东北育才学校14名学生考取日本东京大学

У В?к?пед?? ? статт? про ?нш? значення цього терм?на: Нац?онал?зм (значення).

Не плутати з нацизмом — пол?тичною ?деолог??ю та доктриною кер?вництва Н?меччини час?в Третього Рейху.

百度 明清宫殿的墙壁中，砌有空心的夹墙，也就是俗称的火墙。

Нац?онал??зм — це ?сторичне явище в соц?альному житт? людства, що зам?нило дом?нування етн?чних форм буття. Його прояв можна спостер?гати у р?зних сферах, включаючи ?де?, почуття, художн? твори, пол?тичн? трактати, програми та д?? держави, сусп?льних орган?зац?й та рух?в. Головною метою нац?онал?зму ? формування, збереження, розвиток та експанс?я нац?й або нац?ональних держав.

Терм?н вжива?ться у чотирьох значеннях: ?деолог?я державно? ?нтеграц?? (державобуд?вництво), ?деолог?я соц?ально? ?нтеграц?? (нац?обуд?вництво), ?деолог?я антиколон?ал?зму (нац?онально-визвольний рух), ?деолог?я етн?чно мотивованого сепаратизму (етн?чний сецес?он?зм).

Нац?онал?зм — ?деолог?я ? напрямок пол?тики, базовим принципом яких ? теза про ц?нн?сть нац?? як найвищо? форми сусп?льно? ?дност? та ?? первинност? в державотворчому процес? — це в?др?зня? нац?онал?зм в?д ?нших ?деолог?й — л?берал?зму, консерватизму, соц?ал-демократизму, анарх?зму та комун?зму. У кожному ?з них поняття нац?? в?д?гра? певну роль, але не ? найважлив?шим. Ма? р?зн? форми ? нац?ональн? р?зновиди, що поясню?ться р?зними ?сторичними та сусп?льними обставинами ?хнього виникнення.

Нац?онал?зм просува? ?нтереси певно? нац??, особливо з метою здобуття та п?дтримки суверен?тету (самоврядування) нац?? над сво?ю батьк?вщиною. Нац?онал?зм стверджу?, що кожна нац?я ма? керувати собою, в?льною в?д зовн?шнього втручання (самовизначення), що нац?я ? природним та ?деальним п?д?рунтям для пол?тики, ? що нац?я ? ?диним правом?рним джерелом пол?тично? влади (народний суверен?тет).

У сво?й основ? пропов?ду? в?рн?сть ? в?ддан?сть сво?й нац??, пол?тичну незалежн?сть, наявн?сть нац?онально? ?де? задля практичного захисту умов життя нац??, ?? територ?? проживання, економ?чних ресурс?в та духовних ц?нностей.

Нац?онал?зм у р?зних кра?нах у р?зн? пер?оди часу мав дуже р?зне виявлення. Нац?онал?зм був важливим руш??м у рухах за незалежн?сть, таких як Грецька революц?я, ?рландська революц?я, С?он?стський рух, який створив сучасний ?зра?ль, ? розпад Радянського Союзу. ? навпаки, радикальний нац?онал?зм у по?днанн? з расовою ненавистю також був ключовим фактором Голокосту, вчиненого нацистською Н?меччиною (нац?онал-соц?ал?зм). Норвезьк? пол?тологи Пол Кост ? Гель?е Блакк?сруд називають нац?онал?зм сучасно? Рос?? важливим руш??м анекс?? Криму.

Терм?нолог?я ? характеристика

Терм?н ?нац?онал?зм? (nationalismus) запропонував Йоганн Готфр?д Гердер наприк?нц? 1770-х рок?в.

Нац?онал?зм виника? як реакц?я етносу на деструктивн? впливи зовн?шнього оточення (економ?чн?, соц?альн? ? пол?тичн? процеси, ?ноетн?чн? впливи). Нац?онал?зм як пол?тичний принцип, зг?дно з яким етн?чн? меж? не мають перетинатися пол?тичними кордонами ?, зокрема, етн?чн? кордони в межах певно? держави не повинн? в?докремлювати правител?в в?д решти, виробився в процесах утворення нац?ональних держав, розпаду ?мпер?й ? в?дд?лення колон?й в?д метропол?й. Отже нац?онал?зм як ?фактор впливу? перевершив ? св?тов? рел?г?? докап?тал?стичних сусп?льств ? державн? утворення ?мперського типу Нового часу.

У перш?й таксоном?? нац?онал?зм протистояв християнству ? космопол?тизмов?, у друг?й — ?нтернац?онал?змов? й ?мпер?ал?змов?. У рамках мононац?ональних держав нац?онал?зм може вар?ювати в?д ?золяц?он?зму (Албан?я 60-80-х XX ст.) до експанс?он?зму (?японська модель?).

Залежно в?д ?сторично? дол?, численност?, специф?ки дом?нуючих у його межах способ?в д?яльност?, ступеня розб?жностей його культурних норм ?з сус?дами тощо, реакц?я етносу (або ?градус? нац?онал?зму) може кардинально зм?нюватися. Нац?онал?зм виступив, зокрема, в?дпов?дною реакц??ю багатьох етн?чних сп?льнот на загальносв?товий процес ?нтернац?онал?зац??, що посилю?ться. Ця тенденц?я в контекст? ?сторичного досв?ду стала неоднозначною. ^{[джерело?]}

В екстремальних вар?антах прояву нац?онал?зму в нац?ональн?й св?домост? в?дбува?ться фетишизац?я власне етн?чного початку, що почина? розглядатися як гранична п?дстава буття дано? сп?льноти людей, як ?диний критер?й диференц?ац?? м?ж ними. Етн?чне ста? об'?ктом свого роду культу (аж до ритуал?зац??). Нац?онал?зм найчаст?ше зводить етн?чн? розб?жност? до генетичних, а останн? — до ?хн?х зовн?шн?х прояв?в, що ? визначаються як ?диний чинник, що конститую? нац?ональну ц?л?сн?сть.

