
  • (рос.) Золотухин М. Ю. и др. История внешней политики России: Вторая половина XIX века. — М., 1999.
  • (рос.) История России XIX – начала XX в.: Учебник для исторических факультетов университетов. — М., 1998.
  • (рос.) История внешней политики России: XVIII век. — М., 1998.
  • (рос.) Коняев Н. М. Первые Романовы: Загадки и мифы династии. — М., 2002.
  • (рос.) Ливен Д. Российская империя и ее враги с XVI века до наших дней. — М., 2007.
  • (рос.) Орлик О. В. и др. История внешней политики России: Первая половина XIX века. — М., 1999.
  • (рос.) Павленко Н. И. Анна Иоанновна (немцы при дворе). — М., 2002.
  • (рос.) Романовы: Исторические портреты: 1762–1917. — М., 1997.
  • (рос.) Черкасов П., Чернышевский Д. История императорской России. — М., 1994.
  • (рос.) Широкорад А. Б. Утерянные земли. От Петра I до Гражданской войны. — М. : Вече, 2006. — 464 с.

XX стол?ття

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Andrle V. a Social History of Twentieth-Century Russia. — L.-N. Y., 1994.
  • (англ.) D'agostino A. The Russian Revolution, 1917–1945. — Santa Barbara, California, 2011.
  • (англ.) Service R. a History of Twentieth-Century Russia. — Cambr., 1998.
  • (рос.) XX век в российской истории: Проблемы, поиски, решения. — М., 2010.
  • (рос.) Андреев Е. и др. Население Советского Союза: 1922–1991. — М., 1992.
  • (рос.) Арбатов Г. А. Затянувшееся выздоровление (1953–1985). — М., 1991.
  • (рос.) Безыменский Л. А. Гитлер и Сталин перед схваткой. — М., 2000.
  • (рос.) Боффа Д. История Советского Союза. — М., 1994.
  • (рос.) Буровский А. Крах империи: Курс неизвестной истории. — М., 2004.
  • (рос.) Верт Н. История советского государства, 1900–1991. — М., 1992.
  • (рос.) Гайдар Е. Т. Гибель империи: Уроки для современной России. — М., 2006.
  • (рос.) Горбачев М. С. Жизнь и реформы. — М., 1995.
  • (рос.) Деникин А. И. Очерки русской смуты. — М., 1991.
  • (рос.) Карр Э. История Советской России. — М., 1990. — Т. 1: Большевистская революция: 1917–1923.
  • (рос.) Керенский А. Ф. Россия на историческом повороте. — М., 1993.
  • (рос.) Курскова Г. Тоталитарная система в СССР: Истоки и пути преодоления. — М., 2000.
  • (рос.) Медведев Р. Советский Союз: Последние годы жизни. — М., 2010.
  • (рос.) НЭП: Приобретения и потери. — М., 1994.
  • (рос.) Орлов И. Советская повседневность: Исторический и социологический аспекты становления. — М., 2010.
  • (рос.) Пайпс Р. Русская революция. — М., 1994.
  • (рос.) Панарин А. С. Российская интеллигенция в мировых войнах и революциях ХХ в. — М., 1998.
  • (рос.) Троцкий Л. Д. К истории русской революции. — М., 1990.
  • (рос.) Хоскинг Дж. История Советского Союза (1917–1991). — Смоленск, 2001.
  • (рос.) Шахназаров Г. Х. С вождями и без них. — М., 2001.

Сучасна Рос?я

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Clowes E. W. Russia on the Edge: Imagined Geographies and Post-Soviet Identity. — Ithaca, New York, 2011.
  • (англ.) Confino M. Russia Before the ?Radiant Future?: Essays in Modern History, Culture and Society. — N. Y., 2011.
  • (англ.) Remington T. F. Politics in Russia. — Boston, 2012.
  • (рос.) Батурин Ю. М., Ильин А. Л., Кадацкий В. Ф. и др. Эпоха Ельцина : Очерки политической истории. — М. : Вагриус, 2001. — 815 с. — ISBN 5-264-00393-9.
  • (рос.) Внешняя политика России: От Ельцина к Путину. — К., 2002.
  • (рос.) Согрин В. В. Политическая история современной России (1985–2001). — М., 2001.
  • (рос.) Хоффман Д. Олигархи: Богатство и власть в новой России. — М., 2010.
  • (рос.) Шевцова Л. Ф. Режим Бориса Ельцина. — М., 1999.