?деолог?я нац?онал?зму постулю? також пр?оритет нац?ональних ц?нностей перед особист?сними, пр?оритет державност? перед будь-якими ?ншими формами соц?ально? самоорган?зац?? етносу, пр?оритет м?фолог?зованого нац?онального минулого ? бажаного майбутнього перед сьогоденням, пр?оритет ?культурно?? ? ?народно?? самобутност? перед установками ?неукор?нено?? ?нтел?генц??.

Для ?ндив?да в умовах кризи традиц?йних сусп?льних ?нститут?в етнос — найст?йк?ша референтна група, а нац?онал?зм — найдоступн?ший психолог?чний субститут виходу з? стан?в фрустрац??. Неминуче недооц?нюючи всю складну систему створено? етносом господарсько?, пол?тично?, духовно? культури, результати численних м?жетн?чних вза?мопроникнень (у тому числ? ? генетичних), що мали м?сце в ?сторичн?й дол? кожного народу, нац?онал?зм абсолютизу? етн?чну замкнут?сть, що веде до застою, спрощення й упадку дано? нац?онально? культури. ^{[джерело?]}

Все, що йде поза рамами нац??, се або фарисейство людей, що ?нтернац?ональними ?деалами рад? би прикрити сво? змагання до панування одно? нац?? над другою, або хворобливий синтементал?зм фантаст?в, що рад? би широкими ?вселюдськими? фразами покрити сво? духовне в?дчуження в?д р?дно? нац??.

— ?. Франко ?Поза межами можливого?. 1900.

?стор?я

Окрем? прояви нац?ональних почутт?в ? нац?ональних рух?в трапляються у стародавн?, античн? та середн? в?ки (почуття в?дм?нност? стародавн?х ?вре?в в?д нев?рних, античних грек?в в?д варвар?в, французько-англ?йський конфл?кт п?д час Стол?тньо? в?йни 1337–1453 тощо. Однак як масове й загальнопоширене явище нац?онал?зм характерний в основному для нов?тн?х час?в. Б?льш?сть пол?тичних ? культурних явищ до цього часу мали ун?версальний, а не нац?ональний характер: найпоширен?шою формою державних утворень були ?мпер??, а не нац?ональн? держави; рел?г?? мали св?товий характер ? т. д. Зазвичай б?льш?сть населення не була св?дома сво?? нац?онально? окрем?шност?. Нац?ю, як пол?тичне (але не етн?чне) утворення уособлював т. зв, репрезентативний клас (дворянство у Рос?? та Франц??, шляхта у Польщ? чи козацтво в Укра?н?). Нер?дко верх?вка цього класу за сво?ю етн?чною приналежн?стю в?др?знялась в?д основно? маси населення (як династ?я норман?в у середньов?чн?й Англ?? та династ?я Рюрикович?в у Ки?вськ?й Рус?).

В ?вроп? до розвитку нац?онал?зму люди зазвичай були лояльними до м?ста або конкретного л?дера, а не до сво?? нац??. Британська енциклопед?я визнача? початок нац?онал?стичного руху з к?нця XVIII стол?ття — Американсько? ? Французько? революц?й. ?нш? ?сторики вказують спец?ально на ультра-нац?онал?стичн? парт?? у Франц?? п?д час Французько? революц??.

17—18 стор?ччя

Початок утвердження нац?онал?зму як ун?версального явища поклали англ?йська (17 ст.) ? французька (18 ст.) революц??, як? скасували корол?вську владу ? проголосили нац?ю об'?днанням в?льних громадян й джерелом державно? суверенност?. Дух нац?онал?зму в ?вроп? поширився завдяки в?йнам Наполеона ? Бонапарта, який, з одного боку, п?дтримав нац?ональн? рухи ?тал?? ? Польщ?, а з другого боку, викликав вибух патр?отичних почутт?в серед поневолених народ?в — н?мц?в, ?спанц?в, ?тал?йц?в. П?сля поразки Прусс?? у в?йн? з Наполеоном (1806) н?мецький ф?лософ Йоганн Готл?б Ф?хте (1762—1814) у ?Промовах до н?мецько? нац??? (1808) закликав н?мц?в до нац?онального в?дродження та встановлення свого культурного л?дерства у св?т?. У 1810 у Берл?н? була орган?зована перша г?мнастична орган?зац?я, яка ставила соб? за мету в?йськове виховання молод? у дус? нац?ональних ?деал?в. У 1815 у Й?нському ун?верситет? було створене перше нац?онал?стично-студентське товариство ?Burschenschaft?. Д?яльн?сть цих молод?жних орган?зац?й була п?дпорядкована мет? нац?онального об'?днання ? здобуття нац?онально? незалежност?; вони слугували зразком для п?зн?ших нац?онально-парам?л?тарних ? студентських орган?зац?й серед слов'янських народ?в (чеських, польських, укра?нських ?Сокол?в?, студентських громад тощо). Теоретичне об?рунтування нац?онал?зм знайшов в ?деях романтизму, який стверджував особливу мистецьку варт?сть народних традиц?й, народно? мови. Теоретики романтизму — передус?м н?мецький ф?лософ Йоганн-Готфр?д Гердер (1744—1803) — особливу увагу прид?ляли слов'янським народам, як? н?би-то зберегли сво? традиц?? у нез?псованому ? перв?сному вигляд?, ? тому передбачали велике майбутн? для слов'янських народ?в. (Гердер окремо в?дзначав особливу роль укра?нц?в). Н?мецька класична ф?лософ?я, насамперед у працях Георга В?льгельма Фр?др?ха Гегеля (1770—1831), хоча й в?дкидала романтичну традиц?ю, об?рунтувала ?дею нац?онально? держави не лише як об'?днання вс?х громадян заради ?деал?в свободи, безпеки ? щастя, але як орган?чно? особи, як вт?лення божественно? ?де? на земл? та уособлення найвищо? стад?? у сусп?льному розвитку.

Перша половина 19-го стор?ччя

В?денський конгрес 1815 лише частково визнав ?дею нац?онально? держави у п?сляво?нному врегулюванн? кордон?в ?вропи, дозволивши утворення конфедерац?? малих н?мецьких держав (т. зв. Bund) та погодившись на вид?лення польсько? територ?? Рос?йсько? ?мпер?? в окреме автономне Варшавське корол?вство.

Однак В?денський конгрес не поставив п?д сумн?в сам факт доц?льност? ?снування ?мпер?й, а навпаки — прагнув зберегти status quo з переддня Французько? революц?? ? наполеон?вських во?н. Революц?? 1830-31 поклали край систем?, утворен?й В?денським конгресом, ? стали поштовхом для нац?ональних повстань у Бельг?? (яка у 1831 була визнана незалежною державою), поляк?в (1830-31 ? 1848) та ?тал?йц?в (1831). Поразка польського та ?тал?йського повстання привела до утворення в ем?грац?йних нац?онально-революц?йних орган?зац?й — ?Молодо? ?тал??? (1831), ?Молодо? Польщ?? (1834), як? в наступн? десятил?ття слугували прообразом под?бних орган?зац?й серед ?нших народ?в — ?Молодо? ?рланд??? (1840), ?Молодо? Туреччини?, ?Молодого Китаю? тощо. Л?дер ?Молодо? ?тал??? Джузеппе Мацз?н? (1805–1872) сформулював принцип: ?Кожн?й нац?? — держава?.

На початку 19 стол?ття нац?онал?зм перестав бути зах?дно?вропейським явищем, поширившись на нов? ?сторичн? рег?они. У П?вденн?й Америц? розгорнулися нац?онально-визвольн? рухи проти ?спансько? влади на чол? з венесуельцем С?моном Бол?варом (1783–1830) й аргентинцем Хосе де Сан Март?ном (1778—1850). У результат? повстанських рух?в ?спанську владу над п?вденноамериканськими колон?ями було л?кв?довано ? проголошено незалежн?сть Парагваю (1811), Аргентини (1816), Чил? (1818), Венесуели, Мексики, Перу (1821), Бразил?? (1822), Бол?в?? (1825), Уругваю (1828).

Надзвичайно багатим на нац?ональн? рухи був рег?он Центрально-Сх?дно? ?вропи, яка перебувала п?д владою трьох ?мпер?й — Австр?йсько?, Османсько? ? Рос?йсько?. Початок нац?ональному в?дродженню серед народ?в цього рег?ону поклали учен?, досл?дники ?стор??, мови, фольклору — словак Ян Коллар (1794—1852), чех Франт?шек Палацький (1798—1876) та Карел Гавл?чек-Боровський (1821—1854), п?вденн? слов'яни Людевит Гай (1809—1872) ? Вук Караджич (1787—1864), обидва — засновники т. зв. ?лл?р?йського руху, який ставив соб? за мету об'?днання п?вденних слов'ян у ?дину державу (Югослав?ю), румуни Саму?л М?ку-Клайн (1745—1806) та Георге Лазар (1779—1823).

Наполеон?вськ? в?йни та польське визвольне повстання 1830—1831 прискорили кристал?зац?ю нац?ональних рух?в у Рос?йськ?й ?мпер??. Формування рос?йсько? нац?онально? св?домост? одержало сильний поштовх у результат? Увар?вських реформ, як? проголосили ?народн?сть? (нац?ональн?сть) разом з ?самодержавством? ? ?православ'ям? основоположними принципами Рос?йсько? ?мпер??. Реформи Уварова поклали початок посилен?й русиф?кац?? державного апарату та ?нших, нерос?йських народ?в, як? проживали на територ?? Рос?йсько? ?мпер??. В?дпов?ддю на них була актив?зац?я нац?ональних рух?в поневолених народ?в. Це стосувалося, зокрема, укра?нського нац?онального в?дродження, яке бере сво? початки в?д перших спроб утворення ново? л?тературно? мови (?Ене?да? ?вана Котляревського, 1798) та боротьби нащадк?в козацько? старшини, як? стали рос?йськими дворянами, за збереження автономних прав Укра?ни в Рос?йськ?й ?мпер??. Актив?зац?я нац?онального руху привела до утворення Кирило-Мефод??вського Братства (1846—1847), пров?дн? д?яч? якого — Тарас Шевченко (1814—1861), Пантелеймон Кул?ш (1819—1897), Микола Костомаров (1817—1885) — в?д?грали вир?шальну роль у формуванн? ?деолог?? модерного укра?нського нац?онал?зму.