Спец?альн? теми

[ред. | ред. код]
  • (укр.) Каппелер А. Рос?я як пол?етн?чна ?мпер?я: Виникнення, ?стор?я, розпад / Перекл. з н?мецько? X. Назаркевич, наук. ред. М. Крикун. — Л. : УКУ, 2005. — 360 с. — ISBN 966-8197-06-2.
  • (укр.) Гришко В. ?сторично-правне п?д?рунтя теор?? III Риму. — Мюнхен, 1953
  • (н?м.) Lehmann-Carli G. Russland Zwischen Ost und West?: Gratwanderungen Nationaler Identit?t. — B., 2011.
  • (рос.) Гуц А. К. Многовариантная история России. — М.-СПб., 2000.
  • (рос.) Морозов В. Россия и Другие: Идентичность и границы политического сообщества. — М., 2009.
  • (рос.) Пихоя Р. Москва. Кремль. Власть. — М., 2007.
  • (рос.) Похлебкин В. В. Внешняя политика Руси, России и СССР за 1000 лет в именах, датах и фактах, вып. 2: Войны и мирные договоры: Справочник. — М., 1995.

Укра?нсько-рос?йськ? в?дносини

[ред. | ред. код]
  • (англ.) Kohut Z. E. Russian Centralism and Ukrainian autonomy: Imperial absorption of the Hetmanate, 1760's – 1830's. — Cambr., 1988.
  • (англ.) Velychenko S. Shaping Identity in Eastern Europe and Russia: Soviet-Russian and Polish accounts of Ukrainian History 1914—1991. — N. Y., 1993.
  • (укр.) Верстюк В. Ф. та ?н. Укра?на ? Рос?я в ?сторичн?й ретроспектив?: Укра?нськ? проекти в Рос?йськ?й ?мпер??. — К., 2004.
  • (укр.) Гриневич В. А. та ?н. Укра?на ? Рос?я в ?сторичн?й ретроспектив?: Радянський проект для Укра?ни. — К., 2004.
  • (укр.) ?дзьо В. С. Укра?нська д?аспора в Рос??: ?стор?я, наука, рел?г?я. — Л., 2002.
  • (укр.) Кот С. ?. Укра?нськ? культурн? ц?нност? в Рос??: Проблема повернення в контекст? ?стор?? ? права. — К., 1996.
  • (укр.) Кульчицький С. В. Укра?на ? Рос?я: Переваги ? небезпеки ?особливих в?дносин?: Роздуми ?сторика. — К., 2004.
  • (укр.) Кульчицький С. В., Парахонський Б. О. Укра?на ? Рос?я в ?сторичн?й ретроспектив?: Нов?тн?й укра?нський державотворчий процес. — К., 2004.
  • (укр.) Кучма Л. Д. Укра?на — не Рос?я. — М., 2004.
  • (укр.) Укра?на та Рос?я: Проблеми пол?тичних ? соц?окультурних в?дносин: Зб?рник наукових праць. — К., 2003.
  • (укр.) Укра?на ? Рос?я в ?сторичн?й ретроспектив? [в 3-х тт.]. — К., 2004.
  • (укр.) Укра?на — Рос?я: 1990–2000 рр.: Документи та матер?али. — К., 2001.
  • (укр.) Укра?на — Рос?я: Д?алог ?стор?ограф?й. — К.-Черн?г?в, 2007.
  • (укр.) Укра?на — Рос?я: Концептуальн? основи гуман?тарних в?дносин. — К., 2001.
  • (рос.) Константинов С., Ушаков А. История после истории: Образы России на постсоветском пространстве. — М., 2001.

Посилання

[ред. | ред. код]
后会有期什么意思 将至是什么意思 捞女什么意思 农历8月15是什么节日 什么时间艾灸最好
什么人靠别人的脑袋生活 鼠和什么属相最配对 蛇怕什么家禽 探索是什么意思 什么变化
胸骨突出是什么原因 穿山甲用什么中药代替 喝醋有什么好处和坏处 ua是什么 伤风感冒吃什么药
血糖30多有什么危险 热锅上的蚂蚁是什么意思 起伏跌宕什么意思 白身是什么意思 梦见狼是什么意思周公解梦
珍珠翡翠白玉汤是什么kuyehao.com 什么的小火车hcv7jop7ns3r.cn 伏脉常见于什么病hcv8jop2ns3r.cn 什么是包皮过长图片hcv9jop0ns2r.cn 牛字旁与什么有关hcv7jop5ns0r.cn
月经每个月都推迟是什么原因hcv9jop2ns1r.cn 痛风吃什么药hcv8jop7ns0r.cn 小儿流清鼻涕吃什么药效果好hcv8jop2ns6r.cn 什么人容易得间质瘤wuhaiwuya.com 二级警督是什么级别hcv8jop9ns9r.cn
德比什么意思hcv8jop6ns5r.cn 两个虎念什么imcecn.com 发物是什么意思chuanglingweilai.com 四面楚歌是什么意思hcv8jop0ns9r.cn 锁骨下面的骨头叫什么hcv7jop4ns8r.cn
秋葵补什么hcv8jop7ns9r.cn 非诚勿扰是什么意思hcv8jop6ns6r.cn 画像是什么意思zhiyanzhang.com 检查视力挂什么科hcv8jop4ns5r.cn 扁平苔藓有什么症状hcv7jop7ns1r.cn
百度