У Австр?йськ?й ?мпер?? укра?нське нац?ональне в?дродження було пов'язане у першу чергу з д?яльн?стю ?Русько? Тр?йц?? (1830-т? рр.) та Головно? Русько? Ради, ?нших укра?нських орган?зац?й п?д час революц?? 1848 р.

Революц?я 1848 послужила сильним поштовхом для розвитку нац?ональних рух?в ? формування ?хн?х пол?тичних програм. Разом з тим, вона вперше засв?дчила, що нац?ональн? рухи поневолених народ?в можуть перебувати у конфл?кт? м?ж собою (як польський та укра?нський, угорський ? словацький та ?н. нац?ональн? рухи). На загострення такого конфл?кту вплинула поява нових ?нтелектуальних теч?й — гегельянства, марксизму та ?н., як? проголосили, що нац?ональн? рухи т. зв. недержавних (не?сторичних або малих) народ?в (так? як чеський, словацький, укра?нський, ?врейський та ?н. рухи) суперечать ?сторичному прогресу, оск?льки призначенням цих народ?в ? н?би-то асим?ляц?я ? поступове розчинення у т?л? державних (рос?йського, н?мецького, польського, угорського та ?н.) народ?в. ?ншим новим явищем у розвитку нац?онал?зму п?сля революц?? 1848 було по?днання нац?ональних вимог з вимогами проведення реформ ? модерн?зац?? економ?ки. ?деологом ц??? теч?? був н?мецький економ?ст Фр?др?х Л?ст (1783—1846), який вимагав введення високих митних тариф?в для захисту внутр?шнього нац?онального ринку ? прискорення ?ндустр?ал?зац??, буд?вництва зал?зниць для економ?чного об'?днання розр?знених нац?ональних територ?й, розвитку нац?онально? осв?ти тощо

Друга половина 19-го стор?ччя

У друг?й половин? 19 ст. усп?шно завершилося об'?днання ?тал?йсько? та н?мецько? нац??. У результат? дипломатичних усп?х?в прем'?р м?н?стра Сардин?? графа К. Кавура (1810—1861) та в?йськових поход?в повстанц?в на чол? з Дж. Гар?бальд? б?льш?сть територ?? ?тал?? було об'?днано (1859—1861) п?д владою короля В?ктора Еману?ла ?, а Рим при?днаний (1870) да ?тал?йсько? держави. Приклад ?тал?? стимулював в?дродження руху за об'?днання Н?меччини. У н?мецькому рус? вид?лялися дв? концепц?? вир?шення н?мецького питання: великон?мецька передбачала утворення Велико? Н?меччини, яка включала б й Австр?йську ?мпер?ю; малон?мецька виключала Австр?ю з? складу майбутньо? н?мецько? держави ? виступала за об'?днання вс?х н?мецьких земель навколо Прусс??. У 1860-х рр. перемогла малон?мецька концепц?я.

В результат? перемоги у австро-прусськ?й в?йн? (1866) Прусс?я п?д проводом прем'?р-м?н?стра О.фон Б?смарка (1815—1898) об'?днала н?мецьк? земл?, а п?сля перемоги у франко-прусськ?й в?йн? було проголошено нову Н?мецьку ?мпер?ю (1870). Поразка Австр?? привела до внутр?шньо? реорган?зац?? Австр?йсько? ?мпер??. Оск?льки вона б?льше не претендувала на роль н?мецько? держави, було зроблено певн? поступки на користь нен?мецьких народ?в — угорц?в, поляк?в, чех?в. Було вид?лене в окрему державно-адм?н?стративну одиницю Угорське корол?вство, й ?мпер?ю було перетворено у дуал?стичну Австро-Угорську монарх?ю (1867). Широк? автономн? права було надано полякам у Галичин?, що, у свою чергу, привело до загострення польсько-укра?нського конфл?кту.

Л?берал?зац?я пол?тичного режиму у Рос?йськ?й ?мпер?? у 1860-70-х рр. спричинилася до актив?зац?? нац?ональних рух?в нерос?йських народ?в — ф?н?в, литовц?в, укра?нц?в та ?н. Однак польське повстання 1863, а згодом посилення пол?тично? реакц?? п?сля вбивства Олександра II (1881) посилили репресивн? заходи проти нерос?йських нац?ональних культур (аж до ?х фактично? заборони, як у випадку з укра?нським нац?ональним рухом п?сля Валу?вського указу 1863 та Емського акту 1876).

Нова короткочасна хвиля л?берал?зац?? нац?онально? пол?тики ? п?днесення нац?ональних рух?в в?дбулася п?д час та в перш? роки п?сля революц?? 1905-07, однак ?й було покладено край пол?тикою столип?нсько? реакц??. В умовах пост?йних пересл?дувань деяк? нац?ональн? рухи (як укра?нський ? польський) змушен? були перенести центр сво?? д?яльност? в Австр?йську ?мпер?ю, ?нш? (як литовський) — розвинути с?тку нелегальних шк?л, видавництв тощо

?ншим фактором посилення нац?ональних рух?в у ?вроп?, особливо у ?? п?вденн?й ? сх?дн?й частин?, стала боротьба навколо спадщини Османсько? ?мпер??, яка в другий половин? 19 ст. переживала занепад. У результат? Кримсько? 1853-56, рос?йсько-турецько? в?йни 1877—1878 та повстання п?вденнослов'янських народ?в Румун?ю, Серб?ю ? Чорногор?ю було визнано на Берл?нському конгрес? 1878 самост?йними державами, а Болгар?ю — як автономне княз?вство п?д турецьким протекторатом (у 1908 ?? проголошено самост?йною державою).

Зворотною стороною в?йськових поразок Османсько? ?мпер?? було зародження руху ?молодотурк?в? (1860—1876), як? ставили завдання модерн?зувати свою кра?ну за зразком ?вропейських нац?ональних держав. Однак п?д час ?хнього правл?ння (1908—1918) молодотуркам не вдалося розв'язати суперечност? м?ж багатонац?ональною ?мпер??ю, яку вони хот?ли зберегти, ? нац?ональною державою, яку вони хот?ли збудувати. Усп?шн?шим були, однак, аналог?чн? спроби у Япон??, де п?д час правл?ння ?мператора Мейдж? (1867—1912) було утворено нац?ональну державу за прусським зразком.

Особлив?стю нац?ональних рух?в наприк?нц? 19 — на поч. 20 ст. було те, що вони набрали масового ? ч?тко пол?тичного характеру. У Зах?дн?й ?вроп? актив?зувалось фламандське в?дродження у Бельг??, каталонське ? баскське — в ?спан??. Пол?тичними вимогами двох останн?х було перетворення ?спан?? у федеративну державу; частково ?х було реал?зовано у часи ?спансько? республ?ки (1931—1939), однак утвердження диктатури Франко супроводжувалося в?дновленням централ?зму.

Деяк? ?з нац?ональних конфл?кт?в у Зах?дн?й ?вроп? знайшли мирне розв'язання. Норвег?я, яка у 1814 перебувала у склад? Швец??, в?д'?дналася у 1905; ?сланд?я, що з 1830 входила у склад Дан??, у 1918 стала незалежною республ?кою. Гостр?ших форм набрала боротьба за визволення ?рланд?? з-п?д влади Англ??, яка ув?нчалась проголошенням ?рландсько? республ?ки у 1921. Та нац?ональн? конфл?кти на Балканському п-в?: дв? балканськ? в?йни (1912 ? 1913) та вбивство австр?йського престолонасл?дника Франца Фердинанда у Сара?во (28.6.1914) послужили поштовхом до Першо? св?тово? в?йни.

Початок 20-стор?ччя, розпад ?мпер?й

Перша св?това в?йна 1914–1918 привела до розпаду Австро-Угорсько?, Турецько? та Рос?йсько? ?мпер?й.

Новий п?сляво?нний пол?тичний порядок, який проголосив американський президент Вудро В?льсон у ?14 пунктах? (1918), одним ?з основоположних принцип?в визнавав право нац?? на самовизначення. Його було частково вт?лено у Версальськ?й систем?, яка визнала утворення й незалежн?сть нових нац?ональних держав — Литви, Латв??, Естон??, Ф?нлянд??, Польщ?, Чехословаччини, Югослав??. Однак цей принцип було запроваджено виб?рково. В?н не стосувався тих нац?ональних рух?в, як? у часи в?йни перебували у ворожому до Антанти табор? Центральних держав (у тому числ? — до укра?нц?в). Пово?нне влаштування державних кордон?в було проведено так, що деяк? формально нац?ональн? держави (Польща, Румун?я) були за суттю м?н?-?мпер?ями, у яких нац?ональн? меншост? становили 20-30 % населення; ?нш? ж, утворен? як добров?льн? об'?днання дек?лькох нац?й, забезпечували дом?нантн? позиц?? лише одн?й (чехам у Чехословаччин?, сербам у Югослав??). ?нш? народи (як укра?нц?) опинилися зразу у склад? дек?лькох держав.

Окр?м того, обмеження територ?й держав, як? зазнали поразки, до ?хнього етн?чного ядра (Н?меччина, Угорщина) породжували серед ?хнього населення сильн? реваншистськ? настро?. Суперечн?сть м?ж правом нац?й на самовизначення, яке проголосили л?беральн? держави (США, Англ?я, Франц?я), та конкретним його вт?ленням у Версальськ?й систем? створювало сприятливий ?рунт для виникнення агресивного, шов?н?стичного ? ксенофобного нац?онал?зму. Його ?деолог?чним об?рунтуванням стали расистськ? теор?? А. де Гоб?но (1818—1882) та ?деолог?я ?нтегрального нац?онал?зму — нац?онал?зму, який в?дкида? л?беральн? ц?нност? як застар?л? ради торжества нац?ональних ?нтерес?в ? пропов?ду? р?шуч? ? беззастережн? д??,— яку сформулювали французи Шарль Моррас (1868—1952) та Мор?с Баррес (1862—1923).

В укра?нському нац?ональному рус? утвердження ?нтегрального нац?онал?зму було пов'язане з ?деолог??ю Д. Донцова (1883—1973) та д?яльн?стю Орган?зац?? Укра?нських Нац?онал?ст?в у 1930-х рр.

Передво?нн? роки та Друга св?това в?йна

Утвердження тотал?тарних режим?в у Радянському Союз?, Н?меччин?, Япон?? та ?нших кра?нах у 1930—1940 привело до посилення нового типу нац?ональних рух?в — панслав?стського, пангерманського ? паназ?йського. Панслав?зм перв?сно виник серед слов'ян Австр?йсько? ?мпер??, що прагнули ?? перетворення у федерац?ю р?вноправних народ?в, серед яких слов'янськ? народи становили б б?льш?сть. Протягом 19 ст. ?снувало дек?лька р?зновид?в панслав?стсько? ?деолог?? (зокрема, л?дери Кирило-Мефод??вського Братства прагнули встановлення федеративно? слов'янсько? республ?ки з центром у Ки?в?). Однак п?сля краху план?в перетворення Австр?йсько? ?мпер?? у федерац?ю (у зв'язку з проголошенням австро-угорського компром?су 1867) б?льш?сть л?дер?в й ?деолог?в панслав?стського руху приписували особливу роль Рос??, яку, як справжню християнську державу, н?би-то покликав Бог для спас?ння людства, поширення ?деал?в миру ? справедливост? у св?т?. П?сля перемоги б?льшовик?в у революц?? ? громадянськ?й в?йн? в Рос?? 1917-20 ?деолог?ю панслав?зму було по?днано з комун?стичними гаслами. Рос?ян було проголошено справжн?м соц?ал?стичним народом, покликаним ширити ?деали комун?зму серед ?нших нац?й. П?д цими гаслами у 1917-20 було здобуто перемогу над нац?онально-визвольними рухами нерос?йських народ?в — укра?нцями, в?рменами, грузинами та ?н., що прагнули в?докремитися в?д Рос?йсько? ?мпер?? та утворити сво? нац?ональн? держави. П?сля перемоги СРСР у Друг?й св?тов?й в?йн? 1939—45 Й. Стал?н зреал?зував найсм?лив?ш? плани рос?йських панслав?ст?в, об'?днавши вс? слов'янськ? народи п?д рос?йським кер?вництвом ? поширивши впливи на Центральну ? П?вденну ?вропу. Радянське кер?вництво завдало смертельного удару пангерманському рухов?, який прагнув до об'?днання Н?меччини, Австр??, Швейцар??, Дан?? ? скандинавських кра?н в ?диний союз ?нордично? раси?. З к?нця 19 ст. пангерманська ?деолог?я користувалася все б?льшими впливами серед громадсько? думки ? урядово? пол?тики Н?меччини; найб?льшого розкв?ту вона досягла п?сля приходу в 1933 до влади А. Г?тлера (1889—1945). У 1941 у результат? перемог н?мецько? арм?? у ?вроп?, пангерманський план був близьким до свого найповн?шого завершення. Разом з пангерманським рухом поразки у Друг?й св?тов?й в?йн? зазнав ? паназ?йський рух, головною метою якого було утвердження влади Япон?? над Кита?м, ?нд??ю та ?ншими аз?йськими територ?ями в?д сх?дного узбережжя Африки аж до зах?дного узбережжя Тихого океану.

Утворення агресивних, шов?н?стичних ? тотал?тарних тенденц?й у багатьох нац?ональних рухах наприк?нц? 19-у перш?й половин? 20 ст. було пов'язано з поширенням хвил? антисем?тизму (справа Дрейфуса у Франц?? (1894), творч?сть н?мецького ?сторика Г. фон Трейчке (1834—1896), ф?лософа ?. Дюр?нга (1833—1921), композитора Р. Ва?нера (1813—1883), масове винищення ?вре?в у г?тлер?вськ?й Н?меччин? та окупован?й нею територ?? (Голокост), хвиля анти?врейських погром?в у Рос?йськ?й ?мпер?? (1881,1905-1907,1917-1920)та антисем?тська пропаганда в останн? роки правл?ння Й. Стал?на, анти?врейська спрямован?сть нац?онально? пол?тики м?жво?нно? Польщ?, Румун?? тощо. Реакц??ю на поширення антисем?тизму стало викристал?зування ?деолог?? та практики модерного ?врейського нац?онал?зму — с?он?зму. Австр?йський журнал?ст ?врейського походження Т. Герцль (1860—1904) у брошур? ??врейська держава? (1896) сформулював як к?нцеву мету с?он?зму ем?грац?ю ?вре?в у Палестину й утворення там ?врейсько? нац?онально? держави. ?врейська ем?грац?я у Палестину п?сля Першо? св?тово? в?йни особливо посилилася п?сля приходу до влади А. Г?тлера у Н?меччин?. С?он?стський рух зустр?в оп?р арабського населення Палестини; перемога ?врейських поселенц?в над арабами привела до проголошення у 1948 держави ?зра?ль.

Пово?нн? роки, крах колон?ально? системи

П?сля Друго? св?тово? в?йни 1939—45 основний принцип, який вимага? визнання за нац?ями право на власну державу, став ун?версальним ? загальноприйнятим. Це в?добразилося, зокрема, у розпад? останн?х ?мпер?й. Розпад англ?йсько? ?мпер?? розпочався ще у м?жво?нну добу, коли Англ?я визнала незалежн?сть ?раку (1932) та ?гипту (1936). Серед нац?ональних рух?в в англ?йських колон?ях найсильн?ше виявився ?нд?йський, особливо, коли його очолив Мохандас Карамчанд Ганд? (1869—1948). У 1947 Англ?я визнала незалежн?сть ?нд??. ?нд?йськ? мусульмани не при?дналися до ?нд?йського нац?онального руху й добилися утворення окремо? нац?онально? держави — Пакистану (1947). У 1948 проголошено незалежн?сть ?нших англ?йських колон?й — Цейлону (з 1971 — Шр? Ланка) ? Б?рми. На в?дм?ну в?д розпаду англ?йсько? ?мпер??, який в?дбувався пор?вняно мирно, здобуття незалежност? французькими колон?ями у П?вн?чн?й Африц? й ?ндо-Кита? супроводжувалося в?йнами ? масовими насильствами в Алжир? (1954—1962), В'?тнам?, Лаос?, Кампуч?? (1945—1954). З 1960-х рр. процес деколон?зац?? охопив Африку. Як ? в Аз??, приклад дала Англ?я, проголосивши у 1957 незалежн?сть Гани. Протягом дек?лькох рок?в незалежн?сть здобули б?льш н?ж 20 африканських колон?й. Останн?ми в?дмовилися в?д сво?х колон?й у Африц? Португал?я (1974), Родез?я (1980), П?вденна Африка (1990).

Проголошення незалежност? у кра?нах Аз?? й Африки у багатьох випадках в?дкрило шлях до нових во?н, у яких нац?онал?стичн? лозунги т?сно перепл?талися з соц?ал?стичними ? комун?стичними. З другого боку, комун?стичн? режими сам? активно експлуатували нац?ональну ?деолог?ю ? провадили шов?н?стичну пол?тику стосовно окремих народ?в. У Радянському Союз? дом?нантн? позиц?? займала рос?йська нац?я. Це викликало оп?р серед нерос?йських народ?в, який набирав нових форм — в?д збройно? боротьби у Зах?дн?й Укра?н?, балт?йських кра?нах у перш? п?сляво?нн? роки до дисидентських рух?в з ч?тким нац?ональним забарвленням у 1960—80-х рр. серед укра?нц?в, литовц?в, латв?йц?в, естонц?в, грузин?в, в?рмен та ?н. Хоча радянська влада проводила репрес?? проти нерос?йських народ?в, разом з тим вона, зм?цнюючи сво? власн? позиц??, об'?днала розр?знен? нац?ональн? територ?? у склад? ?диних республ?к (наприклад, при?днання Зах?дно? Укра?ни до Укра?нсько? РСР), сприяла формуванню нац?ональних парт?йно-державних ел?т — тобто об'?ктивно вела до зм?цнення нерос?йських народ?в. Тому з пад?нням радянського режиму у 1991 розпад СРСР — останньо? ?мпер?? — був неминучим.

Сучасн?сть

У сучасному св?т? нац?онал?зм залиша?ться ун?версальним явищем. В?н охоплю? не лише кра?ни третього св?ту, але ? кра?ни з достатньо високим р?внем господарського ? культурного розвитку (наприклад, рух французькомовного населення Квебеку у Канад?, конфл?кти м?ж фламандським ? французькомовним населенням у Бельг?? та ?н.).

Критика

Критики нац?онал?зму стверджують, що часто незрозум?ло, що явля? собою ?нац?я?, або чому нац?я повинна бути ?диною лег?тимною одиницею пол?тично? влади. Нац?я — це культурна сп?льн?сть, ? не обов'язково пол?тичне об'?днання, а також не обов'язково пов'язана з конкретною територ?альною зоною, хоча нац?онал?сти стверджують, що кордони нац?? ? держави повинн?, наск?льки це можливо, зб?гатися. Ф?лософ Ентон? Грейл?нг опису? нац??, як штучн? конструкц??, ??х меж? звертаються до кров? минулих в?йн?. В?н стверджу?, що ?нема? жодно? кра?ни на земл?, що не ? дом?вкою для б?льш н?ж одн???, але, як правило, сп?в?снуючо? культури. Культурна спадщина — не те ж саме, що й нац?ональна?.

Нац?онал?зм за сво?ю суттю об'?дну? ос?б котр? належать до ?дного етносу та розпод?ля?: оск?льки наголошу? на очевидних в?дм?нностях м?ж людьми, п?дкреслюючи ?дентиф?кац?ю ?ндив?да з? сво?ю нац??ю. На думку противник?в нац?онал?зму ?дея потенц?йно репресивна, бо н?бито занурю? ?ндив?дуальн?сть у рамки нац?онального ц?лого та да? ел?там або пол?тичним л?дерам потенц?йн? можливост? ман?пулювати чи контролювати маси.

Див. також

• Типи нац?онал?зму
• Укра?нський нац?онал?зм
• Нац?ократ?я
• Етнос
• Етноцентризм
• ?нтегральний нац?онал?зм
• ?нтернац?онал?зм
• Нац?ональна держава
• Нац?ональн?сть
• Нац?я
• Нац?ональний герой
• Патр?отизм
• Типолог?я нац?онал?зму

Джерела та л?тература

• Нагорна Л. П. Нац?онал?зм // Енциклопед?я ?стор?? Укра?ни : у 10 т. / редкол.: В. А. Смол?й (голова) та ?н. ; ?нститут ?стор?? Укра?ни НАН Укра?ни. — К. : Наукова думка, 2010. — Т. 7 : Мл — О. — С. 240. — ISBN 978-966-00-1061-1.
• Кулик В. М., Л?совий В. С. Нац?онал?зм // Енциклопед?я сучасно? Укра?ни / ред. кол.: ?. М. Дзюба [та ?н.] ; НАН Укра?ни, НТШ. — К. : ?нститут енциклопедичних досл?джень НАН Укра?ни, 2001-–2025. — ISBN 966-02-2074-X.
• Креста ?. О. Нац?онал?зм // Юридична енциклопед?я : [у 6 т.] / ред. кол.: Ю. С. Шемшученко (в?дп. ред.) [та ?н.]. — К. : Укра?нська енциклопед?я ?м. М. П. Бажана, 1998—2004. — ISBN 966-749-200-1.
• Андерсон Б. Уявлен? сп?льноти. Роздуми про походження ? поширення нац?онал?зму. — К., 2001. — 272 с.
• Баган О. Нац?онал?зм ? нац?онал?стичний рух. ?стор?я та ?де?. — Дрогобич : В?дродження, 1994. — 192 с.
• Бандера С. ?Укра?нська нац?ональна революц?я, а не т?льки протирежимний резистанс?
• ?елнер Е. Нац?? та нац?онал?зм. Нац?онал?зм / Пер. з англ. — К. : Таксон, 2003.
• Дзюба ?. ?нтернац?онал?зм чи русиф?кац?я? — 1965.
• Касьянов Г. В. Теор?? нац?? та нац?онал?зму. — К. : Либ?дь, 1999.
• Лахман Р. Нац?онал?зм в постгегемон?стську добу // Сп?льне. — 2016. — 23 черв.
• Мателешко Ю. П. Християнство ? нац?онал?зм, або ще раз про витоки нац?онально? св?домост? // Науковий в?сник Ужгородського ун?верситету. Сер?я: Пол?толог?я, Соц?олог?я, Ф?лософ?я. — Ужгород: Видавництво УжНУ ?Говерла?, 2012. — Вип. 16. — С. 105—108.
• Проценко О., Л?совий В. (ред.). Нац?онал?зм. Антолог?я (вид. друге, перероблене ? доповнене). — К. : Смолоскип, 2006. —. с. xliv+676 с. —. ISBN 966-8499-42-5.
• Резн?к А. Нац?онал?зм як основа збереження та розвитку нац?й.
• См?т Е. Д. Нац?онал?зм: Теор?я, ?деолог?я, ?стор?я. / Пер. з англ?йсько?. — К. : ?К. ?. С.?, 2004.
• См?т Е. Д. Нац?ональна ?дентичн?сть. / Пер. з англ?йсько? П. Таращука. — К. : Основи, 1994.
• См?т Е. Д. Нац?? та нац?онал?зм у глобальну епоху. / Пер. з англ. М. Климчука ? Т. Цимбала. — К. : Н?ка-Центр, 2006.
• Шпорлюк Р. Комун?зм ? нац?онал?зм. / Пер. з англ. Г. Касьянов. — К. : Основи, 1998.
• Альтерматт У. Этнонационализм в Европе. — М., 2000. (рос.)
• Hans Kohn. Nationalism: Its Meaning and History, 1955
• Хобсбаум Э. Нации и национализм после 1780 года. — СПб., 1998. (рос.)

Л?тература

• С. В. Гринько. Нац?онал?зм // Укра?нська дипломатична енциклопед?я: У 2-х т./ Редкол.: Л. В. Губерський (голова) та ?н. — К.: Знання Укра?ни, 2004 — Т.2 — 812 с. ISBN 966-316-045-4
• В. Кулик. Нац?онал?зм // Пол?тична енциклопед?я. Редкол.: Ю. Левенець (голова), Ю. Шаповал (заст. голови) та ?н. — К.: Парламентське видавництво, 2011. — с. 485 ISBN 978-966-611-818-2
• В. Л?совий. Нац?онал?зм // Ф?лософський енциклопедичний словник / В. ?. Шинкарук (гол. редкол.) та ?н ; ?нститут ф?лософ?? ?мен? Григор?я Сковороди НАН Укра?ни. — Ки?в : Абрис, 2002. — С. 412. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• В. Кротюк. Нац?онал?зм // Пол?толог?чний енциклопедичний словник / Уклад.: Л. М. Герас?на, В. Л. Погр?бна, ?. О. Пол?щук та ?н. ; за ред. М. П. Треб?на. — Х. : Право, 2015. — С. 461—462.

Посилання

• Нац?онал?зм // Укра?нська мала енциклопед?я : 16 кн : у 8 т. / проф. ?. Онацький. — Буенос-Айрес, 1962. — Т. 5, кн. IX : Л?тери На — Ол. — С. 1100-1103. — 1000 екз.
• Григор?й Казьмирчук. Нац?онал?зм // ?стор?я в терм?нах ? поняттях. Дов?дник / Ки?вський нац?ональний ун?верситет ?мен? Тараса Шевченка. ?стор?чний факультет. — Шидловський П. С., Синиця ?. В., Гладких М. ?., Самойленко Л. Г. та ?н. / За заг. ред. д-ра ?ст. наук, проф. Т. В. Орлово?. — Ки?в, 2014. — С. 638—642. — ISBN 978-966-2911-60-2
• Нац?онал?зм // Пол?толог?чна енциклопед?я. Кн. 1—9. Навчальний пос?бник для вищих навчальних заклад?в. Кн. IV. Л?тери — М, Н / Карасевич А. О., Шачковська Л. С. — Умань, 2016. — С. 469—482.
• Нац?онал?зм // Етн?чн?сть: енциклопедичний дов?дник / В. Б. ?втух; Нац. пед. ун-т ?мен? М. П. Драгоманова, Центр етноглобал?стики. — К.: Фен?кс, 2012. — С. 226—231. — 396 с. — ISBN 978-966-651-966-8
• Нац?онал?зм // Велика укра?нська енциклопед?я : [у 30 т.] / проф. А. М. Киридон (в?дп. ред.) та ?н. — К. : ДНУ ?Енциклопедичне видавництво?, 2018—2025. — ISBN 978-617-7238-39-2.